Постанова № 26410929, 02.10.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа №0670/4779/12

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Попової О.Г.,

при секретарі Дворніковій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Житомирська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" до Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №000081222 від 13.07.2012 р.,-

встановив:

Дочірнє підприємство "Житомирська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" звернулось до суду з позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби №000081222 від 13.07.2012 року, прийняте на підставі акту перевірки №1680/22-2/00132405/0100 від 06.07.2012 року. В акті перевірки зазначено, що товариством в порушення вимог ст.198 ПК України Дочірнє підприємство "Житомирська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" завищено податковий кредит по податку на додану вартість за лютий 2012 року на суму 244251 грн. та відповідно занижено суму ПДВ за вказаний період на таку ж суму. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що товариством правомірно сформовано податковий кредит на підставі первинних документів по господарським операціям з контрагентом ТОВ "Гросс". Правочин, укладений з вказаним контрагентом не має ознак нікчемності та є укладеним відповідно до норм чинного законодавства. Господарські операції підтверджуються належними первинними документами.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. На попередньому судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що державної податковою інспекцією у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку Дочірнього підприємства "Житомирська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ "Гросс" за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року, за результатами якої складено акт №1680/22-2/00132405/0100 від 06.07.2012 року.

Перевіркою встановлено, що при формуванні податкового кредиту ДП "ЖМК" порушено вимоги ст.198 ПК України в частині формування податкового кредиту по ПДВ у лютому 2012 року на загальну суму 264251 грн. по операціях та на підставі первинних документів, які є нікчемними та не спричинили реального настання юридичних наслідків.

В порушення ст.198 ПК України Дочірнє підприємство "Житомирська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" завищено податковий кредит по податку на додану вартість за лютий 2012 року на суму 264251 грн. та відповідно занижено суму ПДВ за вказаний період на таку ж суму.

На підставі акту перевірки ДПІ у м.Житомирі прийнято податкове повідомлення-рішення №000081222 від 13.07.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сум 396377,00 грн., в тому числі за основним платежем 264251,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 132126 грн.

Підставою для висновку податковим органом про заниження позивачем податку на додану вартість в розмірі 264251,00 грн., згідно акту перевірки №1680/22-2/00132405/0100 від 06.07.2012 року, стало невизнання податкового кредиту по виконанню будівельно-монтажних робіт по будівництву електромереж ТОВ "Гросс" у лютому 2012 року.

В акті зазначено, що укладений між позивачем і ТОВ "Гросс" договір субпідряду №040106/73 від 04.01.2012 року є правочином, який порушує публічний порядок та відповідно до ст.203, 215, 228 ЦК України є нікчемним, так як у ТОВ "Гросс" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, роботи згідно договору не проводились. Тому, на думку податкового органу, податкові накладні виписані ТОВ "Гросс" не є дійсними, що свідчить про те, що правочин між позивачем та ТОВ "Гросс" здійснений без мети настання реальних наслідків.

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між Дочірнім підприємством "Житомирська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" (генпідрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Гросс" (субпідрядник) укладено договір субпідряду №040106/73 від 04.01.2012 року, відповідно до якого субпідрядник зобов'язується своїми силами та засобами у встановлений строк та відповідно до проектно-кошторисної документації виконати будівельно-монтажні роботи по будівництву електромереж 0,4-35 кВ, а генпідрядник - прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх на умовах цього договору (а.с.17-21).

Згідно пункту 2.2 даного договору склад та обсяги робіт за цим договором визначаються договірними цінами до кожного окремо взятого об'єкту будівництва, які є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 4.1 вказаного договору передбачено, що підставою для оплати виконаних робіт є відповідний акт належним чином виконаних робіт (форма КБ-2В) та довідка про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), які підписуються сторонами та засвідчуються печатками.

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача - ТОВ "Гросс" був зареєстрований як платник податку на додану вартість та перебував в Державному Реєстрі юридичних осіб.

ТОВ "Гросс" має ліцензію № 555501 серії АВ на здійснення господарської діяльності, пов"язаної із створенням об"єктів архітектури та дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки.

Довідками про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) визначено вартість таких робіт (а.с.41,47,52, 58, 63).

Відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт генпідрядник (ДП "Житомирська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро") прийняв від субпідрядник (ТОВ "Гросс") виконані будівельні роботи (а.с. 42-46, 48-51, 53-57, 59-62, 64-68).

З вказаних актів встановлено, що ТОВ "Гросс" були виконані на замовлення ДП "Житомирська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" будівельно-монтажні роботи по будівництву електромереж по договору субпідряду №040106/73 від 04.01.2012 року.

Згідно податкових накладних ТОВ "Гросс" надано ДП "Житомирська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" будівельно-монтажні роботи на загальну суму 955500 грн., в т.ч. ПДВ - 264250 грн.

Зазначені податкові накладні відповідають вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення”, і в ході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

Відповідно до рахунків-фактури та банківських виписок позивач повністю розрахувався за будівельно-монтажні роботи з контрагентом ТОВ "Гросс" (а.с.12-14; 69-75).

Відповідно до ст.198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з п.187.8 ст.187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п.187.9 ст.187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. Якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами. Датою використання товарів/послуг, основних виробничих засобів вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Відповідно до пп.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ "Гросс" підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

Щодо визнання податковим органом договору між позивачем і ТОВ "Гросс" нікчемним, то відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою для недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні договору нікчемним податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між позивачем і ТОВ "Гросс" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи ДПІ у м.Житомирі не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ "Гросс" підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

Реальне настання правових наслідків за визначеним ДПІ у м.Житомирі правочином підтверджено і не оспорюється висновками акту документальної перевірки. Так, контрагент позивача виконав повністю взяті на себе зобов’язання по виконанню монтажно-будівельних робіт, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок за вказані роботи. Позивач у своїх бухгалтерській та податковій звітностях відобразив вчинені операції, правомірно відніс вартість робіт відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатив податки.

В листі ДПА України №20289/16-1617 від 29.09.2010 року зазначено, що при визнанні угод нікчемними податковий орган зобов'язаний аналізувати реальність здійснення господарської діяльності на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Акт перевірки не містить жодних доказів, які б підтверджували, що зміст договору субпідряду №040106/73 від 04.01.2012 року не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов’язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання господарських зобов’язань, що виникли на підставі цього договору.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Докази на спростування факту виконання монтажно-будівельних робіт від ТОВ "Гросс" позивачу відповідачем не надані.

Щодо зазначеного в акті перевірки (аркуш акту 6), що у контрагента позивача ТОВ "Гросс" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди (технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби), то такі висновки податкового органу не ґрунтуються на вимогах закону, так як у контрагента позивача не проводилась жодна перевірка з метою з'ясування зазначених обставин, що підтверджується зазначеним в акті перевірки (а.с.37).

Щодо відсутності у ТОВ "Гросс" необхідної кількості працюючих на підприємстві, то представник податкового органу в судовому засіданні не змогла пояснити, яка кількість осіб мала б працювати на даному підприємстві для виконання робіт, при тому, що в акті перевірки зазначено, що на підприємстві працює 20 осіб.

Згідно ст.61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентом.

За таких обставин добросовісний покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, якщо він виконав усі передбачені законодавством умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така ж позиція викладена в інформаційному листі ВАСУ від 20.07.2010 року №1112/11/13-10.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача при формуванні сум податкового кредиту відповідачем - суб'єктом владних повноважень, суду не надано .

На підставі викладеного, з урахуванням того, що позивачем були надані всі первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість в розмірі 153173,00 грн., суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача і задовольняє позов товариства в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.71, 86, 158-163, 186, 254 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі №000081222 від 13.07.2012 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 05 жовтня 2012 р.