Постанова № 26411969, 04.10.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

04 жовтня 2012 р. № 2-а- 9199/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Старосєльцевої О.В.,

за участі

секретаря судового засідання -Чубукіної М.В.,

представників позивача - Пітальової М.В., Мартишевої О.П.,

представник відповідача- Орач О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амкор Тобакко Пекеджинг Україна" до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Амкор Тобакко Пекеджинг Україна" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000592223 від 07.08.2012р. про сплату 2322,24 грн. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 221,48 грн., виданого Дергачівською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області ДПС.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що порушень законодавства не допускав, податки обчислював правильно, спірне податкове повідомлення-рішення суперечить ч.3 ст.2 КАС України, оскільки висновки Дергачівської МДПІ Харківської області ДПС про відсутність факту реального вчинення господарських операцій укладених з контрагентами ТОВ "AZ-Харків", ТОВ «Зондполітех», ТОВ «Пожежно - технічне підприємство «Брандмайстер»безпідставні. За даними господарськими операціями товар був поставлений в повному обсязі, оплату вартості товару проведено, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Дергачівська міжрайонна державна податкова інспекція Харківської області Державної податкової служби, в судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав обґрунтованості спірного податкового повідомлення - рішення.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Амкор Тобакко Пекеджинг Україна" пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом -32796990, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) у Дергачівській МДПІ Харківської області Державної податкової служби.

23.07.2012 року МДПІ була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ТОВ "Амкор ТП Україна" (податковий номер 32796990) з питань підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ „ AZ- Харків " (податковий номер 22651123), їх реальності та повноти відображення в обліку за період лютий, квітень, листопад 2011 року, ТОВ «Зондполітех»( податковий номер 31436715) їх реальності та повноти відображення в обліку за період лютий 2011 року, ТОВ «Пожежно - технічне підприємство «Брандмайстер»( податковий номер 32336887) їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень, липень, лютий 2011 року, про що було складено акт № 319/23-204/32796990 від 23.07.12 р. (а.с.16-34 т.1).

З посиланням на згаданий акт перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000592223 від 07 серпня 2012 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем 2 322,24 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 221,48 грн.(а.с.35 т.1).

Як з'ясовано під час судового розгляду, фактичною підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті перевірки № 319/23-204/32796990 від 23.07.12 р. висновки відповідача, що в порушення ст.185, ст.188, ст.198 Податкового кодексу України ПП ТОВ "Амкор ТП Україна" завищено податковий кредит в сумі 2 322,24 грн. в т.ч.: по взаємовідносинах з ТОВ "AZ-Харків" (податковий номер 22651123) за період лютий, квітень, листопад 2011 року у сумі 654,06 грн.; по взаємовідносинах ТОВ «Зондполітех»(податковий номер 31436715) за період лютий 2011 року у сумі 538,20 грн.; по взаємовідносинах ТОВ «Пожежно-технічне підприємство «Брандмайстер»(податковий номер 32336887) за період червень, липень 2011 року у сумі 2 129,98 грн.

Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з такого.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач зареєстрований платником ПДВ, основний вид діяльності - виробництво гофрованого картону, паперової та картонної тари.

Щодо правовідносин з ТОВ "Зондполітех".

З метою здійснення своєї господарської діяльності, у лютому 2011 року між позивачем ТОВ "Амкор Тобакко Пекеджинг Україна" та ТОВ "Зондполітех" було укладено правочин шляхом обмінну первинними документами.

На момент укладання згаданого правочину ТОВ „Зондполітех" мало правоздатність і дієздатність юридичної особи, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 317643 від 10.09.2012р. та Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії ААА № 290481.

Як з'ясовано судом в ході розгляду справи, потреба в укладанні згаданого правочину була зумовлена необхідністю придбання дроту для використання його у якості пакувального матеріалу для макулатури, що створюється в процесі виробництва та реалізується іншим підприємствам.

