Постанова № 26404392, 02.10.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зінченко О.В.

Суддя-доповідач - Василенко Л. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2012 року справа №2а/0570/6719/2012

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів Гімона М.М., Карпушової О.В.,

секретар судового засідання Барбаш Л.О.,

з участю представника позивача Сергієнко О.Г.,

представників відповідача Костиркіної Г.В.,Сидоренка Д.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року у справі №2а/0570/6719/2012 за позовом Товариств з обмеженою відповідальністю «Меркурій» до Східної митниці про скасування рішення про визначення країни походження товару,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» (далі за текстом ТОВ «Меркурій») в червні 2012 року звернулося до суду з позовом до Східної митниці, в якому просило зобов'язати відповідача відновити режим найбільшого сприяння вільної торгівлі за наданим оригіналом сертифікату CT-1 RUUA 1021014142 та скасувати рішення про визначення країни походження товару № 700140000/2012/2 від 17.05.2012 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року у задоволені позову Товариств з обмеженою відповідальністю «Меркурій» до Східної митниці про зобов'язання відновити режим найбільшого сприяння вільної торгівлі за наданим оригіналом сертифікату CT-1 RUUA 1021014142 та скасування рішення про визначення країни походження товару № 700140000/2012/2 від 17.05.2012 року відмовлено в повному обсязі ( а. с. 76 - 77а).

Позивач не погодився з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції невірно встановив обставини справи щодо відправлення відповідачем запитів до Московської торгово-промислової палати про підтвердження достовірності наданого позивачем сертифікату, оскільки відповідачем запити не направлялися та невірного висновку суду першої інстанції про те, що для відновлення преференції повинно відбутися дві події:, оскільки законом передбачена одна з двох, або надання сертифікату, або надання затребуваних відомостей ( а. с. 80 - 81).

Представник позивача надав пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги і дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Меркурій» зареєстровано в якості юридичної особи 10 вересня 1997 року виконавчим комітетом Донецької міської ради за адресою: 83045, м. Донецьк, Ленінський район, вул. Воровського, буд.9, код ЄДРПОУ 25105958 (а. с. 14).

Між Відкритим акціонерним товариством «ТНК-ВР ХОЛДИНГ» (626170, Російська Федерація, Тюменська область, Уватський район, с. Уват, вул. Окрябрська, 60) та ТОВ «Меркурій» укладено контракт № ТВН-0730/10 від 15 вересня 2010 року (а. с. 13) з додатком № 14 до нього від 15 квітня 2011 року (а. с. 60-61), до якого 29 квітня 2011 року внесено зміни (а.с. 62), про поставку Гексанового розчинника нефраса П1-63/75 зі станції відправлення Стенькіно-2 у період з 18 квітня 2011 року до 15 травня 2011 року (дві дати включно) на умовах СРТ Соловей-експ. (Російсько-Український кордон). Якість Товару, що поставляється, відповідає ТУ 38.1011228-90 відповідно до сертифікату якості (паспорта), що видано заводом-виробником (паспорт № 02725) (а. с. 63).

17 травня 2011 року до Східної митниці з метою митного оформлення товару «гексановий розчинник НЕФРАС -П1-63-75» ТОВ «Меркурій» подана вантажна митна декларація (далі - ВМД) № 700000012/2011/005988 (а. с. 12).

Заявою від 2 листопада 2011 року № 02-11/11-2 ТОВ «Меркурій» звернулось до Східної митниці про вирішення питання поновлення режиму вільної торгівлі за вказаною ВМД (а. с. 6) з наданням сертифікату про походження товару форми СТ-1 № RUUA 1021014142 від 19 жовтня 2011 року (а. с. 11).

11 листопада 2011 року листом № 11-19/14435 (а. с. 31) Східна митниця повідомила ТОВ «Меркурій» про перевірку факту видачі вказаного сертифікату та зазначених у ньому відомостей, посилаючись на п. 4.2.3 Порядку роботи відділу митних платежів регіональної митниці, митниці при здійсненні контролю за правильністю визначення країни походження товарів, що переміщуються через митний кордон України, та прийняття рішень про визначення країни походження товару, затвердженого наказом Державної митної служби України від 9 листопада 2009 року № 1070 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2009 року за № 1268/17284, в якому зазначено, що рішення про відновлення режиму вільної торгівлі приймається після підтвердження уповноваженим органом достовірності (автентичності) сертифіката (у тому числі преференційного) чи відомостей, що в ньому містяться, або на підставі інформації (документів) уповноваженого органу, що видав преференційний сертифікат, яка уточнює відомості, зазначені у преференційному сертифікаті.

Вказані обставини справи підтверджені документально і не є спірними.

Суд першої інстанції також встановив, що з метою підтвердження факту видачі сертифікату та достовірності відомостей, зазначених у ньому Східна митниця звернулася до Московської торгово-промислової палати Російської Федерації (далі Московська ТПП) з листом № 11-19/14432 від 11 листопада 2011 року «Про перевірку сертифіката про походження товару форми СТ-1», в якому просила підтвердити факт видачі сертифіката про походження товару форми СТ-1 від 19.10.11 року № RUUA 1021014142 (1209512) та відомостей, що в ньому містяться (а. с. 32). Даний лист направлено Східною митницею повторно за № 11-19/3132 від 3 березня 2012 року (а. с. 33). Відправлення зазначених листів підтверджується реєстрами простих відправлень від 14 листопада 2011 року (арк. справи 71) та від 5 березня 2012 року (а. с. 72) відповідно.

Оскільки протягом шести місяців з дати звернення Східної митниці до Московської ТПП підтвердження щодо достовірності (автентичності) сертифіката та відомостей, що в ньому містяться, не надійшли, Східна митниця прийняла рішення про визначення країни походження товару № 700140000/2012/0050/2 від 17 травня 2012 року, яким спірний сертифікат про походження товару форми СТ-1 визнається недійсним та таким, який не може бути підставою для відновлення режиму вільної торгівлі (а. с.9-10). Про вказане рішення ТОВ «Меркурій» повідомлено листом Східної митниці № 11-19/6984 від 21 травня 2012 року (а. с. 7-8).

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідач довів правомірність своїх дій щодо необхідності здійснення додаткової перевірки з питання визначення країни походження товару у відповідності до вимог законодавства, її необхідність зумовлена розбіжностями в наданому позивачем сертифікаті з іншими документами і оскільки відповідачем не отримані витребувані відомості, то товар не вважається таким, що походить з певної країни, тобто відповідач з огляду на зазначене прийняв правомірне рішення про визначення країни походження товару № 700140000/2012/0050/2 від 17 травня 2012 року.

Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ст. 276 Митного кодексу України, країна походження товару визначається з метою застосування тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезення товару на митну територію України та вивезення товару з цієї території, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Відповідно до ч.1, 2 ст.277 Митного кодексу України визначення країни походження товару здійснюється на основі принципів міжнародної практики. Порядок визначення країни походження товару встановлюється Кабінетом Міністрів України на підставі положень Митного кодексу України. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Порядку визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України (далі Порядок) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 р. N 1864.

Згідно з п. 4 даного Порядку декларант визначає країну походження товару, що переміщується через митний кордон України, на підставі сертифіката про походження товару чи декларації про походження товару, що подається митному органу для підтвердження цих відомостей.

Відповідно до п. 5 зазначеного Порядку, у разі, коли в декларації про походження товару та в інших документах, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення, є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені в декларації, декларант має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару сертифікат або додаткові відомості, на підставі яких відповідно до положень Митного кодексу України щодо визначення країни походження та порядку, встановленого Держмитслужбою, митним органом визначається країна походження товару.

Ця норма кореспондується з приписами ст.282 Митного кодексу України, яка передбачає, що для підтвердження походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати подання сертифіката про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково, зокрема, на товари, що походять з країн, яким Україна надає преференції за Митним тарифом України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сертифікат походження товару є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування тарифів та митних платежів.

Послідовність дій посадових осіб відділу митних платежів регіональної митниці під час митного оформлення товарів і після випуску їх відповідно до заявленого митного режиму визначає Порядок роботи відділу митних платежів регіональної митниці, митниці при здійсненні контролю за правильністю визначення країни походження товарів, що переміщуються через митний кордон України, та прийняття рішень про визначення країни походження товару, затверджений наказом Державної митної служби України від 9 листопада 2009 р. N 1070.

Згідно п. 4.2.3. вказаного Порядку № 1070, рішення про відновлення режиму вільної торгівлі/найбільшого сприяння, Рішення (у разі наявності), прийняте під час здійснення процедур митного контролю та митного оформлення товарів, скасовується. Для відновлення до товару режиму вільної торгівлі/найбільшого сприяння декларантом/суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності (далі - суб'єкт ЗЕД) протягом року з дати митного оформлення має бути подано до митного органу заяву довільної форми разом з належним чином оформленим сертифікатом (у тому числі преференційним). Рішення про відновлення режиму вільної торгівлі/найбільшого сприяння приймається після підтвердження уповноваженим органом достовірності (автентичності) сертифіката (у тому числі преференційного) чи відомостей, що в ньому містяться, або на підставі інформації (документів) уповноваженого органу, що видав преференційний сертифікат, яка уточнює відомості, зазначені у преференційному сертифікаті.

Режим вільної торгівлі між Україною та Російською Федерацією встановлено Угодою про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994р. Дана угода ратифікована Законом України від 6 жовтня 1999 року N 1125-XIV.

Стаття 3 зазначеної Угоди передбачає, що договірні Сторони не застосовують мито, податки і збори, які мають еквівалентну дію, а також кількісні обмеження на ввіз і/або вивіз товарів, які походять з митної території однієї з Договірних Сторін і призначені для митної території інших Договірних Сторін. Країна походження товару визначається відповідно до Правил визначення країни походження товарів (надалі -Правила).

Такі правила затверджені рішенням Ради глав урядів Співдружності Незалежних Держав від 30 листопада 2000 року. Згідно з п. 21 Правил до товарів може застосовуватися (відновлюватися) режим вільної торгівлі на митних територіях держав-учасниць Угоди за умови одержання належного посвідчення про їхнє походження (за формою СТ-1) чи інших необхідних документів протягом одного року з дати митного оформлення.

Наведене цілком узгоджується з приписами статті 284 МК України, якою встановлено, що до товарів може застосовуватися (відновлюватися) режим найбільшого сприяння за умови одержання належним чином оформленого посвідчення про їх походження не пізніше ніж через один рік з дати здійснення митного оформлення.

Вимоги щодо заповнення сертифікату про походження товару форми СТ-1 визначені пунктом 12 Правил, де вказано, що у графі 11 сертифіката про походження товару форми СТ-1 вказуються відомості про рахунок-фактуру чи рахунок-проформу, чи інший документ, що відображає фінансово-кількісні параметри товару.

Встановлено, що в графі 11 сертифікату про походження товару СТ-1 від 19.10.2011 року №RUUA 1021014142 (бланк1209512) наведені реквізити рахунку-фактури №45-0730 від 17.05.2011 року (а.с.11), який відсутній у пакеті документів що надавались при здійсненні позивачем митного оформлення товарів за ВМД №700000012/2011/005988 від 17.05.2011 року ( а. с. 12).

Колегія суддів вважає, що за таких обставин у відповідача виникли обґрунтовані сумніви щодо належного оформлення наданого позивачем сертифікату походження товару та існувала об'єктивна необхідність у перевірці відомостей, що в ньому містяться, тому дії митного органу щодо отримання підтвердження від уповноваженого органу достовірності сертифікату чи відомостей, що в ньому містяться, відповідають положенням Порядку № 1070 та митному законодавству.

Суд першої інстанції також дійшов висновку про те, що в зв'язку з не отриманням протягом шести місяців з дати звернення Східної митниці до Московської ТПП підтвердження щодо достовірності (автентичності) сертифіката та відомостей, що в ньому містяться, відповідач прийняв обґрунтоване та законне рішення про визначення країни походження товару № 700140000/2012/0050/2 від 17 травня 2012 року, яким спірний сертифікат про походження товару форми СТ-1 визнається недійсним та таким, який не може бути підставою для відновлення режиму вільної торгівлі.

З таким висновком суду не погодився позивач, оскільки вважає, що відповідач не довів факту надіслання запитів до Московської ТПП. А отже не довів і правомірність прийняття спірного рішення про визначення країни походження товару.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта з огляду на наступне.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень відповідно до ч.2 ст.71 КАС України повинен довести правомірність прийнятого спірного рішення.

Відповідно до п. 9.3 Угоди сертифікат може бути не визнаний дійсним митними органами країни ввезення в разі, якщо протягом сумарного строку 6 місяців (3 місяці з дати первинного запиту й 3 місяці з дати повторного запиту) митними органами країни ввезення не отримана відповідь стосовно запитуваного сертифіката від компетентних органів країни вивезення або країни походження товару.

Суд першої інстанції вважав, що відправлення Східною митницею запитів до Московської ТПП підтверджується реєстрами простих відправлень від 14.11.2011 року (а.с. 71) та від 05.03.2012 року ( а. с. 72).

Позивач наполягав, що зазначені відповідачем листи - запити не відправлялися, а тому на них і не надходила відповідь. Відповідач на вимогу суду апеляційної інстанцій не надав належних доказів відправлення зазначених запитів через відсутність підтверджень про отримання запитів Московською ТПП.

Натомість позивач на підтвердження своїх доводів про неправомірність дій відповідача щодо прийняття спірного рішення звернувся до Московської ТПП з приводу причин ненадання відповідей на запити Східної митниці і Московська ТПП електронною поштою повідомила, що запити від 11.11.2011 року та від 03.03.2012 року від Східної митниці не надходили (а.с. 118, 119). Водночас повідомила, що торгово-промисловою палатою отриманий запит про підтвердження сертифікату про походження товару СТ-1 від 19.10.2011 року №RUUA 1021014142 (бланк1209512), який був направлений Східною митницею до Московської ТПП 09.07.2012 року за вих. №11-19/9664, і на який надана відповідь 06.08.2012 року за №30-1/1058 про підтвердження факту видачі сертифікату про походження товару (а. с. 117, 130).

Представники митниці не надали колегії суддів пояснень з приводу того, чому запит про підтвердження факту видачі сертифікату про походження товару був направлений митницею 09.07.2012 року, тобто після прийняття спірного рішення про визначення країни походження товару № 700140000/2012/0050/2 від 17 травня 2012 року та після подання ТОВ «Меркурій» - 05.06.2012 року цього адміністративного позову до суду. Також не надали підтвердження, що Східна митниця позбавлена можливості направляти такі запити рекомендованим відправленням з повідомленням про вручення та з'ясування питань щодо отримання запитів та не відправлення на них відповідей електронною поштою.

З огляду на встановлені обставини справи колегія суддів вважає, що відповідач не довів правомірності прийняття спірного рішення про визначення країни походження товару № 700140000/2012/0050/2 від 17 травня 2012 року, оскільки не підтвердив, що запити до Московської ТПП про підтвердження факту видачі сертифікату про походження товару від 11.11.2011 року та 03.03.2012 року дійсно були відправлені та отримані Московською ТПП, яка на них не відповіла.

Тобто відповідач, здійснюючи свої владні управлінські функції, не довів, що вжив належних та оперативних заходів для своєчасного відправлення запитів та отримання на них відповідей. Надані позивачем докази та безпосередньо самим відповідачем - лист Московської ТПП від 06.08.2012 року за №30-1/1058 навпаки спростували доводи митного органу про неможливість відновити ТОВ «Меркурію» режиму вільної торгівлі за сертифікатом СТ-1 №RUUA 1021014142.

Відповідно до ст.94 КАС України на користь позивача підлягають відшкодуванню підтверджені суми сплаченого судового збору за рахунок коштів Державного бюджету України в сумі 48,29грн.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції внаслідок недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими та внаслідок не відповідності висновків суду обставинам справи, суд першої інстанції невірно вирішив справу, тому постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нової про задоволення позову.

Постанова в повному обсязі складена 5 жовтня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.195 ч.1, ст.196, ст.198 ч.1 п.3, ст.202 ч.1 п.4, ст.205 ч.2, ст. 207, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року у справі №2а/0570/6719/2012 за позовом Товариств з обмеженою відповідальністю «Меркурій» до Східної митниці про скасування рішення про визначення країни походження товару скасувати.

Задовольнити позовні вимоги Товариств з обмеженою відповідальністю «Меркурій» до Східної митниці про скасування рішення про визначення країни походження товару.

Визнати протиправним та скасувати рішення Східної митниці про визначення країни походження товару від 17.05.2012 року № 700140000/2012/0050/2.

Зобов'язати Східну митницю розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» від 02.11.2011 року № 02-11/11-2 про відновлення режиму вільної торгівлі.

Стягнути з коштів Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» судові витрати в сумі 48,29 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Головуючий Л.А.Василенко

Судді М.М.Гімон

О.В.Карпушова