Ухвала суду № 26413783, 08.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" жовтня 2012 р. м. Київ К-4019/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податківна постанову Господарського суду міста Києва від 20.06.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2008у справі № (32/167) 22-а-5319/2008 за позовомДержавного підприємства «Укррезерв»доСпеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податківпроскасування рішення,- ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Укррезерв»звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, в якому просило скасувати рішення про застосування штрафних №0000411520/0 від 01.12.2006, №0000411520/1 від 12.01.2007 та №0000411520/2 від 15.03.2007.

Постановою Господарського суду міста Києва від 20.06.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2008 у даній справі, позов задоволено та оскаржувані рішення скасовані.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі акта перевірки №763/1520/13677856 від 17.11.2006 про результати виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 30.06.2006 відповідачем прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000411520/0 від 01.12.2006, яким позивачу нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 446217,62 грн. за порушення ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(у зв'язку з непідтвердженням виконання зовнішньоекономічного контракту №705-МР/1037 від 25.07.2005, укладеного з компанією TRADING RESOURCE CORPORATION», відсутністю ліцензій щодо продовження термінів розрахунків за імпортною операцією та відсутністю доказів звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з нерезидента). Станом на 30.06.2006 неповернені валютні цінності становлять 950106,71 дол. США.

В ході процедури адміністративного оскарження рішення №0000411520/0 від 01.12.2006 залишене без змін згідно рішення відповідача №12588/10/15-153 від 29.12.2006 та рішення ДПА у м. Києві №678/10/25-114 від 06.03.2007, на підставі яких відповідачем прийняті рішення №0000411520/1 від 12.01.2007 та №0000411520/2 від 15.03.2007 та які за змістом співпадають з рішенням №0000411520/0 від 01.12.2006.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що постановою Господарського суду міста Києва від 17.11.2006 (залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2007) по справі № 11/468-А за позовом ДП «Укррезерв»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків скасовані податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків №000006/1520/13677856 від 20.06.2006 та податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 0000061520/1 від 31.08.2006.

Вказаним судовим рішенням було встановлено, що додатковою угодою № 8 від 27.02.2006 до специфікації №2 умови поставки товару по контракту від 25.07.2005 №705-МР/1037, укладеному між ДП «Укррезерв»та компанією TRADING RESOURCE CORPORATION», частково змінено. Так, відповідно до розділу 5 та 10 специфікації №2 від 03.08.2005 (в редакції додаткової угоди №2 від 22.08.2005) та з врахуванням змін від 27.02.2006 (додаткова угода №8) були встановлені умови поставки товару в кількості 545771 кг -CIF Джоя Тауро, Італія. Відповідно до розділу 11 вказаної специфікації документом, що підтверджує факт поставки та передачі права власності на товар, є акт приймання-передачі товару.

Суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованим нарахування податковим органом позивачу пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

В силу ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»імпорт (імпорт товарів) -це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Відповідно до п.3.6 Інструкції про порядок здійснення контролю й отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління НБУ №136 від 24.03.1999 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за №338/363) якщо імпорт продукції здійснюється без її ввезення на митну територію України, то резидент, крім передбачених пунктом 3.3 цього розділу документів, які засвідчують поставку на його користь продукції, подає також контракт, який передбачає продаж цієї продукції нерезиденту та зарахування виручки від продажу зазначеної продукції на рахунки цього резидента в банках, або документи, які підтверджують потребу використання ним цієї продукції за межами України, якщо цей резидент виробляє продукцію, виконує роботи, надає послуги за межами України.

При цьому здійснення контролю за експортною операцією, за якою продукція, що була придбана резидентом за імпортним договором без її ввезення на митну територію України, перепродається нерезиденту, покладається на той банк, через який проводилась оплата зазначеного імпортного договору. Відлік 90-денного строку розрахунків за таким експортним договором банк починає з наступного календарного дня після дня виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за імпортним договором. Контроль за такою експортною операцією банк здійснює відповідно до вимог цієї Інструкції.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що факт поставки товару в порт Джоя Тауро (Італія) підтверджується актом приймання-передачі товару № 1 від 27.02.2006 на 259879,00 кг на суму 452189,46 доларів США та актом приймання-передачі товару № 2 від 17.03.2006 на 85892,89 кг на суму 497453,63 долара США, копіями 21 океанічного коносаменту (з кількістю товару - 545771 кг), довідкою перевізника компанії МАЕRSKUKRAINELTD про надходження 21 контейнера з товаром, що належить ДП «Укррезерв»(позивачу), в порт Джоя Тауро (Італія) та час їх перебування в зазначеному порту.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, що контрактом № UKR-001 від 20.04.2006 передбачено продаж товару та надходження виручки від нерезидента-покупця компанії TRADING RESOURCE CORPORATION»(США) на валютний рахунок ДП «Укррезерв». Нерезидент- постачальник виконав поставку товару позивачу. Тобто, позивач виконав вимоги пп. 3.6 п.3 Інструкції про порядок здійснення контролю й отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, а тому висновки відповідача про неповернення валютних цінностей у розмірі 950106,71 доларів США та порушення позивачем вимог ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»є помилковими та підставі для нарахування пені згідно ст.4 цього Закону у відповідача відсутні.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч.3 ст.2, ч.2 ст.71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п.3 ст.2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду міста Києва від 20.06.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2008 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний