Постанова № 26412134, 03.10.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2012 р. Справа № 2-а-1988/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

встановив:

Державна податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі по тексту - позивач або ДПІ) звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач або ФОП ОСОБА_1) про стягнення податкового боргу по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 29343,60 грн.

У судове засідання сторони не з'явились. Представник позивача надав заяву, відповідно до змісту якої позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить розглянути справу у порядку письмового провадження.

Відповідач своїм правом на участь у судовому засідання не скористався, про свою правову позицію відносно адміністративного позову суд не повідомив.

Згідно ч.11 ст. 35 КАС України, відповідач повідомлений про час, дату та місце судового засідання належним чином.

Згідно з ч.4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Враховуючи викладене суд здійснює розгляд справи на підставі наявних доказів.

Відповідно до змісту позову, вимоги ДПІ обґрунтовані наступним чином.

Станом на момент подачі позову за відповідачем обліковується податковий борг по податку з доходів фізичних осіб від продажу транспортного засобу у розмірі 29343,60 грн. Сума зазначеного податку самостійно нарахована ДПІ податковим повідомленням-рішенням від 30.09.2010 № 7107331701/0, прийнятого на підставі акту документальної невиїзної перевірки від 22.09.2010 № 1053/17-1/НОМЕР_1. Зокрема, зазначеним актом встановлено, що 15.07.2009 відповідачем знято з обліку автомобіль марки LEXUS RX 350, 2006 року випуску, (номер двигуна НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3 та перереєстровано на покупця ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу №А-Х07/01-09 від 15.07.2009, укладеного через товарну біржу ТБ «УУБ». Згідно звіту про незалежну експертну оцінку вартість вказаного авто на момент продажу складала 195624,00 грн. Позивач вважає, що продаж автомобіля відбувся саме за вказаною вартістю, що, зокрема, підтверджується фактом сплати до Пенсійного фонду на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3 % від вартості легкового автомобіля згідно квитанції від 15.07.2009 на суму 5868,72 грн. Таким чином, виходячи з вимог положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-ІV (далі по тексту - Закон № 889) відповідач зобов'язаний був сплатити суму податку з доходів фізичних осіб на суму 29343,60 грн. З метою погашення податкового боргу відповідачу надсилалась податкова вимога від 22.12.2010 № 1/39, яку вручено 14.02.2011. Разом з тим, станом на момент подачі позову відповідач не сплатив суму боргу, тому позивач просить суд її стягнути.

Відповідач про свою правову позицію щодо предмета позову не повідомив.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про повне задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

До спірних правовідносин слід застосовувати законодавство про оподаткування податком на доходи фізичних осіб, що було чинним на момент вчинення оподатковуваної операції: Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 № 889-ІV.

Стосовно порядку стягнення податкового боргу застосовується законодавство, що було чинним на момент на момент здійснення процедури такого стягнення.

Відповідно до п.14.1.175., ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно із Законом України "Про державну податкову службу в Україні" контроль за повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством здійснюють органи державної податкової служби.

Крім цього, відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, ДПІ має право звертатись до суду з позовом про стягнення податкового боргу.

Згідно із ст. 2 Закону № 889 платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа, яка отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи. Відповідно до ст. 3 Закону № 889 об'єктом оподаткування податку на доходи фізичних осіб є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи. До доходів, що підлягають оподаткуванню, ст. 4 Закону № 889 віднесено частину доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 11 - 12 цього Закону.

Статтею 12 Закону № 889 врегульовано оподаткування операцій з рухомим майном. Відповідно до ст. 1 цього ж Закону рухомим майном є майно, що відмінне від нерухомого (нерухоме майно - об'єкти майна, які розташовуються на землі і не можуть бути переміщені в інше місце без втрати їх якісних або функціональних характеристик (властивостей), а також земля). Таким чином, легкові автомобілі належать відповідно до податкового законодавства до рухомого майна. Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону № 889 дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону. Тобто, ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування. Відповідно до ст. 12 Закону № 889 встановлено обов'язок платника для оформлення договору здійснити дії щодо сплати податку з доходу від операцій з відчуження об'єктів рухомого майна.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 року № 2658-III (далі по тексту - Закон № 2658) оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Транспортні засоби у розумінні цієї ж статті є об'єктами майна, що підлягають оцінці.

Статтею 7 Закону № 2658 встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку оподаткування майна згідно з законом. Дана норма є імперативною та встановлює обов'язок платника податків мати висновок експертної оцінки вартості майна, операції з якими оподатковуються. Тобто, висновок оцінки є визначеною законом підставою для визначення бази оподаткування, у тому числі і щодо податку на доходи фізичних осіб.

Крім цього, п. 7 ст. 1, п. 6 ст. 2, п. 8 ст. 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (далі по тексту - Закон № 400) обов'язком фізичної особи є сплата збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3 % від об'єкту оподаткування - вартості відчуженого ними автомобіля.

