Рішення № 26384927, 01.10.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.10.12 р. Справа № 5006/47/84/2012(5017/1828/2012)

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Коржевій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі господарського суду справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, місто Київ, вулиця Федорова, будинок № 32-А; код ЄДРПОУ -30859524)

до Приватного акціонерн?ого товариства «Міська страхова компанія» (83053, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрьска, будинок № 111; код ЄДРПОУ - 30244124)

за участю третьої о?соби, яка не заявляє самостійн?их вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Гриценка Сергія Борис?овича (місто Харків, вулиця 23-Августа, будинок № 42, квартира № 148)

про відшкодування сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 26 490,31 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська стра?хова група» звернулося до господарського суд?у Одеської об?ласті з позовом, в якому просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 26 490,31 гривень.

В об?ґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду наступні копії документів: договір добровільного страхування транспортних засобів № 28-2107-0315 від 01.07.2010; заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 26.08.2010; акт огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектна відомість) від 26.08.2010; рахунок ДП «Автотрейдінг-Харків» № ХС-0027536 від 03.09.2010; звіт про оцінку вартості матеріального збитку № 523/09/10 від 09.09.2010, постанову Дзержинського районного суду міста Харкова від 20.09.2010 відносно Гриценка С.Б.; довідку Відділу Державтоінспекції з обслуговування міста Харкова та АТІ; розгорнуту довідку Відділу Державтоінспекції з обслуговування міста Харкова та АТІ про дорожньо-транспортну пригоду 08.10.2010; страховий акт № ПССКА-47 від 09.11. 2010; розрахунок суми страхового відшкодування від 09.11.2010; платіжне доручення № 59503 від 10.11.2010; заяву на адресу відповідача про виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу № 11/780 від 03.11.2011.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтею 27 Закону України «Про страхування», статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності», статями 526, 610, 993 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20 червня 2012 року позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30 липня 2012 року зазначену справу передано за підсудністю до господарського суду Донецької області, оскільки згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження відповідача зареєстровано за адресою: 83053, Донецька область, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрська, будинок № 111.

14 серпня 2012 року справа надійшла на адресу господарського суду Донецької області.

Так, ухвалою господарського суду Донецької області від 15 серпня 2012 року справу прийнято до провадження, та з метою забезпечення правильного, своєчасного і повного розгляду справи господарським судом проведено такі дії:

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Гриценка Сергія Борисовича;

- витребувано з Дзержинського районного суду міста Харкова справу про адміністративне правопорушення відносно Гриценка Сергія Борисовича.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27 серпня 2012 року розгляд справи відкладено до 01 жовтня 2012 у зв'язку з неявкою представників сторін та невиконанням вимог ухвали суду від 15 серпня 2012 року.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак на адресу суду надіслав заяву, в якій він просить розгляд справи провести без його участі, а також задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), і не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, заява про розгляд справи у відсутності представника не надходила.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Гриценко С.Б., на виконання вимоги ухвали суду від 15 серпня 2012 року, письмових пояснень щодо обставин справи не надав.

Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неодноразова неявка без поважних причин належним чином повідомленого відповідача, і ненадання ним певних документів, істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого зволікання із вирішення спору.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

01 липня 2010 року між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - позивач) та Прилуцькою Дар'єю Андріївною було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами № 28-2107-0315 (далі - Договір страхування), згідно з яким позивачем застраховані майнові інтереси Прилуцької Д.А., пов'язані з володінням, експлуатацією та розпорядженням транспортним засобом «Ford Fusion» (далі - Форд), державний номерний знак АХ 8594 СЕ, від страхових ризиків: пошкодження, незаконне заволодіння тощо (а.с. 8-14).

25 серпня 2010 року на вулиці Отакара Яроша в місті Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля марки «Шевролет», державний номерний знак АХ 0748 ВМ, під керуванням Гриценка Сергія Борисовича з автомобілем марки «Форд», державний номерний знак АХ 8594 СЕ, під керуванням Прилуцького Павла Вадимовича, внаслідок чого транспортні засоби отримали технічні пошкодження.

