Рішення № 26385297, 02.10.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 8/120/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.12 Справа № 5009/3521/12

за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі Відокремленого підрозділу «»Запорізька атомна електрична станція»(71504, Запорізька область, м.Енергодар, вул. Промислова, 133)

до відповідача Комунального підприємства «Виробничий комбінат «Тепло-водоканал»(71504, Запорізька область, м.Енергодар, вул.. Курчатова, 1, а/с 569)

про стягнення 28 грн. 72 коп. пені за договором № 8ТВ-09 від 20.02.2009 р., 6 грн. 75 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 13 грн. 88 коп. річних процентів

Суддя І. А. Попова

Представники:

Позивача - Близнюкова С.І., дов. № 428334 від 04.04.2012 р.

Відповідача -не з'явився

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 28 грн. 72 коп. пені за договором № 8ТВ-09 від 20.02.2009 р., 6 грн. 75 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 13 грн. 88 коп. річних процентів.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 02.10.2012 р.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених в позові, відповідно до ч. 1 ст. ст. 530, 546, 549, 610, 612,625 526, 625 ЦК України, ст. ст. 193, 198, 218, 220, 230-231 ГК України. В обґрунтування вимог вказує, що 20.02.2009 р. з відповідачем укладено договір № 8ТВ-09 на водопостачання (технічна вода з насосної станції підпитки). Відповідно до п. 3.5 договору по закінченню звітного місяця відповідач зобов'язався протягом 2 робочих днів з моменту отримання підписати наданий нарочно з боку ВП ЗАЕС акт про надання послуг. Згідно п. 4.5 договору оплата за відпущену технічну воду здійснюється відповідно до затвердженого тарифу ВП ЗАЕС в розмірі 0,22 грн. за 1 куб. м., крім того ПДВ 0,04 грн., який з червня 2011 р. збільшено до 0,40 грн. за 1 куб.м. (з ПДВ). Відповідно до умов договору сторонами підписаний акт № 130/10 про надання послуг за жовтень 2011 р., згідно з яким КП «ВК «Тепло-водоканал»було відпущено 8933 куб. м. технічної води на загальну суму 3537,47 грн. Вказаний акт оплачений КП «ВК «Тепло-водоканал»»частково в сумі 2787,10 грн., внаслідок чого за останнім склалася заборгованість в розмірі 750,37 грн., яка сплачена відповідачем 12.07.2012 р. Відповідно до п. 4.6 договору при несвоєчасній оплаті за відпущену технічну воду споживач сплачу постачальнику пеню за прострочення платежу в розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми, яка підлягає сплаті, за кожний день. За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача 28 грн. 72 коп. пені, нарахованої за період з 01.12.2012 р. по 31.05.2012 р. Крім того, у відповідності до ст.. 625 ЦК України до стягнення заявлено 6 грн. 75 коп. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з грудня 2011 р. по березень 2012 р., та 13 грн. 88 коп. річних процентів, нарахованих за період з 01.12.2011 р. по 12.07.2012 р.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, не скористався правом надати відзив на позов, в судове засідання представник не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Ухвалу від 19.09.2012 р. про порушення провадження по даній справі відповідач отримав 24.09.2012 р., про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштової кореспонденції, та мав достатньо часу на підготовку до розгляду справи та обґрунтування своїх заперечень за їх наявності. Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 02.10.2012 року за відсутності представника відповідача.

Згідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що сторонами по справі 20.02.2009 р. укладено договір № 8ТВ-09 на водопостачання (технічна вода з насосної станції підпитки), за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався відпустити відповідачу (споживачу) технічну воду в кількості 454,5 тис. куб. м., згідно розрахунку річного споживання, який є додатком № 1 до договору. Договір діє в редакції додаткової угоди № 1, підписаної сторонами 19.02.2010 р. Пунктом 3.5 договору передбачено, що по закінченню звітного місяця споживач зобов'язаний протягом 2 робочих днів з моменту отримання підписати наданий нарочно зі сторони постачальника акт про надання послуг в 3-х примірниках з обов'язковим зазначенням дати підписання акту та 2 примірника акту повернути нарочно представнику постачальника, який передає споживачу податкову накладну. Порядок розрахунків узгодженого сторонами розділом 4 договору, яким передбачено, що оплата спожиту технічну воду здійснюється споживачем щомісячно до останнього числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі оформлених з двох сторін актів шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Судом встановлено, що на виконання умов договору № 8 ТВ-09 від 20.02.2009 р. сторонами підписано Акт № 130/10 про надання послуг за жовтень 2011 р., з якого вбачається, що позивачем поставлено, а відповідачем прийнято технічну воду в кількості 8933 куб. м. на загальну суму 3537 грн. 47 коп.

Як свідчать вивчені матеріали, платіжним дорученням № 3277 від 21.11.2011 р. відповідач перерахував позивачу 2787 грн. 10 коп. в рахунок оплати за технічну воду за жовтень 2011 р. згідно рахунку № 130/10 від 31.10.2011 р. Остаточний розрахунок за отриману технічну воду в сумі 750 грн. 37 коп. відповідачем здійснено 12.07.2012 р., що підтверджується платіжним дорученням № 1791 від 12.07.2012 р.

Вимоги про стягнення пені в сумі 28 грн. 72 коп., нарахованої за період з 01.12.2011 р. по 31.05.2012 р., позивач обґрунтовує п. 4.6 договору № 8ВТ-09 від 20.02.2009 р., яким передбачено, що при несвоєчасній оплаті за відпущену технічну воду споживач сплачує постачальнику пеню за прострочення платежу в розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми, яка підлягає оплаті, за кожний день прострочення.

Позивач вказує, що в порушення вимог договору відповідач у встановлені строки зобов'язання щодо оплати поставленої технічної води в жовтня 2011 не виконав.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог. У відповідності до частини першої статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

За приписами частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Частиною шостою статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З огляду на наведене судом встановлено підстави щодо стягнення пені за несвоєчасно виконане грошове зобов'язання. Суд знаходить представлений розрахунок неустойки обґрунтованим, вимоги не суперечними ст. 232 ГК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язань по оплаті наданих йому послуг з водопостачання, розрахунок заявлених до стягнення річних процентів та втрат від інфляції грошових коштів перевірено, вимоги про стягнення річних процентів в сумі 13 грн. 88 коп., нарахованих за період з 01.12.2011 р. по 12.07.2012 р., та втрат від інфляції грошових коштів в розмірі 6 грн. 75 коп., нарахованих за період з грудня 2011 р. по березень 2012 р., суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги задовольняються.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, ст. ст. 193, 231, 232 ГК України, ст. 526, 549, 625 ЦК України, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Виробничий комбінат «Тепло- водоканал»(71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул.. Курчатова, 1, а/с 569, ЄДРПОУ 32400040) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція»(71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул.. Промислова, 133, ЄДРПОУ 19355964) 28 (двадцять вісім) грн.. 72 коп. пені, 6 (шість) грн.. 75 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 13 (тринадцять) грн.. 88 коп. річних процентів, 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення складено 05 жовтня 2012 року.

Суддя І.А. Попова