Ухвала суду № 26407676, 25.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 р.Справа № 2а-2396/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2012р. по справі № 2а-2396/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеліта плюс"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

23.02.2012 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеліта плюс" - звернувся до суду з позовною заявою до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якій просив скасувати податкові повідомлення - рішення за №0000752330 від 13.02.12р., №0000762330 від 13.02.12р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеліта плюс» до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень - рішень - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення за №0000752330 від 13.02.12р.

Скасовано податкове повідомлення - рішення за №0000762330 від 13.02.12р.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати оскаржувану постанову, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Аеліта Плюс» зареєстровано як юридична особа та перебуває на обліку як платник податків у Західній міжрайонній державній податковій інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова та є платником ПДВ. (а.с. 78-81, т. 1)

Основним видом діяльності позивача є виробництво робочого одягу. (а.с. 79, т. 1)

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Харкова проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Аеліта Плюс» з питання проведення фінансово-господарських операцій з підприємством - постачальником ТОВ «Промтехопт» за липень та вересень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки № 121/23-304/36035279 від 30.01.12 (а.с. 82-95, т. 1).

Відповідно до висновків Акту перевірки № 121/23-304/36035279 від 30.01.12р., відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п. 138.1, п.138.2, ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 3 квартал 2011 року у сумі 33411,0 грн., а також п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 29054 грн., в т. ч. за липень 2011 року на суму 15088,0 грн., за вересень 2011 року на суму 13966,0 грн. (а.с. 95, т. 1).

На підставі висновків акту перевірки № 121/23-304/36035279 від 30.01.12р. Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Харкова винесено податкове повідомлення-рішення № 0000762330 від 13.02.12р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 33411,0 грн., а також податкове повідомлення - рішення № 0000752330 від 13.02.12р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 36317,50 грн., з яких: 29054.00 грн. - за основним платежем, 7263,5 грн. за штрафними санкціями (а.с. 9-10, т. 1).

Не погодившись із винесеними відповідачем податковими повідомленнями - рішеннями, для захисту своїх прав позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність свого рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугували викладені в акті перевірки висновки відповідача про наявність сумнівів в реальності здійснення фінансово-господарських операцій з отримання та перевезення товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем у ТОВ «Промтехноопт». (а.с. 94, 92, т. 1)

Матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ «Аеліта Плюс» (покупець) та ТОВ «Промтехноопт» (продавець) укладений Договір купівлі-продажу № 26 від 25.07.11р., відповідно до умов якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності, зокрема: тканину, фурнітуру, а покупець - прийняти вказані товари та оплатити їх вартість. (а.с. 20-22, т. 1). Перелік товарно-матеріальних цінностей узгоджено сторонами Договору шляхом підписання специфікації. (а.с. 233, т. 1)

На виконання Договору № 26 від 25.07.11р. ТОВ «Протехноопт» поставлено на адресу позивача тканину, стрічку, синтепон, нитки, пакет відповідно до накладної № 27/07/11 від 25.07.11р. (а.с. 24, т. 1)

Вказаний товар доставлено до позивача силами підприємства позивача. Так, в користуванні позивача перебуває автомобіль Кіа Sorento, відповідно до Договору оренди легкового автомобіля від 21.01.11р. (а.с. 234-237, т. 1)

Відповідно до подорожнього листа службового автомобіля № 7 від 25.07.11р., вказаний автомобіль здійснював виїзд під керуванням ОСОБА_1 (а.с. 240, т. 1)

ОСОБА_1 отримував товарно-матеріальні цінності у ТОВ «Промтехноопт» відповідно до накладної № 27/07/11 від 25.07.11р. (а.с. 24, т. 1).

Вказаний товар оприбутковано позивачем відповідно до прибуткової накладної від 25.07.11р. та поставлено на складський облік, відповідно до карток складського обліку. (а.с. 23, 138-145, т. 1)

Вартість вказаного товару сплачена позивачем шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Промтехноопт» (а.с. 34-42, т. 1)

Також, матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ «Аеліта Плюс» (покупець) та ТОВ «Промтехноопт» (продавець) укладений Договір купівлі-продажу № 28 від 02.09.11р., відповідно до умов якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності - тканину, фурнітуру, а покупець - прийняти вказані товари та оплатити їх вартість. (а.с. 26-28, т. 1).

Перелік товарно-матеріальних цінностей узгоджено сторонами Договору шляхом підписання специфікації. (а.с. 29, т. 1)

На виконання Договору № 28 від 02.09.11р. ТОВ «Промтехноопт» поставлено на адресу позивача тканину, а саме: саржа камуфльована, нитки, пакет відповідно до накладної № 05/09/11 від 05.09.11р. (а.с. 31, т. 1)

Вказаний товар доставлено до позивача силами підприємства позивача.

Так, в користування позивача перебуває автомобіль Кіа Sorento, відповідно до Договору оренди легкового автомобіля від 21.01.11р. (а.с. 234-237, т. 1)

Відповідно до подорожнього листа службового автомобіля № 7 від 25.07.11р. вказаний автомобіль здійснював виїзд під керуванням водія ОСОБА_1 (а.с. 240, т. 1)

Саме вказана особа отримувала товарно-матеріальні цінності у ТОВ «Промтехноопт» відповідно до накладної № 05/09/11 від 05.09.11р. (а.с. 31, т. 1).

Вказаний товар оприбутковано позивачем відповідно до прибуткової накладної від 05.09.11р. та поставлено на складський облік, відповідно до карток складського обліку. (а.с. 30, 138-145, т. 1)

Вартість вказаного товару частково сплачена позивачем шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Промтехноопт» (а.с. 34-42, т. 1)

Матеріалами справи підтверджується, що податкові накладні № 765 від 25.07.11р., № 250 від 05.09.11р., отримані позивачем від ТОВ «Промтехноопт» за своєю формою та змістом в повному обсязі відповідають вимогам чинного законодавства України. (а.с. 25, 32, т. 1)

Відповідно до Договору оренди нежитлового приміщення від 03.12.10р., в користуванні позивача знаходяться нежитлові приміщення загальною площею 380,1 кв.м. за адресою: вул. Ярославська, 18/15. (а.с. 153, т. 1) Згідно з технічним паспортом на вказану будівлю, остання являє собою швацький цех. (а.с. 242-249, т. 1)

Згідно матеріалів справи, у власності позивача знаходяться устаткування для виробництва одягу. (а.с. 155, т. 1)

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у позивача наявна технічна можливість здійснювати діяльність з виробництва одягу.

Так, у позивача наявні затверджені Технічний опис зразка моделі А-506 «Костюм чоловічий», Технічний опис зразка моделі А-996 «Рукавиці спеціальні. Тип-В», Технічний опис зразка моделі А-61д «Костюм чоловічий», (а.с. 115-135, т. 1) Із вказаних технічних описів вбачається, що для виготовлення вказаних в описах виробів необхідним є нитки, тканина, та інше.

Придбані позивачем у ТОВ «Промтехноопт» товари в подальшому передані зі складу на виробництво, що підтверджується копіями маршрутних листів на пошив виробів. (а.с. 146-148, т. 1)

Використання вказаних товарів у виробництві з виготовлення одягу підтверджується звітами по сировині. (а.с. 103-114, т. 1)

Готовий одяг, виготовлений з використанням товарів, придбаних у ТОВ «Промтехноопт», в подальшому реалізовано позивачем ДП «ХМЗ «ФЕД», ТОВ «Транссервіс». (а.с. 162-230, т. 1)

Згідно п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 ПК України).

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з системного аналізу даних правових норм до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться відповідно суми ПДВ, сплачені (нараховані) в ціні товаро -матеріальних цінностей, якщо платник податків придбавав їх з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. У разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків перед податковими органами та бюджетом, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечувалось відповідачем, що на момент складання податкових накладних під час здійснення господарських операцій позивач та його контрагент були платниками ПДВ, зареєстрованими в порядку, передбаченому ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", та мали відповідні свідоцтва платника ПДВ.

Податкові накладні, які були виписані ТОВ "Промтехноопт" не мають недоліків, які згідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної.

Отже, наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної і сплата вартості отриманих послуг з податку на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Також колегія суддів зазначає, що вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Податковим органом до суду не надано жодних доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ "Аеліта плюс" та ТОВ "Промтехноопт" та підтверджували висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства під час формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Промтехноопт" за липень 2011 року та вересень 2011 року.

Суд зазначає, що укладений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, а також немає інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване завищення позивачем в цьому випадку податкового кредиту з податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що господарські операції підтверджені належними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З матеріалів справи убачається, що укладений між ТОВ "Аеліта плюс" та ТОВ "Промтехноопт" договір є чинним та не визнаний в установленому порядку недійсним.

Колегія суддів також зауважує, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Придбання товарів (робіт, послуг) за вищезазначеним договором з ТОВ "Промтехноопт" безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, оскільки є складовою частиною діяльності ТОВ "Аеліта плюс", що направлена на отримання доходу.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, колегія суддів приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Промтехноопт" і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Також, посилання відповідача в акті № 121-/23-304/36035279 від 30.01.12р. на акти «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехноопт» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків та зборів ТОВ «Агро- Синергетика» та ТОВ «Торговий Дім-Атон» за період липень 2011р., ТОВ «Агро- Синергетика», ТОВ «Експертно-Консалтингова Група «Анталекс» за період серпень 2011р. реальності та повноти відображення в обліку» та акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехноопт» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків та зборів ТОВ «Агро-Синергетика» за період вересень, жовтень 2011р. та їх реальності та повноти відображення в обліку» як підставу для висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, не можуть бути взяті до уваги, оскільки з системного аналізу положень Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232, а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженої наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, убачається, що судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. Таким чином, акти про неможливість проведення перевірки та акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про скасування податкових повідомлень - рішень Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000752330 від 13.02.12р., №0000762330 від 13.02.12р.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2012 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2012р. по справі № 2а-2396/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.