Постанова № 26411148, 04.09.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2012 р. Справа № 2а-1276/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Скільського І.І.

при секретарі Бурда М.Р.

за участю:

представника позивача: - Лябига А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства "Еко-Захист "

до відповідача: Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000162302 від 23.01.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Еко-Захист" (далі - позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000162302 від 23.01.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеної позапланової документальної невиїзної перевірки ПП «Еко-Захист» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Ново-Ком» за 1 квартал 2011 року відповідачем складено акт № 57/23-02/34465293 від 11.01.2012 року, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення № 0000162302 від 23.01.2012 року. Позивачем вказане рішення було оскаржено в адміністративному порядку до ДПС України в Івано-Франківській області та ДПС України, однак рішеннями від 23.02.2012 року та відповідно від 24.04.2012 року податкове повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області № 0000162302 від 23.01.2012 року, залишено без змін а скарги без задоволення. Позивач не погоджується із вказаним податковим повідомленням-рішенням № 0000162302 від 23.01.2012 року, яким донараховано податкових зобов'язань за платежем - податок на додану вартість, вважає рішення податкового органу безпідставним та таким, що прийняте всупереч чинному законодавству України.

Висновки податкового органу викладені у акті перевірки про нікчемність, недійсність укладеного правочину із контрагентом протиправними, оскільки реальність здійснених господарських операцій спростовуються належним чином укладеним договором, податковою, видатковою накладними, платіжними дорученнями, що повністю відповідає умовам договору. На момент укладення позивачем договору з ПП «Ново Ком», правоздатність якого як юридичної особи підтверджуються його установчими документами, було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, які передбачені законодавством для даного виду договорів. Звернуто увагу на ту обставину, що у відповідності до вимог чинного законодавства України державна податкова інспекція не має повноважень на визнання правочинів недійсними, а має право тільки на звернення до суду з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, що зазначено в позиції Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року.

Таким чином, прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення -рішення підлягає визнанню нечинним та скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у адміністративному позові та надав аналогічні за змістом пояснення Просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду в судове засідання не прибув, про причини неприбуття суду не повідомив. В минулому судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав викладених у письмовому запереченні, що міститься в матеріалах адміністративної справи. Просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, суд вбачає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши адміністративний позов, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши надані суду письмові докази та інші матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що працівниками Калуської ОДПІ проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ПП "Еко-Захист " з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Ново-Ком» за 1-й квартал 2011 року, про що складено акт № 57/23-02/34465293 від 11.01.2012 року.(а.с.18-25).

Проведеною перевіркою встановлено неможливість ПП "Еко-Захист" реального здійснення фінансово-господарських операцій з ПП «Ново-Ком», та прийнято до виконання від ПП «Ново-Ком» податкові накладні за операціями, які фактично не відбулися, а лише відображені на первинних документах та суперечать законодавчим та нормативним актам, порушення ч.1 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996 ХIV (із змінами та доповненнями), п. 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 - здійснення операцій на підставі нікчемних правочинів; п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, №2755-VI, а саме - безпідставно включено до складу податкового кредиту за 1-й квартал 2011 року податок на додану вартість до сплати в бюджет за 1-й квартал 2011 року в загальній сумі 3996 грн.

На підставі даного акту Калуською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000162302 від 23.01.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3996, 00 - за основним платежем та 1 грн. за штрафними санкціями (а.с. 12).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному порядку до ДПС України в Івано-Франківській області та ДПС України, однак рішеннями від 23.02.2012 року (а.с.13-14) та відповідно від 24.04.2012 року (а.с.15-17), податкове повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області № 0000162302 від 23.01.2012 року, залишено без змін а скарги без задоволення.

Відповідно до дослідженого в судовому засіданні акту перевірки в основу висновків відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин між ПП «Еко-Захист» та ПП «Ново-Ком», лягли обставини, встановлені та відображені у акті Алчевської ОДПІ № 1811/231-36917481 від 14.11.11 року, висновки документальної перевірки ПП "Ново-Ком " яким встановлено порушення, зокрема - порушення ч.1 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.652 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Ново-Ком» з постачальниками та покупцями.

До наведених висновків податковий орган дійшов, не зважаючи на факт наявності оригіналів всіх первинних документів у позивача. При цьому відповідач стверджує, що укладаючи відповідні правочини, його сторони не мали на меті досягнути якихось певних результатів, що наче б то є свідченням їх спрямування на незаконне заволодіння державним майном та протирічить інтересам держави і суспільства, а тому у відповідності до частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Однак такі висновки відповідача, суд вважає не підтвердженими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що між ПП «Еко-Захист» та ПП «Ново-Ком» був укладений договір купівлі-продажу № 1-11 від 12.01.2011 року (а.с.28-29).

