Постанова № 26388179, 25.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 р. Справа № 2а-2415/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Сервіс ПАК" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2012р. по справі № 2а-2415/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Сервіс ПАК"

до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВП Сервіс ПАК», звернувся до суду з вимогами про скасування податкових повідомлень - рішень Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби №0011252340 від 14.02.2012 року, №0011272340 від 14.02.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2012р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про неправомірність оскаржуваної постанови внаслідок надання неналежної оцінки доказам у справі, неповного та необ'єктивного дослідження матеріалів справи. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані докази, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

В ході судового розгляду встановлено, що за наслідками проведеної фахівцями Харківської об'єднаної державної податкової інспекції виїзної документальної позапланової перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Сервіс Пак» з питань правильності декларування податкового кредиту у звітних деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток за вересень 2011р. по операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехноопт» (код ЄДРПОУ 37092055), відповідачем складено акт від 23.12.2011 року №2896/234/36122319.

За висновками Харківської ОДПІ, викладеними в цьому акті перевірки, встановлено порушення позивачем:

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого суму податку на додану вартість позивачем занижено на 19943,0 грн.;

- п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а саме: перевіркою встановлено заниження позивачем суми податку на прибуток у сумі 22934,0 грн., у тому числі: за III квартал 2011р. на 22934,0 грн.

З посиланням на зазначений акт перевірки, Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією 14.02.2012 року винесені спірні податкові повідомлення - рішення:

- №0011272340, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 22934 грн.;

- №0011252340, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 24928,80 грн., у т.ч. 19943 грн. - основний платіж, 4985,8 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що наявність у підприємства ТОВ «ВП «Сервіс Пак» виписаних ТОВ «Промтехноопт» податкових накладних у спірних правовідносинах не створює права для формування податкового кредиту. Окрім того, позивач неправомірно сформував валові витрати при обчисленні податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Промтехнооопт».

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на достатність підстав та наявність належних доказів на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог, виходячи з вимог діючого податкового законодавства та фактичних обставин справи.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ «ВП «Сервіс Пак» та ТОВ «Промтехноопт» укладено договір купівлі-продажу №082501 від 25.08.2011р., згідно із п.1.1 якого ТОВ «Промтехноопт» передає у власність позивача товарно-матеріальні цінності, а саме: плівку з пластику, сировину та матеріали для термоформуючого обладнання, а останній сплачує прийняті ТМЦ (т.1,а.с.37-39).

Відповідно до правочину його предметом не є речі, що обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обов'язків сторін не суперечить закону, правочин за формою та змістом узгоджуються з вимогами закону, тобто сторонами додержано загальні вимоги, необхідні для чинності правочину, унормовані ст.203 Цивільного кодексу України.

За вказаним договором ТОВ «ВП Сервіс Пак» придбало у ТОВ «Промтехноопт» плівку РЕТ 0,35х525мм (прозор.єкстр.) в кількості 1085кг, плівку ПЭТФ 0,40х425мм в кількості 1640кг, плівку ПЭТ 0,2х425мм (аміпак.єкстр.прозор.) в кількості 2068кг на підставі видаткової накладної №090911 від 09.09.211р. на загальну суму 119656,76грн., в т.ч. ПДВ 20% - 19942,79грн.

Факт виконання умов зазначеного договору підтверджується наданими позивачем до суду доказами: рахунку-фактури №09091 від 09.09.2011 року на суму з ПДВ 119565грн. (т.1,а.с.40), на підставі якого ТОВ «ВП Сервіс Пак» здійснило оплату ТОВ «Промтехноопт» за придбану плівку згідно платіжного доручення №82 від 24.10.2011р. на суму 39656,76грн. та платіжного доручення №53 від 12.10.2011р. на суму 80000,00грн. (т.1, а.с.130, 131).

Передача товару (плівки) відбулася за видатковою накладною №090911 від 09.09.2011 року на суму з ПДВ 119656,76 грн. (т.1,а.с.41). Вказаний товар отриманий директором позивача на підставі довіреності №196 від 09.09.2011р. (т.2, а.с.116), що відображена у накладній.

За наслідками вказаної операції ТОВ «Промтехноопт» виписало позивачу податкову накладну №421 від 09.09.2011 року на суму з ПДВ 119656,76 грн. (т.1, а.с.42), сума податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною в розмірі 19942,79 грн. включена позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, а саме: за вересень 2011 року № 9009089833 від 19.10.2011 (р.4 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за вересень 2011 року № 9009087760 від 19.10.2011р.).

Згідно із п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-ХІУ, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. №168/704.

Ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Разом з цим, ст. 9 цього Закону вказує, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегія суддів відмічає, що з аналізу наданих документів первинного бухгалтерського та податкового обліку (оригіналів та завірених копій) вбачається, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості.

Відтак, вказані вище первинні документи цілком відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704.

Оскільки визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, випливає висновок, що здійснення оплати позивачем за придбану у ТОВ «Промтехноопт» плівку згідно платіжних доручень №82 від 24.10.2011р., №53 від 12.10.2011р. засвідчує факт вибуття із власності позивача безготівкових коштів, а отже - рух активів.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198. Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно вимог п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, є дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Визначення розміру податкового кредиту здійснюється у відповідності до вимог п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України - виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в акті перевірки відповідач зазначив наступне: в ході перевірки встановлено, що ТОВ «ВП «Сервіс Пак» займається виробництвом тари з пластмас. Матеріальні активи, придбані у ТОВ «Промтехноопт» використано для виробництва продукції (т.1, а.с.26). Надалі, ж відповідачем в акті перевірки відзначено, що ТОВ «ВП «Сервіс Пак» не надано документальних підтверджень щодо подальшого використання отриманого товару, а саме: використання для власного користування чи відвантаження на інше підприємство (т.1, а.с.29). Суд першої інстанції дійшов висновку, що податковим органом обґрунтовано поставлено під сумнів фактичне виконання вказаної угоди, оскільки досліджені судом документи бухгалтерського обліку не відображають у повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства дані господарської операції.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.09.2011р. по 29.02.2012р. ТОВ «ВП «Сервіс Пак» використало у виробництві власної продукції придбані у ТОВ «Промтехноопт» за договором купівлі-продажу від 25.08.2011р. №082501 плівку РЕТ 0,35х525мм (прозор.єкстр.) в кількості 1085кг, плівку ПЭТФ 0,40х425мм в кількості 1061,9кг, плівку ПЭТ 0,2х425мм (аміпак.єкстр.прозор.) в кількості 1878кг, про що свідчить попередня калькуляція вартості виробництва продукції для виробництва наступної продукції: 1) плівку ПЭТ 0,2х425мм (аміпак.єкстр.прозор.) в кількості 228кг використано для виробництва коробки висечної для спецій в кількості 20700шт. (попередня калькуляція вартості виробництва продукції №СП-0000768 від 12.10.2011р.), в кількості 39,6кг для виробництва тубус «АСК» в кількості 432шт. (попередня калькуляція вартості виробництва продукції №СП-0000902 від 16.12.2011р.), в кількості 68,5кг для виробництва тубус д.132хв,115 в кількості 1551шт. (попередня калькуляція вартості виробництва продукції №СП-0000904 від 20.12.2011р.), в кількості 305,8кг для виробництва касети під розсаду - «Парничок» 33 в кількості 2500шт. (попередня калькуляція вартості виробництва продукції №СП-0000002 від 02.01.2012р.), в кількості 333кг для виробництва блістер під ампули 5млх5шт в кількості 33000шт. (попередня калькуляція вартості виробництва продукції №СП-0000017 від 20.01.2012р.), в кількості 456,1кг для виробництва блістер «Фітодоктор» в кількості 24900шт. (попередня калькуляція вартості виробництва продукції №СП-0000019 від 20.01.2012р.), в кількості 93,4кг для виробництва блістер «Фітодоктор» 282х145х17,5 в кількості 5100шт. (попередня калькуляція вартості виробництва продукції №СП-0000029 від 25.01.2012р.), в кількості 333,9кг для виробництва блістер під ампули 10мм х 5шт в кількості 42000шт. (попередня калькуляція вартості виробництва продукції №СП-0000033 від 27.01.2012р.), в кількості 19,7кг для виробництва тубус овал д144х85х60 (300мкр) в кількості 980 шт. (попередня калькуляція вартості виробництва продукції №СП-0000084 від 28.02.2012р.) - т.1, а.с.81-89; 2) плівку ПЭТФ 0,40х425мм в кількості 70 кг для виробництва тубусу з ПЕТФ 140х85 з ручкою зі шворки в кількості 5450 шт. (попередня калькуляція вартості виробництва продукції №СП-0000796 від 30.10.2011р.), в кількості 456,1кг для виробництва блістер «Фітодоктор» 282х145х17,5 в кількості 24900 шт. (попередня калькуляція вартості виробництва продукції №СП-0000019 від 20.01.2012р.), в кількості 93,4кг для виробництва блістер «Фітодоктор» 282х145х17,5 в кількості 5100 шт. (попередня калькуляція вартості виробництва продукції №СП-0000029 від 25.01.2012р.), в кількості 302,4кг для виробництва блістер під ампули 2мл х 5шт. в кількості 42000 шт. (попередня калькуляція вартості виробництва продукції №СП-0000034 від 27.01.2012р.), в кількості 140кг для виробництва блістер під ампули 5мл х 5шт. в кількості 46900 шт. (попередня калькуляція вартості виробництва продукції №СП-0000067 від 13.02.2012р.) - т.1, а.с.101-105; 3) плівку РЕТ 0,35х525мм (прозор.єкстр.) в кількості 125 кг для виробництва блістер Новофарм 43,5х18,5 в кількості 15000 шт. (попередня калькуляція вартості виробництва продукції №СП-0000814 від 14.11.2011р.), в кількості 53,5кг для виробництва куб 124х134/130 в кількості 1008шт. (попередня калькуляція вартості виробництва продукції №СП-0000834 від 22.11.2011р.), в кількості 418кг для виробництва тубус з ПЕТф в кількості 6000шт. (попередня калькуляція вартості виробництва продукції №СП-0000857 від 01.12.2011р.), в кількості 39кг для виробництва блістер Латекс-тест в кількості 5000 шт. (попередня калькуляція вартості виробництва продукції №СП-0000867 від 07.12.2011р.), в кількості 89,9кг для виробництва блістер ІФА діагностика в кількості 5000 шт. (попередня калькуляція вартості виробництва продукції №СП-0000868 від 07.12.2011р.), в кількості 134,6кг для виробництва блістер під ампули 5млх5шт в кількості 13250 шт. (попередня калькуляція вартості виробництва продукції №СП-0000877 від 08.12.2011р.), в кількості 43 кг для виробництва тубус АСК д.90в.245 в кількості 1600 шт. (попередня калькуляція вартості виробництва продукції №СП-0000895 від 15.12.2011р.), в кількості 137,280кг для виробництва блістер Новофарм 43,5х18,5 в кількості 16000 шт. (попередня калькуляція вартості виробництва продукції №СП-0000007 від 11.01.2012р.), в кількості 44,72кг для виробництва тубус д70х475 в кількості 500 шт. (попередня калькуляція вартості виробництва продукції №СП-0000008 від 11.01.2012р.)- т.1, а.с.247-250, т.2, а.с.2-6.

