Рішення № 2637701, 19.11.2008, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2008 р. Справа №8/307

за позовом Приватного підприємства "Регіон Трейд", м.Полтава

до Державного підприємства "Миргородське лісове господарство", м.Миргород

про стягнення 30500,00грн.

Суддя Плеханова Л.Б. Представники сторін:

від позивача: Василик А.М., дов. від 24.06.08р.

від відповідача: Пулеха А.І., дов. №1335 від 11.11.08р.

В розгляді справи оголошувалася перерва з 11.11.2008 р. до 14.11.2008 р., з 14.11.2008 р. до 17.11.2008 р. та з 17.11.2008 р. до 19.11.2008 р.

СУТЬ СПОРУ: Розглядається позовна заява Приватного підприємства «Регіон Трейд»до Державного підприємства «Миргородське лісове господарство»про стягнення 30 500 грн., в т.ч. пені в розмірі 24 956,00 грн. та штрафу в розмірі 5 544,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.10.2003 р. сторонами укладено договір поставки №06/10, який розірвано за згодою сторін 12.05.2008 р. Відповідно до п.4.7 Договору, який доповнено додатковою угодою №1 від 01.12.2003 р. Відповідач зобов’язався щомісячно поставляти Позивачу не менше 200 м. куб. рудстійки. Позивач вказує, що у період з березня по вересень 2007 року поставки товару не здійснювалися, незважаючи на наявність на рахунку відповідача достатньої розміру коштів для відвантаження рудстійки, що також встановлено у рішенням Господарського суду Полтавської області від 28.07.2008 р. у справі №8/246. ПП «Регіон Трейд» вказує, що оскільки відповідач, який є підприємством державного сектору економіки, прострочив виконання зобов’язання з поставки товару, то згідно із ч.2 ст. 231 ГК України повинен сплатити пеню та штраф за кожен період прострочення поставки товару.

Відповідач у поданому відзиві позовні вимоги не визнає, вказуючи, що позивачем невірно визначено суму попередньої оплати ПП «Реігон Трейд», яка станом на спірний період знаходилася на рахунках ДП «Миргородське лісове господарство», вважає, що спір вже вирішено у справі №8/246, а тому просить припинити провадження у справі. ПП «Регіон Трейд»надано додаткові пояснення, а також постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.10.2008 р. у справі №8/246.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Між Миргородським держлісгоспом (правонаступником якого є ДП «Миргородське лісове господарство») та ПП «Регіон Трейд»06.10.2003р. було укладено договір поставки №06/10.

Відповідно до умов вказаного договору продавець зобов’язався передавати партіями у власність ПП «Регіон Трейд», а ПП «Регіон Трейд»приймати та оплачувати сировину для кріпильних робіт.

Згідно із п.4.7 договору поставки №06/10 (з урахуванням п. 3 додаткової угоди №1 від 01.12.2003 р.) відповідач зобов’язаний був щомісячно поставляти у власність позивача не менше 200 м.куб. сировини для кріпильних робіт.

У період з 26.02.2007 р. до моменту розірвання договору (12.05.2008 р.) поставка сировини для кріпильних робіт не здійснювалася, незважаючи на наявність на рахунку відповідача коштів (попередньої оплати) у розмірі 27 631 грн., що достатньої для відвантаження товару.

Обставина наявності на рахунку відповідача у вказаний період 27 631 грн. попередньої оплати ПП «Регіон Трейд»та порушення відповідачем п.4.7 договору поставки від 06/10 (з урахуванням п. 3 додаткової угоди №1 від 01.12.2003 р.) щодо не поставки передбаченої кількості товару встановлена рішенням господарського суду Полтавської області від 28.07.2008р. та постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.10.2008 р. у справі №8/246.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки, у справі №8/246 та даній справі беруть участь та самі сторони, то згідно ч.2 ст. 35 ГПК України вставлені у справі №8/246 факти не підлягають повторному доведенню під час розгляду даної справи.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із матеріалів справи вбачається та це не спростовано відповідачем, що у спірний період –березень –вересень 2007 року відповідач кожного місяця порушував положення п.4.7 договору поставки №06/10 (з урахуванням п. 3 додаткової угоди №1 від 01.12.2003 р.), а саме: порушував зобов’язання по щомісячній поставці на адресу позивача 200 м.куб. рудстійки.

Беручи до уваги те, що у спірний період на рахунках відповідача знаходилося достатньо коштів для відвантаження 200 куб.м. рудстійки (сировини для кріпильних робіт), то порушення вказаного зобов’язання мало місце з вини відповідача.

Відповідно до ч.2 ст. 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання

Згідно із ч.2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням держаного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Частиною 2 ст. 22 ГК України визначено, що суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Згідно із ч. 1 ст. 63 ГК України державне підприємство діє на основі державної власності, а відтак належить до суб’єктів господарювання, що належить до державного сектора економіки.

Таким чином, оскільки ДП «Миргородське лісове господарство»є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, то на спірні правовідносини із поставки рудстійки, однієї із сторін яких є відповідач, поширюються положення ч.2 ст. 231 ГК України щодо відповідальності за невиконання зобов’язань.

Судом приймається до уваги, що положення ч.2 ст. 231 ГК України встановлюють відповідальність у вигляді пені та додатково штрафу за порушення виконання зобов’язання (не обов’язково грошового), а тому застосовуються у даній справі – за порушення відповідачем зобов’язання з поставки товару.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), а оскільки позовна заява подана 05.08.2008 р., то із відповідача на користь позивача підлягають стягненню пеня, нарахована за період з 05.08.2007 р., та штраф, право на стягнення якого виникло після 05.08.2007 р.

Позивач просить стягнути пеню за прострочення виконання зобов’язання з поставки рудстійки у березні 2007 року за період з 05.08.2007 р. по 01.10.2007 р., у квітні 2007 р. –з 05.08.2007 р. по 01.11.2007 р., у травні 2007 р. –з 05.08.2007 р. по 01.12.2007 р., у червні 2007 р. –з 05.08.2007 р. по 01.01.2008 р., у липні 2007 р. –з 05.08.2007 р. по 01.02.2008 р., у серпні 2007 р. –з 01.09.2007 р. по 01.03.2008 р., у вересні 2007 р. –з 01.10.2007 р. по 01.04.2008 р.

Пеня розраховується від вартості товару, поставка якого прострочена. Як встановлено судовими рішеннями у справі №8/246 «у період з 26.02.2007 р. поставка сировини для кріпильних робіт не здійснювалася, незважаючи на наявність на рахунку відповідача коштів, достатньої для відвантаження товару».

Більш того, відповідач у спірний період взагалі не передав у власність позивача жодного кубічного метру товару, незважаючи на наявність коштів та реквізитів для відвантаження товару за якими проводив відвантаження у лютому 2007 року.

Судом відзначається, що сума пені за прострочення виконання зобов’язання з поставки рудстійки в березні 2007 р. за визначений позивачем період становить 1452,00 грн., а не 1433,60 грн., як вказує позивач. Проте враховуючи відсутність клопотань сторін у суду відсутні повноваження для виходу за межі позовних вимог. В іншій частині розмір пені розрахований позивачем вірно.

Відповідно до ч.3 ст. 219 ГК України якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Із матеріалів справи не вбачається, а відповідачем не доведено наявності неправомірних дій (бездіяльності) позивача, а тому підстави для зменшення розміру відповідальності чи звільнення від неї відсутні.

Таким чином, загальний розмір пені, який присуджується на користь ПП «Регіон Трейд»за порушення зобов’язання з поставки товару у 7 місяцях 2007 року становить 24 956,00 грн.

Посилання представника відповідача на норми ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»є безпідставними, оскільки положення вказаного закону не поширюється до даних правовідносин, адже ч. 2 ст. 231 ГК України встановлює пеню за порушення зобов’язання по передачі товару (не грошей), а не за порушення грошового зобов’язання, розмір якої обмежується вказаним законом.

Оскільки, прострочення по поставці рудстійки за кожний місяць спірного періоду становить більше 30 днів, то згідно приписів ч. 2 ст. 231 ГК України, які передбачають додаткову відповідальність за прострочення понад 30 днів, із ДП «Миргородське лісове господарство»на користь ПП «Регіон Трейд»підлягає стягненню сума штрафу у розмірі 5 544,00 грн., яка заявлена в межах строку позовної давності за періоди липень, серпень, вересень 2007 р., оскільки право на стягнення штрафу виникло 31.08.2007 р., 01.10.2007 р., та 31.10.2007 р. відповідно.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги за позовом є обґрунтованими та доведеними, а тому задовольняються судом у повному обсязі із стягненням із ДП «Миргородське лісове господарство»на користь ПП «Регіон Трейд»пені в розмірі 24 956,00 грн. та штрафу в розмірі 5 544,00 грн.

Заперечення відповідача не відповідають приписам ч.2 ст. 35 ГПК України, оскільки ним оспорюються факти, які встановленні судовими рішеннями у справі №8/246 між тими ж сторонами, які набрали законної сили.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що у справі №8/246 предметом позовних вимог було стягнення заборгованості, пені, інфляційних та 3% річних за несвоєчасне повернення грошових коштів. В той же час, предметом розгляду даної справи є стягнення пені та штрафу за порушення зобов’язання по поставці товару за березень-вересень 2007 року.

Суд відзначає, що правовою підставою для стягнення пені в розмірі 2 474,91 грн. у справі №8/246 є п. 5.2 договору за порушення п. 4.4 договору, в той же час у даній справі підставою стягнення пені є ч. 2 ст. 231 ГК України за порушення п.4.7 договору.

Тобто, предмет та підстави позовних вимог у справах №8/246 та №8/307 є різними, а тому підстави для припинення провадження у справі згідно ст. 80 ГПК України відсутні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України господарські витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути із Державного підприємства «Миргородське лісове господарство»(37600, Полтавська область, м. Миргород, вул. Козацька, 22/1, ідентифікаційний код 00992697) на користь Приватного підприємства «Регіон Трейд»(36039, м. Полтава, вул. Пушкіна, 42, ідентифікаційний код 32544839) 30 500 грн., в т.ч. пеня в розмірі 24 956грн., штраф в розмірі 5 544грн., державне мито в розмірі 305грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.Б.ПЛЕХАНОВА