Ухвала суду № 26413003, 02.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/13274/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Проектно-будівельного концерну «Прогрес»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2012р.

у справі №2а-8612/10/2070

за позовом Проектно-будівельного концерну «Прогрес»(надалі -ПБК «Прогрес»)

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова (надалі -ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Міністерство внутрішніх справ України в Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова: від 01.07.2009р. №0001232330/0, № 0001222330/0; від 01.09.2009р. №0001232330/1, №0001222330/1; від 17.11.2009р. №0001232330/2, №0002052330/2, №0001222330/2; від 16.02.2010р. №0001232330/3, №0001222330/3, а також рішення №34 від 13.02.2010р. ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова «про стягнення коштів та продаж інших активів, що перебувають у власності ПБК «Прогрес»в рахунок погашення узгодженої суми податкового боргу».

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2012р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Від податкового органу на адресу Вищого адміністративного суду України надійшло клопотання про здійснення заміни Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова її правонаступником Основ'янською міжрайонною державною податковою інспекцією м.Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2009р., про що складено акт №2890/233/24344247 від 17.06.2009р.

Висновками перевірки вказано на порушення п.п. 4.1.1, 4.1.6 п.4.1 ст.4 п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 та п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого донараховано податок на прибуток.

Крім того, перевіркою встановлено порушення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано ПДВ.

На підставі зазначених висновків прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.07.2009р.:

- №0001232330/0, яким позивачеві визначено зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств;

- №0001222330/0, яким позивачеві визначено зобов'язання зі сплати податку на додану вартість.

В порядку процедури апеляційного узгодження визначених зобов'язань, за наслідками розгляду скарг платника податку, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.09.2009р. №0001232330/1, №0001222330/1; від 17.11.2009р. №0001232330/2, №0002052330/2, №0001222330/2; від 16.02.2010р. №0001232330/3, №0001222330/3.

В подальшому, 13.02.2010р. відповідачем прийнято рішення №34 про стягнення коштів та продаж інших активів, що перебувають у власності позивача в рахунок погашення узгодженої суми податкового боргу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, ПБК «Прогрес»(пайовик) було укладено договір з УМВС України в Харківській області (замовник) щодо пайової участі №17 від 25.06.2005р. в будівництві 6 секції житлового будинку по пр. Перемоги, 59 в м. Харкові.

Виходячи з умов договору пайової участі №17 від 25.06.2005р вартість 1 кв.м. складає 1992,00грн., загальна площа переданих приміщень складає 3858,5м.кв., тобто загальна вартість отриманих приміщень складає 7686132грн.

Згідно з п.1.2 договору замовник із залученням пайовика здійснює будівництво та здає в експлуатацію житловий будинок і передає готове житло-квартири з різною кількістю кімнат, що вказані у Переліку квартир №1 та Переліку квартир №2, які є невід'ємними частинами цього договору, згідно з умовами даного Договору, а пайовик здійснює інвестування у порядку пайової участі у будівництві житла шляхом перерахування коштів та передачі матеріальних активів та участі у будівництві на умовах підрядних відносин.

Згідно з п.2.1 договору розмір пайової участі пайовика у будівництві встановлюється у сумі 7680195,80грн. На вищевказану суму замовник зобов'язується передати пайовику квартири (житло) загальною площею 3855,52м.кв. після введення в експлуатацію житлового будинку. Вартість одного квадратного метра житла складає 1992,00грн.

Відповідно до п.3.1 після введення в експлуатацію житлового будинку замовник передає пайовику житло, що має належати пайовику.

Також судом встановлено, що ПБК «Прогрес»у періоді 2004-2007р.р. укладено договори уступки права вимоги на вище зазначені квартири з фізичними особами. Згідно з умовами договорів Кредитор уступає Новому кредитору право вимагати від Боржника (УМВС України в Харківській області) виконання взятих на себе зобов'язань по договору №17 від 25.06.2005р. та вимагати від Боржника передачі вказаного житла, в рахунок сплати Новим кредитором Кредитору вартості житла. Такі договори були укладені з фізичними особами на загальну площу 3855,52м.кв.

Станом на 01.04.2008р. по бухгалтерському рахунку 681/3 «Аванси отримані»по вище зазначеним житловим приміщенням по пр. Перемоги, 59, 6 секцій рахується кредиторська заборгованість перед фізичними особами у сумі 9883749,15грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512, ст.514 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

За таких обставин, згідно з вище зазначеними договорами уступки права вимоги квартир з фізичними особами, ПБК «Прогрес»станом на 16.11.2007р. не був власником квартир загальної площі 3855,52 м.кв., а власниками фактично були фізичні особи (Нові кредитори) з якими ПБК «Прогрес»у періоді 2004-2007р.р. укладено договори уступки права вимоги.

