Ухвала суду № 26409535, 09.10.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/2008/12

Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Боровицького О. А.

суддів: Гонтарука В. М. Драчук Т. О.

при секретарі судового засідання: Александровій К.В.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_2

прокурора: Музики В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Військового прокурора Хмельницького гарнізону в інтересах держави до ОСОБА_3 про стягнення коштів, пов'язаних з навчанням у вищому військовому навчальному закладі в сумі 27948грн.85 коп. , -

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2012 року Військовий прокурор Хмельницького гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах - Адміністрації Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національна академія державної прикордонної служби України ім.. Б. Хмельницького звернувся з позовом до ОСОБА_3, в якому просив стягнути з відповідача кошти в сумі 27948 грн. 85 коп., пов'язані з його утриманням у період навчання у вищому військовому навчальному закладі.

26 червня 2012 року Хмельницьким окружним адміністративним судом постановлено адміністративний позов задовольнити, а саме: стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Адміністрації Державної прикордонної служби України 27948 грн. 85 коп., витрачених на його утримання під час навчання в Національній академії Державної прикордонної служби України ім.. Б.Хмельницького.

Суд першої інстанції встановив, що оскільки відповідача було звільнено на підставі пункту "е" частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", то він зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі, визначеного частиною 10 статті 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач, подавши апеляційну скаргу, в якій зазначено, що суд першої інстанції неправильно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та не враховано положення КАС України щодо наявності підстави для закриття провадження у справі, що відповідно, є підставою для скасування постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 року та ухвалення нового судового рішення про закриття провадження у справі. Аргументуючи доводи апеляційної скарги апелянт акцентує, що спір у даній справі, випливає з договірних правовідносин, а договірні правовідносини між сторонами , однією з яких є фізична особа, регулюються ЦК України, а тому повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства. Обґрунтовуючи свою позицію апелянт, посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановлену при розгляді справи №6-5197св10 за позовом військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах Міністерства оборони України, Харківського університету Повітряних Сил ім.. Івана Кожедуба до ОСОБИ_3 про відшкодування витрат, пов'язаних із навчанням й утриманням у вищому військовому навчальному закладі.

08 жовтня 2012 року від відповідача надійшли додаткові пояснення (вх. №46037/12), в яких апелянтом акцентується на тому, що заявлений до нього позов про стягнення коштів, пов'язаних з навчанням у вищому військовому навчальному закладі в сумі 27498грн. 85 коп. є неправомірним і не може бути задоволений, а постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.06.2012 року, винесена у справі №2270/2008/12 повинна бути скасована та провадження у справі закрито.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились до суду апеляційної інстанції, на підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що в період з 28.07.2004 року по 21.06.2008 року навчався в Національній академії Державної прикордонної служби України ім.. Б. Хмельницького, що підтверджується відмітками у послужному списку відповідача та довідкою від 14.11.2011 року щодо фактичного навчання. Під час навчання у академії відповідач перебував на повному державному забезпеченні за рахунок коштів Державного бюджету України. Розрахунками витрат та копіями довідок-розрахунків підтверджується , що державною в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України на утримання відповідача під час його навчання було витрачено 27948 грн. 85 коп., з яких: 5564 грн. 91 коп. - на грошове забезпечення; 11980 грн. 09 коп. - на продовольче забезпечення; 4861 грн. 94 коп. - на забезпечення речовим майном; 437 грн. 70 коп. - на медичне обслуговування; 5104 грн. 21 коп. - на забезпечення енергоносіями та комунальними послугами.

Після закінчення навчання відповідач був направлений для подальшого проходження військової служби на офіцерських посадах до 8 прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 1491, м. Бердянськ).

Відповідно до контракту від 02.10.2007 ОСОБА_3 (відповідач) добровільно вступив на військову службу і взяв на себе зобов'язання проходити військову службу в Державній прикордонній службі України, протягом строку дії цього контракту на умовах і в порядку, визначених Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України. 05 червня 2008 року контракт відповідно до Закону України «Про внесення змін до статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 11 квітня 2008 року №267-VІ доповнено, а саме в пункті 6.2 прописано про випадки відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі в разі дострокового розірвання контракту при відмові від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого навчального закладу військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «и» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» .

Наказом № 566-ОС від 02.11.2011 року т.в.о. Голови Державної прикордонної служби України контракт про проходження військової служби припинено (розірвано), ОСОБА_3, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, звільнено з військової служби в запас Збройних Сил України на підставі пункту "е" частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через службову невідповідність, без права носіння військової форми одягу.

Вказаний наказ не скасовано та є чинним. Більш того, колегія суддів зважає на те, що обставини які підтверджують правомірність звільнення відповідача і наказу, встановлені постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.01.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2012 року, в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Адміністрації державної прикордонної служби України про скасування наказу та поновлення на посаді, якою в задоволенні позову відмовлено, відтак, не потребують доказуванню, у відповідності із положеннями частини 1 статті 72 КАС України.

Відповідно до пункту "е" частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через службову невідповідність.

Суд першої інстанції правильно визначив, що відповідно до пункту 10 статті 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "и" частини шостої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правильної суми розрахунку суми витрат, оскільки постановою Кабінету Міністрів України №964 від 12.07.2006 "Про затвердження Порядку відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах" визначено механізм відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу, у разі дострокового розірвання контракту на проходження військової служби (навчання) у зв'язку з небажанням продовжувати навчання або порушенням дисципліни, а також у разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу.

Розрахунок витрат здійснено у відповідності до встановленого порядку. Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ.

Правова оцінка, яку дав суд першої інстанції фактичним обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги є несуттєвими та такими, що висновки суду не спростовують.

Що стосується посилань апелянта на практику розгляду справ про відшкодування витрат, пов'язаних із навчанням й утриманням у вищому військовому навчальному закладі Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних , а саме, щодо належності розгляду таких справ в порядку ЦПК України, а не в порядку КАС України, колегія суддів зауважує на таке.

Згідно пунктів 2, 5 частини 2 статті 17 КАС України, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, а також спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом віднесено до компетенції адміністративних судів.

Згідно пункту 15 частини 1 статті 3 КАС України, поняття - "публічна служба" включає в себе, між іншим, і військову службу.

Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаний із захистом Вітчизни.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку статті 200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 15 жовтня 2012 року .

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Гонтарук В. М.

Драчук Т. О.