Постанова № 26384534, 09.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2012 р. Справа № 5008/203/2012

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Ужгород (далі - відділення АМК),

на рішення господарського суду Закарпатської області від 16.05.2012 та

постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.2012

зі справи № 5008/203/2012

за позовом державного закладу "Берегівська районна санітарно-епідеміологічна станція", м. Берегове Закарпатської області (далі - Берегівська РСЕС),

до відділення АМК

про визнання недійсним рішення та

за зустрічним позовом відділення АМК

до Берегівської РСЕС

про стягнення штрафу в сумі 5 000 грн.

Судове засіданні проведено за участю представників сторін:

Берегівської РСЕС - не з'яв.,

відділення АМК -Зражевської Н.В., Біляєвої О.О.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Берегівська РСЕС звернулася до господарського суду Закарпатської області з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії відділення АМК від 29.02.2012 № 22 у справі № 04-12/2012 (далі - рішення № 22).

Відділення АМК подало зустрічний позов про стягнення 5 000 грн. штрафу, накладеного рішенням № 22.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 16.05.2012 (суддя Ремецькі О.Ф.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.2012 (колегія суддів у складі: суддя Процик Т.С. -головуючий, судді Дубник О.П., Скрипчук О.С.), позов Берегівської РСЕС задоволено; визнано недійсним рішення № 22; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

У касаційній скарзі відділення АМК просить Вищий господарський суд України рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову Берегівської РСЕС та задоволення зустрічного позову, посилаючись на порушення названими судовими інстанціями норм матеріального права. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що господарські суди дійшли помилкового висновку про те, що Берегівська РСЕС не займає монопольного (домінуючого становища на досліджуваному ринку, та про відсутність в діях цього суб'єкта господарювання порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

У відзиві на касаційну скаргу Берегівської РСЕС заперечує проти її доводів і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін як законні та обґрунтовані.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників відділення АМК, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Господарськими судами у справі встановлено, що:

- згідно з рішенням № 22:

визнано, що Берегівська РСЕС протягом 2010-2011 років займала монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з лабораторних досліджень безпечності та якості питної води з бюветів, колодязів та каптажних джерел (нецентралізоване питне постачання), які входять до переліку платних робіт і послуг у сфері державного санітарно-епедіміологічного нагляду в межах м. Берегово та Берегівського району з часткою сто відсотків;

- дії Берегівської РСЕС, які полягали в стягненні плати за послуги з лабораторних досліджень безпечності та якості питної води з колодязів та каптажних джерел (нецентралізоване питне постачання), які передбачені Державними санітарними нормами та правилами "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12.05.2010 № 400, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 01.07.2010 за № 452/17747 (далі -ДСанПіН 2.2.4-171-10), визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем шляхом встановлення таких цін та інших умов придбання товару, які неможливо було б установити за умов існування значної конкуренції на досліджуваному ринку;

за вказане порушення на Берегівську РСЕС накладено штраф у сумі 5 000 грн.;

- рішення № 22 обґрунтовано тим, що Берегівська РСЕС, укладаючи з власниками колодязів та каптажних джерел оплатні договори про проведення лабораторних досліджень питної води, всупереч вимогам ДСанПіН 2.2.4-171-10 включала до переліку послуг, що надаються за цими правочинами, такі лабораторні дослідження, як загальне мікробне число, показник на ентерококи та перевірка на наявність міді, хоча такі нормативи для води з колодязів та каптажних джерел не визначаються.

У частині першій статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зазначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Пункт 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнає: встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до пункту 2 статті 50 цього Закону зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

За змістом частин другої та третьої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання; соба, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно з пунктом 5.4 ДСанПіН 2.2.4-171-10 власники бюветів, колодязів чи каптажів джерел зобов'язані щорічно проводити планове обстеження цих споруд, їх поточний ремонт, чищення та дезінфекцію. Після кожного ремонту або чищення слід проводити дезінфекцію споруд та знезараження питної води, а також лабораторні дослідження (не менше двох з інтервалом відбору - 24 години) її безпечності та якості, що проводяться установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби за показниками, наведеними у додатках 1, 2, після чого вноситься відмітка у Санітарний паспорт щодо продовження його дії.

Додатки 1, 2 до ДСанПіН 2.2.4-171-10 містять відповідно переліки показників епідемічної безпеки питної води та санітарно-хімічних показників безпечності та якості питної води до яких віднесено, зокрема, перевірку на загальне мікробне число, ентерококи, наявність міді. При цьому зазначено, що ці показник не визначається для води колодязів та каптажів джерел.

Відповідно до пункту 5 Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.1999 № 1109 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 № 1217), державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється головними державними санітарними лікарями, їх заступниками, іншими посадовими особами, а також установами і закладами державної санітарно-епідеміологічної служби у порядку запобіжного та поточного нагляду.

Оскільки Берегівська РСЕС в розумінні названого Положення й є закладом державної санітарно-епідеміологічної служби, цей суб'єкт господарювання займає монопольне становище на досліджуваному в рішенні № 22 ринку лабораторних досліджень безпечності та якості питної води з бюветів, колодязів та каптажних джерел (нецентралізоване питне постачання), які входять до переліку платних робіт і послуг у сфері державного санітарно-епедіміологічного нагляду в межах м. Берегово та Берегівського району.

Відтак висновок попередніх судових інстанцій про те, що Берегівська РСЕС не займає монопольного (домінуючого) становища на досліджуваному ринку, є помилковим.

Разом з тим, у розгляді справи господарські суди дослідили, що предметом договорів, які були розглянуті в рішенні № 22, є роботи та послуги у сфері державного санітарно-епедіміологічного нагляду ("у сфері санітарного та епідеміологічного благополуччя населення"). Отже, під час виконання цих робіт Берегівська РСЕС мала керуватися наведеними вимогами ДСанПіН 2.2.4-171-10, зокрема, в частині необхідного переліку показників безпеки питної води з колодязів та каптажних джерел.

З огляду на викладене попередні судові інстанції дійшли помилкового висновку про відсутність у діях Берегівської РСЕС порушення законодавства про захист економічної конкуренції, необґрунтовано визнали недійсним рішення № 22 та відмовили в задоволенні зустрічного позову.

Керуючись статтями 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 16.05.2012 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.2012 зі справи № 5008/203/2012 скасувати.

3. У первісному позові відмовити.

4. Зустрічний позов задовольнити. Стягнути з державного закладу "Берегівська районна санітарно-епідеміологічна станція" штраф у сумі 5 000 грн., накладений рішенням адміністративної колегії Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.02.2012 № 22 у справі № 04-12/2012.

5. Стягнути з державного закладу "Берегівська районна санітарно-епідеміологічна станція" в доход державного бюджету України державне мито з позовної заяви в сумі 1 609, 50 грн., та судовий збір з апеляційної і касаційної скарг у загальній сумі 1 609, 50 грн.

Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Закарпатської області.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Харченко