Постанова № 26381171, 04.10.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 р. Справа № 2а/0470/9488/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Парненко В.С.

при секретарі судового засідання Орлові О.В.,

за участю:

представників позивача Галюта М.Г., Залєтова І.Г.

представник відповідача Благодарська О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно -Промисловий Альянс»до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення (форма "В4") від 25.06.2012 №0000341504, -

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно - Промисловий Альянс» (надалі - Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (надалі - Відповідач), в якому просить визнати недійсним (нечинним) та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «В4» від 25.06.2012 № 0000341504 Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за 4 місяць 2012 року на суму 306929,00 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконними та прийнятими з порушенням норм податкового законодавства на підставі необґрунтованості та помилковості твердження відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, оскільки податкова декларація ТОВ «Інвестиційно - Промисловий Альянс» з податку на додану вартість за квітень 2012 року не містить помилок, показники податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року, в тому числі значення рядку 24 та всі значення Довідки Д2, сформовані правомірно. У зв'язку з чим позивач правомірно врахував суми податку на додану вартість, які виникли по податкових накладних за вересень-грудень 2008 року та березень-квітень 2009 року в сумі 306929,00 грн. до складу податкового кредиту наступних податкових періодів, у тому числі квітня 2012 pоку.

Представники Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував. Надав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому зазначив, що оскаржуване Позивачем рішення винесене в межах та у відповідності до вимог чинного законодавства України, у задоволенні позову просив відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно - Промисловий Альянс» (далі - Позивач або ТОВ «Інвестиційно - Промисловий Альянс») зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 23.06.2004.

У відповідності до Свідоцтва №100320561 від 02.02.2011 ТОВ «Інвестиційно - Промисловий Альянс» зареєстровано платником податку на додану вартість з 23.08.2007.

Згідно Довідки від 13.01.2011 №15641 ТОВ «Інвестиційно - Промисловий Альянс» перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби з 09.07.2004.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Згідно п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

ТОВ «Інвестиційно - Промисловий Альянс» до ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська подана декларація з ПДВ за квітень 2012 року, згідно якої залишок від'ємного, значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду складає 3292657грн. (рядок 22).

29.05.2012 Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності позивача з податку на додану вартість за квітень 2012 року, за результатами якої складений акт №767/152/33079560.

За результатами перевірки встановлено, що підприємством в додатку № 2 до декларації відображена сума від'ємного значення у розмірі 306929грн. як фактично не сплачена постачальникам товарів у попередніх періодах з терміном виникнення вересень, жовтень, листопад, грудень 2008 року та березень, квітень 2009 року, тобто, із спливом терміну позовної давності.

18.06.2012 позивачем було подано заперечення до акту №767/152/33079560 до начальника ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська.

25.06.2012 ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська було надано відповідь на заперечення №11921/10/152, відповідно до якої висновки податкового органу в акті перевірки є законодавчо обґрунтованими та такими, що відповідають діючому законодавству.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.06.2012 №0000341504 про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість за 4 міс. 2012 року в сумі 306929,00 грн. на підставі п. 54.3. ст. 54 та 58.1.ст.58 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), яке було отримано позивачем нарочно 26.06.2012.

Керуючись нормами ст. 56 Податкового кодексу України, позивач подав Первинну скаргу від 05.07.2012 вих. № 7 на податкове повідомлення-рішення від 25.06.2012 №0000341504 до Державної податкової служби у Дніпропетровській області.

03.08.2012 позивачем отримано Рішення Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 30.07.2012 вих. № 18083/10/10-014, яким позивачу відмовлено у розгляді його Первинної скарги з посиланням на пропуск строку на подання Первинної скарги.

Акт перевірки №767/152/33079560 містить висновок про завищення позивачем від'ємного значення з ПДВ за квітень 2012 року у податковій декларації з ПДВ (рядок 24) на суму 306929,00 грн.

Висновок обґрунтований тим, що розмір від'ємного значення в декларації з ПДВ за квітень 2012 року не відповідає даним додатку № 2 до цієї декларації «Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2)» (далі - Довідка Д2), в якому сума від'ємного значення у розмірі 306929,00 грн., в тому числі: вересень 2008 року - 59805,00 грн., жовтень 2008 року - 2476,00 грн., листопад 2008 року - 125896,00 грн., грудень 2008 року - 1214,00грн., березень 2009 року - 52096,00 грн., квітень 2009 року - 65442,00 грн., відображена як фактично не сплачена постачальникам товарів у попередніх періодах.

Порядок формування бюджетного відшкодування, встановлений Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ), повністю відповідає тому порядку, який був встановлений Законом України від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а тому методика заповнення додатка 2 до податкової декларації з ПДВ (Д2) не змінилася.

Відповідно до пп. 4.6.3. п. 4.6 р. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 р. №41 (далі - Порядок №41), якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (що значиться на особовому рахунку платника на перше число звітного (податкового) періоду (відображається у рядку 20.1 декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Згідно з пп. 4.6.4 п. 4.6 р. V Порядку №41, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), подається Д2 (додаток 2).

Виходячи з норм п. 10 підрозділу 10 р. ХХ ПКУ, при заповненні додатка 2 до податкової декларації з ПДВ слід використовувати методику, викладену в листі ДПА України від 06.08.2008 №15844/7/16-1117.

Тимчасове застосування зазначених роз'яснень та складання Довідки виходячи з положень Закону N 2275 здійснюється з урахуванням такого.

Дані рядків 24 та 26 податкової декларації з податку на додану вартість відповідного звітного періоду відображаються в колонках 3 та 5 підсумкового рядка Довідки.

Наступне розподілення (у відповідних колонках) по періодах виникнення (колонка 2) податкового кредиту, за рахунок якого вони сформовані, здійснюється виходячи з оплаченої суми.

У колонці 5 відображається неоплачена частина від'ємного значення, розрахована як різниця між сумою, зазначеною у відповідному рядку колонки 5 Довідки за попередній звітний період (ряд 26 Декларації) і сумою відповідного рядка колонки 4 Довідки поточного звітного періоду (оплачена сума).

Згідно консультацій Державної податкової адміністрації України щодо порядку відображення сум у колонці 4 додатка 2 до декларації з ПДВ, сума податку, фактично сплачена у попередніх податкових періодах, яка була включена до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування протягом попередніх податкових періодів або не погашала податкові зобов'язання наступних звітних періодів та залишилась при цьому в сумі від'ємного значення звітного періоду, може відображатись у колонці 4 Довідки. Підсумкове значення колонки 4 переноситься до рядка 2 додатка 3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування" до податкової декларації з ПДВ.

Фактично сплачену частину залишку від'ємного значення для кожного із податкових періодів, у якому виникла сума, що привела до формування такого залишку (з урахуванням того, що в основу розрахунку суми бюджетного відшкодування покладено єдиний принцип: проведення грошових розрахунків з постачальниками за придбані товари (послуги), а якщо постачальник - нерезидент, то з бюджетом (у частині ПДВ) за умови сплати податку і оформлення ВМД в одному звітному періоді), визначаємо таким чином.

Для кожного з періодів, визначених у колонці 2 Довідки:

1. станом на початок звітного періоду (додаток 2 до декларації якого перевіряється) з'ясовуємо обсяг грошових розрахунків з постачальниками товарів (послуг), а при імпортуванні товарів - з бюджетом, по сумах, включених до податкового кредиту такого періоду;

2. якщо розрахунки проведено в повному обсязі, вважаємо, що залишок від'ємного значення фактично сплачено: значення колонки 4 дорівнюватиме значенню колонки 3 (за умови, що розрахунки проведено у грошовій формі);

3. у разі коли податковий кредит періоду, що розглядається, сплачено частково, з'ясовуємо, чи не брала частина такої сплати участі в розрахунках бюджетного відшкодування протягом попередніх податкових періодів:

4. частково сплачений кредит дорівнює бюджетному відшкодуванню - вважаємо залишок від'ємного значення як такий, розрахунки по якому ще не проведено: значення колонки 4 Довідки дорівнює нулю.

Судом встановлено, що графа 4 Довідки Д2 позивача містить по всіх зазначених періодах показник «0».

Розмір від'ємного значення в декларації з ПДВ за квітень 2012 року не відповідає даним додатку № 2 до цієї декларації «Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2)» (далі - Довідка Д2), в якому сума від'ємного значення у розмірі 306929,00 грн., в тому числі: вересень 2008 року - 59805,00 грн., жовтень 2008 року - 2476,00 грн., листопад 2008 року - 125896,00 грн., грудень 2008 року - 1214,00грн., березень 2009 року - 52096,00 грн., квітень 2009 року - 65442,00 грн., відображена як фактично не сплачена постачальникам товарів у попередніх періодах.

Відповідач вважає, що стосовно всіх сум ПДВ, віднесених до від'ємного значення, які виникли в цих періодах (відповідно до даних Довідки Д2), позивачем не оплачені отримані товари, послуги, а враховуючи, що сплинув термін позовної давності, такі товари вважаються безоплатно отриманими, тому у позивача відсутнє право на податковий кредит.

Стосовно права позивача на від'ємне значення суми ПДВ у розмірі 306 929,00 грн., сформоване за податковими накладними за вересень, жовтень, листопад, грудень 2008 року та березень, квітень 2009 року, судом встановлено наступне.

Позивачем складено Інформаційну таблицю «Підстави формування податкового кредиту за вересень-грудень 2008 року та березень, квітень 2009 року з відомостями про оплату отриманих послуг», яка містить щодо кожної податкової накладної за відповідні періоди 2008 та 2009 років відомості про постачальника послуг, загальну суму отриманих послуг та розміри і дати здійснення оплати цих послуг. На підтвердження всіх відомостей Інформаційної таблиці надаються копії відповідних договорів та первинних документів (податкових накладних, актів виконаних послуг, робіт, а також банківські виписки з особового рахунку).

Позивач зазначив, що з Інформаційної таблиці та доданих копій документів, вбачається, що всі отримані Позивачем в вересні-грудні 2008 року та березні-квітні 2009 року послуги і роботи, по яких суми ПДВ було включено до від'ємного значення ПДВ, були оплачені повністю, до того ж переважна частина з них оплачена на умовах попередньої оплати.

Згідно пояснень позивача від 25.09.2012 ТОВ «Інвестиційно - Промисловий Альянс» було виявлено друкарську помилку в Інформаційні таблиці, зокрема на сторінці 2 міститься інформація про податкові накладні за квітень 2012 року:

ѕ № 29658 від 30.04.2009, сума ПДВ 403,92 грн., загальна сума 2423,52 грн., постачальник послуг КП «Упр. конт. благоустрою»,

ѕ № 137 від 02.04.2009, сума ПДВ 422,08 грн., загальна сума 2532,48 грн., постачальник послуг ВАТ «ЕК «Дніпрообленерго».

Друкарська помилка полягає в тому, що випадково було поміняно їх номери, вірною є така інформація:

ѕ № 137 від 30.04.2009, сума ПДВ 403,92 грн., загальна сума 2423,52 грн., постачальник послуг КП «Упр. конт. благоустрою»,

ѕ № 29658 від 02.04.2009, сума ПДВ 422,08 грн., загальна сума 2532,48 грн., постачальник послуг ВАТ «ЕК «Дніпрообленерго».

Враховуючи, що зазначені податкові накладні були отримані Позивачем до 01.01.2011 та формування податкового кредиту здійснювалось до 01.01.2011, Позивач керувався нормами Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі-Закон про ПДВ).

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Разом з тим, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, норми якого вступили в дію з 01.01.2011 року, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-V «Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій що сталася раніше: ...а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Але як свідчать матеріали справи таким правом у попередніх податкових періодах починаючи з 2008 року позивач не скористався.

Зазначені вище податкові накладні були отримані Позивачем у період вересень, жовтень, листопад, грудень 2008 року та березень, квітень 2009 року.

На період складання вказаних податкових накладних та включення їх до податкової звітності з ПДВ, на законодавчому рівні не було жодних обмежень щодо формування податкового кредиту, пов'язаних зі строками отримання податкових накладних та їх відображенням у податкових деклараціях.

Суд зазначає, що віднесення позивачем залишку суми ПДВ до

податкового кредиту за вересень, жовтень, листопад, грудень 2008 року та березень, квітень 2009 року відбулося на підставі п. 50.1. Податкового кодексу України, який вказує, що «у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку, тобто не пізніше закінчення 1095 дня».

Водночас ч.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачає, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Конституційний Суд України у своєму рішенні №1-рп/99 від 09.02.1999 року у справі №1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), вказав, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). Що ж стосується юридичних осіб, то в мотивувальній частині вказаного рішення зазначено, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам, які зачіпають права юридичних осіб, може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Згідно з пунктом 1 розділу XIX Прикінцеві положення Податкового кодексу України, він набирає чинності з 01.01.2011 року, крім деяких положень, які набирають чинності ще пізніше. Норми про поширення правил ч.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України на правовідносини, що виникли чи існували до набрання чинності Податковим кодексом України ні в прикінцевих, ні в перехідних, ні в жодних інших положеннях цього Кодексу не передбачені. Таким чином, в нашому випадку перебіг строку (365 календарних днів) слід рахувати тільки після 01.01.2011 року.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Вказана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом вказаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Однак, як зазначалося раніше, за змістом підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Нормою ст.7 Закону «Про ПДВ» передбачено можливість відшкодування виключно частини від'ємного значення ПДВ, що фактично сплачена отримувачем товарів у попередніх податкових періодах. Закон не надає можливості відшкодування від'ємного значення ПДВ, що виникло за рахунок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ з отриманої але не оплаченої поставки.

Таким чином, у порядку наведених законодавчих приписів від'ємна різниця між податковими зобов'язаннями платника (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) за певних умов підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Згідно п.2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009р. № 1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість» у разі виникнення у платника податку права на податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих у попередніх звітних періодах, платник самостійно відображає у своїй податковій звітності та в реєстрі отриманих і виданих податкових накладних інформацію, зазначену в такій податковій накладній.

При формуванні податкового кредиту платники податку мають право на включення до складу податкового кредиту податкових накладних, фактичне отримання яких відбулося в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому такі податкові накладні були виписані, але за умови документального підтвердження затримки такого отримання.

Відображення у податковій звітності таких податкових накладних має здійснюватися шляхом внесення до неї відповідних коригувань в порядку, встановленому пунктом 4.4 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166.

Відповідно до п.3.4. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» затв. наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

При цьому невключення податкової накладної (за наявності її оригіналу) до реєстру отриманих та виданих податкових накладних не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку.

В судових засіданнях, ТОВ «Інвестиційно - Промисловий Альянс» не надав достатніх доказів на підтвердження фактичного отримання і сплати вищевказаних податкових накладних за вересень, жовтень, листопад, грудень 2008 року та березень, квітень 2009 року в наступному податковому періоді, а також те, що придбані товари чи послуги призначені для використання у господарській діяльності.

Крім того, Згідно з ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Крім цього, відповідно до п. 102.5 ст.102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, у разі якщо залишок від'ємного значення податку попередніх податкових періодів, який сформований за придбаними товарами/послугами, протягом терміну позовної давності платником ПДВ є неоплаченим, то такі товари вважаються безоплатно отриманими, оскільки за такими товарами відсутній факт їх придбання, як це передбачено у п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а тому право на податковий кредит та відповідно на бюджетне відшкодування сум ПДВ за такими товарами/послугами у платника відсутнє.

Суд наголошує, що Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 №41, передбачене обов'язкове заповнення графи 4 Довідки Д2 до податкової декларації, не допускається проставлення пробілів та прочерків.

Графа 4 Довідки Д2 позивача містить по всіх зазначених періодах показник «0», у зв'язку з чим відповідачем правомірно зроблено висновок про те, що розмір від'ємного значення в декларації з ПДВ за квітень 2012 року не відповідає даним додатку № 2 до цієї декларації «Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2)» (далі - Довідка Д2), в якому сума від'ємного значення у розмірі 306929,00 грн. відображена як фактично не сплачена постачальникам товарів у попередніх періодах.

Таким чином, суд встановив, що стосовно всіх сум ПДВ, віднесених до від'ємного значення у попередніх періодах з терміном виникнення вересень, жовтень, листопад, грудень 2008 року та березень, квітень 2009 року (відповідно до даних Довідки Д2), позивачем не оплачені отримані товари, послуги, товари вважаються безоплатно отриманими, тому у позивача відсутнє право на податковий кредит.

Отже, суд вважає, що податкове повідомлення - рішення форми «В4» від 25.06.2012 №0000341504 Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за 4 місяць 2012 року на суму 306929,00 гривень, відповідає чинному законодавству та не підлягає скасуванню.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно - Промисловий Альянс» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення (форма "В4") від 25.06.2012 №0000341504 - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження -з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлено 01.10.2012.

Суддя В.С. Парненко