Рішення № 26385684, 02.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-68/11793-2012 02.10.12

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах»до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»провідшкодування шкоди в порядку регресу,

Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: Пушкарьова К.В., за довіреністю,від відповідача: не з'явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах»(далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 8.008,16 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 8.008,16 грн., як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/11793-2012 та призначено до розгляду на 10.09.2012.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався в зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребувати додаткові докази.

Позивач у судових засіданнях підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач явку своїх представників в судове засідання не забезпечив проте надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти заявлених позовних вимог заперечував посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні докази керування Папкою В'ячеславом Анатолійовичем транспортним засобом марки «Деу Ланос»державний номер АР 1553 АВ на законних підставах та на те, що позивачем було помилково виплачено страхове відшкодування з урахуванням ПДВ суб'єкту, що не є платником податку на додану вартість.

У судовому засіданні 02.10.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах»та Папкою Тетяною Іванівною (далі -страхувальник) 26.05.2009 було укладено договір страхування № ZPJ0AR57710157 (далі -Договір), за яким було застраховано автомобіль марки «Деу Ланос»державний номер АР 1553 АВ.

В місті Запоріжжя 12.03.2011 по вул. Набережна сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю транспортного засобу марки «Деу Ланос»державний номер АР 1553 АВ, який належить на праві власності страхувальнику та перебував під керуванням Папки В'ячеслава Анатолійовича та транспортного засобу марки «Great Wall Wincle», д.н. АР 3505 ВК, який належить на праві власності Коломоєць Володимиру Борисовичу та перебував під його керуванням.

Внаслідок зазначеного ДТП було пошкоджено автомобіль марки «Деу Ланос»державний номер АР 1553 АВ.

Постановою Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 21.03.2011 у справі № 3-691/2011 Коломоєць Володимира Борисовича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

З метою визначення вартості матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля марки «Деу Ланос»державний номер АР 1553 АВ, позивач замовив у ФОП Литвиненко Г.Г. (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача № 3867 від 01.10.2005) звіт про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу. Згідно зі звітом № 12054 від 23.03.2011 вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Деу Ланос»державний номер АР 1553 АВ з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та НДС становить 8.300,22 грн.

Позивач відповідно до страхового акту № И-1771 від 13.04.2011, звіту № 12054 від 23.03.2011 та на підставі заяви страхувальника виплатив страхове відшкодування у розмірі 8.008,16 грн., про що свідчить платіжне доручення № 2623 від 15.04.2011.

Транспортний засіб марки «Great Wall Wincle», д.н. АР 3505 ВК, застраховано у відповідача згідно полісу № ВЕ/2036333 (3 типу) страхувальником за яким є Коломоєць Володимир Борисович, що підтверджується витягом з Єдиної централізованої бази МТСБУ, що знаходиться в матеріалах справи.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача регресну вимогу № zp.1.2370-И від 24.04.2012 про виплату страхового відшкодування у розмірі 8.008,16 грн. (отримана уповноваженим представником відповідача 03.05.2012 про що свідчить відмітка на повідомлені про вручення поштового відправлення), але станом на час звернення позивача з позовом до суду відповіді на зазначену заяву відповідачем не надано, виплати страхового відшкодування в порядку регресу не здійснено.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 "Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди"визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Судом установлено, що транспортний засіб марки «Great Wall Wincle», д.н. АР 3505 ВК, що перебував під керуванням Коломоєць Володимира Борисовича, застраховано у відповідача згідно полісу № ВЕ/2036333 страхувальником за яким є Коломоєць Володимир Борисович, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик (страхова організація, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільної-відповідальності) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені обставини справи, відповідач є особою, відповідальною за шкоду, завдану автомобілю особи, застрахованої позивачем, оскільки відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, а саме за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

На час ухвалення судом рішення у даній справі обов'язок по виплаті страхового відшкодування у відповідача настав. Доказів того, що відповідач сплатив позивачу заявлену суму страхового відшкодування у розмірі 8.008,16 грн. до суду не надано.

Доводи відповідача викладені у відзиві на позов, щодо відсутності в матеріалах справи доказів керування Папкою В'ячеславом Анатолійовичем транспортним засобом марки «Деу Ланос»державний номер АР 1553 АВ на законних підставах, визнаються судом необґрунтованими оскільки як вбачається з наявного в матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки «Деу Ланос» державний номер АР 1553 АВ, громадянин Папка В.А. є особою, що має право керувати зазначеним транспортним засобом.

Стосовно доводів відповідача викладених у відзиві щодо помилкової виплати позивачем страхового відшкодування з урахуванням ПДВ суб'єкту, що не є платником податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з пп. 3.2.3 ст. 3 Закону України від 03.04.1997 N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", із змінами і доповненнями (далі - Закон N 168), який був чинним до 01.01.2011, операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість виникають у платника податку на додану вартість, який здійснює операції з поставки товарів чи послуг (товарно-матеріальних цінностей і послуг з ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об'єкта), оскільки такі операції є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Враховуючи зазначене, у разі якщо страхові разі якщо придбання послуг з ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об'єкта чи суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг з ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини, інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості і виділяються окремим рядком у розрахункових документах.

Як вбачається із меморіального ордеру № 40 від 18.04.2010 страхове відшкодування у розмірі 8.008,15 грн. було виплачено ПАТ «Приватбанк»як вигодонабувачу з призначенням платежу «погашення заборгованості по кредитному договору №ZPJ0AK57710157 від 26.05.2008 Папка Тетяна Іванівна за рахунок страхового відшкодування згідно акту від 13.04.2011».

Відповідно до пп. 3.2.3 ст. З Закону N 168 надання послуг із страхування не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість при виплаті страхових платежів безпосередньо потерпілим податок на додану вартість не нараховується і окремим рядком не виділяється.

Згідно з пп. 196.1.3 ст. 196 Податкового кодексу України від 02.12.2010 N 2755-VІ, який набрав чинності з 01.01.2011, не є об'єктом оподаткування операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів. Дана правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду України при розгляді цивільних справ, що виникають з договорів страхування та роз'яснення аналогічного змісту було надано в листах Державної податкової адміністрації України N 10143/5/16-1516 від 21.08.2009, № 7536/10/31-606 від 20.07.2011 та N 2573/К/15-3414-26 від 18.01.2012.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем належними засобами доказування не доведено, що ПАТ «Приватбанк», що отримало страхове відшкодування з врахуванням суми ПДВ є платником податку на додану вартість та останнім не надано до суду доказів сплати цих коштів за проведення ремонтних робіт та придбання запчастин у організації, яка є платником податку на додану вартість, розмір виплаченого страхового відшкодування є перевищенням розміру прямого збитку який завдано страхувальнику, а тому підстави для стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 1.383,37 грн. (ПДВ 20 % від вартості відновлювального ремонту у розмірі 8.300,22 грн., що визначена на підставі звіту № 12054 від 23.03.2011) у позивача відсутні.

Підпунктом 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза -це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих (12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів").

Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним відповідачем зі своїм страхувальником, ліміт відповідальності по майну - 25.500 грн., розмір франшизи становить 510,00 грн.

Відтак, відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

З урахуванням наведеного суд, враховуючи встановленні обставини справи та ліміт відповідальності 25.500,00 грн., франшизу 510,00 грн. відповідно до полісу обов'язкового страхування № ВЕ/2036333, помилково виплачену з урахуванням ПДВ позивачем суму страхового відшкодування та франшизу встановлену умовами договору страхування № ZPJ0AR57710157 від 26.05.2009, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості підлягають задоволенню частково, а саме стягненню з відповідача в порядку регресу підлягають грошові кошти у розмірі 6.114,79 грн. (оцінка згідно звіту 8.300,22 грн. -ПДВ = 6.916,85 грн. -франшиза за договором страхування № ZPJ0AR57710157 від 26.05.2009 у розмірі 292,06 грн. = 6.624,79 грн. - франшиза за полісом № ВЕ/2036333 у розмірі 510,00 грн.)

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах»(49094, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна перемоги, 32, код ЄДРПОУ 33248430) страхове відшкодування в розмірі 6.114 (шість тисяч сто чотирнадцять) грн. 79 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1.229 (одна тисяча двісті двадцять дев'ять) грн. 01 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.10.2012.

Суддя Ониськів О.М.