Рішення № 26385091, 03.10.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.10.12 р. Справа № 5006/47/72/2012

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Коржевій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі господарського суду справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (юридична адреса: 04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок № 8, фактична адреса: 04070, місто Київ, вулиця Братська, будинок № 14, під'їзд № 3, поверх 6; код ЄДРПОУ - 20474912)

до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (83053, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрьска, будинок № 111; код ЄДРПОУ - 30244124)

за участю третьої о?соби, яка не заявляє самостійн?их вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Самокіша Олександра А?натолійовича (місто Київ, вулиця В. Куч?ера, будинок № 8, квартира №12)

про відшкодування сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 22 097,87 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: Парапан Л.П., яка діє на підставі довіреності б/н від 21.12.2011

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулося до господ?арського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 22 097,87 гривень.

В об?ґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду наступні копії документів: договір добровільного страхування наземного транспорту № 1585-а/09к від 30.06.2009; довідку інспектора ВОмДТП Святошинського районну міста Києва лейтенанта міліції Передерій І.В. від 17.03.2010; акт огляду транспортного засобу від 18.03.2010; заяву про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу від 18.03.2010; розгорнуту довідку МВС ГУ в місті Києві про дорожньо-транспортну пригоду № 1214 від 23.03.2010; рахунок № АААС000822 від 25.03.2010; розрахунок суми страхового відшкодування від 07.04.2010; звіт про оцінку колісного транспортного засобу № 583 від 12.04.2010; постанову Святошинського районного суду міста Києва від 15.04.2010 відносно Самокіша О.А.; розпорядження на виплату страхового відшкодування від 05.05.2010; страховий акт № 1585-а/09к-2 від 11.05.2010; платіжне доручення № 2742 від 19.05.2010; претензію на адресу відповідача № 1002/р від 21.09.2010.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтею 27 Закону України «Про страхування», статями 11, 525, 526, 530, 993, 1166, 1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, статтею 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14 серпня 2012 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 28 серпня 2012 року, та з метою забезпечення правильного, своєчасного і повного розгляду справи господарським судом:

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Самокіша Олександра Анатолійовича;

- витребувано з Святошинського районного суду міста Києва справу про адміністративне правопорушення відносно Самокіша Олександра Анатолійовича.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28 серпня 2012 року розгляд справи відкладено до 03 жовтня 2012 року у зв'язку з неявкою представників сторін, невиконанням учасниками судового процесу вимог ухвали суду від 14 серпня 2012 року.

Представник позивача Парапан Л.П. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові та просила їх задовольнити.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України, і не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, заява про розгляд справи у відсутності представника не надходила.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Самокіш О.А. на виконання вимоги ухвали суду від 14 серпня 2012 року, письмових пояснень щодо обставин справи суду не надав.

Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неодноразова неявка без поважних причин належним чином повідомленого відповідача, і ненадання ним певних документів, істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого зволікання із вирішення спору.

Заслухавши уповноваженого представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

30 червня 2009 року між закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (правонаступником якого є приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування») (далі - позивач) та Цимбал Сергієм Вікторовичем було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 1585-а/09к (далі - Договір страхування), згідно з яким позивачем застраховані майнові інтереси Цимбал С.В., пов'язані з володінням, експлуатацією та розпорядженням транспортним засобом «Infiniti FX35» (далі - Інфініті), державний номерний знак АА 4000 ВО.

17 березня 2010 року на проспекті Перемоги-Святошинський шляхопровід в місті Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля марки «Audi 100» (далі - Ауді), державний номерний знак 77852 КВ, під керуванням Самокіша Олександра Анатолійовича з автомобілем марки «Інфініті», державний номерний знак АА 4000 ВО, під керуванням Цимбал Сергія Вікторовича, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічних пошкоджень.

Строк дії Договору страхування визначений з 03 липня 2009 року по 02 липня 2010 року, тобто на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди - 17 березня 2010 року автомобіль марки «Інфініті», державний номерний знак АА 4000 ВО, що належить Цимбал Сергію Вікторовичу, був застрахований позивачем.

З довідки інспектора ВОмДТП Святошинського районну ВДАІ міста Києва лейтенанта міліції Передерій І.В. від 17 березня 2010 року вбачається, що внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Інфініті», державний номерний знак АА 4000 ВО, отримав механічні пошкодження заднього бамперу та парктроніку.

Крім того, з розгорнутої довідки про дорожньо-транспорту пригоду, що видана ВОмДТП Святошинського районну ВДАІ міста Києва від 23 березня 2010 року вбачається, що ДТП, яка мала місце 17 березня 2010 року, за участю автомобіля марки «Інфініті», державний номерний знак АА 4000 ВО, під керуванням Цимбал Сергія Вікторовича та автомобіля марки «Ауді», державний номерний знак 77852 КВ, під керуванням Самокіша Олександра Анатолійовича сталася внаслідок порушення водієм Самокішем О.А. пункту 13.1 Правил дорожнього руху України .

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 15 квітня 2010 року, Самокіша О.А. було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та відносно нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 гривень.

18 березня 2010 року на адресу позивача від Цимбал С.В. надійшла заява про настання страхового випадку, за участю застрахованого автомобіля марки «Інфініті», державний номерний знак АА 4000 ВО.

Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власникові застрахованого автомобіля марки «Інфініті», державний номерний знак АА 4000 ВО, проведено оцінювання пошкоджень автомобіля та складено звіт № 583.

Відповідно до висновку звіту № 583 про оцінку колісного транспортного засобу від 12 квітня 2010 року, проведеного товариством з обмеженою відповідальністю «Експертно-асистуюча компанія «ЛЕГІОН», яке є суб'єктом оціночної діяльності (сертифікат № 6837/08, виданий Фондом державного майна України 15 квітня 2008 року), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Infiniti FX35, державний номерний знак АА 4000 ВО станом на 12 квітня 2010 року складає 23 123,33 гривень.

Позивачем дорожньо-транспорту пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.

З рахунку № АААС000822 від 25 березня 2010 року, оформленого ПП «АВТО-АКТИВ» (підприємство є платником податку на прибуток на загальних підставах) вбачається, що вартість запчастин для відновлювального ремонту автомобіля марки «Інфініті», державний номерний знак АА 4000 ВО, складає 29 587,85 гривень, з урахуванням 20 % ПДВ.

Відповідно до сформованого страхового акту № 1585-а/09к-2 від 11 травня 2010 року, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті власнику автомобіля марки «Інфініті», державний номерний знак АА 4000 ВО, на виконання умов Договору страхування становить 22 097,87 гривень.

На підставі заяви Цимбал С.В. про настання страхового випадку від 18 березня 2010 року, висновку звіту № 583 про оцінку колісного транспортного засобу від 12 квітня 2010 року, сформованого страхового акту № 1585-а/09к-2 від 11 травня 2010 року, позивач на виконання умов Договору страхування здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 22 097,87 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 2742 від 19 травня 2010 року.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права (стаття 22 ЦК України).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно частини першої статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Аналіз положень статей 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дозволяє зробити висновок, що страхову виплату було здійснено позивачем правомірно.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 228 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

З матеріалів витребуваної справи про адміністративне правопорушення, в тому числі з постанови Святошинського районного суду міста Києва від 15 квітня 2010 року вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 17 березня 2010 року сталася саме з вини Самокіша Олександра Анатолійовича, який керуючи автомобілем марки «Ауді», державний номерний знак 77852 КВ, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Інфініті», державний номерний знак АА 4000 ВО, під керуванням власника Цимбал Сергія Вікторовича, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Отже, саме дії третьої особи - Самокіша О.А., залученого за ініціативою суду для всебічного та повного розгляду справи, знаходились у причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням транспортних засобів.

Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, цивільна відповідальність Самокіша Олександра Анатолійовича - власника автомобіля марки «Ауді», державний номерний знак 77852 КВ, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди (17.03.2010) була застрахована в ПрАТ «Міська страхова компанія», на підставі полісу серії ВС № 9047814, згідно якого ліміт відшкодування за майнову шкоду складає 25 500,00 гривень, франшиза складає 0,00 гривень. Отже, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди відносно автомобіля марки «Ауді», державний номерний знак 77852 КВ, існував діючий поліс.

Позивач посилаючись на той факт, що автомобіль марки «Ауді», державний номерний знак 77852 КВ, яким керував Самокіш О.А., було застраховано у відповідності до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ПрАТ «Міська страхова компанія», надіслав відповідачу вимогу від 21 вересня 2010 року про здійснення грошового відшкодування в порядку регресу, з повним пакетом документів, передбаченим статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Як стверджує позивач, заяву відповідачем залишено без відповіді та виконання, і іншого не доведено, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що відповідач надіслав позивачу будь-які повідомлення про недотримання позивачем приписів законодавства щодо посвідчення наданого пакету документів та про інші недоліки і пропонував усунути їх для подальшого розгляду питання про виплату страхового відшкодування.

Посилаючись на невиплату суми страхового відшкодування, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 22 097,87 гривень.

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З аналізу вищевказаного вбачається, що відшкодування шкоди у розмірі еквівалентної суми франшизи покладається на страхувальника за Договором страхування.

Згідно преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що діяла у спірний період), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Слід зазначити, що відповідно до пункту першого частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою. Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки водія автомобіля марки «Ауді», державний номерний знак 77852 КВ, визнано винним у скоєнні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, а відповідач є відповідальною особою за завдані ним збитки, в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, то позивач набув право вимоги сплати відповідачем здійсненого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 22 097,87 гривень.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів відшкодування позивачу сплаченого страхового відшкодування з боку відповідача та/або інших осіб.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Сукупність наведених обставин і приписів закону, дозволяє суду зробити висновок про те, що позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та не спростовані відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок саме його неправильних дій.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 22, 993, 979, 1188, 1191, 1192 ЦК України, ст. 228 ГК України, ст. ст. 6, 12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 16, 27 Закону України «Про страхування», керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (83053, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрьска, будинок № 111; код ЄДРПОУ - 30244124, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (юридична адреса: 04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок № 8, фактична адреса: 04070, місто Київ, вулиця Братська, будинок № 14, під'їзд № 3, поверх 6; код ЄДРПОУ - 20474912, відомості про рахунки в установах банків відсутні) сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 22 097,87 гривень, судовий збір у розмірі 1609,50 гривень, а всього 23 707 (двадцять три тисячі сімсот сім) гривень 37 копійок.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 03.10.2012 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.10.2012.

Суддя Фурсова С.М.