Рішення № 2638077, 17.11.2008, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.08 Справа № 3/139

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота", м. Івано-Франківськ, с. Микитинці

до Приватного підприємства "Авто - Вера", м. Луганськ

про стягнення 2197 грн. 14 коп.

Суддя Т.М.Мінська

представники сторін не прибули

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1700 грн. 00 коп. боргу, 277 грн. 60 коп. інфляційних нарахувань, 25 грн. 66 коп. 3% річних та 193 грн. 88 коп. пені.

Позивач відповідно до ст. 22 ГПК України неодноразово збільшував розмір позовних вимог. Заявою від 18.10.2008р. № 136 позивач збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення пені до 266 грн. 34 грн. та 3% річних до 34 грн. 72 коп., інфляційних втрат до 296 грн. 30 коп. Згідно ст. 22 ГПК України суд розглядає позов про стягнення з відповідача 1700 грн. 00 коп. боргу, 296 грн. 30 коп. інфляційних нарахувань, 34 грн. 72 коп. 3% річних та 266 грн. 34 коп. пені.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, його представник у судове засідання не прибув. Справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов до наступного.

У відповідності до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною /сторонами/.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.02.08 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сота" /позивачем/ та Приватним підприємством "Авто - Вера" /відповідачем/ за допомогою факсимільного зв'язку було укладено договір-замовлення на надання послуг транспортної експедиції, за умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання надати послуги по перевезенню труб автомобільним транспортом, а відповідач - оплачувати зазначені послуги відповідно до умов договору на протязі 10-15 днів після отримання товарно-транспортних документів з відміткою про доставку вантажу та підписання актів приймання-здачі робіт.

Укладеним договором сторони передбачили, що відправлений або одержаний факсимільною поштою договір-замовлення, має силу оригінала.

Надання позивачем послуг по перевезенню підтверджено матеріалами справи, у тому числі оформленою товарно-транспортною накладною /арк.. справи 9/, підписаним сторонами актом № СО-0000326 здачі-прийняття робіт /надання послуг/ від 28.02.08 на суму 4400 грн. 00 коп.

При проведенні розрахунків між сторонами за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 1700 грн. 06 коп., яку ним не було сплачено у встановлений договором строк та після пред'явлення претензії за листом від 25.06.08 № 86.

Таким чином неналежне виконання відповідачем зобов'язання по оплаті послуг перевезення підтверджується матеріалами справи.

У відповідності зі ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином, зокрема, відповідно до умов договору.

Щодо стягнення 34 грн. 72 коп. 3% річних та 296 грн. 30 коп. інфляційних нарахувань, то вимоги позивача є обґрунтованими та відповідають чинному законодавству, у т.ч. ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

У частині вимог позивача про стягнення пені в сумі 266 грн. 34 коп. позов є необґрунтованим, оскільки укладеним сторонами договором не передбачено відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та її розмір. У відповідності до положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.96 № 543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін /ст. 1 Закону/.

Відповідачем, який належним чином повідомлений про день судового засідання, позов не оспорений, доказів сплати боргу не надано.

Щодо умови договору про розгляд розбіжностей по виконанню договору у господарському суді м. Києва, то господарський суд вважає доцільним звернути увагу сторін на відсутність у законодавстві України договірної підсудності по розгляду справ. Оскільки позивач звернувся до господарського суду Луганської області у відповідності до положень ГПК України та дана умова не впливає на вирішення спору, суд розглядає справу по суті.

За таких обставин позов підлягає задоволенню частково на суму боргу та додаткових вимог, заявлених на підставі ст. 625 ЦК України. У решті позову слід відмовити.

Судові витрати покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог згідно зі ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Авто - Вера”, м. Луганськ, кв. Луганський, буд. 9, кв. 6, ідент. код 34720970 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота", м. Івано-Франківськ, с. Микитині, м. Івано –Франківськ, вул. Юності, буд. 33, ідент. код 31262487 - 1700 грн. 00 коп. боргу, 296 грн. 30 коп. інфляційних нарахувань, 34 грн. 72 коп. 3% річних, 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Суддя Т.М.Мінська