Ухвала суду № 26383728, 27.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" вересня 2012 р. м. Київ К-33785/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної республіки Крим на постанову господарського суду Автономної республіки Крим від 29.09.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2009

у справі № 2-27/10051-2007А

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний

комбінат"

до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної республіки Крим,

Головного управління Державного казначейства України в Автономній

республіці Крим,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

Управління фінансами Виконавчого комітету Ялтинської міської ради,

Сімеїзська селищна рада

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної республіки Крим, Головного управління Державного казначейства України в Автономній республіці Крим про стягнення з місцевого бюджету селища міського типу Сімеїз через Головне управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим на його користь зайво сплачену суму земельного податку за період з січня 2004 року по травень 2005 року у розмірі 480000 грн.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.09.2008 позовні вимоги задоволено частково.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2009

постанову господарського суду Автономної Республіки Крим залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції Державна податкова інспекція у м. Ялта Автономної республіки Крим звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.11.2003 між відкритим акціонерним товариством „Криворізький залізнорудний комбінат" та товариством з обмеженою відповідальністю „Еліта-Ялос" було укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу пансіонату „Криворізький гірник".

Право власності на цілісний майновий комплекс пансіонату „Криворізький гірник" зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю „Еліта-Ялос" Ялтинським бюро технічної інвентаризації №4344268 від 13.01.2004.

Державною податковою інспекцією у місті Ялті було проведено позапланову документальну перевірку пансіонату „Криворізьський гірник" відкритого акціонерного товариства „Криворізький залізнорудний комбінат" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, у зв'язку з ліквідацією, за період з 01.02.2003 по 31.01.2006 та складено акт №618/23-0/20671274/40 від 03.03.2006.

Перевіркою встановлено порушення пансіонатом „Криворізький гірник" відкритого акціонерного товариства „Криворізький залізнорудний комбінат" вимог ст.ст. 2, 15 Закону України „Про плату за землю", в податкових розрахунках земельного податку, що були надані позивачем до Державної податкової інспекції у місті Ялті, задекларована грошова оцінка функціонального використання земельно-оціночного району №73 - рекреація, а не ставка комерційного призначення земель, оскільки позивачем використовувалась у комерційної діяльності, а саме, надавалась іншим суб'єктам господарської діяльності як послуга на землях, які використовують її у комерційних цілях.

Позивачем неправомірно застосовано ставки функціонального використовування - рекреація, перевіркою встановлено заниження податку на землю за 2004 на суму 264042, 08 грн., та за 2005 на суму - 83955, 24 грн., а всього на суму 374997, 32 грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у м. Ялта Автономної республіки Крим прийнято податкове повідомлення-рішення №0001052301/0 від 30.03.2006, яким визначено позивачу податкове зобов'язання в сумі 653868, 56 грн.

В порядку адміністративного оскарження, скарги позивача були залишені без задоволення, винесено податкові повідомлення-рішення №0001052301/1 від 23.06.2006, №0001052301/2 від 28.08.2006, №0001052301/3 від 14.11.2006.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.04.2007 у адміністративній справі №2-27/435-2007А яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.09.2007, позов відкритого акціонерного товариства „Криворізький залізнорудний комбінат" яка залишена без змін було задоволено в повному обсязі, та визнані нечинними повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялті за №0001052301/0 від 30.03.2006, №0001052301/1 від 23.06.2006, та №0001052301/2 від 28.08.2006, №0001052301/3 від 14.11.2006.

Згідно з статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про плату за землю", об'єктом сплати за землю є земельна ділянка (пай), які знаходяться у власності або користуванні, у тому випадку й у оренді.

Статтею 14 Закону України „Про плату за землю" передбачено обов'язок юридичних осіб самостійно обчислювати суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Як встановлено статтею 15 Закону України „Про плату за землю", земельний податок сплачується з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою, земельний податок також сплачується з урахуванням фактичного періоду знаходження землі у власності або користуванні.

Згідно з ст. 17 Закону України „Про плату за землю", надміру сплачені суми податку підлягають поверненню платнику за його письмовою заявою або за його бажанням зараховуються до сплати податку за наступний рік.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, позивачем у справі було своєчасно подано заяву про повернення надмірно сплаченого земельного податку, проте сума, яка вказана позивачем відповідно до останньої заяви, складає 343625, 42 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню в частині повернення зайво сплаченого податку на землю у розмірі 343625, 42 грн.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної республіки Крим на постанову господарського суду Автономної республіки Крим від 29.09.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2009 у справі № 2-27/10051-2007А залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Автономної республіки Крим від 29.09.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2009 у справі № 2-27/10051-2007А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко