Рішення № 2638866, 24.11.2008, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" листопада 2008 р.

Справа № 11/137-3029

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Сидорук А.М.

Розглянув справу

за позовом: Комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго»Тернопільської міської ради, вул. І. Франка,16, м. Тернопіль.

до відповідача: Приватного підприємства «Торговий дім Тернопіль», вул. Поліська, 14, м. Тернопіль.

За участю представників сторін:

Позивача: Решетуха А.В. –начальник юридичного відділу

Відповідача: не з’явився.

Суть справи: Комунальне підприємство теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго»Тернопільської міської ради, вул. І. Франка, 16, м. Тернопіль звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства «Торговий дім Тернопіль», вул. Поліська, 14, м. Тернопіль –74063 грн. 60 коп.

Відповідач відзиву на позов не подав, його повноважний представник в судове засідання не з’явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз’яснено його права та обов’язки, передбаченні ст. ст. 22, 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне:

5 лютого 2003 року між Приватним підприємством «Торговий дім Тернопіль»(надалі Споживач) та Комунальним підприємством теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго»(надалі Енергопостачальна організація) був укладений договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1085 (надалі Договір), згідно якого Енергопостачальна організація взяла на себе зобов’язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов’язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами за три дні до початку розрахункового періоду, з урахуванням залишкової суми розрахунків на початок місяця (п.1, п. 6.3 Договору).

Згідно п. 10.1 та п. 10.4 Договору даний договір діяв до 31.12.2004р. та міг бути пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Як свідчать матеріали справи, жодна із сторін письмово не зверталась до іншої сторони про розірвання договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1085 від 05.02.2003р., а тому слід вважати, що Договір пролонговано до 31.12.2008р.

Відповідно до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов’язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору про надання послуг, згідно якого та в силу ст. 901 Цивільного кодексу України одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як випливає з матеріалів справи, відповідач свого обов’язку по Договору № 1085 від 05.02.2003р. щодо оплати послуг з теплопостачання в повному обсязі не виконав та за період з 01.11.2007р. по 01.05.2008р. заборгував позивачу 39933 грн. 20 коп.

У відповідності до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За неналежне виконання умов Договору позивач на підставі п. 7.2.3 Договору нарахував відповідачу пеню за період з 01.03.2008р. по 31.08.2008р. в розмірі 1,0 % належної до сплати суми за кожен день прострочення, яка становить 34130 грн. 40 коп.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання (ст. 546 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 року №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розглянувши матеріали справи та враховуючи, що відповідно до ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 року №543/96-ВР розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, суд встановив, що розмір пені за період з 01.03.2008р. по 31.08.2008р. від суми простроченого платежу в розмірі 39933 грн. 20 коп. становить 4210 грн. 23 коп., а тому позовні вимоги в частині нарахованої позивачем пені підлягають до часткового задоволення, враховуючи вимоги Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”

Відповідно до ст.ст. 33,43 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На день розгляду справи докази погашення відповідачем заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, господарський суд вважає позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго»Тернопільської міської ради в частині стягнення 39933 грн. 20 коп. заборгованості за послуги з теплопостачання та 4210 грн. 23 коп. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно ст.49 ГПК України судові витрати покладаються сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33,43,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. . Стягнути з Приватного підприємства «Торговий дім Тернопіль», вул. Поліська, 14, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 14035686 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго»Тернопільської міської ради, вул. І. Франка,16, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 14034534 –39933 грн. 20 коп. заборгованості за послуги з теплопостачання; 4210 грн. 23 коп. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань; 441 грн. 43 коп. в повернення сплаченого державного мита та 70 грн. 33 коп. в повернення витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. В решті частині позову відмовити.

4. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання) через місцевий господарський суд.

Суддя А.М. Сидорук