Рішення № 26385761, 04.10.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.12 Справа№ 5015/3317/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Контакт», м.Донецьк

до відповідача: Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ, в особі Філії «Управління магістральних газопроводів»«Львівтрансгаз» Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Львів

про стягнення 654 494,80 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар: Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача: Товкало П.О. -представник (довіреність від 02.07.2012 р )

від відповідача: Ковтунок І.А. -представник (довіреність від 29.12.2011 р )

Права та обов"язки, передбачені ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України, представникам сторін роз"яснено. Заяви про відвід судді від сторін не поступали.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Спец-Контакт», м.Донецьк звернулось до Господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ, в особі Філії «Управління магістральних газопроводів»«Львівтрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Львів, 654 494,80 грн. заборгованості, у тому числі : 542800,00 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 5370,00 грн, пеню у сумі 65500,80 грн, штраф у сумі 40824,00 грн. Позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача понесені судові витрати.

Провадження у справі за даним позовом порушено ухвалою суду від 09.08.2012 року; судове засідання призначено на 29.08.2012 року З підстав, зазначених в ухвалі суду від 29.08.2012 року , розгляд справи відкладався на 18.09.2012 року. В судовому засіданні 18.09.2012 року оголошувалась перерва до 04.10.2012 року, про що до відомо представників сторін доводилось у письмовій формі (під розписку).

В судове засідання 04.10.2012 року сторони явку повноважних представників забезпечили.

З підстав, наведених у позовній заяві , представник позивача просить позовні вимоги задоволити повністю. Стверджує, що між сторонами 02.09.2011 року було укладено договір №1109041088, згідно з яким ТОВ «Спец-Контакт»зобов»язувалося поставити та передати у власність покупцю ( відповідачу) товар, а останній , - прийняти цей товар та своєчасно оплатити. До договору укладено сторонами Специфікацію №1, яка є його невід»ємною частиною. На виконання зобов»язань за договором позивач поставив відповідачу, а останній отримав, 11.10.2011 року товар на суму 388800,00 грн та 28.12.2011 р -на суму 314400,00 грн, всього на загальну суму 703200,00 грн. Відповідно до умов п.7.1 договору покупець повинен був провести розрахунки з продавцем шляхом безготівкового перерахунку коштів протягом 120 днів після отримання продукції. Відповідач частково отриманий товар оплатив. Станом на 09.07.2012 року борг склав 524800,00 грн.

Позивач вживав заходи досудового врегулювання спору з відповідачем , надсилав претензію від 20.03.2012р. з вимогою сплатити заборгованість, однак відповіді на претензію відповідач не надав.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних у сумі 5370,00 грн. Окрім того, відповідно до п.10.1 договору, яким передбачено, що за порушення умов договору винна сторона відшкодовує причинені цим збитки, а постраждала сторона застосовує штрафні санкції в розмірі, визначеному статтею 231 Господарського кодексу України, позивач , відповідно до п.2 ст.231 ГК України за порушення строків виконання зобов»язання нарахував відповідачу пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення , в сумі 65500,80 грн. Оскільки зазначеною статтею передбачений штраф у розмірі 7 відсотків від суми заборгованості за прострочення понад 30 днів, позивач нарахував відповідачу штраф у сумі 40824,00 грн. В загальному, просить стягнути з відповідача на користь позивача 654 494,80 грн та витрати по сплаті судового збору - 13089,90 грн.

Відповідач , з підстав наведених у відзиві на позовну заяву, доповненні до відзиву , заявлену вимогу про стягнення 542800,00 грн. основного боргу не заперечує. Посилаючись на скрутний фінансовий стан, просить «не застосовувати до стягнення 3% річних, нарахованих позивачем «. Заперечує позовні вимоги в частині пені та штрафу з тих підстав, що ст.231 ГК України застосовується до негрошових зобов»язань, а предметом спору між позивачем і відповідачем в даному випадку є кошти, а саме виконання відповідачем грошового зобов»язання перед позивачем. Із врахуванням доповнення до відзиву в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення штрафу, пені та 3% річних відповідач просить відмовити.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, з судом встановлено наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спец-Контакт» ,включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ідентифікаційний код юридичної особи -32019384, місцезнаходження за адресою: 83086 м.Донецьк, Ворошиловський район, вулиця Первомайська, буд.24 кв.1, що підтверджується копією Довідки №101-2965 з ЄДРПОУ, копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія АОО №311093.

