Рішення № 26406182, 04.10.2012, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2012 р. Справа № 5027/453/2012.За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліса»м. Дніпропетровськ

До відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотрейд -2010»м. Чернівці

про стягнення боргу -36546,37 грн.

Суддя М.І.Ніколаєв

Представники сторін:

від позивача -Іванов С.В., дов. від 01.06.2012 року

від відповідача -Жулінський Г.Г., дов. від 30.08.2011 року

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Меліса»м. Дніпропетровськ звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Екотрейд -2010»м. Чернівці про стягнення 20000,00 грн. основного боргу за отриманий згідно договору купівлі-продажу №6/02 від 24.02.2011 року по накладних від 29.04.2011 року та 05.05.2011 року товар, в тому числі, 15555,21 грн. пені за період з 13.05.2011 року по 01.07.2012 року включно та 991,16 грн. 3% річних за аналогічний період.

Ухвалою суду від 24.07.2012 року порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 09.08.2012 року за участю представників сторін.

Ухвалою суду від 09.08.2012 року за клопотаннями представників сторін розгляд справи відкладено на 22.08.2012 року.

У судовому засіданні 22.08.2012 року представник відповідача звернувся з клопотаннями про витребування у позивача оригіналу договору купівлі -продажу №6/02 від 24.02.2010 року та оригіналу листа від 19.12.2011 року.

Проте, враховуючи, що лист від 19.12.2011 року надійшов на електронну адресу позивача, тож його оригінал відсутній, а договір купівлі -продажу №6/02 від 24.02.2010 року в природі не існує (по тексту позовної заяви позивачем допущено описку щодо дати договору купівлі-продажу №6/02), у задоволенні поданих клопотань судом відмовлено.

У судовому засіданні 22.08.2012 року оголошено перерву до 05.09.2012 року.

Ухвалою суду від 05.09.2012 року у зв'язку з клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладено на 14.09.2012 року.

У судовому засіданні 14.09.2012 року представник відповідача надав суду оригінали платіжних доручень на суму 50700 грн., зазначивши при цьому що товариством з обмеженою відповідальністю «Екотрейд -2010»борг за отриманий згідно накладних від 29.04.2011 року та 05.05.2011 року товар сплатило у повному обсязі, у зв'язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позову.

У судових засіданнях 14.09.2012 року та 01.10.2012 року оголошувались перерви.

Розглянувши у судовому засіданні 04.10.2012 року подані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, заслухавши представників сторін суд -

ВСТАНОВИВ:

24.02.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Меліса»(продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю ««Екотрейд -2010»(покупець) укладено Договір купівлі-продажу №6/02 (далі -договір), згідно якого позивач зобов'язався продати та передати власність відповідача товар (картопляні пластівці, оболонки фіброзна, целюлозна, сироватка молочна суха, харчові добавки), а останній зобов'язався прийняти товар і оплатити його загальну вартість на умовах даного договору. (пункти 1.1 та 1.2 договору).

Відповідно до пункту 2.7 договору прийом товару провадиться у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно пункту 3.1 договору покупець здійснює розрахунки з продавцем на умовах передоплати.

Пунктом 4.6 договору передбачено, що покупець за несвоєчасне проведення розрахунків сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі 1% від суми не перерахованих грошових коштів за кожен день просрочки у перші 10 днів і в розмірі 2% за інші десять днів. Якщо покупець зволікає з проплатою товару більш ніж на 20 календарних днів він зобов'язується сплатити штраф у розмірі 3% річних від загальної вартості неоплаченого товару з розрахунком індексу інфляції згідно ст.. 204, 207, 208 та 214 ЦК України і Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

На підставі додаткової угоди №1 від 24.03.2011 року сторони дійшли згоди змінити пункт 3.1 договору, виклавши його в наступній редакції: «Розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті. Покупець здійснює розрахунки з продавцем в розмірі вартості товарної накладної (згідно накладної) на умовах передплати або відстрочки платежу, яка діє протягом не більше 14 календарних днів з дати отримання товару, що вказана в накладній…»

Як встановлено судовим слуханням, позивач взяті на себе зобов'язання виконав, згідно видаткових накладних №РН-0000355 від 29.04.2011 року і №РН-0000371 від 05.05.2011 року товар на загальну суму 50400 грн. поставив, проте відповідач, в порушення умов договору, за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, що призвело до виникнення заборгованості за товар станом на день вирішення спору у сумі 20 000 грн.

