Рішення № 26405715, 08.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-39/9978-2012 08.10.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик"

про стягнення 5979154,95 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Барнацька О.В. за довіреністю № 14/407 від 15.06.2012 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" (відповідач) про стягнення 5979154,95 грн. на підставі Договору № 15 на купівлю-продаж природного газу від 20.09.2011 р. та додаткових угод до нього № 1 від 30.09.2011 р., № 2 від 11.10.2011 р., № 3 від 31.01.2012 р., з яких: 4998514,06 грн. основного боргу, 413633,13 грн. пені, 431375,98 грн. 7 % штрафу, 51238,27 грн. інфляційних нарахувань та 84393,51 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог Договору № 15 на купівлю-продаж природного газу від 20.09.2011 р. (надалі -Договір) та додаткових угод до цього договору позивач протягом жовтня 2011 р. -листопада 2011 р. поставив відповідачу газ в об'ємі 7 456,987 тис. куб. м вартістю 26040243,47 грн., однак в порушення умов вказаного договору відповідач не здійснив оплату за поставлений природний газ в повному обсязі, тому станом на 01.07.2012 р. заборгованість відповідача перед позивачем на підставі зазначеного договору склала 4998514,06 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-39/9978-2012, розгляд справи призначено на 10.09.2012 р. на 09:40 год.

10.09.2012 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого визнав наявність у відповідача станом на час звернення позивача з позовом до суду основної заборгованість за Договором в сумі 4998514,06 грн., натомість просив припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 1988238,00 грн., оскільки в цій частині відповідачем здійснено розрахунок за отриманий природний газ за спірний період, крім того, розрахунки позивача в частині інфляційних нарахувань, 3% річних та пені відповідач вважає невірними, а тому надає контррозрахунок цих сум. Крім того, у наведеному відзиві на позовну заяву відповідач просить врахувати його інтереси у відповідності до ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені та штрафу до 10 % від заявленої позивачем суми.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 10.09.2012 р. з'явився, проте вимоги ухвали суду від 26.07.2012 р. не виконав, заявив клопотання про подовження строків розгляду справи. Клопотання судом задоволено та передано до відділу діловодства суду для подальшої його реєстрації, відповідно до п.п. 2.4 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.)

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 10.09.2012 р., не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2012 р., на підставі ст.ст. 69, 77, 86 ГПК України, строк вирішення спору у справі № 5011-39/9978-2012 продовжено, розгляд справи відкладено на 01.10.2012 о 12:50 год.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 01.10.2012 р. з'явився, повідомив суд про часткову сплату ним суми основного боргу, в іншій частині суми основного боргу, що на даний час не погашена, позовні вимоги визнав, в частині стягнення штрафних санкцій просив суд в порядку п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшити їх розмір, в іншій частині позовних вимог просив суд відмовити у їх задоволенні.

Представники сторін в судовому засіданні 01.10.2012 р. заявили усне клопотання про оголошення перерви для надання можливості провести звірку взаєморозрахунків за спірним договором. Клопотання судом задоволено.

В судовому засіданні, призначеному на 01.10.2012 р., відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 08.10.2012 р. о 12:40 год.

05.10.2012 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав заяву про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої повідомив суд про те, що після подання позову та порушення провадження у справі відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого природного газу за спірний період, а тому станом на 01.10.2012 р. основна заборгованість відповідача за Договором становить 3010276,06 грн. За наведених обставин позивач просить стягнути з відповідача 3010276,06 грн. основного боргу, 413633,13 грн. пені, 431375,98 грн. 7 % штрафу, 51238,27 грн. інфляційних нарахувань та 119422,95 грн. 3% річних, а всього 4025946,38 грн.

До вищенаведеної заяви про уточнення розміру позовних вимог позивачем додано докази її направлення відповідачу у справі, інформацію про надходження коштів на рахунки позивача від відповідача за період з 20.09.2011 р. по 13.09.2012 р. (виписка АТ "Ощадбанк" по рахунку позивача) та розрахунок заборгованості станом на 01.10.2012 р.

08.10.2012 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав довідку про стан заборгованості у справі № 5011-39/9978-2012, відповідно до якої підтвердив, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором станом на 05.10.2012 р. складає 3010276,06 грн.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 08.10.2012 р., не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином з огляду на наступне:

Як зазначено в абз. 1, 2 п.п. 3.9.1 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони про час і місце наступного судового засідання.

Отже, з огляду на присутність представника відповідача в судовому засідання 01.10.2012 р., останній вважається належним чином повідомленими про оголошену в судовому засіданні 01.10.2012 р. перерву до 08.10.2012 р. о 12:40 год. Крім того, в матеріалах справи наявна розписка сторін про те, що вони повідомлені про оголошену в судовому засіданні перерву до 08.10.2012 р. о 12:40 год.

