Постанова № 26381668, 26.09.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/8377/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13:20

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Галатіної О.О.

при секретарі Зайцевій Я.О.

за участю:

представника позивача Ротко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко Технолоджис"

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Данко Технолоджис"(далі -ТОВ "Данко Технолоджис", товариство, позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, державного податкового інспектора відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Сорокіна Антона Альбертовича та головного державного податкового ревізора інспектора відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Антонової Олени Анатоліївни, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, скасування рішень, стягнення понесених витрат.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 16 травня 2011 року Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька позивачеві було вручено податкове повідомлення-рішення від 16.05.2011 року № 0001612340, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року в розмірі - 139 085,00 грн. і нараховано штрафу в сумі - 69 542,51 грн., усього - 208 627,51 грн. Підставою для зменшення бюджетного відшкодування, як зазанено у податковому повідомленні-рішенні від 16.05.2011 року № 0001612340 є порушення позивачем п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 і п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України. Вказане рішення ґрунтується на висновках Акту позапланової виїзної перевірки від 22.04.2011 року № 555/23-3/35780847. Перевіркою встановлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на рахунок платника податку у банку по декларації за січень 2011 року в сумі 139 085,00 грн. Акт складено двома посадовими особами - головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Антоновою О.А. і державним податковим інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Сорокіним А.А. Згідно поданою позивачем декларацією з ПДВ за січень 2011 року (№ 9000640944 від 21.02.2011 р.) та розрахунком суми бюджетного відшкодування, сума що підлягає бюджетному відшкодуванню складає - 139 085,00 грн. Ця сума склалась з залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів вересня - листопада 2010 року.

За наслідками перевірки попередніх податкових періодів, посадовими особами ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька встановлено порушення: п. 1.4, п. 1.6, п. 1.7 ст. 1, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з встановленням «нікчемного правочину», вчиненого позивачем і ПП «Меркурій 2000»; встановленням «реалізації продукції за ціною нижчою ціни виготовлення та ціни придбання мінераловатної теплоізоляційної продукції», а також не визнанням декларацій з ПДВ за жовтень і листопад 2010 року податковою звітністю.

Стосовно не визнання відповідачем податковою звітністю декларацій з ПДВ за жовтень і листопад 2010 року, позивач зазначає, що з цього приводу ними вже заявлено позов, який прийнятий Донецьким окружним адміністративним судом до провадження (справа № 2а/0570/3250/2011).

З висновком податкового органу, щодо нікчемності правочину укладеного із ПП «Меркурій 2000» позивач також не згодний та вважає його хибними, оскільки спірні операції відображені в бухгалтерському обліку позивача з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках. Окрім цього, позивач посилається на те, що усі витрати по виконанню зазначених угод підтверджуються первинними документами повністю.

Щодо реалізації продукції за ціною нижчою від ціни виготовлення товару та ціни придбання мінераловатної теплоізоляційної продукції, то чинне законодавство не містить жодної вимоги, або обмеження щодо реалізації товару за ціною нижчою ціни виготовлення та/або ціни придбання.

Посилаючись на вказані обставини позивач просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 16.05.2011 року № 0001612340 прийняте Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька. Скасувати незаконне рішення суб'єкта владних повноважень - державного податкового інспектора відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Сорокіна А.А., викладене в акті перевірки від 22.04.2011 року № 555/23-3/35780847. Скасувати незаконне рішення суб'єкта владних повноважень - головного державного податкового ревізора - інспектора відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Антонової О.А., викладене в акті перевірки від 22.04.2011 року № 555/23-3/35780847. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко Технолоджис» 3,40 грн. відшкодування сплаченого судового збору. Стягнути з суб'єктів владних повноважень - державного податкового інспектора відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Сорокіна А.А. і головного державного податкового ревізора - інспектора відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Антонової О.А. солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко Технолоджис» солідарно - 6 398,80 грн. відшкодування витрат на правову допомогу - гонорару адвоката за вивчення матеріалів, консультування, складання і подання позовної заяви.

Ухвалою суду від 23 січня 2012 року здійснено заміну відповідача Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька на правонаступника Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (далі -ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, відповідач).

Ухвалою суду від 23 січня 2012 року здійснено заміну третьої особи Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області на правонаступника Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області.

В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги. Згідно поданих уточнень позивач просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 16.05.2011 року № 0001612340 прийняте Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко Технолоджис» 3,40 грн. Позовні вимоги, які стосуються стягнення з суб'єктів владних повноважень - державного податкового інспектора відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Сорокіна А.А. і головного державного податкового ревізора - інспектора відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Антонової О.А. солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко Технолоджис» - 6 398,80 грн. залишити без розгляду.

Ухвалою суду від 23 січня 2012 року позовні вимоги в зазначеній частині були залишені без розгляду.

В судове засідання представник відповідача не зявився. Про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Разом з тим, згідно наявних в матеріалах справи заперечень, відповідач позовні вимоги не визнає. Заперечення обґрунтовані тим, що правочин, укладений між позивачем та його контрагентом є нікчемним, оскільки неможливо підтвердити факт поставки товару, зокрема, у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують навантаження-розвантаження товару, транспортування, приймання товару, сертифікати походження та відповідності, посвідчення якості, акти про приймання товару, сертифікати походження та відповідності, посвідчення якості, акти про приймання товару по кількості та якості, товарно-транспортні накладні, передбачені умовами договору поставки, які до перевірки не надано. Крім того, позивачем неправомірно зменшено вартість товару під час його реалізації покупцям. Зазначене призвело до завищення позивачем суми від'ємного значення у заявленому до відшкодування розмірі (139 085,00грн.). Також, під час проведення перевірки встановлено, що позивачем не подавались до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість за вересень - листопад 2010 року, тому відповідач на законних підставах нарахував позивачу штрафні (фінансові) санкції. Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, що винесені за результатами акту перевірки є правомірними. Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.

Суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача за наявними в справі доками.

Представник Головного управління державного казначейства України у Донецькій області у судове засідання не зявився. Про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. В матеріалах справи наявне заперечення на позовну заяву, в якій останній зазначає, що органи Державного казначейства не наділені повноваженнями самостійно здійснювати повернення з державного або місцевого бюджетів помилково або надміру сплачених податків, зборів та обов'язкових платежів, а тільки за поданням податкових органів. Таким чином, відповідно ГУДКУ у Донецькій області не могло порушити прав позивача, а тому просить відмовити ТОВ «Данко Технолоджис» у позовних вимогах до Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 219066 та Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 572626 товариство з обмеженою відповідальністю "Данко Технолоджисзареєстроване Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 12.03.2008 року за № 1 071 102 0000 024308. Зміна місцезнаходження юридичної особи проведена державним реєстратором 23.07.2008 року. Ідентифікаційний код ТОВ "Данко Технолоджис"- 35780847, місцезнаходження -83001, Донецька область, місто Донецьк, вул. Артема, буд. 95. Перебуває на податковому обліку в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька з 13.03.2008 року за № 25710.

ТОВ "Данко Технолоджисє платником податку на додану вартість з 12.09.2008 року, про що ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька 13.09.2009 року видане Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за № 100207090.

Судом встановлено, що 22 квітня 2011 року Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька було проведено перевірку ТОВ «Данко Технолоджис» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації за січень 2011 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в періодах: вересень, листопад 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, зокрема завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по декларації за січень 2011 року у сумі - 139085,00 грн.

Ця сума склалася з залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів вересня, листопада 2010 року.

Порушення, що стали підставою для винесення зазначеного податкового повідомлення-рішення полягають по-перше, у ненаданні (за висновком відповідача) підприємством до податкового органу податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень 2010 року та листопад 2010 року, по-друге, у зв'язку з продажем підприємством товарів за ціною нижче ціни виготовлення та ціни придбання продукції, не компенсації вартості поставлених товарів, а також визнання нікчемним договору від 01.09.2010 року № ДТ-01/09-2010, укладеного між ТОВ "Данко Технолоджиста приватним підприємством "Меркурій 2000"(ПП "Меркурій 2000).

За наслідками перевірки було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 16 травня 2011 року № 0001612340, яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування в розмірі - 139085 грн. та застосовано штраф у сумі - 69542,51 грн.

Судом встановлено, що між ТОВ "Данко-Технолоджис"(Покупець) та ПП "Меркурій 2000"(Постачальник) 01.09.2010 року укладено договір поставки № ДТ-01/09-2010. За умовами цього договору найменування, асортимент, кількість, умови поставки і ціна товару визначаються у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 3.2 договору прямо встановлено, що поставку товару до складу за адресою, що вказаний Покупцем у заявці, здійснює Постачальник. Строк дії договору -з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2010 року, по грошовим зобов'язанням -до повного виконання.

На поставку коксу ПП "Меркурій 2000" виписані податкові накладні - від 07.09.2010 року № 5 на суму 450 000,00 грн. (у тому числі ПДВ -75 000,00 грн.), від 13.09.2010 року № 6 на суму 200 000,00 грн. ( у тому числі ПДВ -33 333,33 грн.), від 15.09.2010 року № 7 на суму 430 000,00 грн. (у тому числі ПДВ -71 666,67 грн.), від 21.09.2010 року № 8 на суму 450 000,00 грн. (у тому числі ПДВ -на суму 75 000,00 грн.), від 01.10.2010 року № 9 на суму 450 000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 75 000,00 грн.), від 04.10.2010 року № 10 на суму -117 000,00 грн. (у тому числі ПДВ -19 500,00 грн.), від 15.10.2010 року № 11 на суму 11 250,00 грн. (у тому числі ПДВ -1 875,00 грн.), від 21.10.2010 року № 12 на суму 29 788,33 грн. (у тому числі 29 788,33 грн.), від 03.11.2010 року № 13 на суму 1 270,00 грн. (у тому числі ПДВ -211,67 грн.), від 04.11.2010 року № 14 на суму 100 000,00 грн. (у тому числі ПДВ -16 666,67 грн.), від 05.11.2010 року № 15 на суму 100 000,00 грн. (у тому числі ПДВ -16 666,67 грн.), від 08.11.2010 року № 16 на суму 143 730,00 грн. (у тому числі ПДВ -23 955,00 грн.), від 15.11.2010 року № 17 на суму 273 700,00 грн. (у тому числі ПДВ -45 616,67 грн.).

На виконання умов договору від 01.09.2010 року № ДТ-01/09-2010 року ПП "Меркурій 2000"поставлено ТОВ "Данко Технолоджис"641,8 т. коксу КЛ-2 60 мм: у вересні 2010 року в кількості 340 т. на суму 1 530 000,00 грн.( у тому числі ПДВ -255 000,00 грн.), у жовтні 2010 року в кількості 167,3 т. на суму 756 980,00 грн. (у тому числі ПДВ - 126 163,33 грн.), у листопаді 2010 року в кількості 134,5 т. на суму 618 700,00 грн. (у тому числі ПДВ - 103 116,67 грн.), про що виписані видаткові накладні: від 07.09.2010 року № РН-0000005, від 15.09.2010 року № РН-0000009, від 28.09.2010 року № РН-0000010, від 01.10.2010 року № РН-0000011, від 04.10.2010 року № РН-0000012, від 21.10.2010 року № 0000013, від 08.11.2010 року № 0000014, від 15.11.2010 року № 0000015.

На поставлений кокс ПП "Меркурій 2000"надані ТОВ "Данко Технолоджис" витяги із сертифікатів якості.

В подальшому придбаний у ПП "Меркурій 2000"кокс КЛ-2 60 мм ТОВ "Данко Технолоджиспередано на договірних умовах товариству з обмеженою відповідальністю "Данко-Ізол"(ТОВ "Данко-Ізол") для виготовлення готової продукції.

Так, ТОВ "Данко Технолоджис"(Замовник) укладено з ТОВ "Данко-Ізол"(Виконавець) договір від 01.07.2010 року № 001/10 про виробництво продукції з давальницької сировини.

З банківських виписок, що надані позивачем до матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Данко Технолоджиспроведено оплати на рахунок ПП "Меркурій 2000"за придбання коксу та на рахунок ТОВ "Данко-Ізол"за виготовлення готової продукції.

Із зазначеного вбачається, що місцезнаходження ТОВ "Данко-Ізол" є: Донецька область, м. Докучаєвськ, вул. Індустріальна, буд. 3.

Також, судом встановлено, що на підставі договору від 21.07.2010 року № 21/07/10 та додаткової угоди від 01.10.2010 року позивач орендує у ТОВ "Данко-Ізол"складське приміщення загальною площею 1256 кв.м., розташоване за адресою: Донецька область, м. Докучаєвськ, вул. Індустріальна, буд. 3. Вартість оренди складає 37680,00 грн. (з ПДВ) на місяць. Строк дії договору з моменту підписання до 31.12.2012 року.

Зазначене обумовлює те, що фактично на виконання умов договору поставки від 01.09.2010 року № ДТ-01/09-2010 та договору від 01.07.2010 року № 001/10 про виробництво продукції з давальницької сировини транспортування коксу від продавця сировини до виробника готової продукції (ПП "Меркурій 2000" - ТОВ "Данко Технолоджис"- ТОВ "Данко-Ізол") здійснено через ПП "Меркурій 2000"на адресу: Донецька область, м. Докучаєвськ, вул. Індустріальна, буд. 3.

Щодо відсутності у ТОВ "Данко Технолоджис" товарно-транспортних накладних суд зазанчає, що норми Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568, передбачають обов'язкову наявність товарно-транспортних накладних у разі укладення договорів про перевезення вантажів з перевізником.

Отже, зазначені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні регулюють правові відношення про перевезення вантажів автомобільним транспортом на підставі договорів, що укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі, та вантажовідправниками або вантажоодержувачами.

Крім того, вимога податкового органу підтвердити отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від контрагента товарно-транспортними накладними, є протиправною, оскільки законодавець не ставить в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість.

За домовленістю позивача з контрагентом, постачання коксу здійснювалось за рахунок Постачальника (ПП "Меркурій""), а отже, у позивача обґрунтовано відсутні документи, що підтверджують транспортування.

Крім того, у відповідності до преамбули Закону України "Про податок на додану вартість"(чинний у період включення позивачем спірних сум ПДВ до податкового кредиту), цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Так, згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість"(надалі за текстом -Закон про ПДВ) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3, п. 7.1, 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ об'єктом оподаткування цим податком є поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю); ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту; вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорту), поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України. Особа - продавець, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Згідно підпункту 7.5.1 підпункту 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається в тому числі дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"зазначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь - яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.

За приписами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну … .

Крім того, частина 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ - це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наявні у позивача первинні документи, а саме: договори укладені з ПП «Меркурій 2000» та ТОВ «Данко - Ізол», податкові та видаткові накладні, виписки з сертифікатів, банківські виписки підтверджують факт здійснення господарських операцій, а отже зазначене свідчить про помилковість висновку податкового органу про нікчемність угоди та про безтоварність вказаної угоди.

Крім того, частина перша ст. 203 Цивільного кодексу України (ЦКУ) визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦКУ недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦКУ, правочин, що порушує публічний порядок.

Зокрема, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тобто визнання правочину нікчемним можливо лише за наявності наміру на порушення.

Виходячи з правової позиції Верховного суду України із цього питання, викладеної у Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦКУ, у відповідності до Постанови Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вина дістає вияв у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин. При цьому немає значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох чи більше учасників договору.

Водночас, умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що питання про недійсність правочину має бути встановлене судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Під час розгляду цієї справи судом було встановлено, що з відповідними позовами про визнання договорів, укладених позивачем з ПП "Меркурій 2000"відповідач не звертався і, відповідно, відсутні судові рішення із цього приводу; кримінальні справи у відношенні посадових осіб позивача за вказаним договором, або за фактом скоєння злочину не порушувалися, із цього приводу також відсутні судові рішення (вироки).

Таким чином, надані позивачем до матеріалів справи первинні документи підтверджують факт того, що правочин з ПП "Меркурій 2000" набув реального настання тих правових наслідків, на настання яких він був спрямований, а тому висновки податкового органу, щодо нікчемності вказаного правочину є необгрнутованими.

Крім наведеного, зі змісту акту перевірки від 22.04.2011 року № 555/23-3/35780847 вбачається, що позивачем надавались знижки покупцям мінераловатної теплоізоляційної продукції, чим, на думку відповідача, позивачем порушено п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: не відбувалося компенсації вартості поставлених товарів та встановлено реалізацію продукції за ціною нижчою ціни виготовлення та ціни придбання мінераловатної теплоізоляційної продукції, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у вересні 2010 року, у листопаді 2010 року, у грудні 2010 року та відповідно у січні 2011 року.

Перевіркою встановлено, що ТОВ "Данко Технолоджис"(Постачальник) укладено з наступними Покупцями договори про поставку в асортименті мінераловатних теплоізоляційних виробів: від 23.06.2010 року № ДС/01/06/2012 з товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія"; від 11.06.2010 року № 2/10-ТХ з товариством з обмеженою відповідальністю "Стройлидер"; від 17.08.2010 року № 17/10-ТХ з товариством з обмеженою відповідальністю "Прушинські"; від 01.07.2010 року № 01/07-10 з товариством з обмеженою відповідальністю "Данко Ізол"; від 17.08.2010 року № 16/10-ТХ з товариством з обмеженою відповідальністю "Сега-строй"; від 10.08.2010 року № 8/10-ТХ з приватним підприємством "Будреаль"; від 01.11.2010 року № 36/10-ТХ з товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія ТБС"; від 11.10.2010 року № 33/10-ТХ з товариством з обмеженою відповідальністю "Мейкер Одеса"; від 06.07.2010 року № 5/10-ТХ з товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Термоград"; від 16.08.2010 року № 12/10-ТХ з приватним підприємством "Тори"та іншими підприємствами.

За умовами укладених договорів Постачальник зобов'язується поставити Покупцю (Покупцям) мінераловатні теплоізоляційні вироби в асортименті. Ціна, кількість, асортимент та номенклатура, а також строки і періоди (графік) поставки товарів вказуються у заявках-специфікаціях, що є невід'ємною частиною цих договорів та складається на підставі діючого прайс-листа Постачальника. До ціни на товар включено: вартість упаковки, тари, поставка товару на умовах базису поставки, зазначеного у цих договорах. Строк дії - з моменту підписання договору до 31.12.2011 року, а по фінансовим зобов'язанням -до їх повного виконання.

В момент виконання зазначених договорів позивачем надані зазначеним покупцям знижки від 30 до 50 відсотків за партію товару.

Відповідач вважає таке порушенням п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки кінцева вартість продажу товару є меншою чим ціна його придбання (тобто, вартість товару нижче за звичайні ціни), тому ТОВ "Данко Технолоджисне мав правових підстав на такі знижки, крім того, це не узгоджується з господарською діяльністю підприємства.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Надання знижки жодним нормативним актом не заперечується, у тому числі -визначення та надання знижки до або у момент реалізації товару. Також знижку можна надати і після продажу товару.

Відповідно до приписів статті 632 Цивільного кодексу України: зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Основним нормативним актом, який передбачає засади державного регулювання цін, є Закон України від 03.12.1990 року № 507-ХІІ "Про ціни та ціноутворення". Згідно з п. 9 цього Закону, держава встановлює фіксовані та регульовані ціни і тарифи: на ресурси, що мають визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін; на товари й послуги, що мають вирішальне соціальне значення; на продукцію, товари та послуги, виробництво яких зосереджується на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку.

З наведених положень вбачається, що право встановлювати ціни, які не підлягають державному регулюванню, на продукцію або товари належить виключно самим суб'єктам підприємницької діяльності - учасникам договірних відносин. Тобто реалізація продавцем товарів за цінами, нижчими від їх собівартості чи ціни придбання, чинним законодавством України не заборонена.

Судом встановлено, що ТОВ "Данко Технолоджис", у зв'язку із запровадженням прямих продажів теплоізоляційних мінераловатних виробів на безпосередні об'єкти будівництва 01.08.2011 року видано наказ № 1 про визначення об'єктових знижок оптовим покупцям.

Відповідно до пп.4.1 ст.4 закону про ПДВ, база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів ).

Пунктом 1.18. статті 1 цього закону встановлено, що звичайні ціни для визначення бази оподаткування податку на додану вартість розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до пп.1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, відповідно до пп. 1.20.8. покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Разом з тим, при обґрунтуванні того, що ціна реалізації зі знижкою відповідає звичайній, слід орієнтуватись на наступні норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств":

- зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів (пп. 1.20.2 Закону);

- для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні. (пп. 1.20.3 Закону).

В судовому засіданні представник позивача також пояснив, що запровадження знижок застосовано у відповідності до стратегії продажів на 2009-2013 роки.

Отже, якщо покупець відповідав визначеним стратегією вимогам, тобто, здійснював закупівлю у визначеному обсязі, своєчасно сплачував продукцію тощо, то знижки такому покупцю визначались відповідно до встановлених позивачем критеріїв.

З огляду на таке, суд погоджується з доводами позивача, що він мав право визначити та надати знижки покупцям, і це не суперечить діючому законодавству.

Слід також зазначити, що обставини, щодо дійсності угоди від 01.09.2010 року укладеної між позивачем та ПП «Меркурій 2000», а також правомірності реалізації продукції за ціною нижчою ціни виготовлення та ціни придбання мінераловатної теплоізоляційної продукції у період вересня, листопада 2010 року встановлені постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2012 року по справі № 2а/0570/987/2012, яке набрало законної сили.

Крім того, позивач звертався до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання нечинними рішень і визнання протиправними дій відповідача, щодо невизнання податкової декларації з ПДВ за жовтень та листопад 2010 року податковою звітністю.

Правову оцінку діям податкового органу, щодо неприйняття вищевказаних податкових декларацій було надано судом в постанові Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року по справі № 2а/0570/3250/2011.

Згідно вказаного рішення, визнано протиправним дії ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, щодо невизнання у якості податкової звітності податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, за листопад 2010 року. Визнано декларації з ПДВ подані ТОВ «Данко Технолоджис» за жовтень 2010 року, листопад 2010 року податковою звітністю. Зобов'язано ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька прийняти декларації з ПДВ ТОВ «Данко Техноложис» за жовтень 2010 року, листопад 2010 року. Рішення набрало законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Усі зазначені обставини, що були встановлені у судових рішеннях мають преюдиціальне значення для вирішення даної справи, оскільки сума бюджетного відшкодування попередніх періодів вплинуло на формування показників бюджетного відшкодування у січні 2011 року, що є предметом розгляду у даній справі.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення від 28.04.2011 року № 0001502340, щодо завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість в сумі - 336736,00 грн. прийняте відповідачем необґрунтовано та з порушенням норм діючого законодавства.

Слід зазначити, що відповідач з огляду на вказані порушення зменшив бюджетне відшкодування позивачу у січні 2011 року, податковим повідомленням-рішенням на суму - 139085 грн.

У відповідності до п.п 14.1.18. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу;

Приписами п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, сума, бюджетного відшкодування, яка була зменшена позивачу у січні 2011 року та на яку вплинули показники попередніх податкових періодів, була заявлена позивачем правомірно.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав, а отже позов підлягає задоволенню.

Слід також зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним. Наслідком висновку про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень є його скасування. Вимога про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення виключає вимогу про скасування цього ж рішення, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають.

Враховуючи викладене, а також те, що приписами ст. 55 Податкового кодексу України передбачено можливість скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу.

Крім того, для повного захисту порушеного права позивача, а також з урахуванням приписів ст. 11 КАС України, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача шляхом скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2011 року № 0001612340.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко Технолоджис" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 16.05.2011 року № 0001612340 про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю "Данко Технолоджис" від'ємного значення з податку на додану вартість на - суму 139085 грн. та штрафу у сумі - 69542,51 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко Технолоджис"(35780847, місцезнаходження -83001, Донецька область, місто Донецьк, вул. Артема, буд. 95) судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 26 вересня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 1 жовтня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Галатіна О.О.