Постанова № 26406010, 09.10.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2012 р. Справа № 18/1190/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Здоровко Л.М. , суддя Лакіза В.В.

при секретарі Козікові І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Міняйло Г.Ю., за довіреністю № 19-04/25 від 04 січня 2012р.,

відповідача - Саваськова Т.В., за довіреністю б/н від 01 серпня 2012р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2638П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 31 липня 2012 року у справі № 18/1190/12

за позовом Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м. Полтава

до КП "Полтавський м'ясокомбінат", м. Полтава

про стягнення 68131,35 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 31 липня 2012 року у справі № 18/1190/12 (суддя Бунякіна Г.І.) позов задоволено. Стягнуто з колективного підприємства "Полтавський м'ясокомбінат" на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" 68 131,35 грн., в тому числі 42 426, 20 грн. заборгованості відповідача за отримані послуги по постачанню теплової енергії у вигляді гарячої води в розрізі умов договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3074 "С" від 05 жовтня 2010 року та додаткових угод до нього: №1 від 20 лютого 2011 року та № 2 від 13 вересня 2011 року, 25 224.54 грн. - пені за невиконання договірних зобов'язань, 273,77 грн. інфляційних нарахувань та 206, 84 грн. - 3% річних.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 31 липня 2012 року у справі № 18/1190/12 та прийняти нове рішення про зменшення позивачу суми стягуваної пені до 2000,00 грн.

Зазначає, що господарським судом Полтавської області відповідача не було належним чином повідомлено про призначення справи до розгляду, у зв'язку з чим судове засідання відбулося за відсутності представника відповідача, що у відповідності до статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення господарського суду.

У зв'язку з тим, що відповідач був позбавлений права на захист, судом не розглянуті його заперечення щодо скрутного фінансового становища підприємства та можливості застосувати судом статтю 233 Господарського процесуального кодексу України відносно зменшення розміру санкцій.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що викладені в ній доводи, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції. Рішення господарського суду Полтавської області від 31 липня 2012 року у справі № 18/1190/12 вважає таким, що прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, та таким, що підлягає залишенню без змін.

В засіданні оголошувалась перерва до 10:00 год. 09 жовтня 2012 року.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, заслухавши представників позивача та відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача 42 426, 20 грн. заборгованості відповідача за отримані послуги по постачанню теплової енергії у вигляді гарячої води за договором № 3074 від 05 жовтня 2010 року та додаткових угод до нього № 1 від 20 лютого 2011 року та № 2 від 13 вересня 2011 року; 25 224,54 грн. пені за невиконання договірних зобов'язань, 272,77 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних у розмірі 206, 84 грн. , всього на суму 68 131,35 грн.

Як убачається з матеріалів справи, між Полтавським обласним виробничим об'єднанням «Полтаваобленерго»та колективним підприємством «Полтавський м'ясокомбінат»укладені договори на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, а саме:

- № 600 від 16 жовтня 2000 року та додаткова угода до нього № 12 від 20 жовтня 2011 року. Заключний на період для опалення з 16 жовтня 2000 року по 31 грудня 2005 року і вважається продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення його строку не надійде заяви від однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд (п. 17) (а.с. 11-14);

- № 3074 «С»від 05 жовтня 2010 року та додаткові угоди до нього № 1 від 22 лютого 2011 року та № 2 від 13 вересня 2011 року. Заключний на період для опалення з 05 жовтня 2010 року по 31 грудня 2015 року. Договір вважається продовженим щорірічно, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення договору або його перегляд не буде заявлено однією із сторін (п. 36) ( а.с.16-19).

Відповідно до умов вказаних договорів позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень магазинів відповідача.

Пунктом 11 договору № 600 в редакції додаткової угоди № 12 передбачено, що розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії, на підставі виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень.

Вартість 1 Гкал -802, 18 грн. (без ПДВ), 962,62 ( з ПДВ) до потреб інших споживачів. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Обсяг теплової енергії, який постачається Споживачу в розрахунковому періоді, визначається «Теплопостачальною організацією»розрахунковим способом відповідно до теплового навантаження об'єктів з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, та наведений в п. 3 Додатку «Розрахунок обсягу теплової енергії»(пункт 10 договору № 600 в редакції додаткові угоди № 12).

Пунктом 29 договору № 3074 «С»передбачено, що оплата за опалення, яку проводить «Споживач», стягується на підставі тарифів, встановлених уповноваженим органом. На момент укладання договору відповідно до діючих тарифів:

Вартість 1 Гкал -656,04 грн., з врахуванням ПДВ для споживачів ІІІ групи.

Оплата за опалення проводиться за фактично використану кількість теплової енергії.

Всі розрахунки по даному договору проводяться на підставі рахунку, виписаного «Теплопостачальною організацією»«Споживачу»з обов'язковим застосуванням діючих тарифів. «Споживач»зобов'язується сплачувати за опалювання за затвердженим тарифом один раз в місяць в строк до 10 числа місяця наступного за розрахунковим з урахуванням суми проміжних платежів, а також можлива попередня оплата (пункт 30 договору № 3074 «С»).

Факт отримання відповідачем теплової енергії фіксується щомісячно Актам приймання-передачі теплової енергії, який складається сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і договору.

Договорами передбачено, що у випадку неоплати у вказані в договорі строки нараховується пеня у розмірі 1,0% за кожний день прострочки платежу, але не більш 100% боргу згідно Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги»№ 686-ХІ від 20.05.1999р., а також стягуються 3% річних та інфляційні витрати з простроченої суми згідно зі статтею 625 ЦК України (пункти 11.2, 11.3 Договору № 600 в редакції додаткові угоди № 12 та пункт 30 договору № 3074 «С»в редакції додаткової угоди № 2 ).

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України та статтею 173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов`язання виконав, на підставі вищезазначених договорів в період з 01.10.2011 р. по 30.04.2012 р. відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 59,527,20 грн., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії, рахунками на її оплату з доказами їх отримання відповідно до наявних в матеріалах справи копій реєстрів (а.с. 32-53).

Відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання, відмовився від виконання обов'язків, покладених на нього умовами договорів в частині своєчасної та належної оплати.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань Позивач за договорами за надані послуги з теплопостачання розрахувався лише частково на суму 17 101,00 грн., внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем за відпущену теплову енергію за період з 01.10.2011 р. по 30.04.2012 р. склала 42 426,20 грн.

Дана сума заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи документами, тому колегія суддів вважає що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі -42 426,20 грн. правомірна та підлягає задоволенню.

В розумінні частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, згідно частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача 273,77 грн. інфляційних витрат за період листопад 2011р. - квітень 2012 року та 206,84 грн. 3% річних за період з 16.11.2011р. по 14.05.2012р.

Апелянт просив зменшити розмір пені, нарахований позивачем та стягнений за рішенням господарського суду першої інстанції, до 2 тис. грн., обґрунтовуючи вимоги положеннями статті 233 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Пунктами 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців, від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

У частині 6 статті 231 Господарського кодексу України зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Однак, стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано спеціальним Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який встановлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 24.10.2011р. у справі № 25/187 та в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 27.02.12р. № 01-06/224/2012.

Отже, враховуючи вищезазначені правові норми судова колегія дійшла висновку про те, що вимоги позивача у частині стягнення з відповідача пені у відповідності до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»підлягають задоволенню у розмірі 1 271,75 грн., а у інший частині у їх задоволенні слід відмовити.

Слід зазначити, що задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 25 224,54 грн., судом першої інстанції не враховано, що Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»не встановлює обмежень щодо визначення розміру пені, але передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню (стаття 3 Закону ).

Враховуючи, що відповідач не надав суду першої інстанції доказів оплати основної заборгованості за спожиту теплову енергію та відзиву на позов, колегія суддів вважає, що у відповідності до статті 49 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги підлягає покладенню на відповідача.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду прийнято при порушенні норм матеріального права, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, пункту 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 31 липня 2012р. у справі № 18/1190/12 скасувати частково та прийняти нове, виклавши його в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Колективного підприємства «Полтавський м'ясокомбінат»(36014, м. Полтава, вул. Харчовиків, 6, код ЄДРПОУ 23505788, р/р 26009171354001 в КБ «Приватбанк», МФО 331401) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго»(36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а, р/р 260007148 в АК «Полтава-банк», МФО 331489, код ЄДРПОУ 03338030): 42 426,20 грн. основної заборгованості, 273,77 грн. інфляційних витрат, 206,84 грн. 3% річних та 1 271,75 грн. пені.

В частині стягнення пені в сумі 23 952,79 грн. відмовити.

Доручити господарському суду Полтавської області на виконання даної постанови видати відповідний наказ.»

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повна постанова складена 10 жовтня 2012 року

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Лакіза В.В.