Постанова № 26386929, 21.08.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2012 р. Справа № 2а-2384/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського державного регіонального науково-технічного центру з питань технічного захисту інформації на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2012р. по справі № 2а-2384/12/2070

за позовом Харківського державного регіонального науково-технічного центру з питань технічного захисту інформації

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Харківський державний регіональний науково-технічний центр з питань технічного захисту інформації (далі - ХДРНТЦ ТЗІ), звернувся до суду з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова № 0001602305 від 10.02.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2012р. по даній справі в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про неправомірність оскаржуваної постанови внаслідок надання неналежної оцінки доказам у справі, вважає її незаконною та необґрунтованою. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову - про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів апеляційної інстанції, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

В ході судового розгляду встановлено, що за наслідками проведеної фахівцями відповідача позапланової документальної невиїзної перевірки Харківського державного регіонального науково-технічного центру з питань технічного захисту інформації щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Консалтінг Плюс», їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2011 року, було складено акт від 30.01.2012 року № 379/2305/24128696.

У мотивувальній частині акту перевірки стверджувалось про відсутність факту реального вчинення господарських операцій за вересень 2011 року із ТОВ «Бізнес-Консалтінг плюс». Відповідно до висновку акту перевірки відповідачем встановлено, що в порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України позивачем занижено податок на додану вартість за рахунок завищення податкового кредиту за вересень 2011 року на суму 123333 грн.

На підставі висновку акту перевірки було винесене податкове повідомлення - рішення № 0001602305 від 10.02.2012 р., згідно з яким підприємству позивача збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 184999,50 грн., з них 123333,00 грн. - за основним платежем, 61666,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у ХДРНТЦ ТЗІ відсутній факт реального вчинення господарських операцій за вересень 2011 року із ТОВ Бізнес-консалтінг плюс" на загальну суму 740000,0 грн., у т.ч. ПДВ 123333,34 грн., звіти про виконання робіт є практично ідентичними і мають формальний зміст та відсутні дані про залучення до вказаних робіт фахівців відповідних науково-технічних установ або наявність у ТОВ Бізнес-консалтінг плюс" працівників відповідної кваліфікації.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на достатність підстав та наявність належних доказів на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог, виходячи з вимог діючого податкового законодавства та фактичних обставин справи.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Харківським державним регіональним науково-технічним центром з питань технічного захисту інформації та його контрагентом - ТОВ Бізнес-Консалтінг Плюс» був укладений договір аутсорсингу від 01.02.2011 року за №1/11 (т.1, а.с.79-81). Відповідно до умов п.1.1. вказаного правочину ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс» (аутсорсер) зобов'язується за завданням ХДРНТЦ ТЗІ (замовника) надавати послуги з аутсорсингу (надання персоналу) для виконання комплексних розрахунків умов забезпечення електромагнітної сумісності, можливостей експлуатації базових станцій рухомого стільникового зв'язку стандарту GSM/DSM з використанням програмного забезпечення Cad, Mat, Lab, яке надається замовником. За умовами п.2.1 цього правочину сторонами погоджене ознайомлювальне технічне завдання щодо технічних вимог та вимог до персоналу і строку, на який надається персона, а саме: з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року (т.1, а.с.82) та кошторисна вартість послуг у сумі 2073000,00грн., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с.83).

Відповідно до правочину його предметом не є речі, що обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обов'язків сторін не суперечить закону, правочин за формою та змістом узгоджуються з вимогами закону.

Факт виконання умов зазначеного договору підтверджується актами здачі-прийняття робіт від 30.09.2001 року і 22.09.2011 року на загальну суму 740000,0 грн., у т.ч. ПДВ 123333,34 грн. (т.1, а.с.84, 85). Послуги були надані позивачу в передбаченому договором обсязі, про що свідчать надані письмові звіт та проміжні звіти про виконання робіт «По розрахункам умов забезпечення електромагнітної сумісності, можливостей експлуатації базових станцій рухомого стільникового зв'язку DСS-1800 з використанням програмного забезпечення Mat Cad. Mat Lab» від 30.09.2011 року, 22.09.2011 року, 20.09.2001 року (т.1, а.с.129-184, 186-243, т.2 а.с.2-67, 69-100).

Сплата вказаних послуг з розрахункового рахунку ДРНТЦ ТЗІ на рахунок ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс» підтверджується платіжними дорученнями №259 від 22.09.2011 року, №254 від 22.09.2011 року, №250 від 16.09.2011 року, № 243 від 13.09.2011 року на загальну суму 670000,0 грн., з урахуванням ПДВ (т.1, а.с.59-62). Взаємовідносини сторін вказаного договору відображені в акті звіряння від 03.10.2011 року (т.1, а.с.64-65).

Отже, наявні у справі документи засвідчують те, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у ДРНТЦ ТЗІ та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання, в матеріалах справи немає.

