Ухвала суду № 26384419, 10.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2012 року м. Київ К-20191/08

Колегія судів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському району Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.07.2008 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2008 року

у справі № 2-16/2739-2008А

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплиця»

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Кримтеплиця»(далі -позивач, СТОВ «Кримтеплиця») звернулось у березні 2008 року до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (далі - відповідач, ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим) про визнання протиправним та скасування рішення ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим № 0000012200/0 від 21.02.2008 року про застосування до позивача штрафних санкцій на суму 17 571,74 гривня на підставі ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.07.2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2008 року, позов задоволено: визнано незаконним та скасовано рішення ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим № 0000012200/0 від 21.02.2008 року про застосування до позивача штрафних санкцій на суму 17 571,74 гривня на підставі ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 2, 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 року № 185/94-ВР, ст. ст. 1, 188, 212, 215 Митного кодексу, п. 3.3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, що суди встановивши дату оформлення ВМД ІМ-40 «Імпорт»при надходженні товару по імпортній операції, дійшли висновку про її закінчення в належний термін виходячи з дати, вказаної на інвойсі.

Позивач СТОВ «Кримтеплиця»надало до суду свої заперечення на касаційну скаргу відповідача, в яких зазначило, що рішення попередніх судових інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій, 12.02.2008 року ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку СТОВ «Кримтеплиця»з питання дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за контрактом від 04.06.2007 року № 40453/06/2007/UА, укладеним з фірмою «Кnauf Insulatijn s.r.o.»(Словакія), під час якої, було встановлено порушення позивачем вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»№ 185/94 від 23.09.1994 року з наступними змінами і доповненнями, що виразилося у невчасному отриманні імпортного товару на суму 36 245,33 доларів США за зовнішньоекономічним контрактом від 04.06.2007 року № 40453/06/2007UА, з простроченням на 32 дні (з 01.10.2007 року по 01.11.2007 року).

За наслідками акту перевірки відповідачем складено акт перевірки № 175/23-01/04687229 від 12.02.2008 року, який було покладено в основу рішення № 0000012200/0 від 21.02.2008 року про застосування до позивача штрафних санкцій на суму 17 571,74 гривня на підставі статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Як підтверджують докази в матеріалах справи, 04.06.2007 року між СТОВ «Кримтеплиця» (покупець) та фірмою «Кnauf Insulatijn s.r.o.» (продавець) було укладено контракт № 40453/06/2007/UА, відповідно до якого, продавець взяв на себе зобов'язання поставити позивачу матеріал Аgpoban -матеріал мінераловатний в блоках згідно додатку до контракту, загальна сума контракту 36 245,33 доларів США на умовах DDU місто Сімферополі (а. с. 15).

Як свідчить платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металів від 02.07.2007 року та виписка по особовим рахункам позивача за 02.07.2007 року, позивач, на виконання умов даного контракту, перерахував контрагенту 36 245,33 доларів США. Отже, граничний строк надходження оплаченого позивачем товару -30.09.2007 року.

Штамп Чопської митниці на СМR -міжнародній транспортній накладній, інвойсі «Під митним контролем», свідчить про те, що фірма «Кnauf Insulatijn s.r.o.» (Словакія) товар за контрактом ввезла до України 07.08.2007 року, а до місця призначення (місто Сімферополь) згідно штампу Кримської регіональної митниці «Під митним контролем» -23.08.2007 року.

Штамп Кримської регіональної митниці на ВМД -вантажній митній декларації -від 01.11.2007 року.

Крім того, як свідчить акт перевірки, відповідач вважає, що датою перетину товаром митного кордону України є дата завершення оформлення вантажної митної декларації (в даному випадку відмітка митниці від 01.11.2007 року), а не дата відмітки митниці на інвойсі (07.08.2007 року), що і призвело до нарахування спірної пені.

За викладених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, про те, що вказані висновки ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.1994 року, виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності -з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Статтею 2 даного Закону встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі якщо таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до частини 1 статті 4 зазначеного Закону, порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» № 959 від 16.04.1991 року, моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується або імпортується, від продавця до покупця.

Як визначено статтею 6 Митного кодексу України, межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон становлять митний кордон України.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що імпортний товар вважається таким, що надійшов на територію України з моменту перетину митного (державного) кордону України, а не з моменту оформлення ВМД, з чим також погоджується колегія суддів касаційної інстанції.

Термін «момент перетину товаром митного кордону України» визначено Митним кодексом України.

Зокрема, пунктом 2 статті 1 цього Кодексу передбачено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Також, пунктом 23 статті 1 Митного кодексу України передбачено, що «переміщення товарів через митний кордон України» визначається як ввезення товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом.

Відповідно до статті 43 Митного кодексу України, товари перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України і закінчується після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Момент перетину товаром митного кордону України також конкретизує поняття «Пропуск товарів через митний кордон України», яке означає дозвіл митного органу на переміщення товарів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур (пункт 35 статті 1 Митного кодексу України).

Статтею 70 Митного кодексу України визначено, що метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.

Отже, при цьому, суд першої інстанції зробивши висновок, виходив також з того, що вантажна митна декларація, згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 року № 574, є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів, прийняття якої митницею для оформлення є процедурою попередньої перевірки відомостей, зазначених у ВМД, щодо відповідності до вимог, визначених у цьому Положенні, та наданих документів.

Тобто, оформлена вантажна митна декларація не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України та засвідчує надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж. На цьому документі проставляється відбиток штампа «Під митним контролем» (імпорт), виписується провізна відомість у митницю повного митного оформлення, на ній проставляється штамп «Під митним контролем» (імпорт) і особиста номерна печатка (в'їзд) інспектора митниці на кордоні, через яку вантаж переміщувався.

У митницю повного оформлення, в зоні діяльності якої розміщується отримувач вантажу, подаються товаросупровідний документ, провізна відомість з відповідними відмітками пропускної митниці і ВМД на вантаж.

У графі «Д» ВМД проставляється відбиток штампа «Під митним контролем» (імпорт), дата якого фіксує момент прийняття вантажу, товаросупровідних документів і ВМД на нього до повного митного оформлення, після закінчення якого в графі «Д» ВМД і на товаросупровідних документах проставляється відтиск його особистої номерної печатки (в'їзд).

Наявність відбитків штампа «Під митним контролем» (імпорт) і особистої номерної печатки митниці повного митного оформлення на товаросупровідних документах і ВМД свідчить про випуск вантажу у вільне використання або переведення вантажу під інший митний режим, який дає право власнику вантажу використовувати його з метою, заявленою у ВМД.

Термін «пропуск через митний кордон України» означає дозвіл митниці на використання товарів та інших предметів на митній території України або за межами цієї території з метою, заявленою митниці (пункт 4 статті 15 Митного кодексу), а вільне використання передбачає розпорядження без митного контролю на митній території України або за її межами товарами та іншими предметами, пропущеними через митний кордон України (пункт 5 статті 15 Митного кодексу).

Перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставлення на якому відбитка штампа «Під митним контролем» (імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Суди попередніх інстанцій, зважаючи на викладене, відмітили, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, що поняття «перетин товаром митного кордону України» та «пропуск через митний кордон України» не є тотожними, але такими, які є взаємопов'язаними й обов'язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати імпорту.

Але при цьому слід зазначити, що, згідно з підпунктом 3.2 пункту 3 Порядку замовлення, видачі, зберігання, обліку та використання особистих митних забезпечень інспекторів, затвердженого наказом Держмитслужби від 17.11.1998 року № 723, штамп «Під митним контролем» має застережно-заборонний характер: означає, що вантаж або транспортний засіб взято під митний контроль, і будь-яке розпорядження ним (переміщення, перевезення, навантаження, розвантаження тощо) без дозволу митниці забороняється.

Відбиток штампа проставляється на СМR (міжнародна транспортна накладна), товаросупровідних документах, у тому числі тих, що підтверджують вартість та кількість вантажу, перевізних документах, вантажних маніфестах, інвойсах або на документах, що їх заміняють.

Водночас, згідно з підпунктом 3.6 пункту 3 Інструкції про порядок здійснення контролю й отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 року № 136, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 року за № 338/3631, уповноважений банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім акта (іншого документа), що засвідчує поставку нерезидентом продукції, виконання робіт, отримання послуг, оплачених резидентом. У разі пред'явлення резидентом ВМД уповноважений банк знімає імпортну операцію з контролю лише після отримання реєстру ВМД від відповідного митного органу, згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 26.12.1995 № 1044 року, тобто належним чином оформленої ВМД.

Вказана позиція відображена в Листі Державної податкової адміністрації № 2868/7/23-5317 від 28.02.2002 року «Щодо визначення дати імпорту товарів, що застосовується при проведенні перевірок дотримання вимог валютного законодавства», а також обумовлено, що для практичного застосування статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.1994 року датою імпорту слід вважати дату надходження товару на митну територію України, фактичного перетину ним митного контролю України, що підтверджується проставленням відбитку штампа на СМR, товаросупровідних документах, що означає початок перебування товару під митним контролем, але при обов'язковій наявності СМR, оформленої відповідно до вимог пункту 8 Положення про вантажну митну декларацію, яка засвідчує завершення митного контролю і надання митницею дозволу на розпорядження без митного контролю на митній території України або за її межами товарами, пропущеними через митний кордон України.

Вказаний лист є офіційним роз'ясненням Державної податкової адміністрації України положень законодавства з цього приводу, що відповідно до абзаців «г, д» підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року виключає відповідальність платника податків.

Так, в силу абзацу «д» даного пункту не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

Крім того, момент зняття банком імпортної операції з контролю поза межами 90 календарних днів з моменту здійснення резидентом авансового платежу при умові своєчасного виконання нерезидентом усіх своїх обов'язків згідно контракту, не є підставою для застосування до позивача штрафних санкцій передбачених Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»№ 185/94-ВР від 23.09.1994 року.

Як свідчать матеріали справи, фактичний перетин митного кордону України відбувся 07.08.2007 року, що підтверджується відбитком Чопської митниці на СМR -міжнародній транспортній накладній, інвойсі «Під митним контролем», крім того продавець своєчасно виконав свої обов'язки по поставці товару згідно контракту у місто призначення (місто Сімферополь) в повному обсязі вже 23.08.2007 року про що на інвойсі свідчить штамп Кримської регіональної митниці «Під митним контролем» з датою 23.08.2007 року, в зв'язку з чим, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивачем не було допущено прострочення на 32 дні (з 01.10.2007 року по 01.11.2007 року), за що йому нарахована спірним рішенням пеня, з чим також погоджується колегія судів касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів того, що нарахування позивачу пені спірними рішеннями здійснено правильно та правомірно, ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим суду не надано.

Вказана правова позиція відповідає позиції Верховного Суду України в аналогічних спорах.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 214, 215, 220, 222-224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському району Автономної Республіки Крим -відхилити.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.07.2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2008 року у справі № 2-16/2739-2008А -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько