Ухвала суду № 26412907, 27.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" вересня 2012 р. м. Київ К-31058/10-С

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим до якої приєдналась прокуратура м.Сімферополя Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03 вересня 2009 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010 року

по справі №2а-2202/09/9/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер Інвест»(надалі -ТОВ «Мастер Інвест»)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим (надалі - ДПІ у м.Сімферополі АРК)

за участю прокуратури м.Сімферополя Автономної Республіки Крим

про скасування акту та податкового повідомлення-рішення, спонукання до вчинення певних дій, -

встановив:

У січні 2009р. позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.01.2008р. №0000412301/0, скасування акта позапланової невиїзної перевірки від 19.01.2009р. №301/23-4/34058535, зобов'язання ДПІ у м.Сімферополь надати органу Державного казначейства висновок про відшкодування податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.09.2009р. залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010р., позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Сімферополь в АРК від 19.01.2009р. №000412301/0. Стягнуто на користь ТОВ «Мастер Інвест»з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 03,40грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у м.Сімферополі АРК звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Від прокуратури м.Сімферополя Автономної Республіки Крим надійшла заява про приєднання до касаційної скарги ДПІ у м.Сімферополі АРК.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, 19.01.2009 ДПІ у м.Сімферополі в АРК була здійснена позапланова невиїзна перевірка з питань правомірності заявленого бюджетного відшкодування ПДВ за липень, вересень, жовтень-грудень 2007р., січень-травень 2008р., За результатами перевірки відповідачем складений акт №301/23-4/34058535, в якому на думку податкового органу, встановлено порушення п.7.7.3., п.7.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», щодо неможливості підтвердити в рядках 25.1 Декларації з ПДВ у сумі 568841,00грн. Вказану суму необхідно віднести до складу від'ємного значення податкового кредиту наступних відповідних податкових періодів (рядок 26 декларації).

На підставі зазначеного акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.01.2009 №0000412301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 568841,00грн. за липень, вересень-грудень 2007р., січень-травень 2008р.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обгрунтовано виходив з наступного.

Як свідчать матеріали справи, актом документальної виїзної позапланової перевірки достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень, вересень-грудень 2007р. від 14.10.2008 №7533/23-4/34058535 підтверджена сума бюджетного відшкодування: липень 16667,00грн., вересень 12889,00грн., жовтень 30498,00грн., листопад 126603,00 грн., грудень 97200,00 грн.

Актом документальної виїзної позапланової перевірки достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень-травень 2008р. від 11.11.2008 №8211/23-4/34058535 підтверджена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2008р. у сумі 39471,00грн., лютий 58685,00грн., березень 46463,00грн., квітень 24829,00грн., травень 115536,00грн. та зменшень залишок від'ємного значення за травень 2008р., який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (червень 2008р.) на 503907,00грн.

За актом перевірки від 19.01.2009 вказується, що п.5.1. ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Уточнюючий розрахунок подається за формами, визначеними в додатках до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166, зареєстрований в Мінюсті України 09.07.1997 за №250/2054.

При цьому відповідачем на підставі вказаного робиться висновок, що зміна напрямку відшкодування Законом не передбачена та не може розглядатися як виправлення помилки, відповідно не може бути поданий платником уточнюючий розрахунок, у якому вносяться зміни до рядків 25.1. та 25.2. податкової декларації з податку на додану вартість.

У п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено право платника податку прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. У п.7.7.4 п.7.7 ст.7 цього Закону також визначено право платника податків прийняти рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, якщо він має таке право та подав відповідні заяви та декларації.

Судами попередніх інстанції обгрунтовано не прийнято до уваги доводи відповідача стосовно п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 вказаного Закону, у якій передбачається право платника податків зарахувати суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів, а також те, що при прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів, з наступного.

Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість не передбачений випадок внесення змін до рядків 25.1. та 25.2. податкової декларації одночасно. Проте порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, а також Закон України «Про податок на додану вартість»не позбавляють платника податку права вибору напрямку відшкодування. При прийнятті рішення платником податку за п.7.7.3 п.7.7 ст.7 даного Закону, така сума не враховується при розрахунку суми бюджетного відшкодування наступних податкових періодів. У даному випадку, позивач вирішив змінити напрямок відшкодування, а приписи п.7.7.3 п.7 ст.7 зазначеного Закону не містять заборони платнику податку змінити напрямок відшкодування, обраний раніше.

Таким чином, суди дійшли цілком правильного та обґрунтованого висновку щодо недоведеності відповідачем прийнятого податкового повідомлення - рішення від 19.01.2009р. №000412301/0.

Стосовно позовних вимог про скасування акта позапланової невиїзної перевірки, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

У той же час, вчинені податковим органом дії стосовно прийняття акту перевірки не породжують для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки.

Таким чином, оскаржені позивачем дії податкового органу неможливо вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин, а відтак вони не підпадають під дію пункту 1 частини 1 статті 17 КАС.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання ДПІ у м.Сімферополь надати органу Державного казначейства висновок про відшкодування податку на додану вартість, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З врахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що розглядаючи вимоги про зобов'язання податкового органу надати органу державного казначейства висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету по деклараціям з податку на додану вартість за спірні періоди, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що провадження у справі підлягало закриттю у зв'язку з тим, що така вимога не є способом захисту прав платника податку на додану вартість і не підлягає розгляду в суді.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення коштів (відшкодування заборгованості).

Неврахування зазначеного судами першої та апеляційної інстанцій призвело до помилкового відкриття провадження у адміністративній справі в цих частинах та вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. А згідно ч.1 ст.228 цього Кодексу суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції скасовує постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.09.2009р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування акта позапланової невиїзної перевірки від 19.01.2009р. №301/23-4/34058535 та зобов'язання ДПІ у м.Сімферополь надати органу Державного казначейства висновок про відшкодування податку на додану вартість і на підставі ч.1 ст.157 КАС України закриває провадження у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим до якої приєдналась прокуратура м.Сімферополя Автономної Республіки Крим -задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03 вересня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування акта позапланової невиїзної перевірки від 19.01.2009р. №301/23-4/34058535 та зобов'язання ДПІ у м.Сімферополь надати органу Державного казначейства висновок про відшкодування податку на додану вартість - скасувати та провадження у справі в цій частині закрити.

В решті Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03 вересня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ Н.Г. Пилипчук