Строк дії Договору страхування визначений з 00 год. 00 хв. 03 липня 2010 року по 00 год. 00 хв. 02 липня 2011 року, тобто на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди - 25 серпня 2010 року автомобіль марки «Форд», державний номерний знак АХ 8594 СЕ, що належить Прилуцькій Дар'ї Андріївні, був застрахований позивачем.

З довідки Відділу Державтоінспекції з обслуговування міста Харкова та АТІ вбачається, що внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Форд», державний номерний знак АХ 8594 СЕ, отримав технічні пошкодження: деформування кришки багажника та заднього лівого крила; заднього бамперу (а.с. 19).

Крім того, з розгорнутої довідки, що видана Відділом Державтоінспекції з обслуговування міста Харкова та АТІ за № 5380 від 08 жовтня 2010 року вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 25 серпня 2010 року, за участю автомобіля марки «Форд», державний номерний знак АХ 8594 СЕ, під керуванням Прилуцького Павла Вадимовича, що належить Прилуцькій Дар'ї Андріївні та автомобіля марки «Шевролет», державний номерний знак АХ 0748 ВМ, під керуванням Гриценка Сергія Борисовича сталася внаслідок порушення водієм Гриценко С.Б. пункту 13.1 Правил дорожнього руху України (а.с. 20-21).

Постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 20 вересня 2010 року, Гриценка С.Б. було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та відносно нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень (а.с. 22).

26 серпня 2010 року на адресу позивача від Прилуцької Д.А. надійшла заява про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, за участю застрахованого автомобіля марки «Форд», державний номерний знак АХ 8594 СЕ (а.с. 15).

Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власникові застрахованого автомобіля марки «Форд», державний номерний знак АХ 8594 СЕ, проведено оцінювання пошкоджень автомобіля та складено звіт № 523/09/10.

Відповідно до висновку звіту № 523/09/10 про оцінку майна від 09 вересня 2010 року, проведеного товариством з обмеженою відповідальністю «УПН «ДЕКРА Експерт», яке є суб'єктом оціночної діяльності (сертифікат № 8840/09, виданий Фондом державного майна України 25 вересня 2009 року, дійсний до 25 вересня 2012 року), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Ford Fusion, державний номерний знак АХ 8594 СЕ внаслідок пошкодження при ДТП, складає 24 581,96 гривень (а.с. 27-46).

Позивачем дорожньо-транспортну пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.

З рахунку-фактури № ХС-0027536 від 03 вересня 2010 року, оформленого Дочірнім підприємством «Автотрейдінг-Харків» (яке є платником податку на прибуток на загальних підставах) вбачається, що вартість запчастин для відновлювального ремонту автомобіля марки «Форд», державний номерний знак АХ 8594 СЕ, складає 27 535,20 гривень з ПДВ (а.с. 25).

Відповідно до сформованого страхового акту № ПССКА-47 від 09 листопада 2010 року, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті власнику автомобіля марки «Форд», державний номерний знак АХ 8594 СЕ, на виконання умов Договору страхування становить 26 490,31 гривень, з урахуванням розрахунку суми страхового відшкодування. Порядок виплати страхового відшкодування, визначений шляхом зарахування першого платежу в сумі 3 246,61 гривень в рахунок несплаченої частини страхового платежу, а другого платежу в сумі 23 244,10 гривень перерахуванню на рахунок ДП «Автотрейдінг-Харків» (а.с. 48).

На підставі заяви Прилуцької Д.А. про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 26 серпня 2010 року, висновку звіту № 523/09/10 про оцінку майна від 09 вересня 2010 року, сформованого страхового акту № ПССКА-47 від 09 листопада 2010 року, позивач на виконання умов Договору страхування здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 23 244,10 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 59503 від 10 листопада 2010 року (а.с. 50), а частину платежу в сумі 3 246,21 гривень, зарахував в рахунок несплаченої частини страхового платежу.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права (стаття 22 ЦК України).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно частини першої статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Аналіз положень статей 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дозволяє зробити висновок, що страхову виплату було здійснено позивачем правомірно.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 228 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

З матеріалів витребуваної справи про адміністративне правопорушення, в тому числі з постанови Дзержинського районного суду міста Харкова від 20 вересня 2010 року вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 25 серпня 2010 року сталася саме з вини Гриценка Сергія Борисовича, який керуючи автомобілем марки «Шевролет», державний номерний знак АХ 0748 ВМ, не вибрав безпечну дистанцію та скоїв наїзд на автомобіль марки «Форд», державний номерний знак АХ 8594 СЕ, під керуванням Прилуцького Павла Вадимовича, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Отже, саме дії третьої особи - Гриценка С.Б. залученого за ініціативою суду для всебічного та повного розгляду справи, знаходились у причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням транспортних засобів.

Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, цивільна відповідальність Гриценка Сергія Борисовича - власника автомобіля марки «Шевролет», державний номерний знак АХ 0748 ВМ, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди (25.08.2010) була застрахована в АТ «Міська страхова компанія», на підставі полісу серії ВС № 9006130, згідно якого ліміт відшкодування за майнову шкоду складає 25 500,00 гривень, франшиза складає 510,00 гривень. Отже, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди відносно автомобіля марки «Шевролет», державний номерний знак АХ 0748 ВМ, існував діючий поліс (а.с. 95).

Позивач посилаючись на той факт, що автомобіль марки «Шевролет», державний номерний знак АХ 0748 ВМ, яким керував Гриценко С.Б., було застраховано у відповідності до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в АТ «Міська страхова компанія», надіслав відповідачу заяву на виплату страхового відшкодування в порядку регресу № 11/780 від 03 листопада 2011 року про здійснення грошового відшкодування в порядку регресу, з повним пакетом документів, передбаченим статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 51). Відповідач отримав регресну вимогу з доданими документами, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 53).

Як стверджує позивач, заяву відповідачем залишено без відповіді та виконання, і іншого не доведено, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що відповідач надіслав позивачу будь-які повідомлення про недотримання позивачем приписів законодавства щодо посвідчення наданого пакету документів та про інші недоліки і пропонував усунути їх для подальшого розгляду питання про виплату страхового відшкодування.

Посилаючись на невиплату суми страхового відшкодування, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 26 490,31 гривень.

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що діяла у спірний період), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Слід зазначити, що відповідно до пункту першого частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою. Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Так, як вбачається з інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, автомобіль марки «Шевролет», державний номерний знак АХ 0748 ВМ, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди був застрахований позивачем. Ліміт відповідальності за пошкодження майна становить 25 500,00 гривень, безумнова франшиза складає 510,00 гривень.

З аналізу вищевказаного вбачається, що відшкодування шкоди у розмірі еквівалентної суми франшизи покладається на страхувальника за Договором страхування.

При цьому, позивачем при зверненні з позовом до суду, не було враховано цих обставин.

Отже, з огляду на вищенаведене, та з урахуванням норм діючого законодавства, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Сума, що підлягає стягненню з відповідача становить 25 500,00 - 510,00 = 24 990,00 гривень, де:

- 25 500,00 гривень - ліміт відповідальності відповідача;

- 510,00 гривень - безумнова франшиза, яка покладається на позивача.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів відшкодування позивачу сплаченого страхового відшкодування з боку відповідача та/або інших осіб.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 22, 993, 979, 1188, 1191, 1192 ЦК України, ст. 228 ГК України, ст. ст. 6, 12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 16, 27 Закону України «Про страхування», керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Приватного акціонер?ного товариства «Страхова компанія «Українська страхова г?рупа» задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (83053, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрьска, будинок № 111; код ЄДРПОУ - 30244124, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, місто Київ, вулиця Федорова, будинок № 32-А; код ЄДРПОУ -30859524, відомості про рахунки в установах банків відсутні) сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 24 990,00 гривень, судовий збір у розмірі 1 518,40 гривень, а всього 26 508,40 (двадцять шість тисяч п`ятсот вісім) гривень 40 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 01.10.2012 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.10.2012.

Суддя Фурсова С.М.