Постанова № 26412550, 02.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 жовтня 2012 року 11:20 № 2а-11548/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр-Дистриб’юції”

до

Окружної державної податкової служби-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22 серпня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “Центр-Дистриб’юції” (далі по тексту – позивач, ТОВ “Центр-Дистриб’юції”) звернулось до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби (далі по тексту –відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24 квітня 2012 року №0000083910 та №0000093910.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-11548/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 04 вересня 2012 року.

У судовому засіданні 11 вересня 2012 року протокольною ухвалою судом замінено первинного відповідача –СДПІ на належного - Окружну державну податкову службу – Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі по тексту - ОДПС).

В судових засіданнях неодноразово оголошувалась перерва з метою надання додаткових доказів.

25 вересня 2012 року в судовому засіданні сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення СДПІ від 24 квітня 2012 року №0000083910 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення за порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” ТОВ “Центр-Дистриб’юції” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 405 834,00 грн., у тому числі за основним платежем –324 667,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –81 167,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення СДПІ від 24 квітня 2012 року №0000093910 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення за порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ “Центр-Дистриб’юції” зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість за травень-липень 2010 року, грудень 2010 року, січень 2011 року та березень 2012 року на суму 1 026 773,00 грн. та засновано штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 09 квітня 2012 року №293/39-10/35946066 “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “Центр-Дистриб’юції” (код ЄДРПОУ 35946066) з питання повноти нарахування та достовірності сплати податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ “Бета Трейдінг”, ТОВ “Преображеніє”, ТОВ “Прістекс ЛТД”, ТОВ “Профіткомпані”, ТОВ “Екобудтехнолоджи”, ТОВ “Трейд-Фокс”, ТОВ “Корнест”, ТОВ “Корон-Інвестгруп”, ТОВ “ТС “Альянс”, ТОВ “Тібурон”, ТОВ “Профіт Голд”, ТОВ “Вестком-Груп” за період з 01.11.2009р. по 30.11.2011р.” (далі по тексту –Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого податок на додану вартість за серпень 2010 року в сумі 324 667,00 грн., завищено податок на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету в сумі 870 681,00 грн., у тому числі травень 2010 року –316 975,00 грн., червень 2010 року –42 263,00 грн., липень 2010 року –42 263,00 грн., грудень 2010 року –469 180,00 грн.; пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1-200.4 статті 200, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від’ємного значення за січень 2011 року на суму 66 666,00 грн., завищено задеклароване від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та податкового кредиту за лютий 2011 року 149 426, 00 грн.

Зазначені порушення в Акті перевірки мотивовані наступним: в рамках кримінальної справи №73-207 встановлено, що контрагенти позивача, зазначені в Акті перевірки, нібито надавали послуги та виконували роботи на його замовлення; за результатами допиту керівників та засновників ТОВ “Корон-Інвестгруп” та ТОВ “Вестком-Груп” встановлено, що зазначені особи не мають відношення до фінансово-господарської діяльності підприємств; в ході проведення дослідчої перевірки встановлено, що ТОВ “Преображеніє”, ТОВ “Прістекс ЛТД” зареєстровані без мети проведення господарської діяльності, а особи, що значаться засновниками та керівниками цих підприємств не причетні до фінансово-господарської діяльності.

Наведене, на думку відповідача, свідчить, що правочини між позивачем та ТОВ “Преображеніє”, ТОВ “Прістекс ЛТД”, ТОВ “Корон-Інвестгруп” та ТОВ “Вестком-Груп” не спричиняють настання реальних наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та є нікчемними, а тому право на податковий кредит з податку на додану вартість по цим взаємовідносинам не виникає.

Позивач не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги наступним: господарські операції з ТОВ “Прістекс ЛТД”, ТОВ “Корон-Інвестгруп” та ТОВ “Вестком-Груп” є реальними та підтверджуються первинними документами; надані послуги зі стимулювання купівельної активності, просування товару на ринку, підтримки збуту і подальшого розвитку продажів використані у власній господарській діяльності позивача; в момент нарахування податкового кредиту контрагенти були юридичними особами та платниками податку на додану вартість; податковий кредит по спірним господарським операціям підтверджений первинними документами та податковими накладними; висновки Акта перевірки про нікчемність правочину не підтверджуються доказами.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ТОВ “Центр-Дистриб’юції” та вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступних мотивів.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з’ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції та установлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ “Центр-Дистриб’юції” з його контрагентами, обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб’єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Судом встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято внаслідок неправомірного, на думку відповідача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ “Корон-Інвестгруп”, ТОВ “Вестком-Груп” та ТОВ “Прістекс ЛТД”.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ “Центр-Дистриб’юції” (постачальник) та ТОВ “Корон-Інвестгруп”, ТОВ “Вестком-Груп” та ТОВ “Прістекс ЛТД” (покупці) укладено договори постачання від 19 листопада 2009 року №19114/09-18, від 26 січня 2010 року №2601/10-29 та від 01 липня 2010 року №0107/10-50, відповідно, за умовами яких постачальник зобов’язується поставляти і передавати у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати мобільні телефони, аксесуари і додаткове устаткування.

Відповідно до пункту 5.7 договорів постачання передбачено, що за наслідками продажів за узгодженими сторонами період (квартал) постачальник має право надати (виплатити) покупцеві премії без зміни ціни товару, як винагороду за послуги зі стимулювання купівельної активності, просування товару на ринку, підтримка збуту і подальшого розвитку продажів. На суму премій, що надаються, складається угода про виплату премії, що визначає порядок начислення премії.