Рух активів (матеріалів), а саме плівки, придбаної у ТОВ «Промтехноопт», відображено в картках складського обліку матеріалів (т.1, а.с.246, т.2, а.с.7). При цьому, згідно з поясненнями представника позивача, підтвердженими матеріалами справи, транспортування вказаного товару відбулося згідно договору на транспортно-експедиційне обслуговування №110902 від 01.09.2011р., укладеного позивачем з ФО-П ОСОБА_1, на підставі заявки №70.26.380_2 від 09.09.2011р. Товар перевозився водієм ОСОБА_2, що перебуває у трудових відносинах із ФО-П ОСОБА_1 та має посвідчення водія НОМЕР_1 від 26.10.2000р. Місцем постачання товару є склад, розташований за місцезнаходженням позивача в смт. Покотилівка Харківського району, який використовується останнім на підставі договору оренди №04/2010-1 від 01.04.2010р. На підставі рахунку-фактури №380_2 від 09.09.2011р. позивач сплатив ФО-П ОСОБА_1 згідно платіжного доручення №564 від 19.04.2012р. вартість наданих послуг в сумі 750,00грн. Про виконання вказаного договору на транспортно-експедиційне обслуговування свідчить акт здачі-приймання виконаних робіт та послуг №380_2 від 09.09.2011р. за маршрутом м.Харків - смт. Покотилівка та товарно-транспортна накладна №830_2 від 09.09.2011р. за пунктом призначення смт. Покотилівка (т.1, а.с.150-159, т.2, а.с.67, 69).

