Вирок № 26394916, 06.03.2012, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 2608/1838/12

пр. № 1/2608/316/12

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2012 року

Святошинський районний суд міста Києва у складі:

головуючого -судді Косик Л.Г.,

при секретарі Мікулінській Н.М.,

за участю прокурора Шевченка Ю.В.,

захисника -адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, розлученого, з середньою освітою, офіційно не працюючого, зареєстрованого в АДРЕСА_1, проживаючого в АДРЕСА_2, раніше не судимого,-у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч. 2 КК України,-

в с т а н о в и в :

31.12.2011 року приблизно о 16 годині 07 хвилин ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухався по проїзній частині вулиці А. Туполєва, зі сторони вулиці Блюхера в напрямку вулиці Салютної в м. Києві, із швидкістю 64...66.9 км/год., яка перевищувала максимально допустиму швидкість на даній ділянці 60 км/год.

В цей час попереду, напроти будинку №16 по вул. Туполєва, розпочав переходити проїзну частину пішохід ОСОБА_3, який рухався зліва направо відносно руху автомобіля НОМЕР_1.

Під час руху ОСОБА_2 допустив порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 підпункт «б», 12.1, 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху:

- п. 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- п. 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

- підпункт «б»: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим транспортом у дорозі;

- п. 12.1: під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

- п. 12.3: у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможній виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;

- п. 12.4: у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км/год.

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху з боку ОСОБА_2 виявились в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухався з перевищенням максимально допустимої швидкості в населених пунктах понад 60 км/год., проявив неуважність до дорожньої обстановки і її змін, не вибрав безпечну швидкість керованого ним автомобіля з урахуванням дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати його рух. При виникненні небезпеки для руху, чим для ОСОБА_2 являвся пішохід ОСОБА_3, якого він об'єктивно спроможний був завчасно виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості керованого ним автомобіля аж до його зупинки, а продовжив рух далі, внаслідок чого навпроти будинку № 16 по вул. Туполєва в м. Києві здійснив наїзд на останнього.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 5/4359 від 23 січня 2012 року ОСОБА_3 були спричинені наступні тілесні ушкодження: садни, крововиливи в різних частина тіла, забійна рана в лівій тім'яно-височній області і на лівому лікті; перелом кісток склепіння і основи черепа, крововиливи під оболонки та шлуночки головного мозку; забиття легень, крововиливи в області корнів легень; переломи кісток лівої гомілки, вивих лівого плечового суглобу; крововиливи в підшкірно-жирову клітчату по заднєнаружній поверхні правої гомілки; крововилив в толще підшкірно-жирової клітчатки з її разможенієм і відслойкою з утворенням карману заповненого кров'ю, на лівій сідниці; крововиливи в м'які тканини спини зліва в нижній третині. Описані ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя. Між спричиненими тілесними ушкодженнями і смертю наявний прямий причинний зв'язок. Смерть ОСОБА_3 настала від сполучної травми - переломів кісток скелета, пошкодження внутрішніх органів з розвитком крововтрати, на що вказує: наявність виявлених ушкоджень, а також малокрів'я внутрішніх органів, полосчасті крововиливи під ендокардом лівого шлуночка (плями Мінакова), шокові «нирки».

Порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 підпункт «б», 12.1, 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_2 знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та показав суду, що дійсно 31.12.2011 року, приблизно о 16 годині 07 хвилин, він керуючи власним технічно налагодженим автомобілем НОМЕР_1, рухався по вул. А. Туполєва, зі сторони вул. Блюхера в напрямку вул. Салютної в м. Києві, зі швидкістю приблизно 70-75 км/год. Стан здоров'я та самопочуття в нього було добре. Його водійський стаж становить 19 років. В керованому ним автомобілі пасажирів та вантажу не було. Від керування автомобілем він не відволікався, по мобільному телефону не розмовляв. Дана ділянка дороги горизонтальна, розділена суцільною лінією горизонтальної розмітки на два напрямки руху. Проїзна частина вул. А. Туполєва була сухою. Видимість проїзної частини була приблизно 200 метрів, оглядовість праворуч та ліворуч була приблизно 20 метрів. В керованому ним автомобілі було увімкнено ближнє світло фар. По ходу руху біля буд. № 16 по вул. А Туполєва через проїзну частину наявний нерегульований пішохідний перехід, який позначений дорожньою розміткою у вигляді «зебри»та з обох боків проїзної частини дорожніми знаками «Пішохідний перехід». Наближаючись зі швидкістю приблизно 70-75 км/год. до нерегульованого пішохідного переходу, він помітив по переду себе на відстані приблизно 40-50 метрів пішохода ОСОБА_3, який з тротуару протилежної сторони вулиці, під кутом до проїзної частини, розпочав перебігати вулицю А. Туполєва в середньому темпі. В цей час в попутному та зустрічному напрямках руху автомобілів не було та даного пішохода він виявив ще до вступу на проїзну частину. Помітивши пішохода, він спочатку намагався об'їхати його, тому розпочав повертати кермо автомобіля, то ліворуч то праворуч. Після чого застосував екстрене гальмування, однак уникнути наїзду не зміг. Наїзд відбувся передньою правою боковою частиною керованого ним автомобіля на відстані 1.4 метра за дорожньою розміткою нерегульованого пішохідного переходу. Перед контактом з автомобілем пішохід дещо розвернувся, мабуть намагаючись уникнути наїзду. В результаті наїзду пішохода відкинуло вперед. Після цього він зупинився за нерегульованим пішохідним переходом та вийшовши з автомобіля, підбіг до пішохода, він лежав на дорожньому покриті. Хтось з перехожих викликав швидку медичну допомогу, він в свою чергу викликав співробітників ДАІ. Через деякий час на місце даної дорожньо-транспортної пригоди прибула бригада швидкої медичної допомоги, лікарі якої констатували смерть потерпілого.

Покази ОСОБА_2 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння підсудним змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що підсудний ОСОБА_2 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства злочину при обставинах, викладених в обвинувальному висновку, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі підсудний, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 299 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299, ст. 301-1 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд допитавши підсудного та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують особу підсудного, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному висновку, доведена повністю.

Дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, кваліфіковані правильно.

Обставиною, що пом'якшує покарання підсудного згідно ст. 66 КК України на думку суду є щире каяття ОСОБА_2 у вчиненому.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні ОСОБА_2 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до тяжких злочинів (ч. 2 ст. 286 КК України), обставини вчинення злочину, наслідки від вчиненого злочину, дані про особу підсудного, який раніше не судимий, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, у лікаря психіатра на обліку не перебуває, має постійне місце проживання та реєстрації, за попереднім місцем роботи характеризується виключно позитивно, офіційно не працює, розлучений, має на утриманні неповнолітню дитину та батьків похилого віку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність призначити підсудному ОСОБА_2 за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України основне покарання у виді позбавлення волі в межах санкції вказаної частини статті, проте суд вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_2, враховуючи дані про його особу та обставину, що пом'якшує його покарання, можливе без ізоляції від суспільства і тому до нього слід застосувати вимоги ст.ст. 75, 76 КК України.

При цьому, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, його наслідки, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 підлягає звільненню від відбування основного покарання із встановленням максимального можливого іспитового строку -3 роки, з покладенням, на нього ряду обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Крім того, беручи до уваги обставини вчинення злочину, його наслідки, те, що ОСОБА_2 офіційно не працює, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, суд вважає за доцільне призначити йому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України, долю судових витрат вирішити у відповідності до вимог ст. 93 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

Згідно ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 обов'язки протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінальну-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Речовий доказ по справі: автомобіль НОМЕР_2, який переданий на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_2, залишити йому за належністю.

Стягнути із засудженого ОСОБА_2 судові витрати по справі: вартість автотехнічної експертизи № 16/ат від 23.01.2012 року в розмірі 562,56 грн. на користь НДЕКЦ при ГУ МВС в м. Києві (розрахунковий рахунок 31253272210699, код 25575285, МФО 821018, ГУДКУ у Київській області, призначення платежу: 11521 «За проведення експертизи та дослідження»).

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити у виді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення.

Суддя: Л.Г. Косик