Рішення № 26385006, 04.10.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.10.12 р. Справа № 5006/47/83/2012(5017/2012/1403)

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Коржевій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі господарського суду справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок № 38-Б) в особі Одеської філії Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (65045, місто Одеса, вулиця Успенська, будинок № 123; код ЄДРПОУ - 37165243)

до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (83053, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрьска, будинок № 111; код ЄДРПОУ - 30244124)

за участю третьої о?соби, яка не заявляє самостійн?их вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Семка Василя Олександровича (Одеська область, місто Южне, вулиця Будівельників, б?удинок № 13, квартира № 24)

про стягнення 21 101,48 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: Кирильченко Д.С., який діє на підставі довіреності № 723 від 30.12.2011

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Приватне акціонерне товариств?о «Страхове товариство «Іллічівське» в особі Одеської філії зве?рнулося до госп?одарського суду Одеської області з позовом, в якому просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 20 211,48 гривень, витрати на проведення експертної оцінки майнової шкоди у розмірі 890,00 гривень.

В об?ґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду наступні копії документів: договір іпотеки від 21.11.2008; витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно; договір добровільного страхування майна № ЦО-10-001944 від 11.03.2009; розгорнуту довідку Відділення Державтоінспекції міста Южний про дорожньо-транспортну пригоду № 8430804; заяву на виплату страхового відшкодування від 13.07.2009; довідку Відділення Державтоінспекції з обслуговування адміністративної території міста Южний при ВДАІ ГУМВС України в Одеській області від 14.07.2009; рахунок-фактуру № ЮТ-000001110 від 14.07.2009; звіт про експертну оцінку майнової шкоди завданої паливо-розподільчому обладнанню АЗС від 20.07.2009; постанову Южного міського суду Одеської області від 29.07.2009 відносно Семка В.О.; страховий акт № ЦО-11845-ЦО-10-001944-01 від 21.08.2009; розрахунок суми попереднього страхового відшкодування до страхового акту № ЦО-11845-ЦО-10-001944-01 від 21.08.2009; платіжне доручення № 3911 від 27.08.2009; платіжне доручення № 4522 від 28.09.2009; заяву на адресу відповідача на виплату відшкодування у порядку регресу за № БГ-1/310/09/2-іл від 19.04.2011; поліс.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтею 27 Закону України «Про страхування», статтею 993 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30 липня 2012 року позовну заяву передано за підсудністю до господарського суду Донецької області, оскільки згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження відповідача зареєстровано за адресою: 83053, Донецька область, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрська, будинок № 111.

14 серпня 2012 року позовна заява надійшла на адресу господарського суду Донецької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15 серпня 2012 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 28 серпня 2012 року, та з метою забезпечення правильного, своєчасного і повного розгляду справи господарським судом:

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Семка Василя Олександровича;

- витребувано з Южного міського суду Одеської області справу про адміністративне правопорушення відносно Семка Василя Олександровича.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28 серпня 2012 року розгляд справи відкладено до 04 жовтня 2012 року у зв'язку з неявкою представників сторін та надходженням від позивача клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача Кирильченко Д.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та просив їх задовольнити.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України, і не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, заява про розгляд справи у відсутності представника не надходила.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Семко В.О. на виконання вимоги ухвали суду від 15 серпня 2012 року, письмових пояснень щодо обставин справи не надав.

Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неодноразова неявка без поважних причин належним чином повідомленого відповідача, і ненадання ним певних документів, істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого зволікання із вирішення спору.

Заслухавши уповноваженого представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

11 березня 2009 року між відкритим акціонерним товариством «Страхове товариство «Іллічівське» (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Галичина» було укладено договір добровільного страхування майна № ЦО-10-001944 (далі - Договір страхування), згідно з яким позивачем застраховані майнові інтереси страхувальника, що не заперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим майном, вказаним у Додатку № 1 до Договору страхування, що є невід'ємною частиною цього Договору (а.с. 13-20).