В межах згаданого правочину була проведена господарська операція з придбання 0,345 тонн дроту в'язального, термічнообробленого (д.3,0мм), яка оформлена видатковою накладною № РН-00300 від 14.02.2011р. на загальну суму 3229,20 грн., у т.ч. ПДВ- 538,20грн. На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірного правочину, позивачем надано до суду виписана контрагентом податкова накладна № 74 від 08.02.2011р. на загальну суму 3 229,20 грн., у т.ч. ПДВ - 538,20 грн., рахунок-фактура № СФ-ОЗО8 від 07.02.2011р. (а.с. 141,142 т.1).

Оцінивши перелічені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд дійшов висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отриманий товар оприбутковано позивачем за даними рахунку 209 "Інші матеріали".

Фактичне надходження товару в розпорядження позивача підтверджується даними складського обліку, а саме: карткою складського обліку матеріалів та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (довіреність № 64/11 від 10.02.2011р. через ОСОБА_1.). Товар доставлений автомобілем, що належить ТОВ "Амкор ТП Україна", реєстраційний № НОМЕР_2 (а.с.144-149,172,216,227,245 т.1, а.с. 32 т.2).

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжним дорученням №160 від 08.02.2011р. на загальну суму 3229,20 грн., у т.ч. ПДВ - 538,20 грн. (а.с.143 т.1).

В подальшому придбаний товар було використано позивачем при організації власної господарської діяльності, а саме: задіяно у виробництві. Дріт в'язальний, термічнооброблений (д.3,0мм) використовувся у якості пакувального матеріалу для макулатури, що підтверджується актами списання товарно-матеріальних цінностей у виробництво (а.с.150-152,222,235-240 т.1).

Щодо правовідносин ТОВ ПТП „Брандмайстер" за період червень-липень 2011 року.

У травні 2011 року між позивачем ТОВ "Амкор Тобакко Пекеджинг Україна», в якості покупця, та ТОВ ПТП „Брандмайстер", в якості постачальника, було укладено правочин шляхом обмінну первинними документами предметом якого є придбання щитів пожежних у кількості 2 штук.

Судом встановлено, що придбання вищезгаданих засобів було пов'язано з необхідністю виконання норм чинного законодавства України у сфері пожежної безпеки, а саме, вимог щодо оснащення об'єктів первинними засобами пожежогасіння (Додаток 2 до пунктів 6.4.9, 7.5.25, 8.1.1.4, 8.4.4, 8.4.9 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Наказом №126 від 19.10.2004 року.)

Таким чином, в межах згаданого правочину була проведена господарська операція з придбання 2 штук пожежних щитів, яка була документально оформлена видатковою накладною № БР-0000045 від 10.06.2011р. на загальну суму 964,01 грн., у т.ч. ПДВ- 160,67 грн. На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірного правочину, позивачем надано до суду виписана контрагентом податкова накладна № 10 від 03.06.2011р. на загальну суму 964,01 грн., у т.ч. ПДВ- 160,67 грн., рахунок-фактура № БР-0000285 від 16.05.2011р. Товар було оплачено згідно платіжного доручення №689 від 03.06.2011 року)(а.с.173,174 т.1).

Суд не знаходить підстав для відхилення перелічених документів як належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів реальності проведення господарської операції, так як документи були складені правоздатними та дієздатними суб'єктами права, відносно товарів, необмежених в цивільному та господарському обороті, за формою та змістом не суперечать вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Отриманий товар оприбутковано позивачем за даними рахунку 221 "Малоцінні та швидкозношувані предмети".

Фактичне надходження товару в розпорядження позивача підтверджується даними складського обліку, а саме: карткою складського обліку матеріалів, та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, а саме копією журналу реєстрації довіреностей (довіреність № 302 від 08.02.2011р. через ОСОБА_2). Товар був доставлений автомобілем FІАТ Doblо, що належить ТОВ "Амкор ТП Україна", реєстраційний № НОМЕР_2 (а.с.144-149,172,216,227,245 т.1, а.с. 32 т.2).

В подальшому придбаний товар було використано позивачем при організації власної господарської діяльності, а саме: розташовано на території фабрики з виробництва табачної упаковки з метою виконання вимог пожежної безпеки.

