Постанова № 26381360, 02.10.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/10962/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 40 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чучка В.М.

при секретарі Піскурєвій Ю.А.

за участю представників: позивача - Гнатенка А.В. (довіреність від 02.07.2012 року № 05-13-11-17/7988), відповідача - не з'явилися, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної фінансової інспекції в Донецької області до Комунальної установи «Маріупольська міська лікарня № 9 - медико-санітарна частина працівників департаменту морського флоту» про зобов'язання виконати не вчинені дії, зазначені у п. 4 листа-вимоги від 22.05.2012 року № 26-01-34/2907, -

В С Т А Н О В И В:

Державна фінансова інспекція в Донецької області (далі - ДФІ в Донецькій області, позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Комунальної установи «Маріупольська міська лікарня № 9 - медико-санітарна частина працівників департаменту морського флоту» (далі - КУ «Маріупольська міська лікарня № 9», відповідач) про зобов'язання виконати не вчинені дії, зазначені у п. 4 листа-вимоги від 22.05.2012 року № 26-01-34/2907.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконаний в повному обсязі п.4 вказаного листа-вимоги позивача в частині покриття витрат спеціального фонду за рахунок загального фонду кошторису внаслідок закупівлі медикаментів на суму 6,65 тис. грн. та покриття витрат спеціального фонду за рахунок загального фонду кошторису внаслідок виплати заробітної плати працівникам, зайнятим в наданні платних послуг на суму 5,12 тис. грн., що виявлено за результатами проведення ревізії згідно акту від 21.05.2012 року № 05-860/020.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в адміністративному позові, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду 25.09.2012 року надав письмове заперечення до позову, у якому зазначив, що з позовними вимогами не погоджується, оскільки спірна вимога виконана у повному обсязі у спосіб видання наказу від 22.06.2012 року № 130 про встановлення службової особи, яка несе обмежену матеріальну відповідальність за ту частину шкоди, що не відшкодована. Крім того, кошти на спеціальному реєстраційному рахунку в сумі 7 579,72 грн. від страхових товариств (НАСК, Оранта Парасоль Іллічівське) не витрачаються згідно вимог ДФІ. Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

Також відповідач у листі від 21.09.2012 року № 1417 просив суд розглядати дану справу без участі представника.

Відповідно до ст. 128 КАС України, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з Довідкою АБ № 211780 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) Комунальна установа «Маріупольська міська лікарня № 9 - медико-санітарна частина працівників департаменту морського флоту» зареєстрована виконавчим комітетом Маріупольської міської ради 27.11.2002 року, дата та номер останньої реєстраційної дії: 22.06.2010 року №12741070006002656. Ідентифікаційний код - 05480826, місцезнаходження: 87510, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гагаріна, буд. 114/116.

Державна фінансова інспекція в Донецькій області діє на підставі Положення, затвердженого 07.12.2011 року та зареєстрованого державним реєстратором виконавчого комітету Донецької міської ради Донецької області 29.12.2011 року за №12661450000040455. Є правонаступником Контрольно-ревізійного управління (КРУ) в Донецькій області.

З матеріалів справи судом встановлено, що в період з 26.03.2012 року по 17.05.2012 року (з зупиненням у зв'язку з опрацюванням інформації отриманої на запити в ході ревізії) відповідно до плану на 1 квартал 2012 року Маріупольською об'єднаною державною фінансовою інспекцією та на підставі направлень від 26.03.2012 року за № 51, від 09.04.2012 року № 75, № 76 проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Комунальної установи «Маріупольська міська лікарня № 9» за період з 01.02.2010 року по 29.02.2012 року, про що складено акт ревізії від 21.05.2012 року № 05-860/020.

Згідно Положення, затвердженого наказом начальника ДФІ в Донецькій області від 31.08.2012 року № 186 Маріупольська об'єднана Державна фінансова інспекція без статусу юридичної особи є структурним підрозділом Державної фінансової інспекції в Донецькій області, підпорядковується йому та входить до складу ДФІ України.

В ході проведення зазначеної вище ревізії встановлено, що згідно з даними меморіальних ордерів № 3 «Накопичувальна відомість руху грошових коштів спеціального фонду в органах Державного казначейства України» оплата необхідних медикаментів та матеріалів, які використовувались при наданні послуг з профоглядів за рахунок коштів спеціального фонду відповідачем не здійснювалась.

Як слідує з вказаного вище акту ревізії перевіркою наявності фактів покриття видатків, пов'язаних з наданням платних послуг за рахунок коштів загального фонду кошторису, проведеною за період з 01.02.2010 року по 29.02.2012 року щодо придбання лікарнею медикаментів та інших матеріалів, що використовуються при наданні відповідних послуг з профоглядів, встановлено покриття видатків спеціального фонду за рахунок загального фонду кошторису, на проведення платних профоглядів у періоді з 01.02.2010 року по 31.12.2011 року на загальну суму 6653,48 грн. (загальний фонд КФК 080101 КЕКВ 1132: 01.02.2010 - 31.12.2010 - 3049,98 грн., 2011 рік - 3603.50 грн.

Таким чином, відповідачем в порушення вимог п. 49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 та п. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України завдано шкоди (збитків) загальному фонду місцевого бюджету на суму 6653,48 грн.

Також проведеною ревізією повноти та правильності спрямування коштів на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю встановлено, що згідно з даними меморіальних ордерів № 3 «Накопичувальна відомість руху грошових коштів спеціального фонду в органах Державного казначейства України» кошти, отримані від страхової компанії, спрямовувались не в повному обсязі (не за всіма КЕКВ) на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням цих послуг, а саме: не спрямовувались на заробітну плату працівникам лікарні, які приймали участь в лікуванні застрахованих осіб, та здійснення нарахувань на заробітну плату, що призвело до покриття витрат спеціального фонду, джерелом надходжень якого являється надання платних послуг лікарнею, за рахунок коштів загального фонду за період з 01.02.2010 року по 29.02.2012 року на суму 12374,11 грн. (загалний КФК 080101, КЕКВ 1111: лютий-грудень 2010 року - 3404,81 грн., 2011 рік - 5237,39 грн., січень-лютий 2012 року - 476,73 грн., КЕКВ 112: лютий-грудень 2010 року - 1216,85 грн., 2011 рік - 1866,96 грн., січень-лютий 2012 року 171,37 грн.), що є порушенням п 4 ст. 13, п.4 ст. 16, п. 3 ст. 21 Бюджетного кодексу України, ст. 47 Закону України від 27.04.2010 року № 2154-VI «Про державний бюджет України на 2010 рік», та п.5, 23, 46, 49 Порядку № 228

Зазначене порушення за поясненнями головного лікаря Комунальної установи «Маріупольська міська лікарня № 9» та головного бухгалтера сталося помилково (арк. акту 47, 48, а.с. 55, 56).

За результатами акту ревізії від 21.05.2012 року № 05-860/020 прийнята вимога від 22.05.2012 року № 26-01-34/2907 «Щодо усунення виявлених ревізією порушень», пунктом 4 якої зобов'язано відповідача перерахувати до загального фонду бюджету кошти в сумі 18,37 тис. грн.; зменшити асигнування загальним фондом кошторису у 2012 році за КФК 080101 КЕКВ 111 на суму 0,46 тис. грн.., КЕКВ 1120 - 0,71 тис. грн.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що станом на день подання позову до суду (22.08.2012 року) відповідачем п. 4 вимоги виконаний частково, при цьому не перераховано до загального фонду бюджету кошти в сумі 11,77 тис. грн.

Відповідачем не спростовувалися зазначені вище порушення, разом з цим КУ «Маріупольська міська лікарня № 9» вважає, що ними виконана вимогу позивача шляхом видання наказу від 22.06.2012 року № 130 «Щодо встановлення службової особи, яка несе обмежену матеріальну відповідальність за ту частину шкоди, що не відшкодована».

Як слідує зі змісту цього наказу, відповідачем зобов'язано головного бухгалтера Мірленко Б.М., яка несе обмежену матеріальну відповідальність у зазначеному порушенні, згідно частини 2 статті 133 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), відшкодувати у межах свого середньомісячного заробітку в доход бюджету ту частину шкоди, що не відшкодована. Відповідач обґрунтовує це відсутністю у нього грошових надходжень у подальшому з огляду на те, що з 01.01.2012 року лікарня не проводить профілактичні огляди працівників підприємств та фізичних осіб, то надходження у 2012 році складаються тільки з надходжень від ТОВ «СРЗ», як відшкодування заробітної плати працівникам здоровпункту та з надання послуг паліативної допомоги, отриманих від ЦПМСД № 4, які повинні витрачатися на виплату заробітної плати, нарахування, придбання наркотичних лікарських засобів, палива; в зв'язку з тим, що з 01.04.2012 року лікарня не співпрацює зі страховими компаніями, а кошти, отримані протягом 2-х місяців 2012 року від СК «Іллічівська» у сумі 900,00 грн. станом на 01.03.2012 року були використані у повному обсязі на потреби установи (а.с. 105).

З огляду на таке суд зазначає наступне.

Основними документами, що визначають порядок надходження та використання власних надходжень бюджетних установ є: Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 pоку №2456-VI, закони про державні бюджети на відповідні роки та Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 (надалі - Порядок № 228).

Так, у Порядку № 228 визначено, що кошторис бюджетної установи - це основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Бюджетне призначення - це повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане Бюджетним кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Бюджетне асигнування - це повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.

Кошторис має дві складові частини:

- загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків на виконання бюджетною установою основних функцій;

- спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень зі спеціального фонду бюджету на конкретну мету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою певних функцій.

Установи мають право брати бюджетні зобов'язання та витрачати бюджетні кошти на цілі і в межах, установлених кошторисами і планами асигнувань, планами спеціального фонду.

Отже, для здійснення фінансово-господарської діяльності всі бюджетні установи повинні мати затверджені кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани спеціального фонду і межі їх діяльності залежать виключно від обсягів асигнувань, установлених зазначеними документами.

Відповідно до приписів ст. 13 Бюджетного кодексу України бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

Складовими частинами спеціального фонду бюджету є:

1) доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування;

2) видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ);

3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету);

4) фінансування спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи:

перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством;

друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ.

У складі першої групи виділяються такі підгрупи:

підгрупа 1 - плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю;

підгрупа 2 - надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності;

підгрупа 3 - плата за оренду майна бюджетних установ;

підгрупа 4 - надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна).

У складі другої групи виділяються такі підгрупи:

підгрупа 1 - благодійні внески, гранти та дарунки;

підгрупа 2 - кошти, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів;

підгрупа 3 - кошти, що отримують вищі та професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право.

Власні надходження бюджетних установ використовуються (з урахуванням частини дев'ятої статті 51 цього Кодексу) на:

покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи);

організацію додаткової (господарської) діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 2 першої групи);

утримання, облаштування, ремонт та придбання майна бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 3 першої групи);

ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів та матеріальних цінностей, покриття витрат, пов'язаних з організацією збирання і транспортування відходів і брухту на приймальні пункти (за рахунок надходжень підгрупи 4 першої групи);

господарські потреби бюджетних установ, включаючи оплату комунальних послуг і енергоносіїв (за рахунок надходжень підгруп 2 і 4 першої групи);

організацію основної діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгруп 1 і 3 другої групи);

виконання відповідних цільових заходів (за рахунок надходжень підгрупи 2 другої групи).

Згідно вимогам п. 18 Бюджетного кодексу України у процесі формування спеціального фонду проекту кошторису планування власних надходжень бюджетних установ здійснюється за групами та підгрупами, визначеними Бюджетним кодексом України, з урахуванням того, що показники власних надходжень формуються:

за першою групою (надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством) - з урахуванням рівня їх фактичного виконання за останній звітний рік, а також очікуваного виконання таких показників за період, що передує планованому;

за першою підгрупою другої групи (благодійні внески, гранти та дарунки) - на підставі договорів, календарних планів проведення централізованих заходів та інших документів, якими передбачено отримання таких внесків, грантів та дарунків;

за третьою підгрупою другої групи (кошти, що отримують вищі та професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право) - за видами надходжень, які передбачається розміщувати на депозитах.

Приписами пункту 49 Порядку № 228 визначено, що видатків бюджету або надання кредитів з бюджету спеціального фонду бюджету провадяться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до цього фонду на підставі кошторисів з урахуванням внесених до них змін.

Видатки спеціального фонду кошторису здійснюються у послідовності, передбаченій пунктом 23 цього Порядку для їх планування.

Даною нормою зазначено, що планування та проведення видатків спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень здійснюється у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на повернення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпеченні (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

Наведеними нормативними актами передбачається відповідальність за порушення вимог бюджетного законодавства.

Статтею 116 Бюджетного кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається недотримання учасником бюджетного процесу встановленого цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про його виконання.

Відповідно п.19 Бюджетного кодексу України розподіл видатків бюджету або надання кредитів з бюджету спеціального фонду проекту кошторису проводиться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень, запланованих на цю мету в зазначеному фонді.

Відповідальність за виникнення заборгованості, що склалася за видатками спеціального фонду, несе виключно розпорядник, з вини якого вона утворилась.

Також п. 41 Бюджетного кодексу України передбачає, що затвердження кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних кошті, а також здійснення видатків бюджету та/або надання кредитів з бюджету у сумі, що перевищує встановлені бюджетні призначення, тягне за собою відповідальність згідно із законодавством.

У статті 121 Порядку № 228 встановлено, що посадові особи, з вини яких допущено порушення бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законом.

У свою чергу у ст. 8 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» також передбачає, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Вимогою позивач зобов'язує відповідача перерахувати до загального фонду бюджету кошти в сумі 18,37 тис. грн.; зменшити асигнування загальним фондом кошторису у 2012 році за КФК 080101 КЕКВ 111 на суму 0,46 тис. грн.., КЕКВ 1120 - 0,71 тис. грн.

Фактично ревізією встановлено фінансування видатків спеціального фонду за рахунок видатків загального фонду під час придбання медикаментів, що використовувались при наданні платних послуг з профоглядів, а також здійснення нарахувань на заробітну плату працівникам лікарні за надання платних послуг (лікування застрахованих осіб) за рахунок загального фонду замість спеціального фонду.

Факт порушення відповідачем не спростовується, пояснюючи що це сталося помилково (арк. акту 47, 48, а.с. 55, 56).

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що відповідачем частково усунено зазначену вимогу, яка залишилась не виконаною в частині перерахування до загального фонду бюджету коштів в сумі 11,77 тис. грн.

Як вже зазначено вище за текстом постанови, з метою усунення порушень встановлених ревізією відповідачем виданий наказ від 22.06.2012 року № 130, яким зобов'язано головного бухгалтера Мірленко Б.М. відшкодувати в доход бюджету ту частину шкоди, що не відшкодована в межах свого середньомісячного заробітку згідно з ч. 2 ст. 133 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Разом з тим ч. 2 ст. 133 КЗпП України передбачає, що у відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть: керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних, грошових чи культурних цінностей.

Виходячи з аналізу даної норми та письмового пояснення відповідача (а.с. 103), на думку суду відповідач відніс встановлені проведеною ревізією порушення до шкоди відносно Комунальної установи «Маріупольська міська лікарня № 9» в частині зайвих грошових виплат, а саме: зайвих видатків за рахунок загального фонду бюджету (придбання медикаментів та здійснення нарахувань на заробітну плату працівникам).

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» (в редакції від 03.12.1997 року) роз'яснено, що до зайвих грошових виплат відносяться, зокрема, суми стягнення штрафів, заробітної плати, виплачені звільненому працівникові у зв'язку з затримкою з вини службової особи видачі трудової книжки, розрахунку, неправильним формулюванням причин звільнення, тощо. При виявленні безпосередніх заподіювачів шкоди, викликаної виплатою зайвих сум, знищенням чи зіпсуттям матеріальних цінностей, вони зобов'язані відшкодувати шкоду в межах, встановлених законодавством.

З огляду на таке суд дійшов висновку, що зазначений наказ від 22.06.2012 року № 130 не може вважатися виконанням п. 4 спірної вимоги позивача, адже видатки загального фонду, що здійснені відповідачем замість видатків спеціального фонду, не є зайвими грошовими виплатами.

Отже позовні вимоги про зобов'язання відповідача на виконання п. 4 Вимоги від 22.05.2012 року № 26-01-34/2907 перерахувати до загального фонду бюджету кошті в сумі 11,77 тис. грн. є обґрунтованими та правомірними, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав, а отже позов підлягає задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.

Оскільки у матеріалах справи відсутні документальні докази судових витрат позивача, суд їх не компенсує.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державної фінансової інспекції в Донецької області до Комунальної установи «Маріупольська міська лікарня № 9 - медико-санітарна частина працівників департаменту морського флоту» про зобов'язання виконати не вчинені дії, зазначені у п. 4 листа-вимоги від 22.05.2012 року № 26-01-34/2907 - задовольнити повністю.

Зобов'язати Комунальну установу «Маріупольська міська лікарня № 9 - медико-санітарна частина працівників департаменту морського флоту» виконати п. 4 Вимоги від 22.05.2012 року № 26-01-34/2907, винесеної Державною фінансовою інспекцією в Донецької області шляхом перерахування до загального фонду бюджету кошти в сумі 11 770 грн. (одинадцять тисяч сімсот сімдесят грн. 00) тис. грн.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представників сторін 2 жовтня 2012 року. Повний текст постанови виготовлений 7 жовтня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Чучко В.М.