Щодо тверджень представника відповідача про те, що надана до матеріалів справи товарно-транспортна накладна № 830-2 від 09.09.2011 року містить не всі дані, що передбачені встановленою формою, колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ст.4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Крім того, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Як свідчать матеріали справи, вироблену власну продукцію з сировини (плівки), придбаної позивачем у ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «ВП «Сервіс Пак» було реалізовано наступним контрагентам згідно укладених правочинів: ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» згідно видаткової накладної №СП-00266 від 13.10.2011р. - коробку висічну для спецій в кількості 20700 шт. на загальну суму 57959,92грн., в т.ч. ПДВ 20% - 9659,99грн.; ТОВ «А.С.К.» згідно видаткової накладної №СП-00356 від 19.12.2011р. реалізовано тубус «АСК» в кількості 432 шт. та тубус 110х120 в кількості 2335шт. на загальну суму 6715,33грн., в т.ч. ПДВ 20% - 1119,22грн., згідно видаткової накладної №СП-00355 від 19.12.2011р. реалізовано тубус д.132 х в.115 в кількості 1496шт. на загальну суму 3518,59грн., в т.ч. ПДВ 20% - 586,43грн., згідно видаткової накладної №СП-00350 від 16.12.2011р. реалізовано тубус АСК д.90 в.245 в кількості 1600 шт. на загальну суму 3763,20грн., в т.ч. ПДВ 20% - 627,20грн.; ТОВ «ВАССМА РІТЕЙЛ» згідно видаткової накладної №СП-00001 від 03.01.2012р. реалізовано касети під розсаду - «Парничок»33 в кількості 2500 шт. на загальну суму 20050грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3341,67грн.; ТОВ НВП «Мікрохім» згідно видаткової накладної №СП-00015 від 23.01.2012р. реалізовано блістер під ампули 5млх5шт в кількості 33000 шт. на загальну суму 11563,20грн., в т.ч. ПДВ 20% - 1927,20грн., згідно видаткової накладної №СП-00033 від 30.01.2012р. - блістер під ампули 10мм х 5шт. в кількості 42000 шт. та блістер під ампули 2мм х 5шт. в кількості 42000 шт. на загальну суму 28576,80грн., в т.ч. ПДВ 20% - 4762,80грн., згідно видаткової накладної №СП-00047 від 15.02.2012р. - блістер під ампули 5мл х 5шт. в кількості 46900 шт. на загальну суму 16433,76грн., в т.ч. ПДВ 20% - 2738,96грн.; ТОВ «Фітодоктор» згідно видаткової накладної №СП-00017 від 23.01.2012р. реалізовано блістер «Фітодоктор» 282х145х17,5 в кількості 24900 шт. на загальну суму 16284,60грн., в т.ч. ПДВ 20% - 2714,10грн., згідно видаткової накладної №СП-00025 від 27.01.2012р. реалізовано блістер «Фітодоктор» 282х145х17,5 в кількості 5100 шт. на загальну суму 3335,40грн., в т.ч. ПДВ 20% - 555,90грн.; Приватне підприємство «ДКС» згідно видаткової накладної №СП-00059 від 29.02.2012р. - тубус овал д144х85х60 (300мкр) в кількості 980 шт. на загальну суму 2293,20грн., в т.ч. ПДВ 20% - 382,20грн.; ТОВ «Малбі Фудс» згідно видаткової накладної №СП-00280 від 31.10.2011р. реалізовано тубусу з ПЕТФ 140х85 в кількості 17400 шт. та тубусу з ПЕТФ 140х85 з ручкою зі шворки в кількості 5450 шт. на загальну суму 50664,00грн., в т.ч. ПДВ 20% - 8444,00грн., згідно видаткової накладної №СП-00323 від 05.12.2011р. було реалізовано тубус з ПЕТФ 140х85 в кількості 6000 шт. та тубус з ПЕТФ 140х85 з ручкою зі шворки в кількості 3400 шт. на загальну суму 21402,00грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3567,00грн.; ТОВ фірма «Новофарм-біосинтез» на підставі договору купівлі-продажу №БЛ-010510 від 01.05.2010р., згідно видаткової накладної №СП-00294 від 15.11.2011р. було реалізовано блістер Новофарм 43,5х18,5 в кількості 15000 шт. на загальну суму 6606,00грн., в т.ч. ПДВ 20% - 1101,00грн., згідно видаткової накладної №СП-00008 від 13.01.2012р. було реалізовано блістер Новофарм 43,5х18,5 в кількості 16000 шт. на загальну суму 7046,40грн., в т.ч. ПДВ 20% - 1174,40грн.; ТОВ «ДХФ» згідно видаткової накладної №СП-00308 від 24.11.2011р. було реалізовано куб 124х134/130 в кількості 1008 шт. на загальну суму 4838,40грн., в т.ч. ПДВ 20% - 806,40грн.; ТОВ НВЛ «Гранум» згідно видаткової накладної №СП-00329 від 08.12.2011р. було реалізовано блістер Латекс-тест в кількості 5000 шт. та блістер ІФА диагностика в кількості 5000 шт. на загальну суму 4200,00грн., в т.ч. ПДВ 20% - 700,00грн.; ТОВ «Видавництво «Мапа» згідно видаткової накладної №СП-00009 від 16.01.2012р. було реалізовано тубус д70х475 в кількості 500 шт. на загальну суму 4225,00грн., в т.ч. ПДВ 20% - 704,17грн.