Також у травні та червні 2011 року між позивачем ТОВ "Амкор Тобакко Пекеджинг Україна», в якості замовника, та ТОВ ПТП „Брандмайстер", в якості виконавця, було укладено правочин у формі обмінну первинними документами предметом якого є послуги з технічного обслуговування вогнегасників

Потреба в придбанні вищезгаданих послуг була обумовлена необхідністю виконання норм чинного законодавства України у сфері пожежної безпеки, а саме: Правил експлуатації вогнегасників, які затверджені Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 2 квітня 2004 року N 152.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірного правочину, позивачем надано до суду виписані контрагентом податкові накладні № 26 від 10.06.2011р. на загальну суму 865,98 грн., у т.ч. ПДВ- 144,33 грн., № 37 від 15.07.2011р. на загальну суму 4949,88 грн., у т.ч. ПДВ- 824,98 грн., рахунок-фактура № БР-0000314 від 23.05.2011р., № БР-0000404 від 22.06.2011р., акти здачі-прийняття робіт №БР-0000291 від 10.06.2011 року на загальну суму 865,98 грн, у тому числі ПДВ 20% 144,33 грн, №БР-0000380 від 15.07.2011 року на загальну суму 4949,88 грн, у тому числі ПДВ 20% 824,98 грн. (а.с. 181, 186 т.1).

Суд не знаходить підстав для відхилення перелічених документів як належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів реальності проведення господарської операції, так як документи були складені правоздатними та дієздатними суб'єктами права, відносно товарів, необмежених в цивільному та господарському обороті, за формою та змістом не суперечать вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Факт оплати за вказані послуги підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями № 715 від 10.06.2011 року, № 901 від 19.07.2011р. (а.с.182,187 т.1).

Щодо правовідносин з ТОВ „AZ- Харків".

У квітні 2010 року між позивачем ТОВ "Амкор Тобакко Пекеджинг Україна», в якості покупця, та ТОВ „А2-Харків", в якості постачальника, було укладено письмовий правочин у формі договору поставки № 20/04 /2010 від 20.04.2010р, предметом якого є постачання товару (зарядні пристрої, акумулятори та батарейки).

На момент укладання згаданого правочину ТОВ "АZ-Харків" мало правоздатність і дієздатність юридичної особи, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 317644 від 10.09.2012р.

З пояснень представника позивача судом встановлено, що потреба в укладанні згаданого правочину була зумовлена необхідністю використання зарядних пристроїв, акумуляторів та батарейок підприємством в господарській діяльності, а саме: для підзарядки пальчикових акумуляторів; для технічного обслуговування вимірювальної та офісної техніки, автоматичної установки газового пожежогасіння; для заміни акумуляторів, що повністю використали свій ресурс на переносному електричному інструменті підприємства, тощо.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірного правочину, позивачем надано до суду:

- виписані контрагентом податкові накладні: № 78 від 14.02.2011р. на загальну суму 186,00 грн., у т.ч. ПДВ- 31,00 грн., № 96 від 17.02.2011р. на загальну суму 1356,00 грн., у т.ч. ПДВ- 226,00 грн., № 29 від 07.04.2011р. на загальну суму 2088,96 грн., у т.ч. ПДВ- 348,16 грн., №71 від 14.11.2011р. на загальну суму 293,40 грн., у т.ч. ПДВ- 48,90 грн.

-видаткові накладні: № 000-000144 від 14.02.2011р. на загальну суму 186,00 грн., у т.ч. ПДВ- 31,00 грн., № 000-000166 від 17.02.2011р. на загальну суму 1356,00 грн., у т.ч. ПДВ- 226,00 грн., № 000-000392 від 07.04.2011р. на загальну суму 2088,96 грн., у т.ч. ПДВ- 348,16 грн., № 000-0001354 від 14.11.2011р. на загальну суму 293,40 грн., у т.ч. ПДВ- 48,90 грн.(а.с.214,215,225,226,243,244 т.1).

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжним дорученням №190 від 15.02.2011р., № 229 від 15.02.2011р., № 460 від 12.04.2011р., № 1527 від 15.11.2011р.(а.с.217, 228, 246 т.1, а.с. 8 т.2).

Отриманий товар оприбутковано позивачем за даними рахунку 209 "Інші матеріали".

Фактичне надходження товару в розпорядження позивача підтверджується даними складського обліку, а саме: карткою складського обліку матеріалів та копією журналу реєстрації довіреностей .

Зарядні пристрої, акумулятори та батарейки, придбані у ТОВ „АZ-Харків" в подальшому були повністю використані ТОВ «Амкор ТП Україна»в господарській діяльності підприємства, що підтверджується, актами списання матеріалів у виробництві (а.с.150-152,222,235-240 т.1).

Оцінивши перелічені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірного правочину, до правового статусу сторін цього договору як платників ПДВ, відповідності спірного правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного ТОВ товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

За матеріалами справи та з пояснень сторін судом встановлено, що суб'єктом владних повноважень в основу судження про завищення платником податків податкового кредиту з ПДВ покладено висновки актів, складених іншими ДПІ про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, укладених за участі контрагентів позивача.

Втім, з цього приводу суд зазначає, що акти податкових перевірок не можуть бути визнані належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись.

Натомість до кола таких доказів можуть бути віднесені такі, що набрали законної сили обвинувальний вирок суду відносно посадових осіб платника податків за вчинення злочинів, що передбачені ст.ст.191 або 212 Кримінального кодексу України (адже метою вчинення нікчемного правочину або викривлення дійсних показників господарських операцій в податковому обліку платника податків є намір платника податків на заволодіння державним майном або намір платника податків на ухилення від сплати податків, зборів), рішення адміністративного суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, рішення адміністративного суду про визнання правочину недійсним.

Однак, перелічених доказів відповідач до суду не подав, в основу спірного рішення таких доказів не поклав.

Оцінивши добуті докази, суд відзначає, що в ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за спірними правочинами іншого результату, ніж придбання товару та отримання послуг. Інших обставин, які б додатково свідчили б про наявність делікту (безтоварний та/або фіктивний характер здійсненої операції, спрямування цих операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди, протиправний характер діяльності позивача та ТОВ „AZ- Харків", ТОВ «Зондполітех», ТОВ «Пожежно - технічне підприємство «Брандмайстер», що полягав у спрямованості їх дій на ухилення від оподаткування, тощо під час перевірки відповідачем встановлено не було.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що суб"єктом владних повноважень за наслідками проведення перевірки не спростовано презумпції добросовісності та сумлінності позивача як платника податків, зборів.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або висновки про відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, так як ані акт податкової перевірки, ані довідка зустрічної звірки не мають преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно засвідчують обставини фактичної дійсності.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочином, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірного правочину, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені ст. 198 Податкового кодексу України. Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Наведене вище свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суму, яка підтверджена податковими накладними, складеними контрагентами позивача, у зв'язку з придбанням товару та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Таким чином, суд робить висновок, що зміст акту перевірки не містить викладення належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень положень ст. 185, ст.188, ст.198 Податкового кодексу України.

При цьому суд зазначає, що позивач звертається до суду з вимогою про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення. Разом з тим, визнання нечинним може бути застосовано як спосіб захисту порушеного права лише у разі оскарження нормативно-правового акту, що виокремлено законодавцем в ч. 11 ст. 171 КАС України. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії - рішенням, дію якого поширено на конкретну особу, і який є актом одноразового застосування норми права шляхом покладення на вказану особу обов'язку сплатити певні податкові зобов'язання. Таким чином, враховуючи вкладене, суд приходить до висновку, що способом поновлення порушеного права особи у разі оскарження податкового повідомлення-рішення є скасування вказаного акту.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то суд керуючись ч.2 ст. 11 КАС України, доходить висновку про скасування спірного рішення.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Амкор Тобакко Пекеджинг Україна" до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області ДПС № 0000592223 від 07серпня 2012р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Амкор Тобакко Пекеджинг Україна" (62300, Харківська обл., Дергачівський р-н, м. Дергачі, вул. Залізнична, буд.31 код ЄДРПОУ 32796990 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 103,70 грн. (сто три грн. 70 коп.).

4. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

5. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 09.10.2012 року.

Суддя Старосєльцева О.В.