Рішення № 26385509, 09.10.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.10.12 Справа № 27/5014/2221/2012

Суддя Лазненко Л.Л, за участю секретаря судового засідання Дрожанової О. В., розглянувши матеріали справи за позовом

Розівської дослідної станції інституту сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України, смт. Розівка Запорізької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транстар»,

м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 106371 грн. 35 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача: представник - Глущак Т.Ю., довіреність № 01 від 18.07.2012;

від відповідача: представник -не прибув;

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлена вимога про стягнення з відповідача 105884 грн. 00 коп. - основного боргу та 487 грн. 35 коп. -3% річних.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 06.09.2012 належною адресою відповідача є: м. Сєвєродонецьк луганської області, вул. Новікова б. 2.

Відповідач у судове засідання 18.09.2012 та 09.10.2012 не прибув без поважної причини, хоча належним чином сповіщені про час та місце проведення судового засідання про що свідчить особистий підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення, ніяких клопотань не заявив.

Відзив на позовну заяву відповідач суду не представив, що не є перешкоджає для розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості не надав.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

12.03.2010 між Розівською дослідною станцією (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транстар»(відповідач) досягнена домовленість про те, що відповідач поставляє позивачу аміачну селітру (ГОСТ-2-85 марки Б у мішках по 50 кг) на загальну суму 150884 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ.

Сторони домовились, що поставка товару здійснюється на умовах 100% передоплати.

На підставі рахунку-фактури відповідача № 08-АМ від 12.03.2010 позивач, здійснив передплату в розмірі 150884 грн. 00 коп. згідно платіжного доручення № 47 від 12.03.2010 (а.с. 24).

Відповідно діючому законодавству відповідачем була виписана податкова накладна № 08-Ам від 12.03.2010, у якій зазначено, що товаром є амселітра на загальну суму 150884 грн. 00 коп.

Відповідач у порушення своїх зобов'язань товар позивачу не поставив.

Згідно банківським випискам, відповідачем повернена частина попередньої оплати 29.04.2010 у сумі 20000 грн. 00 коп. та 23.06.2010 у сумі 25000 грн. 00 коп.

Сума невиконаних відповідачем зобов'язань із поставки позивачу вказаного товару склала 105884 грн. 00 коп. (з урахуванням повернутої суми).

В зв'язку з порушенням відповідачем домовленості, позивач претензією від 14.06.2012 № 263 (а.с. 28), просив відповідача повернути йому передоплату в сумі 105884 грн. 00 коп. в семиденний строк з дня одержання вимоги.

Відповідач одержав претензію позивача 29.06.2012, та залишив її без розгляду, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов»язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи, що позивач вимагав повернення суми передоплати (з урахуванням частини повернутої передоплати), у відповідача виникло грошове зобов'язання -сплатити (повернути) позивачу грошові кошти (передоплату) в сумі 105884 грн. 00 коп.

Так як строк виконання відповідачем грошового зобов'язання не був встановлений домовленістю між сторонами, на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України відповідач зобов'язаний виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Як було вказано вище, вимогу позивача відповідач одержав 29.06.2012.

Відповідач грошові кошти до теперішнього часу позивачу не повернув.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто -неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно з п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Отже позивачем правомірно нараховані відповідачу 3% річних у розмірі 487 грн. 35 коп. за період з 07.07.2012 по 31.08.2012.

За вказаних обставин, вимоги позивача за позовом підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам та підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідачем контррозрахунок суми позову не представлений, сума боргу не оспорена, докази її погашення або дотримання розрахункової дисципліни не надані.

Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 09.10.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транстар», 93400, вул. Новікова, б. 2, м. Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 21776443 (фактична адреса: м. Сєвєродонецьк, вул. Заводська, 24) на користь Розівської дослідної станції інституту сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України, 70300, вул. Академічна, б. 5, смт. Розівка Запорізької області, ідентифікаційний код 00496722, - борг з повернення передоплати в сумі 105884 грн. 00 коп., - 3% річних в сумі 487 грн. 35 коп. - витрати на судовий збір в сумі 2127 грн. 42 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 11.10.2012

Суддя Л.Л. Лазненко