Відповідач, Дочірня компанія «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ідентифікаційний код юридичної особи -30019801, місцезнаходження за адресою :01021, м.Київ, Печерський район, Кловський узвіз, будинок 9/1; Філія «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз», код.25560823, місцезнаходження за адресою :79053, Львівська область, місто Львів, Франківський район, вулиця Рубчака, будинок,3, - є відокремленим підрозділом юридичної особи - Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», що підтверджується Витягом Серія АЖ №919457 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до п.3.1.3 Положення про філію «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз»Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» Управління має право пред»являти претензії, звертатися від імені Компанії до судів загальної юрисдикції ( в тому числі до господарських судів) з позовом за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу та представляти інтереси Компанії в усіх судах загальної юрисдикції, здійснювати від імені Компанії повноваження сторони у справі. Довіреністю від 12.12.2011 року Дочірня Компанія «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанія «Нафтогаз України»в особі директора Компанії, уповноважила директора Філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз»Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»Мельника Л.І. представляти інтереси ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»при вирішенні будь-яких питань пов»язаних з діяльністю Філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз»Дочірньої компанії «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України» при реалізації повноважень, функцій, обов»язків, передбачених Статутом Дочірньої компанії «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України», Положенням «Про здійснення представництва інтересів ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України» за довіреністю, Положенням про Філію «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України», наказами, розпорядженнями, іншими внутрішніми актами ДК «Укртранесгаз»НАК «Нафтогаз України», а також чинним законодавством України. Для цього Представнику надається право брати участь у судових засіданнях, подавати докази та брати участь у їх дослідженні; надавати усні та письмові пояснення суду; наводити свої доводи, міркування та заперечення з усіх питань , що стосуються будь-якої судової справи; підписувати та подавати від імені Компанії процесуальні документи у судових справах ( довідки, заперечення, клопотання, відводи тощо); знайомитися з матеріалами судових справ, робити з них витяги і копії; отримувати копії рішень ( ухвал, постанов) та інших документів, які знаходяться у справі, накази судів, інші виконавчі документи чи їх копії, а також користуватися усіма іншими правами, наданими чинним законодавством України позивачу ( заявнику, скаржнику, кредитору), відповідачу (боржнику) та третій особі..

Відповідно до ч.ч.2,4 ст.15 ГПК України, - справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої -третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

У даному випадку територіальна підсудність справи за участю відокремленого підрозділу , Філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз»юридичної особи ,- Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»визначено відповідно до вимог статті 15 ГПК за місцезнаходженням відособленого підрозділу, якому надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи. Окрім того, спір випливає саме з діяльності відокремленого підрозділу, що вбачається із наступного.

02 вересня 2011 року між Стороною -1, ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України», в особі заступника директора УМГ «Львівтрансгаз»Олійника І.Я., який діє на підставі довіреності №274 від 07.04.2011 року (покупець) та стороною-2, ТзОВ «Спец-Контакт», в особі директора Мягкий Д.В., який діє на підставі статуту (продавець) укладено договір купівлі-продажу №1109041088 ( далі -договір).

Відповідно до п.1.1 договору , продавець, який є власником товару, зобов»язується поставити і передати його у власність ( повне господарське відання) покупця, а покупець зобов»язується прийняти і оплатити його на умовах цього договору.

Найменування ( номенклатура, сортимент, асортимент) , кількість і ціна товару , що є предметом цього договору, обумовлюється в Специфікації ( оформляється як додаток №1), яка є невід»ємною частиною цього договору ( п.1.2).

Відповідно до п.5.1 договору , товар повинен бути повністю поставленим покупцю : костюм робочий бавовняний -на протязі 40 днів після підписання договору ; куртка бавовняна на утепленій підкладці -на протязі 70 днів після підписання договору ; штани бавовняні на утепленій підкладці -на протязі 90 днів після підписання договору ; на умовах СРТ в с.Угерсько, Стрийського району, Львівської області згідно вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «ІНКОТЕРМС»-2000.

