Рішення № 26402986, 10.10.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2012 р. Справа № 5010/847/2012-5/70-17/82

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Семчук Д. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Вестхім", вул. Довженка, 14/716, м. Івано-Франківськ, 76018; поштова адреса: вул. Юності, 62 А, м. Івано-Франківськ, 76018;

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш", вул. Автоливмашівська, 1, м. Івано-Франківськ, 76495;

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Парагон", вул. Вакуленчука, 33-А/3-1, м. Севастополь, 99053;

про стягнення 456959 грн. 08 коп., з яких: 280000 грн. - основний борг, 28000 грн. - 10% штрафу, 146550 грн. - пеня; 2409 грн. 08 коп. - 3 % річних;

за участю представників сторін:

Від позивача: Пукіш Н.М.- директор, довіреність № 32/04 від 17.04.12р., довідка з ЄДРПОУ АА № 647083; Хоптій М.В. - адвокат, довіреність № 38/06 від 21.06.12р.

Від відповідача: Микитюк А.І. - представник, довіреність № 03/01 від 04.01.12р.

Від третьої особи: не з'явились

ВСТАНОВИВ: Приватним підприємством "Вестхім" подано позов до Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш" про стягнення 456959 грн. 08 коп., з яких: 280000 грн. - основний борг, 28000 грн. - 10% штрафу, 146550 грн. - пеня; 2409 грн. 08 коп. - 3 % річних.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просять позов задовольнити.

Представник відповідача подав відзив на позов, в якому позовні вимоги визнає частково - в сумі основного боргу. Проти позовних вимог про стягнення 10% штрафу, пені, 3 % річних заперечує, однак обґрунтувань щодо заперечення не надає.

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у відповідності до ст.43 ГПК України, суд встановив, що між Приватним підприємством "Вестхім" та Відкритим акціонерним товариством "Пресмаш" було укладено договори про надання зворотної фінансової допомоги №02/02 від 01.02.12, № 06/02 від 23.02.12, № 01/03 від 12.03.12.

Згідно розділу 1 договорів позивач передає у власність грошові кошти в розмірі, обумовленому цим договорами, а відповідач зобов'язується повернути таку ж суму грошових коштів без процентів у строк, що обумовлений умовами договору.

У відповідності до розділу 2 договорів розмір зворотної фінансової допомоги становить:

- за договором №02/02 від 01.02.12 - 20000 грн.;

- за договором № 06/02 від 23.02.12 - 250000 грн.;

- за договором № 01/03 від 12.03.12 - 10000 грн.

Розділом 3 передбачено, що зворотна фінансова допомога надається у безготівкому порядку платіжним дорученням шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок відповідача.

Розділом 4 договорів визначено терміни надання та повернення зворотної фінансової допомоги, а саме:

- за договором №02/02 від 01.02.12 термін надання зворотної фінансової допомоги відповідача до 20.02.12 (п.4.1.), термін повернення до 01.03.12 (п.4.2.);

- за договором № 06/02 від 23.02.12 термін надання зворотної фінансової допомоги відповідача до 05.03.12 (п.4.1.), термін повернення до 05.04.12 (п.4.2.);

- за договором № 01/03 від 12.03.12 термін надання зворотної фінансової допомоги відповідача до 15.03.12 (п.4.1.), термін повернення до 31.03.12 (п.4.2.).

При настанні дати вказаної у п. 4.2 договору, відповідач зобов'язується протягом одного календарного дня повернути позивачу позику, в обсязі отриманих на розрахунковий рахунок позивача коштів, за даним договором (розд.5 договору).

На виконання умов договорів №02/02 від 01.02.12, № 06/02 від 23.02.12, № 01/03 від 12.03.12, позивач перерахував на рахунок відповідача 280000 грн. зворотної фінансової допомоги, що підтверджується платіжним дорученням № 1302 від 07.02.12, № 67 від 27.02.12№ 74 від 03.03.12, № 79 від 13.03.12.

Відповідач, взяті на себе зобов'язання по поверненню зворотної фінансової допомоги згідно вищевказаних договорів не виконав - повернення зворотної фінансової допомоги не здійснив, про що підтверджує у відзиві на позов. Внаслідок вказаного, борг відповідача перед позивачем становить 280000 грн.

На вимогу позивача (вих.№27/06 від 01.06.12, а.с.14) щодо сплати бору, відповідач відповіді не надав, борг не сплатив.

У відповідності до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1045 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором ( ч.1 ст.1049 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем не надано жодних доказів на спростовання доводів позивача щодо наявності боргу в сумі 280000 грн., наявність вказаного боргу відповідачем визнається.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення 280000 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного Кодексу України).

Ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до розділу 6 договорів, у випадку порушення відповідачем строку повернення зворотної фінансової допомоги він повинен сплатити позивачу штраф у розмірі 10% від наданої суми фінансової допомоги та пеню у розмірі 0,5 % від наданої суми за кожен день прострочення повернення грошових коштів.

На підставі вказаного пункту договорів (№02/02 від 01.02.12, № 06/02 від 23.02.12, № 01/03 від 12.03.12) за порушення відповідачем строку повернення зворотної фінансової допомоги, позивач просить стягнути штрафу розмірі 10%, що становить 28000 грн. та 146550 грн. пені.

Господарським судом здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку штрафу у розмірі 10 % по кожному з договорів. З огляду на обґрунтованість позовних вимог в цій частині та правильність поданого розрахунку, позовна вимога про стягнення 28000 грн. 10 % штрафу підлягає задоволенню.

Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 0,5 %, суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, сторонами в договорі може бути визначено будь-який розмір пені, однак, при стягненні в судовому порядку він не може перевищувати розмір, який встановлений законодавством як граничний (подвійна облікова ставка Національного банку України). Отже, нарахування позивачем пені в розмірі 0,5 % від суми заборгованості є неправомірним.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Зважаючи на викладене, суд самостійно здійснив перерахунок пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунку пені здійсненого судом, сума пені, що підлягає стягненню згідно умов договорів №02/02 від 01.02.12, № 06/02 від 23.02.12, № 01/03 від 12.03.12 становить 12412 грн. 70 коп., в решті позовних вимог в частині стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку 3 % річних по кожному з договорів (№02/02 від 01.02.12, № 06/02 від 23.02.12, № 01/03 від 12.03.12).

З огляду на обґрунтованість позовних вимог в цій частині та правильність поданого розрахунку, позовні вимоги про стягнення 2409 грн. 08 коп. 3 % річних підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача 280000 грн. - основний борг, 28000 грн. - 10% штрафу, 12412 грн. 70 коп. - пені; 2409 грн. 08 коп. - 3 % річних. В решті позовних вимог - відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 5498, 610, 611, 625, 1045, 1049 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230 Господарського кодексу України 33, 43, 49 ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного підприємства "Вестхім" до Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш" про стягнення 456959 грн. 08 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш", вул. Автоливмашівська, 1, м. Івано-Франківськ, 76495 (ідентифікаційний код 13643567) на користь Приватного підприємства "Вестхім", вул. Довженка, 14/716, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 19394119) 280000 грн. (двісті вісімдесят тисяч гривень) - основного боргу, 28000 грн. (двадцять вісім тисяч гривень) - 10% штрафу, 12412 грн. 70 коп. (дванадцять тисяч чотириста дванадцять гривень, 70 коп.) - пені; 2409 грн. 08 коп. (дві тисячі чотириста дев'ять гривень, 08 коп.) - 3 % річних, 6456 грн. 43 коп. (шість тисяч чотириста п'ятдесят шість гривень, 43 коп.) - судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.10.12

Суддя Неверовська Л. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Озарко Л. Р. 11.10.12