Постанова № 26403751, 09.10.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.12 Справа № 5015/1931/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Давид Л.Л.

Суддів Данко Л.С.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Карнидал Л.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Проммонтаж СУ - 27», без номера від 04.07.2012р.

на рішення господарського суду Львівської області від 19.06.2012 р.

у справі № 5015/1931/11 (суддя -Гоменюк З.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг Львів», м. Львів

до Товариство з обмеженою відповідальністю «Проммонтаж СУ-27», смт. Новий Розділ Миколаївського району, Львівської області

про стягнення 41082 грн. 17 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Гринишин М.С. -юрисконсульт (довіреність № 148 від 30.12.2011 р.);

від відповідача: Рубель Б.Я. -адвокат (договір від 23.12.2010 р);

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 19.06.2012 р. у справі № 5015/1931/11 позов задоволено повністю, стягнуто з Закритого акціонерного товариства „Проммонтаж СУ-27" (надалі -відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Метал Холдинг Львів" (надалі -позивач) 41082, 17 грн. основного боргу, 410, 82 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позивачем за видатковою накладною № РН-0009910 від 22.10.2008р. на підставі рахунку СФ №дСФ-011731 від 16.10.08р. по довіреності ЯМП № 403209 від 22.11.2008р. та видатковою накладною №РН-0001518 від 24.02.2009р. на підставі рахунку СФ №дСФ-000933 від 02.02.2009р. по довіреності № 81 від 20.02.2009р. поставлено відповідачу товар на загальну суму 41048грн. 43 коп. В силу вимог ст. 692 Цивільного кодексу України , покупець (відповідач) зобов"язаний сплатити продавцеві (позивачу) повну ціну товару. Однак, всупереч вимог чинного законодавства відповідач за поставлений товар не розрахувався, належних доказів, які б засвідчували факт оплати отриманої у позивача продукції суду не подав, чим порушив права позивача, а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення в розмірі 41048,43 грн. та три проценти річних в сумі 33,74 грн.

Відповідач, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Проммонтаж СУ -27», не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, оскаржив його в апеляційному порядку. На думку апелянта, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо поставки металопродукції на підставі усної домовленості між сторонами, оскільки в накладних про поставку товару, зокрема: №РН-0009910 від 22.10.2008 р. на суму 23442,03 грн. та № РН-001518 від 24.02.2009 р. на суму 17606,40 грн. як на підставу продажу товару вказано угоду №23/05, а відтак суду слід було виходити з договірних відносин між сторонами, а не з усної домовленості, що привело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильного застосування матеріального права. Крім того, відповідач провів оплату платежів за поставлену металопродукцію по згаданих накладних з врахуванням попередньої заборгованості, що підтверджується платіжниими дорученнями №4 та № 168 та актом звірки взаєморозрахунків. Також, всупереч вимогам ст. 25 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції не здійснив заміну відповідача у справі із Закритого акціонерного товариства «Проммонтаж СУ-27», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Проммонтаж СУ -27».

Дані обставини, на думку скаржника, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, просить стягнути на користь позивача суму 91,27 грн. заборгованості за поставлену продукцію згідно видаткової накладної №РН-0001518 від 24.02.2009 р., в задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2012 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проммонтаж СУ - 27», без номера від 04.07.2012р. на рішення господарського суду Львівської області від 19.06.2012 р. у справі № 5015/1931/11 та призначено до розгляду на 31.07.2012 р. в складі колегії суддів: Давид Л.Л. (головуючий суддя), Гриців В.М., Юрченка Я.О.

30 липня 2012 р. від позивача в канцелярію Львівського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, вих. № 72 від 30.07.2012 р. (вх. № суду 4894), в якому останній заперечує доводи такої та вказує на те, що судом першої інстанції підставно задоволено позовні вимоги, оскільки відповідач не подав суду жодних доказів, які б засвідчували факт оплати отриманої від позивача продукції.

31 липня 2012 р. розгляд справи відкладено на 21.08.2012 р. в тому ж складі колегії суддів та зобов'язано сторони провести звірку взаєморозрахунків в межах предмета позову.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 р. в зв»язку з зайнятістю в інших судових засіданнях судді Гриців В.М. в склад колегії по розгляду справи № 5015/1931/11 введено суддю Данко Л.С.

В судове засідання 21.08.2012 р. з'явились представники позивача та відповідача. Представником позивача на розгляд суду подано акт звірки взаєморозрахунків станом на 22.02.2012 р., в якому відображені господарські операції сторін з липня 2007 р. по липень 2010 р., а позивач подав, підписаний в односторонньому порядку акт звірки взаєморозрахунків станом на 03.08.2012 р. по спірних накладних. Враховуючи акт звірки взаєморозрахунків відповідача, в якому відображено господарські операції сторін з 02.07.2007 р. по 15.07.2010 р., що унеможливлює встановлення наявності чи відсутності здійснення відповідачем дійсної оплати по накладній № РН-0009910 та по накладній №РН-0001518, які і є предметом даного спору, судова колегія прийшла до висновку про необхідність повторного відкладення розгляду справи до 09.10.2012 р. та зобов'язано сторони провести звірку взаєморозрахунків по накладних №РН-0009910 та № РН-0001518, відповідачу подати суду документи, які б засвідчували факт оплати товару з покликанням на первинні документи.

В судове засідання 09.10.2012 р. з'явились представник позивача та представник відповідача, які підтримали свої вимоги та заперечення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, вимог ухвали суду від 21.08.2012 р. не виконали.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані у ній докази в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення господарського суду Львівської області нормам матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Судовою колегією з'ясовано, що предметом спору у даній справі є поставка продукції за видатковою накладною №РН-0009910 від 22.10.2008 р. на підставі рахунку СФ №дСФ-011731 від 16.10.2008 р. по довіреності ЯМП №403209 від 22.11.2008 р. та видаткової накладної №РН-0001518 від 24.02.2009 р. на підставі рахунку №дСФ-000933 від 02.02.2009 р. по довіреності № 81 від 20.02.2009 р. всього на суму 41048,43 грн.

Саме у вищезгаданих видаткових накладних зазначені родові ознаки отриманого відповідачем товару, його вага, номер рахунків, які необхідно оплатити, його ціна за одиницю продукції та загальна сума до оплати.

Прийняття відповідачем пропозиції на оплату рахунків -замовлення №дСФ-000933 від 02.02.2009 р. та № СФ д СТ. -011731 від 16.10.2008 р. підтверджується посиланням на такі рахунки відповідно у видатковій накладній №РН-0001518 від 24.02.2009 р. та № РН-0009910 від 22.10.2008 р., підписаних уповноваженою особою при отриманні товару по видаткових накладних

16 березня 2012 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг Львів»надіслано Закритому акціонерному товариству «Проммонтаж СУ -27»вимогу на оплату коштів за видатковими накладними №РН 0009910 від 22.10.2008 р. та №РН0001518 від 24.02.2009 р. всього на суму 41048,43 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, претензія відповідачем залишена без відповідного реагування .

В доводах апеляційної скарги відповідач покликається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, норм матеріального права, вважає, що оскільки поставка металопродукції за накладними №РН-0009910 та № РН-0001518 відбувались на підставі угоди №23/05, а не усної домовленості між сторонами, а відтак слід було виходити з договірних відносин.

В матеріалах справи дійсно міститься договір №23/05 від 02.09.2005 р. (а.с. 50-51), укладений Товариством з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг Львів»та Закритим акціонерним товариством «Проммонтаж СУ -27», пунктом 8.1. якого передбачено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє на предмет поставок продукції до 31 грудня 2005 р.

Поставка продукції та існування заборгованості за неї, які є предметом даного спору, відбулась 22.10.2008 р. та 24.02.2009 р., тобто після закінчення дії Договору №23/05, а тому судова колегія вважає недоведеними твердження апелянта про те, що спірні поставки відбувались в межах дії Договору № 23/05.

Суд першої інстанції, мотивував рішення тим, що позивач за видатковою накладною №РН-0009910 від 22.10.2008 р. на підставі рахунку СФ №дСФ-011731 від 16.10.2008 р. по довіреності ЯМП №403209 від 22.11.2008 р. та видаткової накладної №РН-0001518 від 24.02.2009 р. на підставі рахунку №дСФ-000933 від 02.02.2009 р. по довіреності № 81 від 20.02.2009 р. поставив відповідачу товар на суму 41048,43 грн.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку, матеріалами справи підтверджено підписання покупцем (відповідачем) видаткових накладних на отримання продукції, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції, що в свою чергу є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) та ст. 193 Господарського кодексу України (надалі ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку в натурі.

У відповідності до положень ст. 526 ЦК України та ч.1 ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі -продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

З врахуванням викладеного, та з посиланням на вимоги ст. ст. 692, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, судом правомірно встановлено факт поставки продукції відповідачу, що підтверджується первинними документами. Відповідач ні місцевому господарському суду, ні суду апеляційної інстанції доказів оплати поставленої продукції в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України не подав, доводи позивача не спростував.

З огляду на вищевикладене, хибними є посилання скаржника на п.4 ст. 104 ГПК України, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки в даній статті законодавцем визначено, що підставою для скасування рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Згідно частини другої цієї статті порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Таким чином, у зв'язку з тим, що господарським судом Львівської області при прийнятті оскаржуваного рішення від 19.06.2012 р. у справі № 5015/1931/11 з'ясовано усі обставини, що мають значення для справи, та які підтвердженні належними доказами, поданими позивачем, дотримано та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування вищевказаного рішення суду першої інстанції немає.

На думку скаржника, акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2007 р. по 22.02.2011 р. підтверджує проведення відповідачем господарських операцій на користь позивача по накладних № РН-0009910 та №РН-001518. Таким чином, заборгованість відповідача згідно з даними бухгалтерії позивача складається із суми боргу по накладній №РН-0001518 від 24.04.2009 р., що становить 17606,40-17515,13 =91,27 грн., яка і складає борг відповідача.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З даного приводу судова колегія зазначає, що акт звірки заборгованості за період з 01.07.2007 р. по 22.02.2011 р. відображає проведення ряду господарських операцій між сторонами, що унеможливлює встановити наявність чи відсутність здійснення відповідачем дійсної оплати саме по накладній №РН-0009910 та по накладній №РН-0001518.

Так, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 31.07.2012 р. зобов»язано сторони провести звірку взаєморозрахунків в межах предмету позову. В подальшому ухвалою суду від 21.08.2012р. повторно зобов'язано сторони провести звірку по вищевказаних накладних, а відповідачу документально обґрунтувати з покликанням на первинні документи факт оплати товару, одержаного згідно видаткових накладних №РН-0009910 та №РН-0001518.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач доказів оплати поставленого товару по спірних накладних суду не подав.

Судова колегія зазначає, що акт звірки є суто бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами: договором, накладними, актами виконаних робіт, рахунками тощо. При цьому, перелічені сторонами в акті звірки первинні документи, акти виконаних робіт, докази сплати відповідачем обсягу робіт та виникнення у позивача дебетового, а відповідно і у відповідача кредитового сальдо, кореспондуються з вимогами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до п. 3.8 Постанови Правління Національного банку "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" від 21.01.2004, № 22 8. Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Безпосередньо відповідач в судовому засіданні та в доводах апеляційної скарги покликався на той факт, що судом не взято до уваги платіжне доручення №4 від 20.10.2008 р. на суму 156123,18 грн. та платіжне дорученням № 168 від 25.03.2009 р. на суму 30000,00 грн., що підтверджує платежі за поставлену металопродукцію по згаданих накладних з врахуванням попередньої заборгованості.

Судова колегія, оглянувши дані платіжні доручення зазначає, що в спірних накладних підставою господарської операції визначено рахунки, зокрема: СФ №дСФ-011731 від 16.10.2008 р. та СФ №дСФ-000933 від 02.02.2009 р., а платіжні доручення №4 та №168 містять відомості платника Товариства з обмеженою відповідальністю «Проммонтаж СУ-27»одержувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг Львів», зокрема в платіжному дорученні № 4 підставою оплати за металопрокат є рахунки №дСФ -01163, №дСФ-011203 ПДВ, у платіжному дорученні № 168 міститься інформація лише про оплату металопрокату.

Отже, доводи апелянта про оплату товару за вищезгаданими накладними згідно наведених платіжних доручень документально не підтвердженні, оскільки жодним чином не вказують факт оплати за такими або ж за рахунками, на підставі яких передано відповідачу продуцкцію.

За таких обставин, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основної заборгованості за поставлений товар правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому, згідно ст. 15 Цивільного кодексу України, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 41048,43 грн. боргу за поставлений товар.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника за порушення виконання зобов'язання.

Таким чином, 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання, а відтак суд правомірно задоволив позовні вимоги щодо сягнення річних в сумі 33,74 грн. за період з 26.03.2012 р. по 04.04.2012 р.

Також, судова колегія з'ясувала, що скаржник в прохальній частині апеляційної скарги просить провести заміну відповідача ЗАТ «Проммонтаж СУ -27»на ТзОВ «Проммонтаж СУ -27»та проінформовано суд, що 21.03.2011 р. юридична особа - Закрите акціонерне товариство «Проммонтаж СУ -27»припинила своє існування, оскільки перетворено у Товариство з обмеженою відповідальністю «Проммонтаж СУ -27», який є його правонаступником, про що подано копії документів: Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців № 913381, Довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ № 353151, Протокол № 1 установчих зборів засновників від 18.06.2010 р. та Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Проммонтаж СУ -27».

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 31.07.2012 р. задоволено клопотання відповідача у справі та замінено його назву з Закритого акціонерного товариства «Проммонтаж СУ-27»на Товариство з обмеженою відповідальністю «Проммонтаж СУ-27».

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги та відповідність рішення господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівсько області від 19.06.2012 р. у справі № 5015/1931/11 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проммонтаж СУ - 27», без номера від 04.07.2012р. - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу № 5015/1931/11 повернути господарському суду Львівської області.

повний текст постанови складено та підписано 09.10.2012 р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Юрченко Я.О.