Постанова № 26383630, 11.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 жовтня 2012 року 17:13 № 2а-7486/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Енерджі Україна»

до

Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень –рішень від 23.12.2011р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сокар Енерджі Україна» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень –рішень від 23.12.2011р. №0001412320 та №0001402320.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що оскаржувані податкові повідомлення –рішення прийняті відповідачем протиправно.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно та з врахування всіх обставин.

В судовому засіданні 17.09.2012р. суд по справі перейшов в письмове провадження на підставі статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Енерджі Україна»за результатами якої 02.12.2011р. складено акт №486/23-205-36866563 про результати планової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21.12.2009р. по 30.06.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 21.12.2009р. по 30.06.2011р. (далі по тексту –Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення, зокрема: п. 240.2 статті 240, п. 241.1, 241.2.1 п. 241.2 статті 241, п.п. 242.1.4 п. 242.1 статті 242, п. 244.1 статті 244 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено екологічний податок в сумі 98 915грн., в тому числі по періодам: 1 квартал 2011 року –68 087грн., 2 квартал 2011 року –30 828грн. та п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 187.8 статті 187, п. 198.2 статті 198, п. 198.6 статті 198, п. 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено р. 24 «Залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду»Декларації з ПДВ за червень 2011 року на суму 3 855 084грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 23.12.2011р. прийняті податкові повідомлення –рішення №0001412320, яким за порушення п. 240.2 статті 240, п. 241.1, 241.2.1 п. 241.2 статті 241, п.п. 242.1.4 п. 242.1 статті 242, п. 244.1 статті 244 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: екологічний податок з юридичних осіб –надходження від реалізації палива податковими агентами –суб’єктами господарювання на загальну суму 98 916грн., в тому числі основний платіж –98 915грн. та 1грн.- штрафні (фінансові) санкції та №0001402320, яким за порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 187.8 статті 187, п. 198.2 статті 198, п. 198.6 статті 198, п. 201.11 статті 201 Податкового кодексу України позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми ПДВ, яка після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 3 855 084грн.

В порядку адміністративного оскарження податкові повідомлення – рішення залишені без змін.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З Акту перевірки судом вбачається, що за період з 01.01.2011р. по 30.06.2011р. позивач задекларував екологічний податок в сумі 0грн.

Перевіркою повноти визначення екологічного податку за вказаний період встановлено порушення п. 250.2, 250.2.2 статті 250 Податкового кодексу України у частині неподання податкової декларації за 1 та 2 квартали 2011 року до органів державної податкової служби, що призвело до заниження екологічного податку в сумі 98 915грн., в тому числі по періодам: 1 квартал 2011 року –68 087грн., 2 квартал 2011 року –30 828грн.

В перевіряємому періоді основним видом діяльності позивача була оптова торгівля паливо-мастильними матеріалами.

Свої вимоги відповідач мотивував тим, що позивач не є платником екологічного податку та не має обов'язку з його обчислення та перерахування до бюджету відповідно до вимог ст. 240 Податкового кодексу України, оскільки не є податковим агентом, який здійснює оптову торгівлю паливом.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України, законами України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 241.1 ст.241 Податкового кодексу України екологічний податок за викиди в атмосферу забруднюючих речовин автотранспортом утримують і сплачують до бюджету податкові агенти.

Відповідно до п. 241.2 ст. 241 Податкового кодексу України, до податкових агентів відносяться суб'єкти господарювання, які здійснюють: а) оптову торгівлю паливом; б) роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане в оптовиків).

Оскільки, позивач здійснює оптову торгівлю палива, то на підставі пп. 241.2.1 п. 241.2 ст. 241 Податкового кодексу України, він є податковим агентом і, згідно п. 241.1 ст. 241 Податкового кодексу України, повинен утримувати та сплачувати до бюджету податок за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення під час реалізації палива.

Проте, суд не може погодитися з твердженнями відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 240.2 ст. 240 Податкового кодексу України, платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.

Ставки екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива встановлені ст. 244 Податкового кодексу України.

Статтею 241 Податкового кодексу України передбачено, що податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами.

Пунктом 241.1 ст.241 Податкового кодексу України, передбачено, що податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами.

Пунктом 241.2 даної статті визначено, що до податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які: здійснюють торгівлю на митній території України паливом власного виробництва та/або передають замовнику або за його дорученням іншій особі паливо, вироблене з давальницької сировини такого замовника; здійснюють ввезення палива на митну територію України.

Згідно п.18.1 ст.18 даного Кодексу, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Тобто, податковий агент з метою виконання вимог кодексу, повинен забезпечити утримання суми екологічного податку з вартості кожної тони палива, що була (буде) реалізована кінцевому споживачу - платнику екологічного податку лише один раз.

Утримання екологічного податку можливе шляхом включення його в ціну палива, по якій реалізується платнику екологічного податку - кінцевому споживачеві.

Як вбачається із матеріалів справи, нафтопродукти продавались позивачем у 1-му та 2-му кварталі 2011 року шляхом оптової торгівлі, при чому позивач не придбавав його у виробника на території України, а імпортував ці нафтопродукти на територію України та придбавав на території України у оптових продавців, що підтверджується договорами та актами прийому –передачі.

Таким чином, податковими агентами по сплаті екологічного податку з продажу нафтопродуктів, що придбавалися позивачем на території України у оптових продавців, є суб'єкти господарської діяльності, що імпортували ці нафтопродукти на територію України і оптом реалізували далі, тобто ними в ціну товару вже включено екологічний податок, задекларований та сплачений до податкових органів.

Редакція ст. 241 Податкового кодексу України (далі - ПК), яка діяла ще до 01.10.2011p., визначала, що екологічний податок не може сплачуватись двічі (це вбачається з винятку, який міститься у п.241.2.2 ПК, тобто роздрібні продавці палива, що придбане у оптових продавців, не повинні сплачувати екологічний податок, адже цей податок вже включений і ціну палива та сплачений до бюджету оптовим продавцем.

Така позиція щодо нарахування сплати екологічного податку повторно підтверджується самим законодавцем, зокрема, 07.07.2011 року було внесено зміни до ст.241 Податкового кодексу України, яка викладена наступним чином: п. ст. 241.1. Податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства України, встановлено, що екологічний податок має сплачуватись тільки один раз виробником або імпортером.

При цьому, будь - які твердження відповідача щодо необхідності утримання екологічного податку на стадії кожного його оптового перепродажу суперечать нормам чинного законодавства, оскільки, в такому випадку сплачена платником екологічного податку - кінцевим споживачем сума податку буде знаходитись в прямій залежності від кількості оптових посередників, що в свою чергу суперечить нормам ст.244 ПКУ, ст. 67 Конституції України та не відповідає загальним принципам оподаткування, що закладені у п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ.

З урахуванням викладеного суд прийшов до висновку про відсутність обов'язку позивача про сплату екологічного податку, а тому податкове повідомлення –рішення від 23.12.2011р. №0001412320 прийнято відповідачем протиправно та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення –рішення №0001402320 від 23.12.2011р., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «Сокар Енерджі Україна»віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість, сплачений митним органам без вантажно-митних декларацій, на підставі тимчасово виданих митницею вантажно-митних декларацій.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Сокар Енерджі Україна»задекларовано у рядку 12.1 Декларацій колонка Б "ПДВ, сплачений митним органам" податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року суму ПДВ 3 655 846грн. на підставі наступних тимчасових вантажно-митних декларацій:

- №101030001/2011/004985 від 25.06.11, відправник СЗАО «Трайплэнерго», товар: нафтопродукти, сума ПДВ 1 890 395,25грн. (повністю оформлена вантажно-митна декларація №204020001/2011/005961 від 22.07.11);

- №101030001/2011/005101 від 30.06.11, відправник СЗАО «Трайплэнерго», товар: нафтопродукти, сума ПДВ 604 962,66грн. (повністю оформлена вантажно-митна декларація №204020001/2011/006021 від 25.07.11);

- №101030001/2011/005104 від 30.06.11, відправник СЗАО «Трайплэнерго», товар: нафтопродукти, сума ПДВ 1160487,97грн. (повністю оформлена вантажно-митна декларація №204020001/2011/006024 від 25.07.11).

Відповідно до ст. 72 Митного кодексу України (далі - МКУ) митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Статтею 85 МКУ визначено, що митна декларація подається митному органу, який здійснює митне оформлення, протягом 10 днів з дати доставлення товарів і транспортних засобів у митний орган призначення.

Згідно зі ст. 82 МКУ, якщо декларант з поважних причин, перелік яких визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, не може здійснити у повному обсязі декларування товарів і транспортних засобів, які ввозяться на митну територію України, безпосередньо під час переміщення їх через митний кордон України (крім товарів, які переміщуються транзитом через територію України), такі товари можуть бути випущені у вільний обіг у спрощеному порядку після подання митному органу тимчасової чи неповної декларації та під зобов'язання про подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку не пізніше ніж через 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг.

Порядок застосування тимчасової та неповної декларацій відповідно до митного режиму імпорту (при випуску у вільний обіг) затверджено наказом Держмитслужби України від 30.12.03 №932 зі змінами та доповненнями (далі - Порядок №932).

Відповідно до п.4.2 Порядку №932 після завершення оформлення тимчасової та неповної декларацій вони беруться на контроль у підрозділі митного органу (ПМО), а їх електронні копії - в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби України (ЄАІС Держмитслужби України).

Пунктом 4.7 Порядку №932 встановлено, що зняття тимчасової чи неповної декларації з контролю в ПМО та ЄАІС Держмитслужби України здійснюється на підставі оформленої вантажної митної декларації (ВМД), у графі 40 якої зазначається номер відповідної тимчасової або неповної декларації.

Відповідно до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації затвердженої наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 року N307 встановлено, що при здійсненні напрямку переміщення "імпорт" оформлюється ВМД типу ІМ40.

Відповідно до п. 187.8 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Згідно із п. 198.2 ст. 198 ПКУ для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, суд погоджується з висновком податкового органу щодо завищення позивачем р. 24 «Залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду»Декларації з ПДВ за червень 2011 року на суму 3 855 084грн.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Енерджі Україна»підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Енерджі Україна»задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення –рішення №0001412320 від 23.12.2011р.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 11.10.2012р.

Суддя В.В. Амельохін