Відповідно до абз. 1 п.п. 3.9.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 08.10.2012 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 08.10.2012 р. підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні 08.10.2012 р. судом розглянуто заяву позивача про уточнення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

ГПК України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог.

Тому, як зазначено в п.п. 3.11. п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Таким чином, виходячи зі змісту поданої позивачем заяви про уточнення розміру позовних вимог, а також змісту раніше поданої позивачем позовної заяви, суд розцінює подану через відділ діловодства суду 05.10.2012 р. заяву позивача як зменшення розміру позовних вимог та приймає її до розгляду.

Як вбачається зі змісту п.п. 3.10 п. 3 вищенаведеної Постанови Пленуму ВГСУ, під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. Там же зазначено, що питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку зі зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у відповідній заяві, прийнято господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 4025946,38 грн., з яких: 3010276,06 грн. основного боргу, 413633,13 грн. пені, 431375,98 грн. 7 % штрафу, 51238,27 грн. інфляційних нарахувань та 119422,95 грн. 3% річних.

В судовому засіданні 08.10.2012 р. судом розглянуто клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу до 10 % від заявленої позивачем суми, викладене у відзиві на позовну заяву. Представник позивача заперечив проти задоволення зазначеного клопотання відповідача. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного клопотання.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 08.10.2012 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.09.2011 р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газовик" (покупець, відповідач) був укладений Договір № 15 на купівлю-продаж природного газу (далі -Договір або Договір № 15 від 20.09.2011 р.) з подальшими змінами, внесеними додатковими угодами № 1 від 30.09.2011 р., № 2 від 11.10.2011 р., № 3 від 31.01.2012 р. (надалі -додаткові угоди).

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупцю (відповідача) з 01 жовтня 2011 року та у 2012 році природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ), а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. Згідно п. 1.2 Договору передбачено, що газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, які є кінцевими споживачами.

У пункті 2.1 Договору сторони встановили, що продавець (позивач) передає покупцеві (відповідачеві) з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 20800,00 тис. куб. м, у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб м), як зазначено в даному пункті Договору.

Згідно п. 3.3 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцю у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 6.1 Договору сторони узгодили, що оплата за газ здійснюється покупцем (відповідачем) виключно грошовими коштами шляхом 100 % попередньої оплати за 5 (п'ять) днів до початку місяця поставки газу.

Згідно п. 6.2 Договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю.Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору та додаткових угод до нього поставив протягом жовтня 2011 року -листопада 2011 року (включно), а відповідач прийняв у наведений період природний газ обсягом 7456,987 тис. куб. м на загальну суму 26042243,47 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання - передачі природного газу від 31.10.2011 р., від 31.10.2011 р., від 31.11.2011 р., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін.

Проте, в порушення умов Договору (пунктів 6.1, 6.2 Договору) відповідач не здійснив оплату за поставлений природний газ своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою АТ "Ощадбанк" по рахунку позивача за період з 20.09.2011 р. по 13.09.2012 р., оскільки фактично відповідач оплатив лише 23031967,41 грн. (з яких: 21043729,41 грн. -до подання позову та порушення провадження у справі, а 1988238,00 грн. -після подання позову та порушення провадження у справі).

Таким чином, станом на час вирішення спору по суті заборгованість відповідача за поставлений природний газ за Договором становить 3010276,06 грн., що фактично не заперечується відповідачем з огляду на подану ним довідку про стан заборгованості у справі № 5011-39/9978-2012, при цьому доказів повної належної оплати за Договором № 15 від 20.09.2011 р. відповідачем суду не надано.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі -ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зважаючи на встановлені обставини та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 3010276,06 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача суму пені у розмірі 413633,13 грн. за несвоєчасну оплату спожитого природного газу та 431375,98 грн. 7% штрафу від суми простроченого понад 30 днів платежу (відповідно до розрахунку, доданого до заяви про уточнення розміру позовних вимог).

Відповідно п.7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем (відповідачем) умов пунктів 6.1 та 6.2 цього Договору продавець (позивач) має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості, в разі невиконання покупцем пунктів 6.1 та 6.2 цього Договору він у безпірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штраф, як різновид неустойки, характеризується тим, що він обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України)

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку пені, та розрахунку 7% штрафу (від простроченої понад 30 днів суми заборгованості в розмірі 6162514,06 грн.) та встановлено, що розрахунки позивача є арифметично вірними та здійсненими з урахуванням умов пунктів 6.1, 6.2, 7.2 Договору та вищенаведених законодавчих норм.

Таким чином, враховуючи встановлення факту неналежного виконання відповідачем умов Договору, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 413633,13 грн. та 7% штрафу в сумі 431375,98 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України) господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено право суду зменшувати розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч. 2 ст. 233 ГК України)

Відповідно до п.п. 3.17.4 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу до 10 % від заявленої до стягнення суми у зв'язку з тим, що визначені позивачем до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками позивача, відсутністю будь-яких доказів позивача про наявність у нього збитків, значною дебіторською заборгованістю перед відповідачем його контрагентів, зобов'язаннями відповідача по кредитним договорам, а також тим, що стягнення неустойки в повному обсязі може призвести до припинення господарської діяльності відповідача, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення наведеного клопотання з огляду на те, що:

- відповідно до умов Договору № 15 від 20.09.2012 р., на підставі якого виникла спірна заборгованість, саме на відповідача був покладений обов'язок своєчасно оплачувати поставлений позивачем газ. Укладення відповідачем наведеного Договору вважається здійсненням останнім підприємницької діяльності як суб'єктом господарювання, при цьому з урахуванням приписів ст. 42 ГК України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Відповідно ж до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу;

- під час судового розгляду справи відповідачем сплачено незначний розмір основної заборгованості (менше 40%) і після 15.08.2012 р. жодних доказів вжиття заходів до виконання зобов'язання за спірний період за Договором № 15 від 20.09.2012 р. відповідачем не надано;

- прострочення виконання вказаного грошового зобов'язання розпочалося з листопада 2011 р., що на думку суду є значним терміном прострочення;

- розмір нарахованої пені є співрозмірним із розміром основної заборгованості;

- розмір нарахованого штрафу повністю відповідає розміру, встановленому за погодженням сторін у п. 7.2 Договору № 15 від 20.09.2012 р.;

- крім того, неналежним виконанням зобов'язання, відповідач порушує майнові права позивача, інтереси якого, суд також має враховувати при вирішенні справи.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача суму інфляційної складової боргу в розмірі 51238,27 грн. та 3% річних в розмірі 119422,95 грн. (відповідно до розрахунку, доданого до заяви про уточнення розміру позовних вимог).

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку сум інфляційної складової боргу та 3% річних, враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання по оплаті за Договором, суд прийшов до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 51238,27 грн. інфляційних нарахувань та 119422,95 грн. 3% річних.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача, якими останній заперечував нараховані позивачем суми інфляційної складової боргу та 3% річних, а саме:

- відповідач вважає, що позивач не має права включати до розрахунку інфляційної складової боргу тільки ті місяці і періоди, в яких спостерігалося знецінення грошових коштів і пропускати ті місяці і періоди, в яких ці кошти навпаки подорожчали;

- відповідач вважає, що у здійсненому позивачем розрахунку інфляційної складової боргу не взято до уваги наданих у листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97р рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, а також у здійсненому позивачем розрахунку 3 % річних, на думку відповідача, наявні помилки.

Відхиляючи наведені доводи відповідача суд виходив з наступного:

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" визначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується. Аналогічна позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011 р. по справі № 23/466, Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справі окремих норм матеріального права".

Суд враховує, що при зверненні з даним позовом до суду (з урахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог), позивач визначив до стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції тільки за період грудень 2011 р. -січень 2012 р., лютий 2012 р., березень 2012 р. (саме в ці періоди індекс інфляції був більше одиниці), тоді як в інші періоди, коли індекс інфляції був менше одиниці -позивач фактично не заявляв до стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції.

При цьому суд вважає, що в силу приписів ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач не позбавлений права визначати до стягнення суму боргу з врахуванням індексу інфляції за будь-які складові періоди загального часу прострочення виконання грошового зобов'язання, а тому суд розглянув суми інфляційної складової боргу саме в заявлені позивачем періоди, враховуючи, що ці періоди відповідають загальному часу прострочення відповідачем грошового зобов'язання за Договором № 15 від 20.09.2012 р.

Судом також встановлено, що здійснений позивачем розрахунок 3 % річних є арифметично вірним.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

За наведених обставин, судовий збір в сумі 64380,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд.39; ідентифікаційний код 32736800), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) 3010276,06 грн. (три мільйони десять тисяч двісті сімдесят шість гривень 06 коп.) основного боргу, 413633,13 грн.(чотириста тринадцять тисяч шістсот тридцять три гривні 13 коп.) пені, 431375,98 грн. (чотириста тридцять одну тисячу триста сімдесят п'ять гривень 98 коп.) 7% штрафу, 51238,27 грн. (п'ятдесят одну тисячу двісті тридцять вісім гривень 27 коп.) інфляційних нарахувань, 119422,95 грн. (сто дев'ятнадцять тисяч чотириста двадцять дві гривні 95 коп.) трьох відсотків річних, 64380,00 грн. (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят гривень 00 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.10.2012 р.

Суддя Гумега О. В.