Рішення № 26402874, 27.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/6420-2012 27.09.12

Господарський суд міста Києва колегіально у складі судді Ягічевої Н.І. (головуюча), судді Котков О.В., Бойко Р.В.

за участі секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка», м.Луцьк

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп Україна», м.Київ

про: стягнення 137 140,60 грн., зобов'язання виконати умови договору № 49/10 від 13.10.2010р. та поставити товар зазначений у специфікації.

за участю уповноважених представників:

від Позивача -не з'явились;

від Відповідача - Панкулич В.І. -(довір № 58/02 від 06.02.2012р.)

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротехніка», м.Луцьк (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп Україна», м.Київ (далі -Відповідач) про стягнення 137 140,60 грн. та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»виконати умови договору № 49/10 від 13.10.2010р. та негайно поставити на адресу Позивача товар зазначений у специфікації.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2012р. порушено провадження у справі за вказаними позовними вимогами, розгляд справи призначено на 07.06.2012р.

01.06.2012р. від Відповідача надійшов відзив по справі з доказами направлення Позивачу, відповідно до якого останній заперечив проти позовних вимог у повному обсягу, посилаючись на їх необґрунтованість, безпідставність та невідповідність матеріалам справи.

07.06.2012р. через канцелярію суду від Позивача надійшли для залучення до матеріалів справи додаткові документи, а саме: копія довіреності представника Позивача та копія Витягу з ЄДРПОУ станом на 05.06.2012р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

В судовому засіданні 07.06.2012р. було оголошено перерву до 05.07.2012р. на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

04.07.2012р. від Відповідача надійшли для залучення до матеріалів справи доповнення до відзиву на позов та додаткові документи по справі, а саме: копія поштового конверту, копія довіреності представника Відповідача, копія аркушу з журналу реєстрації вхідної кореспонденції Відповідача, копія опису вкладення та копію касового чеку про відправлення доповнень до відзиву Позивачу.

04.07.2012р. від Позивача через канцелярію суду надішли для залучення до матеріалів справи письмові пояснення-заперечення, копія договору № 09/10 від 08.02.2010 року, копія Специфікації № 1 від 08.02.2010 року, копія Специфікації № 2 від 31.03.2010 року, копія Специфікації № 3 від 21.04.2010 року, копія Специфікації № 4 від 27.04.2010 року, копія Специфікації №5 від 28.05.2010 року, копія Специфікації № 6 від 04.06.2010 року, копія Договору № 178/11 від 17.10.2011 року, копія Специфікації № 1 від 17.10.2011 року, копія журналу реєстрації розпоряджень, копія розпорядження Голови товариства № 1-2/46 від 13.09.2010 року, копія журналу реєстрації наказів, копія наказу на Карпінського O.P. № 01/2-235 від 15.09.2010 року, копія електронної переписки.

В судовому засіданні 05.07.2012р. представник Відповідача надав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

В судовому засіданні 05.07.2012р. було оголошено перерву до 19.07.2012р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2012р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

18.07.2012р. від Відповідача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення по суті справи та копія Витягу з ЄДРПОУ станом на 17.07.2012р. щодо статусу та місцезнаходження Позивача.

В судовому засіданні 19.07.2012р. було оголошено перерву до 01.08.2012р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

30.07.2012р. через канцелярію суду від Позивача надійшли письмові пояснення-заперечення на заяви та пояснення Відповідача та додаткові документи, а саме: копія електронної пошти від 05.10.2011 року; копія специфікації № 7 від 04.10.2011 року; копія електронної пошти від 11.10.2011 року; копія специфікації № 7 від 04.10.2011 року; копія журналу реєстрації вхідної кореспонденції; копія журналу реєстрації наказів по особовому складу; копія наказу на покладання обов'язків директора.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2012р. відкладено розгляд справи для вирішення питання про призначення колегіального розгляду справи.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 01.08.2012р. призначено колегіальний розгляд справи у складі: Ягічева Н.І. (головуюча), Котков О.В., Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.08.2012р. справу № 5011-55/6420-2012 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Ягічева Н.І. (головуюча), Котков О.В., Васильченко Т.В. та призначено розгляд справи на 05.09.2012р.

29.08.2012р. від Відповідача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 05.09.2012р. було оголошено перерву до 27.09.2012р. на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

27.09.2012р. від Позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (електронне повідомлення) про відкладення розгляду справи.

