Постанова № 26383088, 04.10.2012, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

04 жовтня 2012 р. Справа № 2-а- 6197/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого -судді Спрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Ахвердян Р.А.,

за участю:

представника позивача - Лесик О.І.

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського обласного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського обласного центру зайнятості (надалі за текстом - ФЗОДССУ на випадок безробіття в особі ХОЦЗ, позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (надалі за текстом - ОСОБА_2), в якому просить суд стягнути з відповідача на користь Харківського обласного центру зайнятості, допомогу по безробіттю в сумі 1523,21 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.01.2006 ОСОБА_2 звернувся за сприянням у працевлаштуванні до Жовтневого районного центру зайнятості м. Харкова, де був зареєстрований як шукаючий роботу. Згідно п. 2 Положення про порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, виплати допомоги по безробіттю, а також умови подання матеріальної допомоги в період професійної безробіттю, а також умови подання матеріальної допомоги в період професійної підготовки та перепідготовки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. № 578, громадянин, який шукає роботу (безробітній), особистим підписом підтверджує повноту та достовірність внесених даних до картки персонального обліку, яку здає під особистий підпис працівнику центру зайнятості, що відображається в описі документів, які знаходяться в справі. В порушення вищезазначеного пункту відповідач при реєстрації у центрі зайнятості, приховав від державної служби зайнятості дані про свою реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, тобто той факт, що він є зайнятою особою. У зв'язку з повідомленням державній службі зайнятості у своїй заяві про надання йому статусу безробітного від 03.02.2006 р., завідомо неправдивих даних, в порушення законодавства про зайнятість населення, відповідачу 03.02.2006 р. було надано статус безробітного та призначена виплата допомоги по безробіттю. Загальна сума нарахованої та виплаченої відповідачу допомоги по безробіттю за період з 03.02.2006 року по 17.05.2006 року складає 1523,21 грн., яка підлягає стягненню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, пославшись на обставини, викладені в позовній заяві в їх обґрунтування та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, ОСОБА_2, позов не визнав з підстав визначених у запереченнях та пояснив, що у листопаді 1999 р. його було зареєстровано у Жовтневому райвиконкомі м. Харкова як приватного підприємця. На другий день після реєстрації у нього було викрадено свідоцтво приватного підприємця, про що він повідомив райвиконком. Після викрадення він не став відновлювати свідоцтво, тому документів, які б свідчили про те, що він є приватним підприємцем у нього з листопада 1999 не було. Ні в одному з існуючих фондів він на обліку не був, звіти до ДПІ не здавав, платником податків не був, рахунку у банку не відкривав. У 2002 році на його адресу надійшло повідомлення з ДПІ Жовтневого району м. Харкова про необхідність здати звіти, на що він направив лист, у якому роз'яснив, що він не підприємець. Однак у 2003 році його було викликано до господарського суду Харківської області, де було прийнято рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Рішення суду він отримав лише після того, як його було зареєстровано у Жовтневому районному центрі зайнятості. ДПІ Жовтневого району м. Харкова до теперішнього часу не провела ніяких дій по виключенню його зі списків осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, чим позбавила його права отримувати допомогу по безробіттю, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч. 1 ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом до суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, суд доходить висновку, що адміністративна справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 27.01.2006 року ОСОБА_2 звернувся за сприянням у працевлаштуванні до Жовтневого районного центру зайнятості м. Харкова, де був зареєстрований як такий, що шукає роботу, з відкриттям персональної картки № НОМЕР_2.

Згідно наказу Жовтневого районного центру зайнятості м. Харкова № НТ060203 від 03.02.2006 року ОСОБА_2 надано статус безробітного, та призначена допомога по безробіттю з урахуванням страхового стажу та середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

25.04.2006 року за вхідним № 283 до Жовтневого районного центру зайнятості надійшла інформація від 19.04.2006 року за № 358/10/29-017, щодо перебування на податковому обліку фізичних осіб, як суб'єктів господарської діяльності, з якого вбачається, що ОСОБА_2 зареєстровано як суб'єкта господарської діяльності з 15.11.1999 року по 15.11.1999 року, проте рішенням Господарського суду Харківської області відмінено держреєстрацію суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_2, однак необхідної процедури по зняттю з податкового обліку для подальшої ліквідації підприємницької діяльності проведені не були.

Наказом Жовтневого районного центру зайнятості м. Харкова № НТ 06517 від 15.05.2006 року відповідачу припинена виплата допомоги по безробіттю у зв'язку з призначенням виплати безробітному на підставі документів, що містять неправдиві відомості відповідно до пп. "8" п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Загальна сума нарахованої та виплаченої ОСОБА_2 допомоги по безробіттю за період з 03.02.2006 року по 17.05.2006 року складає 1523,21 грн., яка підлягає стягненню з позивача на користь фонду, оскільки відповідач порушив вимоги діючого законодавства, надавши відповідачеві неправдиві відомості.

Згідно п.2 Положення про порядок реєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних, виплати допомоги по безробіттю, а також умови надання матеріальної допомоги в період професійної підготовки та перепідготовки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 року № 578, громадянин, який шукає роботу (безробітний), особистим підписом підтверджує повноту та достовірність внесених даних картки персонального обліку, яку надає під особистий підпис працівнику центру зайнятості, що відображається в описі документів, які знаходяться у справі.

В порушення вищезазначеного пункту Положення про порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних, виплати допомоги по безробіттю, а також умови надання матеріальної допомоги в період професійної підготовки та перепідготовки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1998 р. за № 578, відповідач при реєстрації у центрі зайнятості не повідомив державній службі зайнятості про свою реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, тобто той факт, що він є зайнятою особою.

Згідно пп. "б" п. 3 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення", підприємець не може бути визнаний безробітним, якщо він відноситься до категорії зайнятого населення.

В судовому засіданні відповідач повідомив, що на час звернення до Жовтневого районного центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні ОСОБА_2 підприємницькою діяльністю не займався, будь якого доходу від цієї діяльності не отримував, у відповідних фондах та інспекціях на обліку не перебував. Проте, довідкою управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова від 17.06.2008 року, довідкою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Жовтневому районі м. Харкова, довідкою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова підтверджено, що ОСОБА_2 перебував на податковому обліку фізичних осіб як суб'єкт господарської діяльності тільки один день, а саме 15.11.1999 року.

Як вбачається з дослідженої в судовому засіданні трудової книжки відповідача, ОСОБА_2, в період з 1998 року по 2006 рік, тобто до отримання статусу безробітного, працював на різних підприємствах м. Харкова.

Згідно пп. "л" п. 44 Положення про порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних, виплати допомоги по безробіттю, а також умови надання матеріальної допомоги в період професійної підготовки та перепідготовки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1998 р. за № 578, відповідач наказом від 17.05.2006 р. був знятий з обліку у зв'язку з призначенням виплати безробітному на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться, зокрема, у разі постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Положеннями ст. 47 вказаного Закону, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, передбачений порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням. Так, ч. 1 цієї статті Закону встановлено, що для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа повинні подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: нотаріально посвідчену заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем; документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про прийняття фізичною особою - підприємцем рішення щодо припинення підприємницької діяльності.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.10.2003 року було відмінено державну реєстрацію ОСОБА_2 як суб'єкта господарської діяльності.

Однак, в судовому засіданні відповідач зазначив, що ним не проводилось жодних дій щодо необхідної процедури по зняттю з податкового обліку для подальшої ліквідації підприємницької діяльності. Зазначені дії на думку відповідача мали бути проведені податковими або іншими уповноваженими органами, а не власне суб'єктом господарської діяльності.

Статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»визначені права, обов'язки та відповідальність застрахованих осіб.

Згідно п. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", сума виплаченого забезпечення відповідачеві внаслідок умисного невиконання ним своїх обов'язків та зловживання ними підлягає стягненню з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Суд не може погодитись з думкою відповідача, який вважає, що на день його звернення до Жовтневого районного центру зайнятості м. Харкова за сприянням у працевлаштуванні, він не був суб'єктом підприємницької діяльності, виходячи з наступного.

Згідно ст. 37 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 року за № 740, скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи здійснюється шляхом виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності на підставі таких документів: особистої заяви підприємця-громадянина або рішення суду (Господарського суду) у випадках, визначених законодавством, довідки установ банків про закриття рахунків, довідки органу внутрішніх справ про здачу печаток і штампів, оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію.

Господарським судом за участю ОСОБА_2, 01.10.2003 року ухвалено рішення, яким скасована державна реєстрація суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 Цим же рішенням останнього було зобов'язано протягом місяця з дня набрання рішенням законної сили подати до органу державної реєстрації документи, зазначені в п. 36 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.1994 р..

У відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», фізична особа позбавляється статусу підприємця лише з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Однак, ОСОБА_2 рішення Господарського суду Харківської області не виконав, необхідної процедури по зняттю з податкового обліку для подальшої ліквідації підприємницької діяльності не пройшов, а тому станом на час розгляду адміністративної справи № 2-а-6197/12/2070, він зареєстрований, як суб'єкт підприємницької діяльності.

Зазначений факт підтверджується довідкою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 1605/9/173 від 18.09.2012 року.

Крім того, зазначений факт підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 04.09.2012 року, з якого вбачається: стан фізичної особи-підприємця - в стані припинення підприємницької діяльності; дата реєстрації рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності - відомості відсутні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що звертаючись до Жовтневого районного центру зайнятості м. Харкова за сприянням у працевлаштуванні, ОСОБА_2 помилково вважав, що має всі законні підстави для отримання статусу безробітного і отримання відповідної допомоги, оскільки як на час звернення, так і раніше підприємницькою діяльністю не займався про що і зазначив в заяві про надання статусу безробітного, проте необхідної процедури по зняттю з податкового обліку для подальшої ліквідації підприємницької діяльності не пройшов.

Аналіз зазначених вище норм закону дає можливість дійти до висновку, що відповідальність застрахованої особи, передбачена п.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»настає тільки у випадку умисного невиконання нею своїх обов'язків чи зловживання ними.

Положеннями ст. 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про невиконання відповідачем його обов'язку щодо надання державній службі зайнятості правдивої інформації щодо його зайнятості та зловживання позивачем його правами, наданими йому ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»та іншими законодавчими актами.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки позивачем доведено суду той факт, що позивач отримав суми виплаченого забезпечення по безробіттю внаслідок невиконання ним своїх обов'язків чи зловживання ними, тобто здійснив будь які умисні дії, направленні на неправомірне отримання допомоги по безробіттю, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі, а дії позивача такими, що вчинені у відповідності до ст. 2 КАС України та Конституції України.

Судові витрати суд розподіляє в порядку ст. 94 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського обласного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, код ЄДРПОУ 20019375038) на користь Харківського обласного центру зайнятості (61068, м. Харків, вул. Броненосця Потьомкіна, 1а, р/р 37172300900001 в ГУДУ у Харківській області, МФО 851011, ОКПО 03491277) допомогу по безробіттю у розмірі 1523 (одна тисяча п'ятсот двадцять три) гривень 21 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 09.10.2012 року.

Суддя Ю.О.Супрун