При цьому, з наданих копій банківських виписок та платіжних доручень вбачається, що відповідачем за отриманий товар сплачено 30400 грн., у т.ч. згідно платіжного доручення №1040 від 04.07.2011 року -8000 грн. (із призначенням платежу -оплата за пюре згідно накладної №145 від 15.04.2011 року) та згідно платіжного доручення №1512 від 08.09.2011 року -1000 грн. (із призначенням платежу -оплата за карт. пластівці згідно накладної №1456 від 06.06.2011 року).

Проте, враховуючи, що товар згідно накладних №145 від 15.04.2011 року і №1456 від 06.06.2011 року не поставлявся, при цьому такі накладні позивачем взагалі не виписувались, останнім правомірно зараховані дані кошти в рахунок оплати за отриманий згідно накладних №РН-0000355 від 29.04.2011 року і №РН-0000371 від 05.05.2011 року. Крім того, присутній у судовому засіданні представник відповідача проти зарахування даних коштів в рахунок оплати вищевказаних накладних не заперечував.

У свою чергу, посилання представника відповідача на те, що кошти сплачені згідно платіжного доручення №1165 від 28.02.2011 року також слід зарахувати в якості оплати за отриманий товар згідно накладних №РН-0000355 від 29.04.2011 року і №РН-0000371 від 05.05.2011 року, оскільки товар згідно накладної від 28.02.2011 року №РН-0000146 відповідач не отримав, до уваги судом не приймаються виходячи з наступного.

Так, в обґрунтування того, що товар згідно накладної від 28.02.2011 року №РН-0000146 відповідачем не отримано, його представник посилався на відсутність довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Разом з тим, суд вважає, що відсутність довіреностей відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей за видатковими накладними в даному випадку не є доказом неотримання товару, а може свідчити лише про недотримання учасниками даних правовідносин вимог законодавства, яким врегульовано порядок здійснення бухгалтерського обліку та податкової звітності.

У свою чергу, виходячи з наявних матеріалів справи, оглянувши у судовому засіданні оригінал даної накладної, суд дійшов висновку про тотожність підписів на ній з підписом особи, що міститься на накладній від 16.03.2011 року, яка відповідачем визнається та оплачена в повному обсязі.

У свою чергу, накладна від 28.02.2011 року №РН-0000146 підписана та скріплена печаткою відповідача, хоча й без зазначення прізвища та посадового становища особи, що її підписала.

В цій площині суд вважає, що відсутність у документах бухгалтерського обліку відомостей про прізвище та посадове положення особи не тягне за собою припинення господарських зобов'язань, адже спір у даній справі виник не у зв'язку з регулюванням, організацією або веденням бухгалтерського обліку та складанням фінансової звітності. При цьому, недотримання працівниками товариства відповідача вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не може впливати на належне виконання обов'язків відповідача за договором, розрахунки за виконання якого є предметом даного спору.

Крім того, належних доказів недійсності чи підроблення підпису та печатки на спірній накладній від 28.02.2011 року №РН-0000146 відповідачем не надано, тож останнім належними та допустимими засобами доказування не доведено факту неодержання поставленого позивачем на підставі спірної видаткової накладної від 28.02.2011 року №РН-0000146 товару.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що кошти, сплачені відповідачем на підставі виставленого позивачем рахунку згідно платіжного доручення від 28.02.2011 року в сумі 16200 грн. правомірно зараховані за отриманий згідно накладної 28.02.2011 року №РН-0000146 товар.

Будь-яких інших належних і допустимих доказів погашення боргу відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства та п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, а як зазначалося вище, відповідач неналежним чином виконав свій обов'язок щодо оплати поставленого товару, а тому з нього слід стягнути 20 000 грн. боргу.