Судом встановлено, що згідно з актом прийому-передачі від 16.11.2007р. квартири у кількості 51 шт., тобто після того як ПБК «Прогрес»укладено договори уступки права вимоги, два нежитлових приміщення загальною площею 3858,5м.кв. були переданні замовником (УМВС України в Харківській області) до пайовика (ПБК «Прогрес»), а ПБК «Прогрес» прийняв квартири та нежитлові приміщення згідно додатка №2 до договору 17 від 25.06.2005р. «Перелік квартир», розташованих у житловому будинку за адресою м. Харків, пр. Перемоги, 59.

Вказані квартири загальною площею 3858,5кв.м. не були оприбутковані по бухгалтерському обліку ПБК «Прогрес».

Пунктом 1.23 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції на час правовідносин обумовлено, що безоплатно надані товари - це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладання таких угод.

Аналізуючи вище викладене суд приходить до висновку, що позивачу від УМВС України в Харківській області безоплатно надійшли кварти, отримувати які у ПБК «Прогрес»не було правових підстав, оскільки останній переуступив право вимоги на ці квартири фізичним особам (новим кредиторам), а отже зазначені квартири є безоплатно отриманими в розумінні п. 1.23 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та повинні бути оприбутковані на бухгалтерському обліку ПБК «Прогрес».

При цьому, позивачем не спростовується той факт, що квартири та нежитлові приміщення передавалися безпосередньо ПБК «Прогрес», а не фізичним особам - Новим кредиторам.

Відповідно до п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з п.п.4.1.1, 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) (п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону), також, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з п.7.11 ст.7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обумовлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, платник податку, який безкоштовно отримує ТМЦ, має збільшити власні валові доходи на вартість таких отриманих товарів (робіт, послуг).

Стосовно визначення ПБК «Прогрес»податкового зобов'язання з податку на додану вартість, судами встановлено наступні обставини.

За період з 01.04.2008р. по 31.03.2009р. ПБК «Прогрес»здійснювало операції які, пов'язані з придбанням матеріальних активів, виконанням робіт, наданням послуг для їх подальшого використання у власній господарської діяльності, з придбання товарів для подальшого продажу, операції повязані з отриманням послуг (робіт) для забезпечення господарської діяльності підприємства.

При цьому, під час перевірки встановлено, що за період з 01.04.2008р. по 31.03.2009р. основними постачальниками будівельно-монтажних робіт (послуг) на користь позивача були ДП «БМУ №2»та ТОВ «БК «Прогрес-партнер», які в свою чергу придбавали зазначені роботи (послуги) від ПП «Єврострой МК»та ТОВ «Будмонтажсервіс». В подальшому ПБК «Прогрес»будівельно-монтажні послуги, придбані у ДП «БМУ №2»та у ТОВ «БК «Прогре-партнер», з урахуванням додаткових робіт (послуг), реалізовані ТОВ «Меркурій-інвест», ТОВ «Меркурій-Прогрес»та ПП «Сентябрь».

Так, ДП «БМУ №2»отримані роботи (послуги) від ПП «Еврострой МК»та ТОВ «Буд-монтажсервіс»з урахуванням додаткових робіт та послуг реалізовано на ПБК «Прогрес»на загальну суму 9502306,92 грн., в т.ч. ПДВ 1583717,82грн.

За умовами договорів позивач, зокрема зобов'язаний був забезпечити виконавця робіт необхідними механізмами, обладнанням. Конкретний перелік матеріалів, механізмів, обладнання, необхідний для виконання робіт встановлюється відомістю, яка є невід'ємною частиною угоди. Підрядник зобов'язаний забезпечити належний облік та актировання використаних при виконанні робіт механізмів та обладнання, також зобов'язується надати звіти про використані механізми та обладнання.

Між тим, а ні до перевірки, а ні під час судового розгляду справи, не надано зазнаних документів, а також інших доказів, на підтвердження реальності виконання робіт безпосередньо ДП «БМУ№2» та ТОВ «БК «Прогрес-партнер».

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

За змістом п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, оскільки реальність виконання угод між позивачем та ДП «БМУ№2»і ТОВ «БК «Прогрес-партнер»належними доказами не доведена, а тому податковим органом правомірно донараховано позивачеві податок на додану вартість в сумі 357548,00грн.

Таким чином, оцінюючи зібрані у справі матеріали справи, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Замінити Державну податкову інспекцію у Червонозаводському районі м.Харкова її процесуальним правонаступником Основ'янською міжрайонною державною податковою інспекцією м.Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Проектно-будівельного концерну «Прогрес»-залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов