Постанова № 26403813, 02.10.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.12 Справа № 5008/188/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Зварич О.В.

Данко Л.С.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "ЛІТ", б/н від 09. 07.2012 р.

на рішення господарського суду Закарпатської області від 23.05.2012 року

у справі № 5008/188/2012

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ШАЯН", м. Ужгород

до відповідача: приватного підприємства "ЛІТ", м. Ужгород

про стягнення 90 112, 12 грн., в т. ч.: 59 543, 72 грн.основного боргу (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог), 20 863, 12 грн. штрафу, 3 159, 57 грн. пені та 6 545, 71 грн. відсотків від простроченої суми

За участю представників:

від позивача: Чорняк Н.І. -представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: Рябінічева А.С. -представник (довіреність в матеріалах справи).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.2012р. апеляційна скарга в складі колегії судді-доповідачу Хабіб М.І., суддів: Зварич О.В. та Якімець Г.Г. прийнята до провадження

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Зварич О.В. та щорічною відпусткою судді Якімець Г.Г., розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.12р. у склад колегії суддів для розгляду апеляційної скарги замість суддів Зварич О.В. та Якімець Г.Г. введено суддів Гриців В.М. та Данко Л.С.

Розпорядженням голови суду від 27.08.2012р. у зв'язку з перебуванням судді Гриців В.М у відпустці, в склад колегії введено суддю Зварич О.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.05.2012 року у справі № 5008/188/2012 (суддя Кадар Й.Й.) позовні вимоги ТзОВ "ШАЯН" до ПП "ЛІТ" про стягнення 90 112, 12 грн. задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Приватного підприємства „ЛІТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ШАЯН" 90 112,12 грн., в т.ч.: 59 543,72 грн. основного боргу (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог), 20 863,12 грн. -штрафу, 3 159,57 грн. -пені та 6 545,71 грн. -відсотків від простроченої суми, а також 2002,04 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення місцевого суду мотивоване положеннями ст.ст.526,530,615,625,629 ЦК та ст.ст.193,216ГК України, ст.ст.49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Скаржник стверджує, що суд першої інстанції розглянув справу без участі його представника за відсутності доказів належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, що заява позивача про зменшення позовних вимог на адресу відповідача не надсилалась.

Посилаючись на приписи п.п.1.2, 4.1 договору, вважає, що сам факт наявності заборгованості не може бути підставою для задоволення позову, оскільки позивач не надав йому рахунків-фактур На думку апелянта, суд першої інстанції не з'ясував момент прострочення виконання зобов'язання щодо кожної видаткової накладної окремо та не перевірив наданого позивачем розрахунку. При цьому, судом було безпідставно взято до уваги акт надання послуг № ЦБ 8249 від 26.10.2011р., оскільки сторонами не укладався договір про надання послуг, а договором купівлі-продажу не передбачено складання такого документу, як акт про надання послуг. Крім того, апелянт вважає неправомірним одночасне стягнення пені та штрафу за прострочення виконання грошового зобов'язання.

В додаткових поясненнях до апеляційної скарги (вх.5509 від 28.08.12) скаржник вважає, що позивачем взагалі не доведено факту передачі відповідачу товару, оскільки накладні не відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Також зазначає, що послуги з транспортування товару та «порізки»металопрокату та матеріалів, які були придбані відповідачем, не були предметом спірного Договору.

Крім того, відповідач подав заяву про зменшення неустойки (вх.5508 від 28.08.12р.), в якій, посилаючись на неспіврозмірність суми боргу та штрафних санкцій, а також важкий фінансовий стан підприємства, просить зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), який підлягає стягненню з відповідача, до 1000 грн.

В судовому засіданні 02.10.2012р.представник позивача усно погодився з доводами скаржника щодо безпідставності включення до суми боргу вартості транспортних послуг, проти інших доводів заперечив.

Представником відповідача подано додаткові пояснення, докази сплати в червні 2012р. ще 40 000,00грн. та контррозрахунок ціни позову (вх.6262 від 02.10.12р.).

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, 14.10.2011р. Товариством з обмеженою відповідальністю „ШАЯН" (продавцем) та Приватним підприємством „ЛІТ"(покупцем) укладено договір купівлі-продажу №ВП127/2011 (далі -договір).

Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити будівельні, оздоблювані матеріали, металопрокат та інструмент (далі товар), на умовах даного договору.

Найменування, кількість, ціна і загальна вартість партії товару узгоджується між сторонами на умовах договору, письмових додатків до нього та визначаються в рахунках-фактури і накладних, які вважаються невід'ємною частиною договору (п.1.2 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору діюча та остаточна на момент поставки ціна реалізації товару вказується в накладній та рахунку продавця.

Оплата вартості товару здійснюється в безготівковому порядку на поточний рахунок продавця або ж внесенням готівкових коштів в касу Продавця (п. 4.2 Договору).

Згідно з пунктом 4.3 договору покупцю надається право на відтермінування оплати вартості поставленого товару на строк 20 календарних днів з дня його відвантаження. Днем відвантаження вважається день оформлення видаткової накладної.

У відповідності до п.4.4. договору у випадку прострочення покупцем оплати товару на прострочену суму нараховуються 32 % річних за кожен день прострочення від дня коли товар мав бути оплачений до дня його фактичної оплати.

У випадку порушення строку оплати товару, визначеного п.4.3 договору, покупець сплачує за вимогою та на користь продавця штраф у розмірі 30 % від суми боргу, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення до повної сплати такої заборгованості(п. 6.2 договору)..

Згідно з видатковими накладними позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 69 303,72 грн.( в т.ч ПДВ), а саме:

- № ЦБ 7877 від 14.10.2011р. на загальну суму 10 099,07 грн.

- № ЦБ 7879 від 14.10.2011р. на загальну суму 4 180,96 грн.

- № ЦБ 7880 від 14.10.2011р. на загальну суму 6 982,76 грн.

- № ЦБ 7953 від 18.10.2011р. на загальну суму 3 948,35 грн.

- № ЦБ 8054 від 20.10.2011р. на загальну суму 1004,40 грн.

- № ЦБ 8060 від 20.10.2011р. на загальну суму 993,78 грн.

- № ЦБ 8240 від 26.10.2011р. на загальну суму 1909,15 грн.

- № ЦБ 8229 від 26.10.2011р. на загальну суму 22 378,40 грн.

- № ЦБ 8367 від 31.10.2011р. на загальну суму 12 495,98грн.

- № ЦБ 8385 від 01.11.2011р. на загальну суму 292,66 грн.

- № ЦБ 8366 від 01.11.2011р. на загальну суму 4 573,39 грн.

- № РА618 від 01.11.2011р. на загальну суму 401,32 грн.

- № РА616 від 01.11.2011р. на загальну суму 43,50 грн.

З названих накладних вбачається, що в загальну вартість товару (листів, арматури тощо) включена вартість його порізки.

Крім того, згідно з актами надання послуг № ЦБ 7882 від 14.10.2011р.та № ЦБ 8249 від 26.10.2011р., позивач надав відповідачу транспортні послуги на загальну суму 240, 00 ( 120,00 +120,00) грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не оплатив товар у встановлений строк, у зв'язку чим позивач звернувся з претензією №543 від 20.12.11р. про сплату заборгованості, яка залишена без реагування.

Випискою банку по особовому рахунку від 28.04.2012р.підтвердено, що 28.04.2012р. відповідач частково сплатив заборгованість в сумі 10000,00грн. за товар, поставлений в 2011р, у зв'язку з чим позивач зменшив свої позовні вимоги на цю суму..

Дослідивши всі обставини справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч.1 ст. 193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору купівлі-продажу №ВП127/2011 від 14.10.11р. поставив товар (13 поставок) на загальну суму 69 303,72 грн., який відповідач оплатив в квітні 2012р. частково в сумі 10 000 грн. Після розгляду спору місцевим судом відповідач сплатив ще 40 000,00грн.(01.06.2012р. -25 000,00грн. та 15.06.2012р. -15000,00грн.) Отже, сума основної заборгованості за товар на час вирішення спору місцевим судом становила 59 303,72 грн. (69 303,72 грн. -10 000,00).

Доводи відповідача про те, що позивачем не доведено факту передачі відповідачу товару, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки у видаткових накладних є посилання на довіреності № 195428, № 195488 від 14.10.2011р., № 195489 від 24.10.2011р., видані відповідачем уповноваженим особам на отримання товару, накладні підписані представниками відповідача. Більш того, відповідач сплатив за поставлений позивачем товар 50 000,00грн., з яких 40 000,00грн. сплатив в червні 2012р. після винесення рішення судом першої інстанції, чим фактично підтвердив факт отримання товару від позивача.

Щодо його доводів про безпідставність включення у вартість товару вартості його порізки, то за умовами договору (п.4.1) факт приймання товару за накладними означає взаємну згоду сторін відносно найменування, одиниць виміру, кількості, ціни за одиницю і загальної вартості товару. Отже, ці доводи є безпідставні.

За умовами договору (п.5.2) поставка товару здійснюється на умовах самовивозу зі складу продавця. Доставка товару продавцем покупцеві договором не передбачена, як і не передбачена оплата покупцем вартості такої доставки. За таких обставин, на думку апеляційного суду, позивач безпідставно включив в загальну суму боргу вартість транспортних послуг на суму 240,00 грн.

Згідно ст.610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Згідно з п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.07.2012р. № 01-06/908/2012, яким доповнено інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2011р.№ 01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів»можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

У інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій( постанова від 27.04.2012р. № 06/5026/1052/2011)..

За порушення строку оплати товару договором (п.6.2) передбачено сплату штрафу у розмірі 30 % від суми боргу, а також пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення до повної сплати такої заборгованості.

Отже , доводи відповідача про протиправність одночасного стягненні пені і штрафу за прострочення оплати товару є необґрунтованими.

Відтак, штраф становить 17791,12грн. ( 30% від 59 303,72грн.).

Згідно з розрахунком позивача, пеня та річні нараховані станом на 27.02.2012р.. Термін прострочення визначений з наступного дня, коли зобов'язання мало бути виконане (дата поставки +20 днів на оплату).Прострочення становить: по накладних від 14.10.2011р. -116 днів, від 18.10.2011р.-112днів, від 20.10.2011р. -110днів, від 26.10.2011р. -104дні, від 31.10.2011р. -99 днів, від 01.11.2011р. -98днів.

З урахуванням суми боргу за товар, терміну прострочення та розміру облікової ставки НБУ пеня становить 3136,54грн.

Крім того, умовами п.4.4 договору передбачено, що у випадку прострочення покупцем оплати товару на прострочену суму нараховуються 32 % річних за кожен день прострочення від дня коли товар мав бути оплачений до дня його фактичної оплати.

Нормами ст.625 ЦК передбачено право сторін встановити в договорі розмір річних. Отже, підлягають стягненню річні в розмірі 32% від простроченої суми в сумі 6498,17 грн.

Посилання відповідача на неотримання ним рахунків на оплату товару не можуть братися судом до уваги з огляду на наступне. У видаткових накладних вказана вартість товару, яка підлягає оплаті, строк оплати товару встановлений договором упродовж 20 днів з дати відвантаження товару, а датою відвантаження -є дата оформлення видаткової накладної (п.4.3 договору). Відтак, неотримання рахунків не може бути підставою для невиконання обов'язку щодо оплати товару у встановлений строк.

На підставі викладеного, колегія суддів, не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову(з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог) в повному обсязі та вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Щодо клопотання про зменшення розміру пені та штрафу, заявленого апеляційному суду, слід зазначити, що таке клопотання не заявлялось суду першої інстанції. Крім того, норми ГПК щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій, зокрема, зменшення належної до стягнення неустойки, не застосовуються апеляційним судом, оскільки нормами ГПК ( ст.83) прямо передбачено, що таку дію вправі вчинити суд першої інстанції при прийнятті рішення.

Доводи відповідача про те, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не отримував ухвал суду першої інстанції не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи містять докази надсилання судом ухвал на адресу ПП «Літ»: 88000, м. Ужгород, вул. Богомольця б.19-19А, яка вказана в договорі, в спеціальному витягу з ЄДР та ідентична тій, яку вказує сам апелянт в апеляційній скарзі. Проте, надіслані процесуальні документи не отримані відповідачем не з вини суду, оскільки повернені відділенням зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Отже, доводи відповідача про порушення судом його права на участь у розгляді справи є безпідставними.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, що привело до помилкового висновку про задоволення позову в повному обсязі, тому рішення належить скасувати, а апеляційну скаргу задоволити частково.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно сумі заявлених та задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.43, 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.

Рішення господарського суду Закарпатської області від 23.05.2012 року у справі № 5008/188/2012 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити частково. Стягнути з Приватного підприємства „ЛІТ", індент.код 30420128, місцезнаходження: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород , вул. Богомольця, 19-19"А", на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ШАЯН", індент.код 32511049, місцезнаходження: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород , вул.Перемоги,145 А,- 86 729,55грн., в тому числі: 59 303,72 грн. основного боргу, 17791,12грн. штрафу, 3136,54грн.пені, 6498,17 грн. річних та 1734,59грн. судового збору.

2. В задоволенні решти вимог відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ШАЯН", індент.код 32511049, місцезнаходження: 88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Перемоги,145 А, на користь Приватного підприємства „ЛІТ", індент.код 30420128, місцезнаходження: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Богомольця, 19-19"А",- 33,79 грн. судового збору за перегляд рішення апеляційним судом.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Хабіб М.І.

суддя Зварич О.В.

суддя Данко Л.С.