Постанова № 26380999, 27.09.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 вересня 2012 р. Справа № 2а/0270/3932/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жернакова Михайла Володимировича,

за участю:

секретаря судового засідання: Терлецького Є. Б.,

представників позивача: Широкого С. В., Вітринської І. П.,

представників відповідача: Рачука В. Д., Шамрая Д. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Могилів-Подільської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№ 114)

до: Жмеринської об'єднаної Державної фінансової інспекції

про: визнання протиправною та скасування вимоги

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася Могилів-Подільська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№ 114) (надалі - Могилів-Подільська виправна колонія № 114, позивач) з адміністративним позовом до Жмеринської об'єднаної Державної фінансової інспекції (надалі - Жмеринська ОДФІ, відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем у період з 24.04.2012 року по 07.07.2012 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Могилів-Подільської виправної колонії № 114 за період з 01.01.2010 року по 31.03.2012 року. За результатами ревізії було прийнято акт № 03-34/67 від 13.07.2012 року, в якому зазначено ряд виявлених порушень з боку відповідача.

03.08.2012 року на адресу позивача надійшов лист Жмеринської ОДФІ № 03-17/834 від 19.07.2012 року з вимогою усунути виявлені під час ревізії порушення. Однак, позивач не погоджується з переліком порушень, зазначених в акті 03-34/67 від 13.07.2012 року, та вважає частину вимог (пункти 4, 7-9), викладених в листі 03-34/67 від 13.07.2012 року, протиправними та такими, що підлягають скасуванню в судовому порядку.

28.08.2012 року в на адресу суду від представника позивача надійшла заява про зміну предмету, підстав позову та збільшення розміру позовних вимог. Відповідно до змісту якої позивач просить визнати протиправними та скасувати пункти 4, 5, 7, 8, 9 листа-вимоги Жмеринської ОДФІ.

З огляду на права, надані позивачу ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), відповідно до ст. 137 КАС України вказана заява прийнята судом до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримав та, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та заяві про зміну позовних вимог, просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях, наданих до суду 28.08.2012 року та долучених до матеріалів справи. Представник відповідача вважає, що заявлений адміністративний позов є необґрунтований, у зв'язку з чим в його задоволенні слід відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши матеріали справи, дослідивши докази в їх сукупності, суд установив наступне.

Відповідно до п. 1.1.6.1 Плану роботи Жмеринської ОДФІ на II квартал 2012 року Жмеринською ОДФІ проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Могилів-Подільської виправної колонії № 114 за період з 01.01.2010 року по 31.03.2012 року. За наслідками ревізії складено акт ревізії № 03-34/67 від 13.07.2012 р., в якому зазначаються порушення, що, на думку відповідача, були допущені Могилів-Подільської виправної колонії № 114.

На адресу Могилів-Подільської виправної колонії № 114 03.08.2012 року направлено лист Жмеринської ОДФІ № 03-17/834 від 19.08.2012 року про усунення виявлених ревізією порушень. Відповідно п. 4 вимоги ревізією правильності встановлення надбавки вислугу років працівникам виправної колонії встановлено зайву виплату надбавки за безперервну роботу за період з 01.01.2010 року по 01.08.2010 року в сумі 20608,42 грн. та сума відрахувань до державних цільових фондів становить 7460,25 грн., чим недотримано п. 3 Про впорядкування умов оплати праці працівників Державної кримінально-виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, затвердженого наказом Державного Департаменту України з питань виконання покарань № 184 від 11.11.2005 року, в зв'язку з чим:

- провести претензійно-позовну роботу щодо повернення зайво виплачених сум коштів. В іншому випадку стягнути з особи, винної у зайвих грошових виплатах кошти у порядку та розмірах, встановлених ст.ст.. 133-136 Кодексу законів про працю України;

- провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до державних соціальних фондів;

- необхідно зайво нараховані та відшкодовані на рахунок виправної колонії кошти в сумі 28068,67 грн. перерахувати до державного бюджету код доходу 21080500;

- вжити заходів щодо недопущення в подальшому порушень при нарахуванні заробітної плати;

- забезпечити належний контроль за правильністю нарахування та виплати заробітної плати.

Як убачається з п. 5. вимоги, перевіркою достовірності нарахування та виплати заробітної плати водіям встановлено факти проведення видатків на виплату заробітної плати водіям за рахунок коштів загального фонду виправної колонії за час, коли вони фактично працювали в ДП «Могилів-Подільська виправна колонія № 114», внаслідок чого проведено покриття видатків іншої сторонньої юридичної особи в загальній сумі 45045,96 грн., в зв'язку з чим:

- провести претензійну позовну роботу щодо повернення коштів на рахунок установи від ДП «Могилів-Подільська виправна колонія № 114»;

- перерахувати до державного бюджету отримані кошти в сумі 45045,96 грн., код доходу 21080500.

Згідно з п. 7 вимоги протягом ревізійного періоду в порушення вимог п. 8.1.2 ст. 8, п. 16.3.2 ст. 16 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» (надалі - Закон № 889) та п. 168.1.2 ст. 168 ПК України протягом ревізійного періоду не перераховано до бюджету податок з доходів засуджених (заробітної плати) в загальній сумі 116965,90 грн., в зв'язку з чим:

- перерахувати кошти до місцевого бюджету та в подальшому дотримуватись вимог чинного законодавства.

Пунктом 8 вимоги визначено, що внаслідок недотримання вимог ст.ст. 106, 107 Кодексу законів про працю України, п. 1. 9 Наказу Державного Департамент України з питань виконання покарань від 07.10.2009 року № 222 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України», ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 працівниками установи недоотримано доходів в загальній сумі 426017,45 грн., в зв'язку з чим:

- провести донарахування та виплати працівникам;

- в подальшому дотримуватись вимог чинного законодавства.

Як убачається з п. 9 вимоги, ревізією правильності здійснення розрахунків на оплату за спожиту електричну енергію між виправною колонією і державним підприємством виявлено, що в порушення вимог ч. 8 ст. 7, ч. 3 ст. 21, ч. 2 ст. 51 Бюджетного Кодексу України від 21.06.2001 р. № 2542-III, ч. 8 ст. 7, ч. 4 ст. 16 Бюджетного Кодексу України від 08.07.2010 р. та п. 1, 5, 46 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету України від 28.02.2002 р. № 228, здійснювалось покриття витрат іншої юридичної особи в сумі 49992,93 грн., у зв'язку з чим:

- відшкодовані на рахунок випраної колонії кошти перерахувати до державного бюджету, код доходу 21080500.

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 765 від 20.07.11 р. утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фінансової інспекції шляхом перетворення територіальних органів Головного контрольно-ревізійного управління за переліком згідно з додатком та установлено, що територіальні органи Головного контрольно-ревізійного управління, які перетворюються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови.

Згідно з п. 2 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.06р. № 550 (далі - Порядок), інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Відповідно до п. 35 Порядку результати ревізії викладаються в акті. Пунктом 40 Порядку визначено, що у разі наявності заперечень (зауважень) щодо змісту акта ревізії керівник, головний бухгалтер чи інші особи підписують його із застереженням. Як встановлено судом, акт ревізії фінансово-господарської діяльності підписаний повноважними особами позивача із застереженнями.

Пунктом 46 Порядку передбачено, що якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Щодо зазначених а акті ревізії від 13.07.2012 року № 03-34/67 порушень та пред'явлених позивачу спірних пунктів вимог про усунення вказаних порушень, суд установив наступне.

В акті ревізії зазначено, що Могилів-Подільською виправною колонією № 114 зайво нараховано та виплачено надбавку вільнонайманим працівникам за безперервну роботу за період з 01.01.2010 по 01.07.2010 року в сумі 20608,42 грн., в тому числі нарахування до державних цільових фондів в сумі 7460,25 грн.

В акті ревізії відповідач зазначає, що нарахування вказаної надбавки призвело до завдання матеріальної шкоди (збитків) Могилів-Подільській виправній колонії № 114 на загальну суму 28068,67 грн. На підставі даного твердження, відображеного в акті, до позивача в пункті 4 листа-вимоги № 03-17/834 від 19.07.2012 року висунуто вимогу провести претензійно-правову роботу щодо зайво виплачених сум коштів, зайво нараховані та відшкодовані на рахунок виправної колонії кошти в сумі 28068,67 грн. перерахувати до державного бюджету.

В ході розгляду справи судом встановлено, що Могилів-Подільська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№ 114) підпорядковане безпосередньо управлінню Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області, а також Державному департаменту України з питань виконання покарань, яке здійснює права та виконує обов'язки засновника Підприємства щодо управління ним безпосередньо або через управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Вінницькій області.

У відповідності до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу" - Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань зі спеціальним статусом, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу" центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань реалізує єдину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, спрямовує, координує та контролює діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України, у межах своїх повноважень видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу" правовою основою діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу" до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).

Судом встановлено, що спірні виплати проводились позивачем відповідно до Наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 24.05.2000 року № 98 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально - виконавчої системи" (надалі - Наказ № 98).

Наказ № 98, згідно з п. 3 якого позивачем проведені нарахування та виплати своїм працівникам надбавки за безперервну роботу, виданий на підставі та на виконання постанов Кабінету Міністрів України № 653 "Про заходи щодо забезпечення діяльності Державного департаменту з питань виконання покарань" та № 1510 "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої системи".

Постанова Кабінету Міністрів України № 1510 від 18.08.1999 року "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої системи" частково втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 року "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою вказаного виду надбавки для працівників установ кримінально-виконавчої системи вже не передбачено.

Наказ № 98 втратив чинність з 01.05.2010 року. Однак, у період, в який проводились нарахування та виплати надбавки, цей наказ діяв, а самі виплати проведені відповідно до п. 3, тобто в межах асигнувань, що виділяються на утримання органів і підрозділів кримінально-виконавчої системи та за рахунок і в межах фондів оплати праці підприємств.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що пункт 4 листа-вимоги Жмеринської ОДФІ є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Суд вважає необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню пункт 5 вимоги відповідача від 19.07.2012 року № 01-17/834 про перерахування до державного бюджету отриманих коштів у сумі 45045,96 грн., оскільки при розрахунку суми, яку необхідно відшкодувати, відповідачем допущено низку помилок. Дані помилки вплинули на кінцеву суму, викладену у вимозі.

Стосовно п. 7 листа-вимоги № 03-17/834 від 19.07.2012 року в перерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб (із заробітної плати засуджених) суд установив наступне.

Відрахування із заробітної плати засуджених проводиться згідно зі статтею 121 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Відповідно до п. 2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Однак, із засудженими не укладаються трудові договори, оскільки вони відбувають міру покарання із залученням до праці.

Таким чином, п. 7 листа вимоги є необґрунтованим, тому підлягає скасуванню

Суд вважає необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню пункт 8 листа 03-17/834 від 19.07.2012 року щодо проведення донарахувань та виплати працівникам з огляду на наступне.

Згідно з п. 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», ст. 22 Закону України «Про міліцію», п. 21 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженою постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. № 114, для осіб рядового і начальницького складу встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках вони несуть службу понад установлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в понадурочний, нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до законодавства.

Нарахування грошового забезпечення здійснюється відповідно до «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України», затвердженої наказом Державного Департаменту України з питань виконання покарань № 222 від 07.10.2009 року (надалі - Наказ № 222).

Відповідно до п. 1.9.1 Наказу № 222 годинна ставка обчислюється шляхом поділу місячного посадового окладу й окладу за спеціальним званням на кількість годин робочого часу в поточному місяці виходячи із 41-годинного робочого тижня. При цьому понаднормова служба не повинна перевищувати для кожної особи чотирьох годин протягом двох днів поспіль і 120 годин на рік. Компенсація понаднормової служби шляхом відгулів не допускається.

Пунктом 1.9.2 Наказу № 222 передбачено що служба осіб рядового і начальницького складу в дні щотижневого відпочинку (за винятком тих осіб, які несуть службу за затвердженими в установленому порядку графіками змінності служби) та святкові дні може компенсуватися за їх згодою наданням іншого дня відпочинку або в грошові формі в подвійному розмірі виходячи із посадового окладу й окладу за спеціальним званням.

Судом встановлено, що відповідачем було допущено при розрахунку місячної норми годин, як наслідок завищений показник понаднормових годин та неправильно визначена тарифна ставка за 1 годину. Зазначені обставини вплинули на суму, що підлягає відшкодуванню відповідно до п. 8 спірної вимоги.

Суд також не погоджується з висновками, викладеними в акті, в частині правильності здійснення розрахунків на оплату за спожиту електричну енергію між виправною колонією та державним підприємством виправної колонії та вважає незаконною вимогу, що відображена в п. 9 листа 03-17/834 від 19.07.2012 року, з огляду на таке.

Розрахунок зайво використаних коштів на оплату спожитої електричної енергії за період з 01.01.2010 року по 05.05.2011 року зроблено розрахунковим методом за середнім показником лічильника за період з 05.05.2011 року по 25.04.2012 року по денному тарифу, що не відповідає співвідношенню продукції, яка виготовлялась підприємством в 2010, 2011 та І кварталі 2012 р.

Показники лічильника на споживання електроенергії було знято головним державним фінансовим інспектором Жмеринської ОДФІ В. Д. Рачук станом на 25.04.2012 року, хоча ревізія проводилась по 31.03.2012 року.

Розрахунок за період з 01.01.2010 по 01.05.2011 року споживання активної та реактивної електроенергії перевіряючим здійснено розрахунковим методом, шляхом зняття показників лічильника 05.04.12р. та застосування зазначених обсягів споживання у 2010 та 2011 роках. Однак, на підприємстві в 2010 році в порівняні з 2011 роком та І кварталом 2012 року споживання електроенергії було меншим, оскільки обсяги виробництва енергоємної продукції відповідно були меншими. Крім того, до лічильника на споживання електроенергії підприємством також підключено споживання електроенергії виробничими майстернями, які відносяться до установи та здійснюють виготовлення продукції і ремонт автотранспорту. З огляду на зазначене, кошти в сумі 49926,93 грн. на оплату електроенергії за рахунок асигнувань з загального фонду кошторису КЕКВ 1163 «Оплата електроенергії» (КПКВ 6071020) розраховано неправильно.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положення частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону витікає, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, наявність у спірних правовідносинах правової підстави, з посиланням на яку суб'єктом владних повноважень було прийнято рішення чи вчинено діяння, а також обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Однак, як встановлено судом, оскаржувані позивачем пункти листа-вимоги відповідача № 01-17/945 від 01.08.2012 року є необґрунтованими.

Згідно з положеннями ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З обставин адміністративної справи вбачається, що Жмеринською ОДФІ не доведено правомірність оскаржуваних пунктів листа-вимоги, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

З урахуванням установлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Адміністративний позов Могилів-Подільської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№ 114) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати пункти 4, 5, 7, 8, 9 листа-вимоги Жмеринської об'єднаної державної фінансової інспекції № 03-17/834 від 19.07.2012 року.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жернаков Михайло Володимирович