27.09.2012р. від Відповідача надійшло клопотання про визнання специфікації № 7 від 04.10.2011р. недійсною, у зв'язку з тим, що вона підписана з обох сторін не уповноваженими сторонами.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 27.09.2012р. справу № 5011-55/6420-2012 передано для розгляду колегії суддів у складі: Ягічева Н.І. (головуюча), Котков О.В., Бойко Р.В.

В судове засідання призначене на 27.09.2012р. представник Позивача не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи за адресою визначеною за матеріалами. Крім того, доказом належного повідомлення Позивача про призначення слухання справи є електронне повідомлення (клопотання) про відкладення розгляду справи, який призначений на 27.09.2012р.

Суд відхилив клопотання Позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з його необґрунтованістю, оскільки Позивачем не було подано до суду належних доказів на підтвердження існування обставин, що унеможливлюють явку останнього в судове засідання та необхідності відкладення справи.

Представник Відповідача в судовому засіданні 27.09.2012р. підтримав відзив на позов, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсягу.

Зважаючи на достатність представлених сторонами документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Клопотання щодо фіксації судового процесу сторонами не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

13.10.2010 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір № 49/10.

Відповідно до пункту 1.1. Договору Відповідач зобов'язався, на умовах передбачених цим договором, передати в обумовлені договором терміни товар у власність Позивача, а Позивач зобов'язувавсь прийняти товар та оплатити його вартість.

Відповідно до пункту 3.2. Договору конкретні умови поставки (терміни і адреса поставки) окремої партії товару визначаються в Специфікаціях до даного Договору.

Відповідно до пункту 1 Специфікації № 7 від 04 жовтня 2011 року до Договору поставки № 49/10 від 13.10.2010 року Відповідач зобов'язавсь поставити партію товару, а саме соєвого шроту виробництва Бразилія в кількості 400 (чотириста тонн 00 кг) тонн.

Згідно з пунктом 2 Специфікації № 7 від 04 жовтня 2011 року до Договору поставки № 49/10 від 13 жовтня 2010 року ціна на товар становить 4 640 грн. 00 коп. (чотири тисячі шістсот сорок грн. 00 коп.), разом з ПДВ за 1 (одну) тону товару. Загальна вартість даної партії товару становить 1 856 000 грн. 00 коп. (один мільйон вісімсот п'ятдесят шість тисяч грн. 00 коп.), разом з ПДВ.

Відповідно до пункту 4 Специфікації № 7 від 04 жовтня 2011 року до Договору поставки № 49/10 від 13 жовтня 2010 року поставка товару повинна бути здійснена Відповідачем в період з 13 жовтня 2011 року по 19 жовтня 2011 року.

Пунктом 7.4. Договору у випадку протермінування поставки товару, Відповідач зобов'язується, сплатити пеню від вартості недопоставленого товару в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент існування такої недопоставки, за кожен день протермінування поставки.

Станом на 11.04.2012 року Відповідачем не виконано умови Договору поставки № 49/10 від 13 жовтня 2010 року та не здійснено поставку товару на адресу Позивача.

Посилаючись на те, що у зв'язку з порушенням Відповідачем термінів виконання Договору поставки №49/10 від 13.10.2010 року Позивач вказує на те, що йому щоденно завдаються збитки, зокрема підприємством не виробляються заплановані об'єми комбікормів та як результат не виконуються взяті зобов'язання по договорах з покупцями комікормів, щодо запланованованих об'ємів та термінів передачі комбікормів.

06.03.2012 року Позивачем за вих. №1-4/164 на адресу Відповідача було направлено претензію № 3, щодо сплати нарахованих штрафних санкцій в сумі 104 825 грн. 86 коп., яка виникла по договору № 49/10 від 13.10.2010 року та негайної поставки товару.

Дану претензію Відповідачем було отримано 15.03.2012 року, що підтверджує повідомлення Укрпошти від 06.03.2012 року., проте станом на 11.04.2012 року відповіді на дану претензію Позивач від Відповідача не отримав.

У зв'язку з викладеним вище, Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення штрафних санкцій (пені) по договору № 49/10 від 13.10.2010 року у розмірі 137 140,60 грн.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позов, просив суд відмовити у задоволення позовних вимог у повному обсягу.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню повному обсягу враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання зобов'язань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір №49/10 від 13.10.2010р., є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У відповідності до ч.2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Судом встановлено, що згідно виданої Відповідачем довіреності гр. Мітянін С.В. мав право на укладення договорів від імені товариства на суму, не більше 500 000 гривень, про що було відомо Позивачу. Договори на більшу суму від імені Відповідача укладаються тільки директором.

Відповідно до специфікації № 7 від 04.10.2011р. сума поставки становить 1 856 000,00грн.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи те, що Відповідачем по справі було подано клопотання про визнання недійсною Специфікації № 7 від 04.10.2011р. яка є невід'ємною частиною Договору № 49/10 від 13.10.2010р. суд визнав за можливе вийти за межі позовних вимог в частині визнання недійсною Специфікації № 7 від 04.10.2011р.

Виходячи із змісту абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від 28.04.1978р. № 3, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків. З огляду на це, та враховуючи критерії обґрунтованості судового рішення, визначені в абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення" від 29.12.1976р. № 11, предметом судової оцінки, спрямованої на з'ясування законності спірного договору, мають бути фактичні обставини спірних правовідносин учасників справи.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків ( ст. 11 Цивільного кодексу України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та двостороннім -чи багатосторонніми (договори) (ст.202 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( ст. 204 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 ст.217 Цивільного кодексу України, передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до ч.2 ст.236 Цивільного кодексу України, якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Судом встановлено, що спірна специфікація № 7 від 04.10.2012р. не підписана уповноваженою особою з боку Відповідача - , а тому є недійсною у розумінні ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

З письмових пояснень представника Відповідача вбачається, що менеджери обох підприємств дійсно вели переговори щодо можливої поставки TOB «Аскоп-Україна»на адресу TOB «Агротехніка»у жовтні 2011 року 400 тон соєвого шроту, готували проект відповідної специфікації. При цьому представник Відповідача вказав, що керівники TOB «Аскоп-Україна»та TOB «Агротехніка»або інші уповноважені особи на укладення такого договору проект специфікації не узгодили та не підписали.

Крім того, згідно пп. 6.2.3. та 6.2.4. договору № 49/10 від 13.10.2010р. покупець зобов'язаний не пізніше ніж за 10 днів до початку зазначеного в специфікації терміну поставки надати постачальнику письмову згоду на прийняття товару, а також телеграмою підтвердити згоду зазначеної в специфікації залізничної станції прийняти товар на адресу покупця.

Вказані дії до поставки товару покупець не здійснював, що є додатковим підтвердженням відсутності його волевиявлення на придбання 400 тон соєвого шроту та не підтверджує наступне схвалення юридичною особою угоди укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень.

При цьому суд не приймає до уваги заперечення Позивача, викладені у поясненнях-запереченнях на відзив Відповідача у зв'язку з наступним:

Посилання позивача на Договір № 49/10 від 13.10.2010р. та специфікації №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10 до даного договору, які підписані тим самим представником Відповідача як докази укладання специфікації № 7 від 04.10.2011р. до договору № 49/10 від 13.10.2010р. є необґрунтованим, оскільки судом встановлено та сторонами підтверджено наступне схвалення сторонами вказаних специфікацій (№№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10) шляхом їх виконання, що робить їх дійсними з моменту укладення на підставі ст. 241 Цивільного кодексу України. Доказів схвалення специфікації № 7 від 04.10.2011р. сторонами в матеріали справи не надано.

Повноваження представників сторін на укладення господарських договорів

не визначаються раніше укладеними господарськими договорами чи специфікаціями до них. З цих причин необґрунтованим є посилання Позивача і на договір № 178/11 від 17.10.2011р. та специфікації № 1 до нього. Враховуючи наведене, надані Позивачем письмові докази суд відхиляє як такі, що не стосуються предмету спору.

Відповідно до ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, враховуючи викладене вище, оскільки Специфікація № 7 від 04.10.2011р. яка є невід'ємною частиною Договору 49/10 від 13.10.2010р. є недійсною, у сторін відсутні будь-які права та обов'язки щодо виконання умов Специфікації № 7 від 04.10.2011р., таким чином вимоги, щодо поставки та сплати штрафних санкцій є необґрунтованими, а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсягу.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Позивача

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Визнати недійсною Специфікацію № 7 від 04.10.2011р. на суму 1 856 000,00 грн. до Договору № 49/10 від 13.10.2010р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротехніка»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аскоп Україна».

2. Відмовити у задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка», м.Луцьк (код ЄДРПОУ: 21750952) повністю.

У судовому засіданні 27.09.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 28.09.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя (головуюча) Н.І. Ягічева

Суддя О.В. Котков

Суддя Р.В. Бойко