Крім того, на підтвердження реальності виконання укладеного між позивачем та ТОВ «Промтехноопт» договору, позивачем до матеріалів справи надано сертифікат якості №344/11, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи №05.03.02-09/12295, штатний розпис з 01.06.2011р., довіреність №196 від 09.09.2011р., реєстр довіреностей за вересень 2011р. (т.2, а.с.119-121, 117).

Отже, вказані господарські операції позивача свідчать про зміну зобов'язань сторін за правочином та позитивний вплив на результати господарської діяльності позивача. З означеного випливає, що податковий кредит та валові витрати сформовано позивачем за господарськими операціями, які підтверджено належним чином згідно вимог чинного законодавства України.

Враховуючи викладене, твердження податкового органу про те, що надані позивачем документи не мають жодного відношення до здійснення операції, реальність якої заперечується актом перевірки від 23.12.2011р. №2896/234/36122319, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи. Вказані відповідачем зауваження не доводять відсутність зв'язку наданих позивачем документів із його власною господарською діяльністю по операції за договором купівлі-продажу №082501 від 25.08.2011р., з огляду на те, що основною діяльністю позивача є виробництво тари з пластмаси.

З приводу твердження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочину колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на таке.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Промтехноопт» мають реальний характер, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Ст. 215 ЦК України визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

До суду не надано доказів оспорювання сторонами договорів в судовому порядку вищевказаних правочинів.

З 1 січня 2011 р. набули чинності зміни до ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідно до яких нікчемним став лише правочин, який порушує публічний порядок. Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що до суду не надано доказів наявності обвинувальних вироків відносно посадових осіб позивача та його контрагента щодо порушення податкового законодавства, а також щодо наявності умислу посадових осіб позивача на вчинення угод, які суперечать інтересам держави та суспільства.

Фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Промтехноопт» і правомірність формування валових витрат та нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання правомірним висновку відповідача про нікчемність договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Промтехноопт».

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на таке.

Загальні принципи господарювання в України закріплені в ст.6 Господарського кодексу України та унормовані ст.ст. 43, 44 Господарського кодексу України, що визначають принципи та свободу підприємницької діяльності, відповідно до яких дозволена будь-яка комерційна діяльність, що не заборонена законом і підприємство є вільним у своєму виборі видів діяльності та у виборі контрагентів.

При цьому, як пояснив позивач, необхідність укладання вказаного правочину з ТОВ «Промтехноопт» була викликана виробничою необхідністю у зв'язку із надходженням замовлень від ТОВ «А.С.К.», ТОВ НВП «Мікрохім», ТОВ «Фітодоктор», ТОВ фірма «Новофарм-біосинтез» та інших клієнтів (т.1, а.с.176-178).

Фактично, в якості доказу не підтвердження реального придбання товару позивачем та зв'язку такої операції із його господарською діяльністю, є припущення податкового органу про неможливість реального виконання укладеного позивачем з ТОВ «Промтехноопт» правочину через відсутність останнього за його місцезнаходженням та відсутність кваліфікованого персоналу, основних фондів з посиланням на Акт про неможливість проведення зустрічної перевірки від 14.12.2011р. №324/23-03-05/37092055, складений ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом ТОВ «Промтехноопт» мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також «Протокол 1 до Конвенції»), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права»

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також «ЄСПЛ»). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі «Булвес» АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що «власність» може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні «правомірні очікування» отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі «Щокін проти України» (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: «Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише «на умовах, передбачених законом» і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття «закону») вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні.»

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішень, що оскаржуються.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку про відсутність порушень з боку підприємства позивача приписів п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, пп.138.1.1, п.138.1 ст.138, пп.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби №0011252340 від 14.02.2012 року, №0011272340 від 14.02.2012 року підлягають скасуванню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Сервіс ПАК" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2012р. по справі № 2а-2415/12/2070 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби №0011252340 від 14.02.2012 року, №0011272340 від 14.02.2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Пянова Я.В.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.

Повний текст постанови виготовлений 01.10.2012 р.