Ухвала суду № 26405104, 03.10.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2012 р. Справа № 98342/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Савицької Н.В.,

при секретарі судового засідання: Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біля Універмагу» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.04.2012 року у справі № 2а-13730/11/1370 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біля Універмагу» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

01.12 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Біля Універмагу» звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.11.2011 року № 0003342320, згідно якого ТзОВ «Біля Універмагу» збільшено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток»: за основним платежем у розмірі 10910,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2727,50 грн., та № 0003332320, згідно якого ТзОВ «Біля Універмагу» збільшено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»: за основним платежем у розмірі 22803,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 5700,75 грн..

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що висновки податкового органу про заниження податкових зобов'язань, у зв'язку із укладенням договорів та проведенням господарських операцій з ПП «Львівкомфортгруп-К», ТзОВ «Віктор Ко», ТзОВ «Іртас» та ПП «Універсалбуд» не відповідають дійсності, адже дані операції є реальними. Вважає, що отримані товари від вказаних суб'єктів, а також виконані ними роботи безпосередньо пов'язані з ефективною підприємницькою діяльністю ТзОВ «Біля Універмагу» та використані в роботі підприємства. Реальність виконання робіт контрагентами та поставки ними товарів підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами і доказами, які свідчать про фактичне їх отримання та використання, документально підтверджується вартість понесених витрат. За наявності таких доказів, вважає, що висновки податкового органу не можуть ґрунтуватись лише на непідтверджених висновках про неможливість контрагентів позивача поставити товари, виконати роботи та/або надати послуги, що не є підставою для встановлення факту порушення податкового законодавства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.04.2012 року у задоволенні позову ТзОВ «Біля Універмагу» відмовлено повністю.

Приймаючи зазначену вище постанову, суд першої інстанції дійшов переконання, що господарські операції між ТзОВ «Біля Універмагу» та його контрагентами - ПП «Львівкомфортгруп-К», ТзОВ «Віктор Ко», ТзОВ «Іртас», ПП «Універсалбуд» не мали реального господарського характеру.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Біля Універмагу» оскаржило її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Біля Універмагу» задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог ТзОВ «Біля Універмагу» вказує на те, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про нереальність здійснення господарських операцій між ТзОВ «Біля Універмагу» та його контрагентами - ПП «Львівкомфортгруп-К», ТзОВ «Віктор Ко», ТзОВ «Іртас», ПП «Універсалбуд» та неправомірність включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних контрагентами, а також щодо заниження податку на прибуток, оскільки податковому органу при перевірці представлено усі наявні первинні бухгалтерські документи, достатні для підтвердження реальності господарських операцій.

В судовому засіданні представник апелянта надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Біля Універмагу» задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги, вважаючи постанову суду першої інстанції такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права та просив залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу в межах наведених доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 24.10.2011 р. по 02.11.2011 р. ДПІ у Франківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Біля Універмагу» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2011 р.

За результатами перевірки податковим органом складено акт № 2856/23-2/32182531 від 09.11.2011 року, яким встановлено порушення ТзОВ «Біля Універмагу» п. п. 5.2.1. п. 5.2, п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 10910,00 грн., та п. п. 7.2.1, п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 22803,00 грн., у т.ч. за листопад 2009 р. - 6469,00 грн., за грудень 2009 р. - 1604,00 грн., за січень 2010 р. - 950,00 грн., за лютий 2010 р. - 1730,00 грн., за травень 2010 року - на суму 3322,00 грн., за червень 2010 р. - на суму 4733,00 грн., за липень 2010 р. на суму 1663,00 грн., за вересень 2010 р. - на суму 2332,00 грн..

На підставі зазначеного вище акту перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова прийнято податкові повідомлення-рішення № 0003342320 та 0003332320 від 23.11.2011 року, згідно якого ТзОВ «Біля Універмагу» визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 22803,00 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 5700,75 гривень, а також з податку на прибуток за основним платежем в сумі 10910,00 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 2727,50 гривень.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що контрагенти ТзОВ «Біля Універмагу», ПП «Львівкомфортгруп - К», ТзОВ «Віктор Ко», ТзОВ «Іртас», ПП «Універсалбуд» не мали можливості здійснювати господарські операції в силу відсутності необхідного обсягу виробничих активів та трудових ресурсів, що свідчить про відсутність реального здійснення позивачем договірних відносин із вказаними контрагентами, а відтак і про відсутність підстав для віднесення позивачем до податкового кредиту сум, зазначених у податкових накладних, виданих цими контрагентами, як таких, що видані невстановленими особами від імені товариства та віднесення відповідних сум до валових витрат підприємства.

Однак, з таким висновком, суд апеляційної інстанції погодитись не може, з огляду на наступне:

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Згідно з п. 5.1 та п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у періоді, що перевіряється були надані податкові накладні, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством. Доводи податкового органу про те, що у податкових накладних містяться недостовірні відомості щодо місцезнаходження продавця не можуть бути взяті судом до уваги, адже ДПІ не подано суду жодних доказів наявності суперечностей між даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на день виписки податкової накладної та даними самої податкової накладної. Відомості щодо відсутності контрагента за його юридичною адресою були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців уже значно пізніше після видачі ними позивачу податкових накладних.

Суми податку на додану вартість по цим податковим накладним включені ТзОВ «Біля Універмагу» до податкового кредиту відповідних періодів та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ. Оплата за надані послуги здійснена згідно актів виконаних робіт та видаткових накладних у повному обсязі. Заборгованості за даними бухгалтерського обліку ТзОВ «Біля Універмагу» по розрахункам з ПП «Львівкомфортгруп-К», ТзОВ «Віктор Ко», ТзОВ «Іртас», ПП «Універсалбуд» не значиться.

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи фотографій об'єктів, де виконувались роботи, а також письмових пояснень заступника директора по будівництву ТзОВ «Біля Універмагу» Мартиніва О.І., у подальшому, роботи, виконані контрагентами для позивача, були використані останнім для забезпечення функціонування ринку у м. Львові по вул. В.Великого, 59В, оскільки здавання в оренду кіосків на цьому ринку для торгівлі є основним видом діяльності позивача.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи та досліджених судом первинних документів, здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ПП «Львівкомфортгруп-К», ТзОВ «Віктор Ко», ТзОВ «Іртас», ПП «Універсалбуд» підтверджується договорами, актами виконаних робіт, видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками.

За наведених обставин, заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що суд першої інстанції неправильно застосував п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР та не спростував його доводи про те, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" установлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. З матеріалів справи вбачається, що саме такими відомостями керувався позивач у процесі договірних відносин з його контрагентами.

Крім цього обґрунтовано зазначає позивач у апеляційній скарзі, що чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правом перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, свідоцтв своїх контрагентів по угодах та достовірність їх підписів.

У п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та віднесення відповідних сум до валових витрат підприємства.

Крім цього податковим органом не надано жодних доказів, та судом першої інстанції не з'ясовано, що договори укладенні ТзОВ «Біля Універмагу» з його вище зазначеними контрагентами в судовому порядку не визнавались недійсними, неукладеними чи розірваними.

Також суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що про нікчемність операцій між ТзОВ «Біля Універмагу» та ПП «Універсалбуд» і ТзОВ «Віктор Ко» може свідчити закриття кримінальної справи про обвинувачення директора даних підприємств ОСОБА_2 за ст.ст. 27 ч.3, 28 ч.3, 205 ч.2 КК України за нереабілітуючими обставинами, оскільки згідно ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставиною, яка є підставою звільнення від доказування щодо правових наслідків дій чи бездіяльності особи є вирок суду в кримінальній справі, що набрав законної сили.

Із урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних виписаних ПП «Львівкомфортгруп-К», ТзОВ «Віктор Ко», ТзОВ «Іртас», ПП «Універсалбуд».

Відповідно до ст.202 КАС України (в редакції, діючій на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог повністю.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біля Універмагу» задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.04.2012 року у справі № 2а-13730/11/1370 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ТзОВ «Біля Універмагу» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова № 0003342320 від 23.11.2011 року та № 0003332320 від 23.11.2011 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 08.10.2012 року.

Головуючий суддя І.І. Запотічний

Судді О.І.Довга

Н.В.Савицька