В частині вимоги про стягнення 15555,21 грн. пені за період з 13.05.2011 року по 01.07.2012 року суд зазначає.

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, частиною 6 статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Разом з тим, правило названої норми, що допускає збільшення договором розміру неустойки, встановленої законом, є загальним. Воно не виключає застосування спеціальних правил законів, хоч би вони були прийняті до введення в дію нового Цивільного кодексу України. Наведене стосується Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яким розмір пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, що може встановлюватись договором, обмежено подвійною обліковою ставкою НБУ на день прострочення.

Отже, яким б способом не визначався у договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний. Так, якщо вказаним Законом встановлений граничний розмір пені за прострочення платежу -не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (від суми простроченого платежу, включаючи ПДВ та інші податки), то у більшому розмірі вона не може бути стягнута.

Аналогічну позицію викладено в Постановах Верховного суду України від 24.10.2011 N 25/187, від 07.11.2011 N 5002-2/5109-2010.

Відтак, розмір пені, що підлягає стягненню, обмежується судом до подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, здійснюючи розрахунок пені позивач не звернув увагу, що згідно п.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням вищевикладеного та на підставі власного розрахунку суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 2972,95 грн. пені, у т.ч. 2581,21 грн. пені за прострочення оплати отриманого згідно накладної №РН-0000371 від 05.05.2011 року товару за період з 20.05.2011 року по 20.11.2011 року та 454,74 грн. пені за прострочення оплати отриманого згідно накладної №РН-0000355 від 29.04.2011 року товару за період з 14.05.2011 року по 21.09.2011 року (дата повної оплати даної накладної).

Відтак, в частині стягнення 12582,26 грн. пені слід відмовити.

Заява відповідача про сплив позовної давності щодо вимоги про стягнення пені судом відхиляється як безпідставна виходячи з наступного.

Як зазначено вище, частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відтак, частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Дану позицію висловлено в Постанові Верховного суду України від 27.04.2012 року.

Згідно із умовами договору відповідач за накладною №РН-0000355 від 29.04.2011 року повинен був оплатити її в строк до 14.05.2011 року, а по накладній №РН-0000371 від 05.05.2011 року - до 20.05.2011 року, тому відповідно із п.6 ст. 232 ГК України нарахування пені за цими накладними є можливим в строк відповідно з 14.05.2011 року по 14.11.2011 року і з 20.05.2011 року по 20.11.2011 року. Однак, враховуючи строк позовної давності щодо стягнення пені і дату подачі позову (24.07.2012 року), стягненню підлягає пеня по накладній №РН-0000355 від 29.04.2011 року за прострочення оплати за період з 14.05.2011 року по 21.09.2011 року, а по накладній №РН-0000371 від 05.05.2011 року - за період з 20.05.2011 року по 20.11.2011 року

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором, а тому з відповідача стягується 3% річних в розмірі 989,78 грн. (88 грн. за несплату вартості отриманого товару по накладній №РН-0000355 від 29.04.2011 року за період з 14.05.2011 року по 21.09.2011 року та 901,78 грн. за несплату вартості отриманого товару по накладній №РН-0000371 від 05.05.2011 року за період з 20.05.2011 року по 01.07.2012 року.

В частині стягнення 1,38 грн. річних слід відмовити, оскільки позивач неправильно визначив дату порушення грошового зобов'язання по накладній №РН-0000355 від 29.04.2011 року, що зумовило часткову помилковість наданого суду розрахунку 3% річних.

Таким чином вимоги позивача засновані на договірних відносинах між сторонами, є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Судові витрати пропорційно задоволеним вимогам віднести на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

На підставі викладеного, керуючись ст.526 Цивільного кодексу України ст.ст.49,82,84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Екотрейд - 2010»(м. Чернівці вул. Винниченка, 9 код 36965870 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Меліса»м. Дніпропетровськ вул. Маршала Маліновського, 19 код ЄДРОПУ 30004308) -20 000 грн. основного боргу, 2972,95 грн. пені, 989,78 грн. 3% річних та 1055,31 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення складено та підписано 08.10.2012 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.І.Ніколаєв