Рішення № 26385102, 02.10.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.10.12 р. Справа № 5006/29/77/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Приватного малого підприємства «Лоцмен», м.Краматорськ, Донецька область

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк

про: стягнення заборгованості у розмірі 2 516,32грн., пені у сумі 256,67грн., інфляційних витрат у сумі 10,07грн., 3% річних у розмірі 50,46грн., штрафу у сумі 503,27грн.

за участю:

від позивача: Канішева А.І. - за довіреністю

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне мале підприємство «Лоцмен», м.Краматорськ, Донецька область (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 2 516,32грн., пені у сумі 256,67грн., інфляційних витрат у сумі 10,07грн., 3% річних у розмірі 50,46грн., штрафу у сумі 503,27грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором поставки товару №3907-11 від 01.11.2011р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Приватного малого підприємства «Лоцмен», договору поставки товару №3907-11 від 01.11.2011р., видаткової накладної №11/520 від 03.11.2011р., вимоги №121 від 20.06.2012р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 193, 216 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 49, 83-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 526-527, 625 Цивільного кодексу України.

31.08.2012р. Позивачем через канцелярію суду надані наступні документи: належним чином засвідчені копії договору поставки товарів №3907-11 від 01.11.2011р., видаткової накладної №11/520 від 03.11.2011р., вимоги №121 від 20.06.2012р., доказів направлення вимоги на адресу Відповідача, правоустановчих документів Приватного малого підприємства «Лоцмен», податкової накладної.

24.09.2012р. Позивачем через канцелярію суду наданий додаток № 1 до договору поставки товарів № 3907-11 від 01.11.2011р.

Представник Позивача у судове засідання 02.10.2012р. з'явився, підтримав позовні вимоги.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців а саме: АДРЕСА_1;

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2011 року між Приватним малим підприємством «Лоцмен» (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір поставки №3907-11, відповідно п.1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю алкогольні, слабоалкогольні напої та продовольчі товари, надалі по тексту Договору «Товар», а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар на умовах даного Договору. Найменування, асортимент, кількість, ціна Товару визначаються за домовленістю Сторін і вказуються у товарних накладних, що є невід'ємною частиною Договору. Накладні складаються та оформлюються на підставі погоджених Сторонами Договору заявок.

У розділі 4 договору Сторони дійшли згоди щодо порядку розрахунків:

- Покупець робить оплату Товару протягом 5 (п'яти) календарних днів із дня одержання Товару шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника чи іншим особам, що не суперечить чинному законодавству України (п.4.1 Договору);

Згідно п.5.2 договору Покупець несе відповідальність за даним Договором за несвоєчасну оплату отриманого товару, згідно п.4.1 даного Договору, і виплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день затримки оплати, що діє в період за який стягується пеня. Крім того, за прострочення платежу понад 30 (тридцять) календарних днів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20 (двадцяти) % від загальної суми боргу. Термін нарахування штрафних санкцій (пені, штрафу) за прострочення виконання грошових зобов'язань, як і термін задоволення позову для стягнення неустойки, складає для Сторін Договору 3 (три) роки.

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на суму 2 516,32грн., що підтверджується видатковою накладною №11/520 від 03.11.2011р.

Внаслідок цього обов'язок передачі Постачальником товару вважається виконаним. Крім того факт поставки також підтверджується податковою накладною.

Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору поставки товарів №3907-11 від 01.11.2011р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 2 516,32грн., але Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов'язань по Договору - суду не надавались.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 2 516,32грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 295 200,00грн. до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобов'язань за договором, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення становить 10,07грн., 3% річних від суми загального боргу складає 50,46грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ" та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення у розмірі 10,03грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних також дійшов висновку про часткове задоволення у сумі - 50,36грн.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (за умовами передбаченими договором). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно п.5.2 договору за прострочення платежу понад 30 (тридцять) календарних днів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20 (двадцяти) % від загальної суми боргу. Термін нарахування штрафних санкцій (пені, штрафу) за прострочення виконання грошових зобов'язань, як і термін задоволення позову для стягнення неустойки, складає для Сторін Договору 3 (три) роки.

Факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань з оплати за товар, поставлений позивачем є доведеним, суд перевіривши арифметичний розрахунок нарахування суми штрафу, дійшов висновку про його часткове задоволення у розмірі 503,26грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.5.2 договору Покупець несе відповідальність за даним Договором за несвоєчасну оплату отриманого товару, згідно п.4.1 даного Договору, і виплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день затримки оплати, що діє в період за який стягується пеня. Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно п.5.2 договору термін нарахування штрафних санкцій (пені, штрафу) за прострочення виконання грошових зобов'язань, як і термін задоволення позову для стягнення неустойки, складає для Сторін Договору 3 (три) роки. Отже Позивачем обґрунтовано нараховано пеня за період з 09.11.2011р. по 09.07.2012р. (за 244 дні)

Проте суд, перевіривши арифметичний розрахунок нарахування пені дійшов висновку щодо задоволення у розмірі 256,43грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного малого підприємства «Лоцмен», м.Краматорськ, Донецька область до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 2 516,32грн., пені у сумі 256,67грн., інфляційних витрат у сумі 10,07грн., 3% річних у розмірі 50,46грн., штрафу у сумі 503,27грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Приватного малого підприємства «Лоцмен» (вул. 50 років ВЛКСМ, 2а, м.Краматорськ, 84311, ЄДРПОУ 23419138, р/р 26005010193288 у ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) заборгованість у розмірі 2 516,32грн., інфляційні витрати у сумі 10,03грн., пеню у розмірі 256,43грн., 3% річних у сумі 50,36грн., штраф у сумі 503,26грн., судовий збір у розмірі 1609,31грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 02.10.12р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 08.10.12р.