Рішення № 26402984, 09.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-23/11023-2012 09.10.12За позовом публічного акціонерного товариства «Київгаз»

до публічного акціонерного товариства «Мостобуд»

про стягнення 351 239, 68 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача: юрисконсульт Костогриз О.В. (довіреність № Д-44/12 від 10.05.2012 року)

відповідача: перший заступник начальника юридичного відділу Митченко Н.М.

(довіреність № 1048/21-12 від 25.07.2012 року)

юрисконсульт Никорак Г.П. (довіреність № 1218/21-12 від 17.09.2012 року)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство «Київгаз»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з публічного акціонерного товариства «Мостобуд»351 239, 68 грн., (у тому числі: 292 206, 05 грн. -основного боргу, 35 649, 14 грн. -пеня, 2 930, 07 грн. -3 % річних та 20 454, 42 грн. -штраф).

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2012 року порушено провадження у справі № 5011-23/11023-2012 та призначено її розгляд на 18.09.2012 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю у судовому засіданні представника Відповідача розгляд справи відкладався.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача у письмовому відзиві в частині стягнення пені та штрафу проти позову заперечував зазначаючи про те, що пеня та штраф є різновидом неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій. Крім того зазначив про обмеження пені подвійною обліковою ставкою Національного Банку України.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 09.10.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем 30.12.2011 року укладено договір № 24426, відповідно до якого Позивач зобов'язався постачати природний газ Відповідачу в обсягах та порядку, передбачених договором, а останній сплачувати його вартість.

Факт надання послуг з газопостачання Позивачем у березні 2012 року підтверджено наданим суду актом виконаних робіт (копія залучена до матеріалів справи), підписаний Відповідачем без заперечень та зауважень.

Таким чином, наявними доказами у справі підтверджено факт виконання Позивачем своїх зобов'язань за договором № 24426 від 30.12.2011 року на суму 319 484, 90 грн.

Відповідно до пункту 4.6 договору № 24426 від 30.12.2011 року оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Відповідачем в наступному порядку: авансовий платіж Відповідач здійснює до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки газу у розмірі 100 % вартості послуг з постачання, передбачених договором на місяць поставки газу, остаточний розрахунок здійснюється протягом п'яти календарних днів наступного місяця після надання послуг, виходячи з вартості фактично отриманих, але не сплачених Позивачу послуг за звітний місяць.

Відповідач, в порушення умов договору № 24426 від 30.12.2011 року повністю не виконав свої зобов'язання в частині оплати наданих послуг, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 292 206, 05 грн.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки факт надання послуг з газопостачання підтверджується відповідним актом, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів повної оплати наданих послуг суду не надано, позовна вимога про стягнення з Відповідача 292 206, 05 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобов'язань за господарським договором в частині сплати коштів за надані послуги.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Згідно пункту 2 статті 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються наступні види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У розумінні статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.2.2 договору № 24426 від 30.12.2011 року встановлено, що у разі порушення строків оплати, Відповідач сплачує на користь Позивача крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення пеню у розмірі 01, % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмір 7 % від суми заборгованості.

Згідно частини другої статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору № 24426 від 30.12.2011 року сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо строків оплати, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, що підлягає стягненню, має бути обмежений у розмірі подвійної ставки НБУ у відповідний період.

Таким чином, суд задовольняє вимогу про стягнення пені за період з 06.04.2012 року по 06.08.2012 року у розмірі 14 730, 06 грн., враховуючи розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у зазначений період.

Вимога про стягнення 20 454, 42 грн. штрафу є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки прострочення строків оплати відбулося понад тридцять днів.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовна вимога про стягнення 2 930, 07 грн. 3 % річних за період з 06.04.2012 року по 06.08.2012 року є обґрунтованою та кою, що підлягає задоволенню.

Посилання Відповідача, викладені у письмовому відзиві до уваги судом не приймаються виходячи з наступного.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 549 Цивільного Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штраф як і пеня є формами одного і того ж виду забезпечення виконання зобов'язання - неустойки. Умовами спірного договору передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу. При цьому, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання і таке застосування чинному законодавству не суперечить, яке встановлює обмеження лише щодо розміру такої форми неустойки як пеня.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 09.04.2012 року у справі № 20/246-08).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені публічним акціонерним товариством «Київгаз» вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 330 320, 60 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Мостобуд»(01033, Київ, вулиця Паньківська, 5, ідентифікаційний код 01386326) на користь публічного акціонерного товариства «Київгаз»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, будинок 4-Б, ідентифікаційний код 03346331) 292 206 (двісті дев'яносто дві тисячі двісті шість) грн. 05 коп. -основного боргу, 14 730 (чотирнадцять тисяч сімсот тридцять) грн. 06 коп. -пеня, 2 930 (дві тисячі дев'ятсот тридцять) грн. 07 коп. - 3 % річних, 20 454 (двадцять тисяч чотириста п'ятдесят чотири) грн. 42 коп. штраф, 6 606 (шість тисяч шістсот шість) грн. 42 коп. -витрати по судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ.

Повне рішення складено: 10.10.2012 року.

Суддя Кирилюк Т.Ю.