Відповідно до Додатку № 1 до Договору страхування, застрахованим позивачем майном, серед іншого, є нежитлова будівля АЗС, розташована за адресою: Одеська область, місто Южне, вулиця Будівельників, 22 (а.с. 23).

Як вбачається із витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССВ № 042027, виданим комунальним підприємством «Южненське міське бюро технічної інвентаризації», комплекс, розташований за адресою: Одеська область, місто Южне, вулиця Будівельників, 22, належить товариству з обмеженою відповідальністю «Завод «Галичина», на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Н.А. 11.09.2006 за реєстровим номером 2972 (а.с. 24).

З матеріалів справи вбачається, що зазначений комплекс АЗС, перебуває в іпотеці, про що свідчить підпункт 5 пункту другого договору іпотеки від 21.11.2008, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Банк інвестицій та заощаджень» та товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Галичина» (а.с. 57-68).

20 квітня 2011 року відкрите акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське», на виконання вимог пункту 5 розділу ХVІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про акціонерні товариства», змінило організаційно-правову форму товариства на приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Іллічівське».

12 липня 2009 року на автозаправці «WOG», розташованій на вулиці Будівельників в місті Южне, сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля марки «MAN» (далі - МАН), державний номерний знак ВН 7824 ВТ, під керуванням Семка Василя Олександровича, який допустив зіткнення з бензоколонкою АЗС «WOG», внаслідок чого вона отримала механічних пошкоджень.

Строк дії Договору страхування визначений з 00 год. 00 хв. 12 березня 2009 року до 24 год. 00 хв. 11 березня 2010 року, тобто на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди - 12 липня 2009 року, комплекс АЗС, розташований за адресою: Одеська область, місто Южне, вулиця Будівельників, 22, був застрахований позивачем.

З довідки Відділення Державтоінспекції з обслуговування адміністративної території міста Южний при ВДАІ ГУМВС України в Одеській області від 14 липня 2009 року вбачається, що внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди паливно-роздавальна колонка Qantium-500 отримала пошкодження: тримачів роздавальних пістолетів - 3 одиниці, зовнішньої обшивки колонки, порвані муфти з'єднання роздавальних шлангів, електронних датчиків роздавального пістолета, порушення кріплення роздавальної колонки до фундаменту, поведення каркасу роздавальної колонки.

Крім того, з розгорнутої довідки про дорожньо-транспорту пригоду, що видана Відділенням Державтоінспекції з обслуговування адміністративної території міста Южний при ВДАІ ГУМВС України в Одеській області вбачається, що ДТП, яка мала місце 12 липня 2009 року, за участю автомобіля марки «МАН», державний номерний знак ВН 7824 ВТ, під керуванням Семка В.О., сталася внаслідок порушення водієм Семка В.О. пункту 13.1 Правил дорожнього руху України (а.с. 10).

Постановою Южного міського суду Одеської області від 29 липня 2009 року, Семка В.О. було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та відносно нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень (а.с. 12).

13 липня 2009 року на адресу позивача від представника ТзОВ «Завод «Галичина» надійшла заява про виплату страхового відшкодування (а.с. 53).

Для визначення розміру майнової шкоди, завданої паливно-розподільчому обладнанню АЗС, позивачем замовлено проведення експертної оцінки.

Відповідно до висновку звіту про експертну оцінку майнової шкоди, завданої паливно-розподільчому обладнанню АЗС від 20 липня 2009 року, проведеного товариством з обмеженою відповідальністю «Експерт-центр ТАНДЕМ», яке є суб'єктом оціночної діяльності (сертифікат № 5477/07, виданий Фондом державного майна України 12 лютого 2007 року, дійсний до 12 лютого 2010 року), вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу, складає 22 227,48 гривень (а.с. 25-33).

Позивачем дорожньо-транспорту пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.

З рахунку-фактури № ЮТ-000001110 від 14 липня 2009 року, оформленого товариством з обмеженою відповідальністю «ЮВЕНТА-ТРЕЙД» (підприємство є платником податку на прибуток на загальних підставах) вбачається, що вартість запчастин для відновлювального ремонту пошкодженої колонки АЗС, складає 22 918,10 гривень з ПДВ (а.с. 55).

Відповідно до сформованого страхового акту № ЦО-11845-ЦО-10-001944-01 від 21 серпня 2009 року (з урахуванням розрахунку попереднього страхового відшкодування до страхового акту) сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті ТзОВ «Завод «Галичина», на виконання умов Договору страхування становить 20 721,48 гривень (а.с. 43).

На підставі заяви ТзОВ «Завод «Галичина» про виплату страхового відшкодування від 13 липня 2009 року, висновку звіту про експертну оцінку майнової шкоди, завданої паливно-розподільчому обладнанню АЗС від 20 липня 2009 року, рахунку-фактури № ЮТ-000001110 від 14 липня 2009 року, сформованого страхового акту № ЦО-11845-ЦО-10-001944-01 від 21 серпня 2009 року, позивач на виконання умов Договору страхування здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 20 721,48 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 3911 від 27 серпня 2009 року (а.с. 45).

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права (стаття 22 ЦК України).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно частини першої статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Аналіз положень статей 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дозволяє зробити висновок, що страхову виплату було здійснено позивачем правомірно.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 228 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

З матеріалів справи, в тому числі з постанови Южного міського суду Одеської області від 29 липня 2009 року вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 12 липня 2009 року сталася саме з вини Семка Василя Олександровича, який керуючи автомобілем марки «МАН», державний номерний знак ВН 7824 ВТ, не вибрав безпечну дистанцію та інтервал, не урахував дорожню обстановку, габарити свого транспортного засобу, внаслідок чого допустив зіткнення з бензоколонкою АЗС «WOG», що призвело до її механічних пошкоджень.

Отже, саме дії третьої особи - Семка В.О., залученого за ініціативою суду для всебічного та повного розгляду справи, знаходились у причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням бензоколонки.

Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, цивільна відповідальність ТОВ «СК «ДОРСЕРВІС» - власника автомобіля марки «МАН», державний номерний знак ВН 7824 ВТ, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди (12.07.2009) була застрахована в ПрАТ «Міська страхова компанія», на підставі полісу серії ВС № 8230146, згідно якого ліміт відшкодування за майнову шкоду складає 25 500,00 гривень, франшиза складає 2 % (510 гривень). Отже, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди відносно автомобіля марки «МАН», державний номерний знак ВН 7824 ВТ, існував діючий поліс (а.с. 53).

Позивач посилаючись на той факт, що автомобіль марки «МАН», державний номерний знак ВН 7824 ВТ, яким керував Семко В.О., було застраховано у відповідності до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ПрАТ «Міська страхова компанія», надіслав відповідачу заяву від 19 квітня 2011 року на виплату грошового відшкодування в порядку регресу, з повним пакетом документів, передбаченим статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 50-51). Відповідач отримав регресну вимогу з доданими документами, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 51 об.).

Як стверджує позивач, заяву відповідачем залишено без відповіді та виконання, і іншого не доведено, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що відповідач надіслав позивачу будь-які повідомлення про недотримання позивачем приписів законодавства щодо посвідчення наданого пакету документів та про інші недоліки і пропонував усунути їх для подальшого розгляду питання про виплату страхового відшкодування.

Посилаючись на невиплату суми страхового відшкодування, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 20 211,48 гривень.

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З аналізу вищевказаного вбачається, що відшкодування шкоди у розмірі еквівалентної суми франшизи покладається на страхувальника за Договором страхування.

Згідно преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що діяла у спірний період), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Слід зазначити, що відповідно до пункту першого частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою. Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки водія автомобіля марки «МАН», державний номерний знак ВН 7824 ВТ, визнано винним у скоєнні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, а відповідач є відповідальною особою за завдані застрахованим автомобілем збитки, в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, то позивач набув право вимоги сплати відповідачем здійсненого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 20 211,48 гривень.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів відшкодування позивачу сплаченого страхового відшкодування з боку відповідача та/або інших осіб.

Розглядаючи позовні вимоги стосовно стягнення витрат на проведення експертної оцінки майнової шкоди у розмірі 890,00 гривень, господарський суд виходить з наступного.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми, сплаченої за проведення експертної оцінки у розмірі 890,00 гривень.

В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначає, що стаття 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України передбачено право страховка за договором майнового страхування на відшкодування коштів в межах фактичних витрат.

Однак, положення наведених статей передбачають, що для страховика, який виплатив страхове відшкодування право вимоги на відшкодування збитку з особи відповідальної за заподіяний збиток, обмежене розміром виплаченого страхового відшкодування, а не вказують на необхідність включення до обсягу стягуваної в порядку регресу суми всіх понесених збитків.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, у листі Верховного Суду України «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» від 19 липня 2011 року, зазначено, що у порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатить страхувальнику, при суброгації до страховика переходить лише частина вимоги страхувальника до заподіювача шкоди, яка дорівнює розміру страхового відшкодування. У порядку суброгації страховик не має права вимагати відшкодування вартості експертизи у зв'язку з тим, що такі витрати страховика не є страховим відшкодуванням, а спрямовані на визначення розміру збитків. Ці витрати належать до звичайної господарської діяльності страховика і не підлягають стягненню з особи, яка відповідальна за спричинену шкоду.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми, сплаченої за проведення експертної оцінки у розмірі 890,00 гривень, задоволенню не підлягають.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Справляння судового збору в Україні регулюється Законом України «Про судовий збір» (далі - Закон), із відповідними змінами і доповненнями.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати (частина друга статті 4 Закону).

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2012 становить 1 073,00 грн.

Таким чином, при зверненні до господарського суду з даним позовом позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1 609,50 гривень.

При цьому, як вбачається з платіжного доручення від 25.07.2012 № 141, наданого позивачем в якості доказу сплати ним судового збору за подання до суду позову, фактично позивачем було сплачено 1 653,00 гривень, тобто судовий збір було внесено в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Отже, розмір переплати становить 43,50 гривень.

На підставі того, що за приписами пункту 1 частини першої статті 7 Закону сплачена сума судового повертається за ухвалою суду у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сума судового збору у розмірі 43,50 гривень, перерахована згідно з платіжним дорученням від 25.07.2012 № 141 на суму 1 653,00 гривень, підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 22, 993, 979, 1188, 1191, 1192 ЦК України, ст. 228 ГК України, ст. ст. 6, 12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 16, 27 Закону України «Про страхування», керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» в особі Одеської філії Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (83053, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрьска, будинок № 111; код ЄДРПОУ - 30244124, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» в особі Одеської філії Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (65045, місто Одеса, вулиця Успенська, будинок № 123; поточний рахунок № 26503244354801 в Філії «Одеське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 328823, код ЄДРПОУ - 37165243) сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 20 211,48 гривень, судовий збір у розмірі 1 541,58 гривень, а всього 21 753 (двадцять одна тисяча сімсот п'ятдесят три) гривень 06 копійок.

В задоволенні позовних вимог про стягнення витрат за проведення експертної оцінки у розмірі 890,00 гривень - відмовити.

Повернути Приватному акціонерному товариству «Страхове товариство «Іллічівське» в особі Одеської філії Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (65045, місто Одеса, вулиця Успенська, будинок № 123; поточний рахунок № 26503244354801 в Філії «Одеське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 328823, код ЄДРПОУ - 37165243) з Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 43,50 гривень, сплаченого на підставі платіжного доручення від 25.07.2012 № 141 на суму 1653,00 гривень.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 04.10.2012 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.10.2012.

Суддя Фурсова С.М.