Рішення № 26402646, 02.10.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.10.12 р. Справа № 5006/20/119/2012

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Спецметаллпром"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Електротехмаш"

про стягнення заборгованості у розмірі 16689,53грн.

представники сторін:

від позивача:Семенова І.Л. - представник за довіреністю;

від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Спецметаллпром" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Електротехмаш" про стягнення заборгованості у розмірі 16689,53грн., у тому числі основного боргу у розмірі 15774,11грн., пені у розмірі 762,85грн., 3% річних у розмірі 152,57грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов договору №33/11ГФ від 01.10.2011 відповідач взяв на себе зобов'язання щодо оплати отриманого товару, однак у встановлений строк їх не виконав, в результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість на загальну суму 15774,11грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії: договору №33/11ГФ від 01.10.2011; рахунку-фактури №3998 від 27.04.2012; гарантійного листи №118 від 03.05.2012; видаткових накладних №3669 від 03.05.2012, №3669/1 від 03.05.2012; довіреності №98 від 03.05.2012 на отримання товарно-матеріальних цінностей; податкової накладної №18/2 від 03.05.2012; банківських виписок.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

01.10.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Спецметаллпром", як продавцем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Електротехмаш", як покупцем (відповідач) укладено договір купівлі - продажу №33/11ГФ (далі - договір) строком дії, згідно п. 8.1 договору, до 31.12.2012.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити за нього визначену даним договором грошову суму.

Кількість, якість, асортимент, ціна та інші характеристики товару, який передається покупцю, визначається у кожному конкретному випадку продажу в рахунку-фактурі (п. 1.2. договору).

На виконання умов договору, позивач пред'явив відповідачу рахунок-фактуру №3998 від 27.04.2012 на оплату товару на суму 32104,93грн. та здійснив поставку товару на суму 32104,94грн., що підтверджується видатковими накладними: №3669 від 03.05.2012 на суму 31898,80грн., №3669/1 від 03.05.2012 на суму 206,14грн., довіреністю №98 від 03.05.2012 на отримання товарно-матеріальних цінностей, податковою накладною №18/2 від 03.05.2012 на суму 32104,94грн., копії яких надані позивачем до матеріалів справи та містяться в матеріалах справи.

Відповідач в свою чергу надіслав на адресу позивача гарантійний лист №118 від 03.05.2012, в якому просив відпустити металопрокат на суму 32661,66грн., а остаточний розрахунок здійснити до 18.05.2012.

Сторони не надали суду доказів того, що цей рахунок і видаткові накладні стосуються інших договорів. Тому суд вважає, що ці документи стосуються саме даного договору.

Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі - продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму п.1. ст. 655 Цивільного кодексу України.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплатити товар (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 7.1. договору покупець здійснює з продавцем розрахунок за поставлену продукцію протягом 2-х банківських днів з моменту (дати) виписки рахунка-фактури, шляхом перерахування 100% вартості товару на поточний рахунок продавця.

Таким чином, з урахуванням вихідних та святкових днів, відповідач повинен був здійснити оплату вартості поставленого товару до 03.05.2012.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач вартість поставленого товару оплатив 03.05.2012 частково на суму 16330,83 грн., що підтверджується банківськими виписками, які надано до матеріалів справи позивачем.

Заборгованість відповідача станом на момент вирішення спору становить 15774,11 грн.

Відповідачем жодних доказів в підтвердження факту здійснення повного розрахунку з позивачем до матеріалів справи не надано, розмір заборгованості повністю не спростований.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основної суми заборгованості у розмірі 15774,11грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 762,85грн. нараховану за період з 07.05.2012 по 02.09.2012 .

Відповідно до п. 10.2 договору у разі прострочення оплати продукції в порушення умов п. 7.1 даного договору покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості переданого покупцю товару за кожний день прострочення та не звільняє від виконання зобов'язань.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно із ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача, судом відмічається, що позивачем не вірно визначена дата з якої нараховується пеня, оскільки пеня в даному випадку повинна бути нарахована з 04.05.2012. Однак суд не виходить за межі позовних вимог, тому позовні вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 762,85грн. обґрунтовані, арифметично вірні та підлягають задоволенню.

Враховуючи несплату відповідачем отриманого товару, позивач просить стягнути з нього 3% річних за період з 07.05.2012 по 02.09.2012 у розмірі 152,57грн.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, суд визнає його арифметично не вірним та зробленим не з дати прострочення грошового зобов'язання. Однак суд не виходить за межі позовних вимог та здійснює перерахунок 3% річних за період з 07.05.2012 по 02.09.2012.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга "Калькулятори" розмір 3% річних за визначені у розрахунку періоди становить 152,99грн.

Проте, суд не виходить за межі позовних вимог, тому з відповідача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 152,57грн

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Електротехмаш" (вул. Шашуріна, буд. 2Б, м. Горлівка, Донецька область, 84630, ЄДРПОУ 32782092 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Спецметаллпром" (вул. Куйбишева, буд. 36, м. Донецьк, 83045, ЄДРПОУ 23985228) основний борг у розмірі 15774 (п'ятнадцять тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. 11 коп., пеню в розмірі 762 (сімсот шістдесят дві) грн. 85 коп., 3% річних в розмірі 152 (сто п'ятдесят дві) грн. 57 коп., судовий збір у розмірі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.,

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Огороднік Д.М.

Дата складення повного рішення 08.10.2012