Рішення № 26385250, 28.08.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-12/5409-2012 28.08.12За позовом Державного підприємства "Чорнобильпроменергобуд"

До Приватного акціонерного товариства "Укренергомонтаж"

Про стягнення 579 876,75 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Ільницький В.Ф. -керівник, Вовканіч І.В. -представник за довіреністю б/н від 07.03.2012

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства "Чорнобильпроменергобуд" до Приватного акціонерного товариства "Укренергомонтаж" про стягнення 579 876,75 грн. внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами субпідряду № 26/05 від 05.05.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2012 було порушено провадження у справі № 5011-12/5409-2012 та призначено розгляд справи на 16.05.2012.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 16.05.2012, від 03.07.2012 розгляд справи відкладався відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін у судове засідання 08.08.2012 не з'явились, вимоги ухвали суду від 25.07.2012 у справі № 5011-12/5409-2012 не виконали, про причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань не подали.

У зв'язку з неявкою представників сторін, невиконанням ними повністю вимог ухвали суду від 25.07.2012 у справі № 5011-12/5409-2012 та з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд відклав розгляд справи на 28.08.2012.

В судове засідання 28.08.2012 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав,про причини неявки суд не повідомив заяв та клопотань не подавав.

Представник позивача надали пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02166, м. Київ, просп. Лісовий, 39, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується матеріалами справи, витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В матеріалах справи наявні конверти, в яких направлялись ухвали на адресу відповідача з інформацією підприємства зв'язку про відсутність адресата (відповідача) за вказаною адресою.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час і місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 28.08.2012, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

05.05.2010 року між позивачем -ДП "Чорнобильпроменергобуд" як субпідрядником та відповідачем - ПрАТ "Укренергомонтаж" як підрядником було укладено Договір субпідряду № 26/05, який було підписано повноважними представниками генпідрядника та субпідрядника і посвідчено печатками сторін. Оригінал договору було досліджено в судовому засіданні, а належним чином засвідчена позивачем копія наявна в матеріалах справи.

Відповідно до умов вказаного договору сторони погодили, що підрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе зобов'язання в межах договірної ціни виконати власними та залученими силами і засобами роботи, передбачені для будівництва та підготовки до експлуатації бетонного заводу (Майданчик А) та технічного майданчика загально будівельних робіт (Майданчик В), а саме робіт «нульового циклу»по відстійнику-вигребу каналізаційних стоків, підкранових коліях баштового крану, розташованих в районі ЧАЕС та передати виконані роботи підряднику у встановлений договором строк (п.2.1).

Згідно з п.3.1 договору сторони погодили, що договірна ціна складає 679 077,60 грн. з ПДВ. Вартість робіт визначена на основі ДБН Д.1.1-2000 і викладена в додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору.

Підрядник після письмового запиту субпідрядника на підставі рахунку протягом 5 календарних днів здійснює авансовий платіж у розмірі 10% від договірної ціни (п.5.1 договору), наступні проміжні платежі проводяться через 20 днів після підписання акту виконаних робіт КБ-2В та довідки щодо вартості виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 підписаних повноважними представниками сторін (п.5.4 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було підписано та скріплено печатками акти приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт на загальну суму 351 633,60 грн, в т.ч. за вересень 2010 року на суму 159 049,20 грн.. за жовтень 2010 року на суму 169 855,20 грн., за листопад 2010 року на суму 22 729,20 грн.

З наявних в матеріалах справи копій довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) та актів приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) роботи були виконанні позивачем якісно та у встановлений договорами строк, претензій щодо якості робіт у відповідача немає.

Таким чином, відповідач мав сплатити за виконанні роботи грошові кошти в сумі 351 633,60 грн. до 08.12.2010, тобто протягом 20 днів з дня підписання акту здачі-приймання робіт від 18.11.2010.

Листом від 08.02.2011 № 01-47 відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем та повідомив останнього, що затримка оплати виконаних робіт за договором субпідряду № 26/05 була викликана об'єктивними обставинами.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 21.03.2011 № 41 про сплату заборгованості в сумі 351 633,60 грн. протягом 10 днів з моменту її отримання.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 01.02.2012, що підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками. З вказаного акту звірки вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.02.2012 складає 351 633 грн. 60 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 ст. 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 838 ЦК України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Стаття 175 ч. 1 Господарського кодексу України (далі ГК України) встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 317 ГК України встановлює, що будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду.

Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено Господарським кодексом України.

Статтею 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Стаття 853 ЦК України встановлює обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Частиною 4 ст. 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Доказів зволікання чи несвоєчасного виконання робіт, а також виявлення недоліків виконаних робіт, з якими закон пов'язує можливість затримання розрахунків відповідачем не надано, а зміст актів приймання виконаних підрядних робіт та довідок про вартість виконаних робіт свідчить про виконання робіт у визначені Договором субпідряду № 26/05 строки та без будь-яких зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Стаття 527 ЦК України визначає, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, позовні вимоги Державного підприємства "Чорнобильпроменергобуд" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Укренергомонтаж" заборгованості за договором субпідряду № 26/05 від 05.05.2010 в розмірі 351 633,60 грн. з оплати будівельних робіт є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення трьох відсотків річних в сумі 13 900,9 грн. та інфляційних втрат в сумі 20 602,10 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання в період з 08.12.2010 року по 01.04.2012 року.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань

Враховуючи викладене а також те, що позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача суми 3 % річних в розмірі 7 969,61 грн. та суми інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 2 128,39 грн., а відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, суд дійшов висновку, що дана позовна вимога є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 169 135,8 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, що нарахована за період з 08.12.2010 по 01.04.2012.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договорів є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 13.2. Договору субпідряду при несвоєчасній оплаті за виконані роботи підрядник сплачує субпідряднику пеню в розмірі 0,1 % вартості виконаних робіт за кожний день прострочення платежу.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом здійснено перерахунок розміру пені за несвоєчасну оплату за виконані роботи з урахуванням обмежень, встановлених ч. 6 ст. 232 ГК України, тобто період нарахування пені має складати 6 місяців з 08.12.2010 по 08.06.2011:

351 633,60 грн. *0,1 % : 100 * 183 дні = 64 348 грн. 95 коп.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення пені за несвоєчасну оплату виконаних робіт за договором субпідряду № 26/05 підлягає частковому задоволенню в розмірі 64 348,95 грн.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 24 614,37 грн. штрафу за прострочення понад тридцять днів, нарахованого на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України, задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зі змісту ч. 2 ст. 231 ГК України вбачається, що даний штраф є видом відповідальності за порушення зобов'язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, які закуповуються за кошти державного бюджету. Даний висновок підтверджується також зазначеним у Постанові ВГСУ від 29.01.2009 у справі № 20/27, відповідно до якої зазначено, що обґрунтованими є також висновки господарських судів попередніх інстанцій про відмову в позові в частині стягнення з відповідача пені та штрафу на підставі ст. 231 ГК України, оскільки за змістом частини 2 зазначеної статті, вказані санкції застосовуються у випадках прострочення виконання робіт, надання послуг, поставки продукції, а не за порушення грошового зобов'язання та узгоджується з висновками Постанови ВГСУ від 22.01.2009 у справі 24/31.

Крім того, п. 4 ч. 3 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, Кабінету Міністрів України доручено визначити суб'єктів господарювання, що належать до державного сектору економіки, відповідно до вимог цього Кодексу.

Однак доказів того, що Кабінет Міністрів визначив позивача як суб'єкта господарювання державного сектору економіки, позивачем суду не надано.

За таких обставин у Господарського суду міста Києва відсутні підстави для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 231 ЦК України, тому позовні вимоги про стягнення 24 614,35 грн. штрафу задоволенню не підлягають, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України,суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Укренергомонтаж»(02166 м. Київ, просп. Лісовий, буд. 39, ідентифікаційний код 16403289) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Державного підприємства "Чорнобильпроменергобуд" (07270 Київська область, м. Чорнобиль, вул. Леніна, буд. 169, ідентифікаційний код 25301719) основну заборгованість з урахуванням індексу інфляції в сумі 372 235 (триста сімдесят дві тисячі двісті тридцять п'ять) грн. 70 коп.,три проценти річних в сумі 13 900 (тринадцять тисяч дев'ятсот) грн. 90 коп., пеню в сумі 64 348 (шістдесят чотири тисячі триста сорок вісім) грн. 95 коп., судовий збір в сумі 9 009 (дев'ять тисяч дев'ять) грн. 71 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Л.В. Прокопенко