Рішення № 2640862, 18.12.2008, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"18" грудня 2008 р. Справа № 7/539-08

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Феєрверк”, м. Київ

до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Гапича Леоніда Петровича, смт. Володарка, Володарський район, Київська область

про стягнення 7918, 95 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Власенко А.Г. (дов. б/н від 28.05.2008 р.);

від відповідача: не з’явився.

секретар судового засідання (пом. судді): Зоренко Ю.І.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю „„Феєрверк” (далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Гапича Леоніда Петровича (далі –відповідач) про стягнення 7918, 95 грн.

В обгрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов’язань за договором поставки № 74/11 від 23.11.2006 р., зокрема, щодо оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 03.11.2008 року було порушено провадження у справі № 7/539-08 та призначено її розгляд на 25.11.2008 року.

В зв’язку з неявкою відповідача в судове засідання 25.11.2008 р., розгляд справи було відкладено на 18.12.2008р.

В судове засідання 18.12.2008 р. відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, повторно не з’явився, документів, витребуваних ухвалами суду від 03.11.2008 р. та 25.11.2008 р. не надав.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, так як його нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив

23.11.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „„Феєрверк” та Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою Гапичем Леонідом Петровичем був укладений договір № 74/11 поставки піротехнічних виробів (далі-Договір).

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору, Постачальник (позивач) зобов’язувався поставити та передати піротехнічні вироби під торговими марками Фейерверк та Голден файр (надалі Товар), а Покупець (відповідач) зобов’язувався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти Товар і оплатити його вартість, за цінами, у кількості і асортименті, вказаними у супроводжуючих документах.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що Покупець оплачує Товар, що поставляється, за цінами зазначеними в прайс-листах Постачальника (що за бажанням однієї з Сторін можуть затверджуватись двохстороннім протоколом погодження цін), та підтвердженими у накладних, які супроводжують поставку конкретної партії Товару.

В пункті 5. 1 Договору вказується, що Покупець зобов’язаний сплатити Постачальнику вартість Товару, згідно накладної чи/або рахунку-фактури на Товар.

Згідно з п. 5.4 Договору оплата за Товар здійснюється в розмірі 100% передоплати від ціни, що вказана в рахунку-фактурі на конкретну партію та Має бути перерахована в українській національній валюті на банківський рахунок Постачальника протягом 2 банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури на поставку товару.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що строк поставки Товару –5 робочих днів з моменту оплати Покупцем вартості Товару згідно з п. 5.4 цього договору.

Термін дії Договору встановлений Сторонами з моменту підписання Договору до 31 березня 2007 року (п. 9.1. Договору).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачеві Товар на загальну суму 6085, 00 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними № ФК-002980 та № ФК-002981 від 01.12.2006 р., з відміткою відповідача про отримання (належними чином завірені копії в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Таким чином, позивач в повному обсязі виконав свої зобов’язання за Договором № 74/11 від 23.11.2006 р.

Натомість відповідач, порушуючи умови Договору, за поставлений Товар розрахувався частково, в сумі 2500, 00 грн. Факт часткової оплати підтверджується банківськими виписками від 06.03.2007 р. та 28.02.2008 р., наданими позивачем (належними чином завірені копії в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні).

З метою досудового врегулювання спору Позивач звернувся до відповідача з претензією № 185 від 04.08.2008 р. (копія в матеріалах справи) про добровільну сплату заборгованості у сумі 3585, 00 грн. та штрафних санкцій у сумі 4333, 95 грн. Претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

На момент розгляду справи відповідач заборгував позивачеві 3585, 00 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язання встановлений строк (термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (строк).

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу у сумі 3585, 00 грн. обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1288, 73 грн. пені та 1505, 00 грн. штрафу.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (п. 3 ст. 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (п. 2 ст. 549 ЦК України).

Частиною 1 ст. 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Частина 1 ст. 548 ЦК України встановлює, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом

У Договорі № 74/11 від 23.11.2006 р., укладеному між позивачем та відповідачем відповідальності за прострочення виконання зобов’язання у вигляді штрафу та пені не встановлено.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»не встановлює пеню за прострочення виконання зобов’язання, а лише обмежує її розмір, який встановлюється за згодою сторін.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача 1505, 00 грн. штрафу, суд виходить з безпідставності посилань позивача на ст. 654 ЦК України, ч. 1 ст. 230 ГК України та ч. 2 ст. 231 ГК України виходячи з наступного.

Частина 2 ст. 231 ГК України встановлює, що розмір штрафних санкцій встановлюється у випадку порушення господарського зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, чи виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України або за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Стаття 654 ЦК України, на яку посилається позивач, взагалі регулює питання форми, зміни або розірвання договору і не встановлює розміру та видів забезпечення виконання зобов’язання.

Крім того, позивачем не надано жодного розрахунку суми штрафу.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у сумі 1288, 73 грн. та 1505, 00 грн. штрафу є необґрунтованими, а тому відсутні підстави для їх задоволення.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача розмір 3 % річних становить 213, 75 грн., а розмір інфляційних збитків –1326, 47 грн.

Господарський суд здійснив перерахунок, нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних збитків і дійшов до висновку про правильність їх нарахування.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 213, 75 грн. та інфляційних збитків у сумі 1326, 47 грн. підлягають задовленню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням наведеного, позов підлягає задоволенню частково, у сумі 5125, 22 грн.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Гапича Леоніда Петровича (09300, Київська область, Володарський район, смт. Володарка, вул. Армійська, 2, кв. 6, ідентифікаційний номер 2194014550) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Феєрверк” (04211, м. Київ, вул. Мате Залки, 6-Б, кв. 173, код ЄДРПОУ 31036152) 3585 (три тисячі п’ятсот вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. боргу, 213 (двісті тринадцять) грн. 75 коп. –3 % річних, 1326 (одну тисячу триста двадцять шість) грн. 47 коп. інфляційних збитків та судові витрати: 66 (шістдесят шість) грн. 01 коп. державного мита та 76 (сімдесят шість) грн. 37 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Антонова В.М.