Датою поставки ( п.5.2 договору) вважається дата підписання сторонами накладної.

Відповідно до п.5.3 договору -перехід права власності на товар відбувається в момент підписання накладної.

Ціна за одиницю товару передбачена Специфікацією, яка є невід»ємною частиною цього договору (п.6.1).

Загальна ціна цього договору ( п.6.2) -703200,00 грн. Ціни по цього договору вказані з врахуванням ПДВ , що складає 117200,00 грн, включають в себе вартість товару та інші витрати, зобов»язання по яких , згідно цього договору та додатків до нього, покладені на продавця ( п.6.3).

В п.7.1 договору сторони погодили, що покупець проводить розрахунки з продавцем шляхом безготівкового перерахунку коштів протягом 120 ( ста двадцяти) днів після отримання продукції.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31 березня 2012 року, в частині розрахунків -до повного виконання ( п.9.1 договору).

Сторонами підписана Специфікація №1, як невід»ємна частина договору , яка містить найменування товару, технічні і якісні характеристики товару, одиницю виміру, кількість товару, ціну за одиницю товару, вартість кожного виду товару.

Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передбачає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст.691,692 ЦК України покупець зобов»язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов»язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

На виконання зобов»язань за договором купівлі-продажу, позивач відпустив відповідачу товар, а останній прийняв без зауважень та претензій , по наступних видаткових накладних :

- по видатковій накладній №1106 від 11 жовтня 2011 року ( згідно довіреності відповідача №634 від 10.10.2011 р ), товар ( костюм бавовняний, 2400,00 комплектів ) вартістю з ПДВ -388800,00 грн.;

- по видатковій накладній №1441 від 28 грудня 2011 року ( згідно довіреності відповідача №822 від 28.12.11 р ) , товар ( куртка утеплена ІТП в кількості 1200,00 шт, брюки ватні в кількості 700,00 штук) , загальною вартістю з ПДВ 314 400,00 грн.

Таким чином, по перелічених видаткових накладних відповідач отримав від позивача на виконання умов договору-купівлі продажу від 02.09.2011 року товару на загальну суму 703200,00 грн.

Відповідач частково провів розрахунок з позивачем за отриманий товар , а саме : згідно платіжного доручення №5036 від 28.11.2011 р - 50 000,00 грн. ( за призначення платежу : оплата за костюми робочі по договору від 02.09.2011 р №1109041088) ; згідно платіжного доручення №1698 від 10.04.2012 р -20 000,00 грн. (призначення платежу : оплата за костюми робочі згідно договору від 02.09.2011 р №1109041088); згідно платіжного доручення №1763 від 12.04.2012 р -50000,00 грн. ( призначення платежу : оплата за костюми робочі згідно договору від 02.09.2011 р №1109041088). 04.07.2012 року відповідач перерахував позивачу 40400,00 грн. ( оплата за спецодяг по накладній №1441 від 28.12.11 р згідно договору від 02.09.2011 р №1109041088). Із врахуванням перелічених оплат, станом на 09.07.2012 року заборгованість відповідача перед позивачем склала 524800,00 грн.

Матеріали справи підтверджують, що позивач намагався врегулювати спір в досудовому порядку, з цією метою скеровував відповідачу лист-вимогу за вих.№10/33 від 20.03.2012 року про погашення заборгованості. Відповіді позивач не отримав.

Відповідач підтверджує факт поставки йому позивачем на виконання умов договору купівлі-продажу від 02.09.2011 року товару за переліченими вище видатковими накладними, отримання товару, часткову оплату та залишок основного боргу (оскільки товар отриманий ,однак повністю не оплачений ) у сумі 542800,00 грн.

Підставами виникнення цивільних прав та обов»язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст.11 ЦК України).

У відповідності до ст.509 ЦК України зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов"язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов"язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

З гідно ст.175 ГК України майнові зобов"язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.525 ЦК України , одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов"язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт ( управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 193 ГК України суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов»язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов»язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов»язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов»язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов»язання припиняється його виконанням , проведеним належним чином.

Оскільки відповідач не оспорює суми основного боргу (542800,00 грн) ,визнає позов в цій частині, а матеріалами справи доведено наявність основного боргу в сумі 542800,00 грн, то вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 542800,00 грн. підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання ( неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ч.1 ст.612 ЦК України.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов»язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов»язання.

Нормами Господарського процесуального кодексу України не наділено господарський суд правом , приймаючи рішення зменшувати розмір 3% річних, інфляційних нарахувань ( незалежно від обставин ) і тим більше «не застосовувати до стягнення 3% річних), нарахованих позивачем, як цього просить відповідач у клопотанні, заявленому у доповненні до відзиву .

На підставі наведеного, клопотання відповідача , висловлене у доповненні до відзиву стосовно «незастосування 3% річних, нарахованих позивачем», суд відхиляє за безпідставністю.

Відповідач не висловив зауважень до розрахунку 3% річних в сумі 5370,00 грн, проведених позивачем Позивач провів розрахунок 3 % річних за весь час прострочення грошового зобов»язання із врахуванням умов договору купівлі-продажу щодо строків проведення розрахунків, фактичних обставин по поставці товару за видатковими накладними та із врахуванням проведених відповідачем часткових платежів.

Вимога позивача про стягнення 3% річних в сумі 5370,00 грн. підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов»язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п.10.1 договору купівлі-продажу зазначено, що за порушення умов цього договору, постраждала сторона зокрема, застосовує штрафні ( в розмірі, визначеному ст.231 ГКУ санкції), в порядку передбаченому діючим законодавством України.

У зазначеному пункті договору відсутнє посилання , зокрема на ч.6 ст.231 ГК України, яка регулює виключно правовідносини між сторонами щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань , як на будь-яку іншу частину зазначеної норми. Позивач заявив вимоги про стягнення пені та штрафу на підставі ч.2 ст.231 ГК України.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Частиною 1 статті 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов»язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов»язання, в якому хоча б одна сторона є суб»єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов»язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов»язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором , у таких розмірах :

за порушення умов зобов»язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов»язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущене прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника , який порушив господарське зобов»язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз.3 ч.2 ст.231 ГК, можливо при сукупності відповідних умов, а саме : якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом ; якщо порушено господарське зобов»язання, в якому хоча б одна сторона є суб»єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов»язання, пов»язаного з обігом (поставкою) товарів, виконання робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.(постанова Верховного Суду України від 20 грудня 2010р у справі №3-41гсЮ; постанова Верховного Суду України від 28 лютого 2011 року у справі №3-Пгсіі).

В інших випадках порушення виконання господарських зобов»язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених частиною 2 статті 231 ГК України, оскільки останнім допущено прострочення виконання грошового зобов»язання.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору

Відповідно до ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене вище, матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу та 3 % річних .

Судові витрати ( судовий збір ) підлягає відшкодуванню пропорційно до задоволених вимог, згідно ст.49 ГПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1, 2, 21,32,33,34,36,43,49,75,82,84,85, 116 ГПК України, суд,-

Вирішив :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(ідентифікаційний код юридичної особи -30019801, місцезнаходження за адресою :01021, м.Київ, Печерський район, Кловський узвіз, будинок 9/1) в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз»Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(код 25560823, місцезнаходження за адресою :79053, Львівська область, місто Львів, Франківський район, вулиця Рубчака, будинок,3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Контакт» (ідентифікаційний код юридичної особи -32019384, місцезнаходження за адресою: 83086 м.Донецьк, Ворошиловський район, вулиця Первомайська, буд.24 кв.1) 542800,00 грн. основного боргу, 5370,00 грн. -3% річних, 10963,40 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4. В решті вимог- відмовити позивачу.

В судовому засіданні 04.10.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення. Повний текст рішення виготовлено 09.10.2012 р.

Суддя Кітаєва С.Б.