Виконання вказаних договорів підтверджується видатковою накладною № РН- 107 від 04.03.2011; податковою накладною № 107 від 04.03.2011 року; платіжним дорученнями № 33 від 28.03.2011 року (на звороті а.с. 96, 97, на звороті а.с.99)

Аналізуючи представлені ПП «Еко-Захист» первинні документи суд приходить до висновку, що вони повністю по формі та змісту відповідають вимогам чинного законодавства України.

У відповідності до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Само по собі встановлення факту недодержання необхідних вимог для дійсності правочину, передбачених ст.203 Цивільного кодексу України, не є підставою нікчемності правочину, а є лише підставою для звернення до суду з метою визнання правочину недійсним.

Підставою нікчемності правочину могла б виступати обставина недотримання вимоги щодо обов'язкової державної реєстрації правочину або його нотаріального посвідчення щодо передбачено статтями 209 та 210 Цивільного Кодексу України. Така нікчемність зазначених правочинів, наприклад, прямо передбачена статтею 220 ЦК України.

З вищенаведених законодавчих положень випливає, що визнання вказаного договору недійсним з підстав їх невідповідності закону та суперечливості інтересам держави і суспільства є можливим лише в судовому порядку, а не з суб'єктивної оцінки відповідача. Однак з даного приводу відповідач до суду не звертався і вказаний правочин недійсним судом не визнавався, що також є свідченням необґрунтованості конкретної позиції відповідача.

Жодних доказів того, що наведений правочин був спрямований саме на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження чи незаконне заволодіння майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади відповідач не наводить.

Слід також зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 ЦК України, є правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини спрямовані на відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучення з обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражатиметься в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Таким чином, законодавець розмежовує поняття "порушення публічного порядку" та "недодерження вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам". Дані обставини передбачають різний порядок визнання правочину недійсним та різні правові наслідки.

У висновках, викладених у акті перевірки № 57/23-02/34465293 від 11.01.2012 року не тільки не міститься таких посилань, а й не доводиться умислу позивача на порушення публічного порядку, не міститься посилань і на те, в чому таке порушення полягає.

В постанові Пленуму ВСУ № 9 від 6 листопада 2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним".

Навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Висновки акту перевірки ґрунтуються лише на припущеннях ревізора-інспектора щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору, його позиція про те, що вказаний правочин суперечить інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими. Сумніви та підозри податкового ревізора не можуть бути поставлені в основу визнання правочинів нікчемними.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Положеннями Податкового Кодексу України не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними.

В судовому засіданні встановлено, що господарські операції за договором позивача з ПП «Ново-Ком» були реальними, фактично здійснені, було досягнуто певного запланованого та фактичного господарського ефекту та наслідків. Наявність факту поставки товару заперечує висновки викладені в акті перевірки контролюючих органів.

В матеріалах справи наявні податкова накладна, видаткова накладна, платіжне доручення, матеріальний звіт за період 2011 р. «Склад»; Журнал-ордер і відомість по рахунку 201 Сировина й матеріали за 2011 р.; оборотно-сальдова відомість по рахунку 201; відомість по рахунку 631 розрахунки з вітчизняними постачальниками за березень 2011 року; Свідоцтво про право власності на нерухоме майно; Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (складські приміщення), що підтверджує реальність укладених правочинів та наявність дій про їх виконання.

Судом встановлено, що і позивач, і його контрагент на час укладання правочину, були зареєстровані як платники ПДВ. Вказані обставини також не заперечується відповідачем у справі та відображені в Акті перевірки контрагентів позивача.

Податкова накладна яка зазначена в реєстрі отриманих та виданих підтверджується поставка товару за договорами № 1-11 від 12.01.2011 р.

Спірна сума податкового кредиту з податку на додану вартість відображена позивачем в податкових деклараціях в розрізі контрагентів, що також не заперечується представником відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ПП «Еко-Захист» правомірно включено до податкового кредиту по податку на додану вартість кошти у відповідному розмірі.

Зазначені вище правові позиції висловлені в ухвалах Вищого адміністративного суду України по справі №К-27958/10 від 28.04.2011 року, по справі №К-16801/07 від 11.08.2010 року та по справі №К-20514/08 від 03.11.2010 року.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає винесене Калуською ОДПІ податкове повідомлення-рішення № 0000162302 від 23.01.2012 року протиправним, відповідно позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Факт сплати позивачем до бюджету судового збору в розмірі 107,30 грн., підтверджується платіжними дорученнями за №1145.29.2762 від 03.05.2012 року (а.с.3), за № ПН 5616 від 18.05.2012 року (а.с.43).

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області № 0000162302 від 23.01.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Еко-Захист» понесені ним судові витрати в розмірі 107, 30 грн., судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Скільський І.І.

Постанова складена в повному обсязі 10.09.2012 року.