Згідно реєстру отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «Бізнес-Консалтінг плюс» виписано ДРНТЦ ТЗІ податкові накладні за вересень 2011 року на загальну суму 740000,0 грн., у т.ч. ПДВ 123333,34 грн.: від 16.09.2011р. №95 на суму 25000.0 грн., у т.ч. ПДВ 4166,67 грн.; від 03.09.2011р. № 68 на суму 65000,0 грн., у т.ч. ПДВ 10833,33 грн., від 22.09.2011р. № 128 на суму 90000,00грн., у т.ч. ПДВ 81666,67 грн., від 22.09.2011р. № 129 на суму 60000,00 грн., у т.ч. ПДВ 10000,00грн., від 30.09.2011р. №217 на суму 100000,00 грн., у т.ч. ПДВ 16666,67 грн. (т.1, а.с.72-78).

Вказані первинні документи цілком відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704.

З аналізу даних документів первинного бухгалтерського та податкового обліку вбачається, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем задекларовано податковий кредит по отриманим послугам від ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс» у сумі 123333,34 грн. за вересень 2011 року.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно вимог п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, є дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Визначення розміру податкового кредиту здійснюється у відповідності до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України - виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тож, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, транспортних засобів тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Адже позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

Статті 43, 44 Господарського кодексу України визначають принципи та свободу підприємницької діяльності, відповідно до яких дозволена будь-яка комерційна діяльність, що не заборонена законом і підприємство є вільним у своєму виборі видів діяльності та у виборі контрагентів.

Колегією суддів встановлено, що висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс» вмотивований виключно посиланням на акт ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова. Інших мотивів відсутності факту реальності здійснення господарських відносин між позивачем і контрагентом відповідач не навів, відповідних доказів не надав. Фактично, в якості доказу безтоварних операцій є припущення податкового органу про неможливість реального виконання спірного правочину через відсутність контрагента за його місцезнаходженням та відсутність інформації про наявні у нього відповідні можливості технічного, організаційного та кадрового потенціалу.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на той факт, що в акті перевірки податковий орган не зазначив, які саме порушення податкової дисципліни допущені з боку позивача.

З пояснень позивача випливає, що Харківським державним регіональним науково-технічним центром з питань технічного захисту інформації проводяться науково-проектні роботи по дослідженню умов електромагнітної сумісності систем стільникового зв'язку основних операторів на всій території України, а також оцінкою можливостей сумісного функціонування стільникового зв'язку з системами зв'язку та навігації Збройних сил України. Особливістю робіт є те, що вони носять розрахунковий характер і відрізняються величезним об'ємом вирішуваних завдань, в яких ураховуються фізико-географічні умови і функціональні характеристики радіоелектронних засобів в точках розміщення базових станцій. Специфіка розрахунків полягає в тому, що кожна розрахункова задача для кожної базової станції потребує від 300 до 3000 годин затрат машинного часу. Робота позивача організована таким чином, що весь великий об'єм розрахункових задач, що носять рутинний характер, виконуються співвиконавцями, а аналіз результатів і формування висновків про можливості використання місця розташування базових станцій та діапазону використовуємих частот виконує сам позивач.

При цьому, як пояснив позивач та свідчать матеріали справи, послуги, отримані від ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс», реалізовані замовникам, з якими позивач має господарські взаємовідносини, а саме: ТОВ «Астеліт» згідно договору №АСА11 USE-331 від 01.02.2011 року на суму 184800грн. та ЗАТ «Киевстар.Дж.Эс.Эм.» згідно договору №80/2003 від 24.06.2003 року на суму 894600грн.

Внаслідок вказаної господарської операції позивачем було отримано прибуток, що свідчить про зміну зобов'язань сторін за правочином і рух активів.

Крім того, на підтвердження реальності виконання укладеного між позивачем та ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс» договору, позивачем до матеріалів справи надано трудові угоди між роботодавцем ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс» та інженерами, які мають відповідну освіту та кваліфікацію, про що свідчать наявні у справі дипломи про освіту.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом ТОВ «Бізнес-Консалтінг плюс» мали реальний характер, діяльність вказаних суб'єктів господарювання була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Наведене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Окрім того, згідно з ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Тому колегією суддів враховується судова практика Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), з огляду на вимоги ч. 1 ст. 244-2 КАС України.

Оцінивши наявні в справі докази, колегія суддів дійшла висновку, що вони не доводять порушення позивачем положень п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України.

Отже, висновки суду першої інстанції про документальне оформлення робіт ТОВ «Бізнес-Консалтінг плюс» за відсутності реального виконання, матеріалами справи не підтверджуються, у зв'язку з чим вбачаються підстави для скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Харківського державного регіонального науково-технічного центру з питань технічного захисту інформації задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2012р. по справі № 2а-2384/12/2070 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0001602305 від 10.02.2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Пянова Я.В.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.

Повний текст постанови виготовлений 27.08.2012 р.