Ухвала суду № 26409511, 04.10.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2012 року справа №2а/0570/5607/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенка Д.В. та Ястребової Л.В.,

при секретарі Полторацькій С.С.,

за участю представників відповідача Колосової Ж.Ю. та Сидорової Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2012 року у справі № 2а/0570/5607/2012 за позовом Державного відкритого акціонерного товариства «Макіїввуглебуд» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про зобов'язання відповідача звільнити всі активи позивача, які перебувають у податковій заставі, з-під такої застави та виключити ці активи з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2012 року позовні вимоги задоволені повністю, суд зобов'язав відповідача звільнити всі активи позивача та його структурних підрозділів, які перебувають у податковій заставі, з податкової застави та подати до Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяви про припинення обтяжень. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що встановлення статтею 97 ПКУ окремого порядку погашення податкового боргу платників податків, що ліквідуються за рішенням власника або уповноваженого ним органу, вимагає усунення перешкод у розпорядженні майном такого платника податків у вигляді податкової застави. При обранні способу захисту порушених прав позивача суд послався на рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Пантелєєнко проти України», «Дорани проти Ірландії» та «Каіч проти Хорватії».

Не погодившись з постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить останню скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що Податковим Кодексом України не передбачено такої підстави для звільнення активів підприємства з податкової застави, як ліквідація підприємства, не пов'язана з банкрутством.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, вважає останню необґрунтованою, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що Позивач є суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, код ЄДРПОУ 33049509, зареєстрований 01.09.2004р. виконавчим комітетом Макіївської міської ради. Позивач з 23.09.2004 року знаходиться на обліку як платник податків у відповідача.

Статутом відповідача, державна реєстрація якого проведена 07.04.2006р., передбачено, що товариство належить до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України, яке стосовно позивача вважається органом управління. Згідно з п.3.8 цього Статуту позивач має право продавати, передавати безоплатно, обмінювати, здавати в оренду належне йому на праві власності майно використовувати та відчужувати його іншим способом за погодженням з органом управління відповідно до чинного законодавства та Статуту. Засновником товариства є держава в особі Міністерства вугільної промисловості України.

Як вбачається з довідки Макіївської ОДПІ станом на 19.01.2012р. сума податкового боргу позивача та його структурних підрозділів ШБУ № 5, ШБУ № 6 та Автобази склала 15 958 327,23 грн. (а.с. 223).

Через наявність податкового боргу відповідачеві надсилалися перша податкова вимога №1/82 від 23.04.2008р. та друга податкова вимога №2/92 від 29.05.2008р., отримання яких підтверджується відповідними поштовими повідомленнями (а.с. 65, 66).

У зв'язку з виникненням податкового боргу відповідно до ст. 8 чинного на той час Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та ст. 89 Податкового кодексу України виникло право податкової застави на майно позивача, яке було описане за актами:

1. від 09.04.2008р. №16/10/24-014-10 (нерухоме майно автобази за адресою м.Макіївка, вул. Свердлова, 2 на суму 71 361 грн., а.с. 78-79);

2. від 06.09.2007р. №19/10/24-014-10 (майно автобази за адресою м.Макіївка, вул. Свердлова, 2 на суму 19969 грн., а.с. 75);

3. від 01.10.2007р. №24/10/24-014-10 (майно автобази за адресою м.Макіївка, вул. Свердлова, 2 на суму 4331,1 грн., а.с. 76);

4. від 15.12.2008р. №45/10/24-011-2 (нерухоме майно автобази за адресою м.Макіївка, вул. Свердлова, 2, на суму 844 444 грн., а.с. 81-82);

5. від 09.02.2009р. №8/10/24-011-2 (майно автобази за адресою м.Макіївка, вул. Свердлова, 2, на суму 38742,75 грн., а.с. 84-85);

6. від 28.02.2011р. №3/5-24-014 (майно ШБУ №5 на суму 89086 грн., а.с. 98-100);

7. від 15.06.2011р. №8/5-24-014 (нерухоме майно ШБУ №5 на суму 846 000 грн., а.с. 102-103);

8. від 15.05.2012р. №3 (нерухоме майно на суму 274828,54, а.с. 179)

Відповідно до п. 1 спільного наказу Міністерства юстиції України, Державної податкової адміністрації України від 7 лютого 2003 року N 9/5/59, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 7 лютого 2003 р. за N 107/7428 (Із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України, Державної податкової адміністрації України від 18 серпня 2005 року N 92/5/347) реєстрація податкових застав нерухомого майна здійснюється в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна в порядку, установленому Законом України від 18.11.2003 N 1255-IV "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 N 830, Інструкцією про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 29.07.2004 N 73/5, зареєстрованим у Мін'юсті України 29.07.2004 за N 942/9541.

Право податкової застави на майно позивача за вказаними актами опису зареєстровано у державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується відповідними витягами про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а.с. 203-214).

Судом встановлено, що наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 24.11.2011р. № 749 "Про ліквідацію ДВАТ "Макіїввуглебуд" була припинена діяльність останнього, утворена ліквідаційна комісія та почата процедура ліквідації.

Голова ліквідаційної комісії 21.02.2012 року звернувся до відповідача з листом від 20.02.2012р. №01/138, у якому просив вирішити питання про зняття заборони на реалізацію майна підприємства у зв'язку з його ліквідацією за наведеним вище наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості (а.с. 63).

Крім того, також 21.02.2012 року позивач звернувся до відповідача з проханням скасувати податкову заставу на майно структурного підрозділу „Автобаза" та замінити його іншим рівноцінним майном.

У відповідь на обидва цих листа відповідач листом від 29.02.2012р. № 4666/10/24 повідомив про відмову у наданні згоди на відчуження або заміну описаного майна позивача з посиланням на відсутність визначених у статті 93 Податкового кодексу України підстав для цього (а.с. 62).

При вирішенні спору колегія суддів виходить з наступного.

Як зазначено у рішенні конституційного суду України від 24 березня 2005 року N 2-рп/2005 (справа N 1-9/2005) сутність податкової застави полягає у запровадженні на певний строк особливого порядку розпорядження платником податків своїми активами. Цей інститут як спосіб забезпечення не погашеного у строк податкового зобов'язання є джерелом наповнення бюджетів та державних цільових фондів.

Відповідно до п.п. 14.1.155. п. 14.1 ст. 14 ПКУ податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що зміст даного способу забезпечення полягає у наданні повноважень органу стягнення за певних умов здійснити погашення грошового зобов'язання платника податків за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Міністерством енергетики та вугільної промисловості України у наказі від 24.11.2011 р. № 749 "Про ліквідацію ДВАТ "Макіїввуглебуд" прийнято рішення про ліквідацію позивача.

Відповідний запис внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується витягом з нього №13969740 від 06.06.2012 року.

Про прийняття рішення про ліквідацію позивач повідомляв податковий орган листами від 12.12.2011р. №01/113 та від 23.01.2012 №01/130, крім того надавав заяви про припинення платника податків (Форма 8-ОПП) від 24 та 26.01.2012 (а.с. 113-118).

Порядок погашення грошових зобов'язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків, не пов'язаної з банкрутством, визначений ст. 97 ПКУ. Норми цієї статті за суб'єктним складом є спеціальними по відношенню до загальних норм ПКУ, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Згідно пункту 97.1 статті 97 ПКУ під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або зупинення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства. Ліквідація позивача відповідає цим ознакам, а отже норми вказаної статті розповсюджуються на нього.

Відповідно до п.п. 97.4.1 п. 97.4 ст. 97 ПКУ особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, стосовно платника податків, який ліквідується, є ліквідаційна комісія або інший орган, що проводить ліквідацію згідно із законодавством України.

При цьому відповідно до абзацу 2 частини 9 статті 111 Цивільного кодексу України у разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів, ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

З наведеного вбачається, що на відміну від інших платників податків, особою, відповідальною за погашення податкового боргу (у тому числі шляхом реалізації майна боржника) є ліквідаційна комісія, а не податковий орган, як це зазначено у п.п. 14.1.155. п. 14.1 ст. 14 ПКУ.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, з моменту внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про рішення власника чи уповноваженого ним органу про ліквідацію платника податків, податковий орган не може погашати податковий борг такого платника за рахунок його майна, що знаходиться у податковій заставі.

Податковий оргна звертався до суду з позовом про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна ДВАТ «Макіїввугілля», але постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2011 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 року, в задоволенні позову відмовлено з посиланням на положення статті 112 Цивільного Кодексу України щодо черговості погашення вимог кредиторів при ліквідації платоспроможної юридичної особи. (т. № 1 а.с. 175-178).

Відповідно до ч. 2 ст. 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін. Зважаючи на тотожність сторін та спірних відносин у даних справах, висновки суду про відсутність у відповідача права на погашення податкового боргу за рахунок продажу майна ДВАТ «Макіїввуглебуд» не можуть оспорюватися позивачем, про що вірно зазначив у постанові суд першої інстанції.

Таким чином, у даному випадку втрачається визначений п.п. 14.1.155. п. 14.1 ст. 14 ПКУ правовий зміст податкової застави, яким є забезпечення можливості контролюючого органу здійснити продаж майна платника податків у погашення його податкового боргу.

З а приписами п. 97.2. ст. 97 ПКУ у разі якщо власник або уповноважений ним орган приймає рішення про ліквідацію платника податків, не пов'язану з банкрутством, майно зазначеного платника податків використовується у черговості, визначеній відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 61 Господарського кодексу України претензії кредиторів до суб'єкта господарювання, що ліквідується, задовольняються з майна цього суб'єкта, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами; черговість та порядок задоволення вимог кредиторів визначаються відповідно до закону.

Згідно абзацу 1 частини 9 ст. 111 Цивільного кодексу України виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 112 ЦКУ встановлено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Таким чином, за рахунок майна платника податків, що ліквідується, погашення податкового боргу відбувається у третю чергу. Використати майно платника податків для погашення податкового боргу можливо лише при відсутності заборгованості, яка погашається у першу та другу чергу.

У першу та другу чергу погашаються вимоги кредиторів, наявність яких у позивача підтверджується реєстром вимог кредиторів (кредитори 1 черги на суму 1 360 368 грн., 2 черги - на суму 17 471 778 грн. а.с. 127-131) та вищезазначеною постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2011 року у справі № 2а/0570/20380/2011.

Недостатність грошових коштів для задоволення перших двох черг вимог кредиторів позивача та необхідність продажу майна з метою задоволення таких вимог підтверджується бухгалтерською довідкою № 1/222 від 15.08.2012 року та копією протоколу розширеного засідання ліквідаційної комісії від 03.04.2012 року.

Саме після погашення вимог зазначених кредиторів за рахунок коштів, одержаних ліквідаційною комісією від продажу майна платника податків, можуть бути задоволені зобов'язання відповідача із заборгованості перед бюджетом зі сплати податків та зборів.

Втім, за приписами п. 95.1. ст. 95 ПКУ за рахунок коштів, отриманих від продажу майна, що знаходиться у податковій заставі здійснюється погашення податкового боргу.

Згідно з наведеною нормою орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Додаткових умов щодо черговості погашення вимог інших кредиторів перед погашенням податкового боргу дана стаття не містить.

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, має місце колізія між нормами п. 97.2. ст. 97 ПКУ, за якими майно позивача має використовуватися у визначеній ЦКУ черговості, та п. 95.1 ст. 95 ПКУ, згідно з яким за рахунок майна позивача відбувається погашення податкового боргу.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за наявності спеціальної норми, яка стосується продажу майна платника податків, який ліквідується, а також зважаючи на вимоги статей 111 та 112 ЦК України щодо черговості погашення вимог кредиторів, застосуванню підлягають саме положення статті 97 ПКУ.

Враховуючи, що податкова застава забезпечує сплату саме податкового боргу, колегія суддів вважає, що збереження її чинності суперечить вимогам ст. 97 ПКУ та ст. 111, 112 ЦКУ та заважає ліквідаційній комісії (ліквідатору) приймати заходи щодо погашення заборгованості першим двум чергам кредиторів.

Зважаючи на це суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що встановлення статтею 97 ПКУ окремого порядку погашення податкового боргу платників податків, що ліквідуються за рішенням власника або уповноваженого ним органу, вимагає усунення перешкод у розпорядженні майном такого платника податків у вигляді податкової застави.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність у ст. 93 ПК України такої підстави для припинення податкової застави, як прийняття власником або уповноваженим ним органом рішення про ліквідацію платника податків, оскільки вказана стаття ПКУ є загальною, визначає підстави припинення податкової застави щодо невизначеного кола платників податків, разом з тим, нею не встановлюється заборона запровадження іншого порядку погашення податкового боргу для окремих платників податку, зокрема які ліквідуються.

Такий порядок встановлений ст. 97 ПКУ, яка передбачає конкретну особу, що вправі здійснювати продаж майна платника податків з метою задоволення вимог кредиторів та встановлює черговість погашення таких вимог, у тому числі податкового боргу. Існуючі обмеження у вигляді податкової застави перешкоджають реалізації такого порядку, чим унеможливлюють законну діяльність ліквідаційної комісії та погашення першочергових вимог кредиторів (у тому числі із заробітної плати).

Крім того, судом першої інстанції правильно з посиланням на відповідні рішення Європейського суду з прав людини зазначено, що Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

З огляду на вказане, зважаючи на відсутність у ПКУ способу забезпечення виконання приписів ст. 97 цього Кодексу та одночасно обов'язок суду встановити ефективний на практиці спосіб захисту права позивача, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо застосування положень ч. 7 ст. 9 КАС України про аналогію закону та застосування у зв'язку з цим механізму, передбаченому Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 р. N 830, відповідно до п. 24 якого відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи.

За таких обставин, враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду винесена законно та обґрунтовано, підстав для її скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Повний текст виготовлено 10 жовтня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2012 року у справі № 2а/0570/5607/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В. Ляшенко

Л.В.Ястребова