Ухвала суду № 26383719, 27.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" вересня 2012 р. м. Київ К/9991/26712/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Волошин В.М.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 27.09.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Бритиш Моторс Україна" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012

у справі № 2а-6906/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Бритиш Моторс

Україна"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Бритиш Моторс Україна" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення -рішення № 00030723/0 від 08.04.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2011 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 31.12.2010 та складено акт №371/23-10/31200706 від 08.04.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення -рішення № 00030723/0 від 08.04.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1 пп. 7.4.5. Закону України „Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 350000 грн. за жовтень 2009 року, до перевірки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку за взаємовідносинами позивача з ТОВ „ВАККО" за період з 01.07.2009 по 31.12.2010 не були надані з підстав їх відсутності у товариства і знаходження їх на зберіганні у адвоката. Витрати понесені позивачем при взаємовідносинах з ТОВ „ВАККО" не включалися до валових витрат позивача.

Перевіркою також встановлено, що за даними бухгалтерського обліку розрахунки між цими особами не проводились.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України „Про податок на додану вартість" реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Порядок) визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно з пунктом 2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З аналізу положень чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства вбачається, що податкова накладна вважається дійсною, якщо виписана від імені юридичної особи -платника податку на додану вартість.

Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. Закону України „Про податок на додану вартість", відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість").

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем укладено договір з ТОВ „ВАККО" № 14/05/09-Р від 14.05.2009.

Відповідно до умов цього договору виконавець зобов'язується виготовити відповідно до завдання замовника поліграфічну продукцію та надати замовнику послуги по розповсюдженню цієї продукції, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виготовлення продукції та надані послуги.

Виконання всіх робіт та послуг за цим договором оцінено сторонами в сумі 2100 000 грн., у тому числі податок на додану вартість 350000 грн.

Згідно п. 4.2. договору розрахунки проводяться протягом 10-ти днів з дати підписання акту виконаних робіт (наданих послуг) на час розгляду справи судами попередніх інстанцій розрахунки не проведені.

Під час розгляду справи не доведено фактичне вчинення операцій, за якими сформовано спірну суму податкового кредиту.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що наявність первинних документів та реальність вчинення господарської операції з ТОВ „Вакко" є передумовою виникнення у позивача права на формування податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Бритиш Моторс Україна" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012 у справі № 2а-6906/11/2670 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Бритиш Моторс Україна" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012 у справі № 2а-6906/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко