Рішення № 2638420, 20.11.2008, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"20" листопада 2008 р. Справа № 19/420-08

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Соляріс Україна», м. Біла Церква

до Закритого акціонерного товариства «Сільгосптехніка», смт Володарка

про стягнення 53397,50 грн.

суддя Т.П. Карпечкін

від позивача – Діденко О. В. (дов. від 01.10.2008 року);

від відповідача – Брижата І. В. (дор. № 96 від 10.10.2008 року).

обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Соляріс Україна»(далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Закритого акціонерного товариства «Сільгосптехніка»(далі-відповідач) про стягнення 53397,50 грн.

Провадження у справі було порушене відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 18 вересня 2008 року та призначено справу до розгляду на 13 жовтня 2008 року.

Під час судового розгляду відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи неодноразово відкладався та в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав зобов’язання за договором підряду № 01-55 від 16 квітня 2008 року, а саме відповідач не розрахувався в повному обсязі за виконані роботи в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 43020,00 грн. Додатково за прострочення виконання зобов’язання позивач просить стягнути з відповідача 0,5% пені в розмірі 5377,50 грн. за період з 10 серпня 2008 року по 4 вересня 2008 року та 5000,00 грн. моральної шкоди.

20 листопада представником позивача подано до суду заяву в які позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн. В іншій частині позовні вимоги залишились незмінними.

Представник відповідача в судовому засідання проти позову заперечував, але письмовий відзив на позов до суду не подав.

20 листопада 2008 року відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Соляріс Україна»(за договором - підрядник) та Закритим акціонерним товариством «Сільгосптехніка»(за договором - замовник) 16 квітня 2008 року було укладено договір підряду № 01-55 (далі-договір). За умов договору замовник доручає, а підрядник зобов’язаний на власний ризик виконати, у відповідності до умов договору, роботу, а замовник зобов’язаний прийняти та оплатити роботу (п. 1.1 договору). Підрядник зобов’язаний виконати демонтаж та монтаж даху загальною площею 750 кв. м. (п. 2.1 договору). Вартість робіт складає 80,00 грн. за 1 кв. м., загальна вартість робіт за договором складає 60000,00 грн. (п. 4.1 та п. 4.2 договору). Замовник проводить авансову оплату підряднику виконаних робіт в розмірі 50% від загальної вартості на протязі 2-х днів з моменту підписання договору. Замовник проводить остаточний розрахунок з підрядником виконаних робіт на протязі 5-ти банківських днів з моменту підписання актів виконана них робіт (п. 4.3 та п. 4.4 договору). За несвоєчасну оплату виконаних і зданих по акту робіт, замовник сплачує на користь підрядника пеню в розмірі 5% від заборгованості за кожний день прострочення (п. 6.1.1 договору). Договір діє з моменту підписання сторонами та до повного виконання зобов’язань сторонами по договору (п. 9.1 договору).

В матеріалах справи наявні копії акту здачі-приймання робіт № 2/06 від 1 червня 2008 року згідно якого вартість робіт склала 58820,00 грн. та акт № 3/06 від 3 червня 2008 року здачі приймання робіт згідно якого вартість робіт склала 14200,00 грн., який не може бути прийнятий судом оскільки роботи зазначені в акті не передбачені умовами договору. Зазначені акти не підписані відповідачем.

Позивач зобов’язання за договором виконав належно, а саме виконав роботи на загальну суму 58820,00 грн., що підтверджується актом № 2/06 здачі-приймання робіт від 1 червня 2008 року.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Акт № 3/06 здачі-приймання робіт від 3 червня 2008 року не приймається судом в якості належного доказу на підтвердження робіт за договором підряду № 01-55 від 16 квітня 2008 року, оскільки перелік робіт не передбачений умовами договору та додатково не був погоджений між сторонами.

Відповідач зобов’язання за договором виконав неналежно, а саме не розрахувався з відповідачем в повному обсязі за виконані роботи в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 28820,00 грн. за актом № 2/06 здачі-приймання робіт від 1 червня 2008 року.

Позивач за прострочення виконання зобов’язання нарахував відповідачу 0,5% пені в розмірі 5377,50 грн. за період з 10 серпня 2008 року по 4 вересня 2008 року та відмовився від позовних вимог в частині стягнення 5000,00 грн. моральної шкоди.

В матеріалах справи наявні копії кошторисної документації в якій сторонами узгоджено ціну на роботи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував.

Судом оглянуті оригінали документів залучених до матеріалів справи.

При вирішенні спору судом враховано, що позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення 5000,00 грн., отже провадження у справі в цій частині підлягає припиненню відповідно до ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Замовник зобов’язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом (ч. 1 ст. 889 ЦК України).

Позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 43020,00 грн. підлягають задоволенню частково в розмірі 28820,00 грн. за актом № 2/06 здачі-приймання робіт від 1 червня 2008 року, в частині стягнення 14200,00 грн. за актом № 3/06 здачі-приймання робіт від 3 червня 2008 року судом відмовлено на підставі ст. 33 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/965-ВР від 22.11.1996 року платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

В ціну позову включаться також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, - суми їх, визначені суддею. Ціну позову вказує позивач. У випадку неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею (ч. 2-3 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України).

Позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в розмірі 621,14 грн., в іншій частині стягнення пені відмовлено, оскільки нараховані за ставкою вищою ніж ставка Національного банку України встановлена за час стягнення.

Таким чином позов підлягає задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 44, ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Сільгосптехніка»(09300, Київська область, смт Володарка, вул. Зарічна, 100, код 03744215) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Соляріс Україна»(09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярмаркова, 21, код 35381534) –28820 (двадцять вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 621 (шістсот двадцять одна) грн. 14 коп. пені та судові витрати: 436 (чотириста тридцять шість) грн. 41 коп. державного мита та 96 (дев’яносто шість) грн. 44 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 5000,00 грн. провадження у справі припинити.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя

Рішення підписано 15.12.2008 року