Згідно із п. 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 р. № 1388 (далі по тексту - Правила), підставою для реєстрації транспортного засобу, що відчужується, є, зокрема, договір купівлі-продажу транспортного засобу, у тому числі укладений через товарну біржу, звіт про оцінку майна та сплата їх власниками встановлених законодавством податків. Проаналізувавши правові норми Закону № 400 та Правил у сукупності, суд дійшов висновку, що платником збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування є особа, яка на підставі договору набула права власності, тобто, новий власник, який здійснює реєстрацію придбаного ним транспортного засобу, або особа продавець такого майна. При цьому, сплата ним цього збору є обов'язковою та є підставою для постановки органами ДАІ придбаного автомобіля на облік.

22.09.2010 посадовими особами ДПІ здійснено документальну невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2009, про що складено акт перевірки. Акт перевірки є джерелом доказової інформації.

Відповідно до акту перевірки встановлено, що за даними відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи УДАІ УМВС України у Херсонській області відповідач 15.07.2009 зняв з обліку транспортний засіб для реалізації, а саме: автомобіль марки LEXUS RX 350, 2006 року випуску, (номер двигуна НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3. Зазначений автомобіль перереєстровано на покупця ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу №А-Х07/01-09 від 15.07.2009, укладеного через товарну біржу ТБ «УУБ». Згідно висновку від 11.11.2008 № 8/2685 про незалежну експертну оцінку вказаного автомобіля, його вартість складає 195624,00 грн. У зв'язку із реалізацією транспортного засобу сплачено збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3 % від його вартості, що склало 5868,72 грн. На підставі акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 7107331701/0 від 30.09.2010 про нарахування суми податку на доходи фізичних осіб від продажу рухомого майна у розмірі 29343,60 грн. Відповідно до чинного, на той момент, податкового законодавства, податкове повідомлення -рішення належним чином вручене відповідачу.

Крім акту перевірки вказані факти підтверджуються копіями документів, наданих позивачем на вимогу суду: договір купівлі-продажу № А-Х 07/01-09, висновок № 8/2685 автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу. Зокрема, згідно даних договору, ціна транспортного засобу LEXUS RX 350, 2006 року випуску, (номер двигуна НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3 є договірною та складає 2000 грн. Разом з тим, відповідно до висновку № 8/2685 від 18.12.2009 вартість зазначеного засобу складає 195624,00 грн. Відповідно до копії квитанції від 15.07.2009, платником у якій вказано ОСОБА_2, сплачено суму збору при відчуженні легкового автомобіля у розмірі 5868,72 грн. Тобто, сплачена покупцем сума збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування при постановці на облік вказаного транспортного засобу, склала 3 % від 195624,00 грн., що є встановленою ринковою вартістю автомобіля на момент його продажу.

Враховуючи, визначену ринкову вартість автомобіля, суд вважає, що в інтересах продавця, яким є ФОП ОСОБА_1, є продаж автомобіля саме за такою вартістю, а не за меншою, оскільки в іншому разі це є економічно невигідним та не розумним. Суд вважає, що в даному разі відповідач при визначенні в договорі купівлі-продажу №А-Х 07/01-09 ціни автомобіля переслідував мету зменшення об'єкта оподаткування, при цьому фактично отримав доход не менше ринкової вартості.

Крім цього, це узгоджується із фактом сплати покупцем збору саме у розмірі 5868,72 грн., що є 3 % від ринкової вартості. З його боку було б також економічно необґрунтовано сплачувати суму збору більшою, ніж він мав сплатити враховуючи суму коштів, сплачену ним за придбаний автомобіль. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 отримав за реалізацію проданого ним автомобіля LEXUS RX 350, 2006 року випуску, (номер двигуна НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3 суму коштів у розмірі 195624,00 грн., що є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб. Під час судового розгляду справи відповідач не надавав жодних доказів, у тому числі і стосовно розміру отриманого ним доходу від продажу вказаного транспортного засобу та сплатою ним податку на доходу фізичних осіб у зв'язку із цим.

Виходячи з цього, відповідач був зобов'язаний сплатити суму податку у розмірі 15 % від отриманої суми, що складає 29343,60 грн. Разом з тим, згідно даних облікової картки відповідача станом на 14.02.2012 він не сплачує зазначений податок.

З метою погашення податкового боргу ДПІ сформовано та надіслано відповідачеві податкову вимогу № 1/39 від 22.12.2010, згідно з вимогами ПК України, вручена відповідачу 14.02.2011.

Відповідно до п. 95.2 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платникові податкової вимоги. Враховуючи, що з моменту формування та надіслання податкової вимоги до відповідача пройшло більше, ніж 60 днів, ДПІ має право на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що у відповідача наявний обов'язок сплати податку на доходи фізичних осіб, строк та право ДПІ на його стягнення настав, а тому позовні вимоги необхідно задовольнити у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Позов Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби у задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) податковий борг по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 29343 (двадцять дев'ять тисяч триста сорок три) гривні 60 коп. до місцевого бюджету на р/р 33215801700002, код платежу 11010500, отримувач УДКСУ код 37959779, МФО 852010.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Пекний А.С.

кат. 8.1.5