До наведених вище договорів постачання між сторонами укладено угоди про виплату премій та акти про надання послуг на загальну суму 8 108 640,64 грн., у тому числі ТОВ “Корон-Інвестгруп” надано послуг на суму –1 901 848,29 грн., ТОВ “Вестком-Груп” на суму 774 742,05 грн., ТОВ “Прістекс ЛТД” на суму 5 432 050,30 грн.

За видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи, позивач поставляв на адресу ТОВ “Корон-Інвестгруп”, ТОВ “Вестком-Груп” та ТОВ “Прістекс ЛТД” радіотелефони.

ТОВ “Корон-Інвестгруп” виписало на адресу ТОВ “Центр-Дистриб’юції” податкові накладні на винагороду за послуги по стимулюванню купівельної активності на загальну суму 1 901 848,29 грн., у тому числі податок на додану вартість –316 974,72 грн.

ТОВ “Вестком-Груп” виписало на адресу ТОВ “Центр-Дистриб’юції” податкові накладні на винагороду за послуги по стимулюванню купівельної активності на загальну суму 774 742,05 грн., у тому числі податок на додану вартість –129 123,67 грн.

ТОВ “Прістекс ЛТД” виписало на адресу ТОВ “Центр-Дистриб’юції” податкові накладні на винагороду за послуги по стимулюванню купівельної активності на загальну суму 5 432 050,30 грн., у тому числі податок на додану вартість –905 341,72 грн.

Розрахунки між сторонами проведені шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних вимог згідно угод про припинення зобов’язання, копії яких містяться в матеріалах справи.

Суд встановив, що частина спірної суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту за березень, травень, червень, серпень вересень-грудень 2010 року, сформована позивачем на підставі норм Закону України “Про податок на додану вартість”, за лютий 2011 року –на підставі норм Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит —це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) —в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні норми стосовно формування податкового кредиту містить і Податковий кодекс України.

Так, згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит –це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ “Корон-Інвестгруп”, ТОВ “Вестком-Груп” та ТОВ “Прістекс ЛТД”, у зв’язку з придбанням послуг зі стимулювання купівельної активності.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних маркетингових послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивач надав суду копії договорів постачання, видаткових накладних, податкових накладних, виписок банку, платіжних доручень на поставку ТОВ “Корон-Інвестгруп”, ТОВ “Вестком-Груп” та ТОВ “Прістекс ЛТД” товару; копії угод про виплату премій, актів про надання послуг, угод про припинення зобов’язання; копії договорів та угод про поставку та розповсюдження, укладених з постачальниками телефонів, зокрема, Nokia Corporation, Sony Ericsson Mobile Communications AB, додаткових угод до них, інвойсів, вантажних митних декларацій, документів бухгалтерського обліку.

Позичав пояснив суду, що отримані від ТОВ “Корон-Інвестгруп”, ТОВ “Вестком-Груп” та ТОВ “Прістекс ЛТД” послуги зі стимулювання купівельної активності, просування товару на ринку, підтримка збуту і подальшого розвитку продажів використані ним у власній господарській діяльності з метою збільшення об’ємів продажів товарів та отримання прибутку.

Разом з тим, надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з ТОВ “Корон-Інвестгруп”, ТОВ “Вестком-Груп” та ТОВ “Прістекс ЛТД”.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ТОВ “Корон-Інвестгруп”, ТОВ “Вестком-Груп” та ТОВ “Прістекс ЛТД” стимулювали купівельну активність, просували товар на ринку, підтримували збут товару, зокрема, щодо характеру та об’єму наданих послуг; яким саме чином надавались послуги, чим підтверджується надання таких послуг (матеріальне вираження) та доказів на підтвердження доцільності придбання послуг та сплати винагороди, оскільки ТОВ “Корон-Інвестгруп”, ТОВ “Вестком-Груп” та ТОВ “Прістекс ЛТД”, як продавці товару, особисто зацікавлені в стимулюванні попиту на товари й без отримання винагороди від позивача.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ “Корон-Інвестгруп”, ТОВ “Вестком-Груп” та ТОВ “Прістекс ЛТД” носять реальний характер, а придбані маркетингові послуги використані в межах господарської діяльності.

Враховуючи викладене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, та заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому, збільшення ТОВ “Центр-Дистриб’юції” суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість є правомірним.

Разом з тим, незважаючи на безпідставність формування ТОВ “Центр-Дистриб’юції” податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з ТОВ “Корон-Інвестгруп”, ТОВ “Вестком-Груп” та ТОВ “Прістекс ЛТД” податкові повідомлення-рішення СДПІ від 24 квітня 2012 року №0000083910 та №0000093910 підлягають скасуванню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ “Центр-Дистриб’юції” проведена на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України за постановою старшого слідчого в СВ ПМ Державної податкової адміністрації у місті Києві капітана податкової міліції від 30 листопада 2011 року в межах розслідування кримінальної справи, тобто є такою, що призначена відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України.

Пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України встановлює, що у разі якщо грошове зобов’язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Враховуючи те, що перевірка позивача в межах спірних правовідносин призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, суд вважає, що СДПІ не мала підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Доказів на підтвердження того, що в кримінальних справах існує рішення суду, яке набрало законної сили, відповідачем до суду не надано.

При цьому пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України не передбачає будь-яких винятків для прийняття податкового повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду в залежності від характеру чи кваліфікації розслідуваного суспільно небезпечного діяння.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення СДПІ від 24 квітня 2012 року №0000083910 та №0000093910 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, СДПІ не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Центр-Дистриб’юції” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр-Дистриб’юції” задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби від 24 квітня 2012 року №0000083910 та №0000093910.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов’язаннями Окружної державної податкової служби-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр-Дистриб’юції” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146,00 грн. (дві сто сорок шість гривень нуль копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко