Постанова № 26376589, 27.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2012 р. Справа № 2а-4062/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача Зорій І.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2012р. по справі № 2а-4062/12/2070

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

до Публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк" , Приватної фірми "Кібела"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства "СЕБ-Банк" (правонаступника акціонерного банку "Факторіал-Банк") та приватної фірма "Кібела", в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з відповідачів 1 616 824,38 грн. заборгованості по податковим векселям.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2012 року в задоволенні адміністративного позову Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові - відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів абз. 7 пп. 11.5 ст. 11, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідач, ПФ „Кібела" пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з ідентифікаційним кодом 30035446, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) знаходиться на обліку в спеціалізованій Державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові державної податкової служби.

При здійсненні операцій з імпорту товарів на митну територію України у серпні 2006 р. ПФ „Кібела" в порядку п.11.5 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість" видала органу митного контролю 105 податкових векселя на загальну суму 1 616 824,38 грн., авальованих акціонерним банком "Факторіал-Банк" (т.1 а. с. 54-106).

Підставою для укладення угод між банком та ПФ „Кібела" на авалювання векселів став лист Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції, на облік якої перебувала ПФ „Кібела", від 04.08.2006року № 8654/10/19-073, відповідно до якого ОДПІ зазначила, що станом на 01.08.2006 року по ПФ „Кібела" рахується переплата з податку на додану вартість в сумі 5351358,06 грн. ( том.1 а. с. 109).

ПФ „Кібела" 19.09.2006 року подала до СДПІ по роботі з великим платниками податків у місті Харкові декларацію з ПДВ за серпень 2006р. з додатками (т.1 а.с.113-121), яка була прийнята позивачем та проведена за даними картки особового рахунку відповідача з податку на додану вартість (т.2 а.с.2-51д).

Вказана декларація в рядку 6 містить дані про суму ПВД, сплату якого відстрочено шляхом оформлення податкового векселя відповідно до п. 11.5 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість", розміром 1804285 грн., в додатку до якої міститься реєстр емітованих та погашених векселів за серпень 2006 року на суму 1804285 грн., в переліку яких вказано 105 векселів на суму 1 616 824,38 грн. ( т.1 а. с. 113-121).

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ПФ „Кібела", визначаючи загальну суму податкових зобов'язань з ПДВ за серпень 2006р. враховував зобов'язання за спірними податковими векселями.

Судом встановлено, що на дату видачі векселів та на дату їх погашення шляхом включення до декларації за серпень 2006 року по сумі бюджетного відшкодування, яка перевищує суму виписаних векселів у розмірі 1616824,38 грн. в строки, передбачені пп. 7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковим органом порушень у визначенні сум бюджетного відшкодування не встановлено, податкових повідомлень-рішень про зменшення сум бюджетного відшкодування, які були чинними не прийнято.

Отже, відображена в декларації з ПДВ за серпень 2006 року сума податку на додану вартість в розмірі 1616824,38 грн. була обчислена відповідачем ПФ „Кібела" за результатами справляння податку на додану вартість з операцій з імпорту товарів на митну територію України.

Доказів зменшення суми податкових зобов'язань з ПДВ декларації з ПДВ за серпень 2006 року шляхом виключення спірних податкових векселів, доказів внесення змін до картки особового рахунку ПФ „Кібела" щодо ПДВ податковим органом до суду не надано.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що, оскільки заявлена позивачем по справі вимога порушує права та охоронювані законом інтереси відповідача ПФ "Кібела" у сфері публічно-правових відносин, покладаючи на нього обов'язок оплатити суму зобов'язань за податковими векселями без одночасного зменшення суми податкових зобов'язань за декларацією з ПДВ за серпень 2006 р., в задоволенні позову слід відмовити.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платником податку є особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 3.1. ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у Митному режимі імпорту або реімпорту.

Відповідно п.п. 7.3.6. п.7.3. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті товарів є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Пунктом 3 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 01.10.1997 року, зазначено, що зобов'язання по сплаті податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України виникають у день оформлення вантажної митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), але сплату можна відстрочити шляхом видачі податкового векселя.

Згідно п.1.16.ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий вексель - це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені цим законом, що підтверджене комерційними банками шляхом авалю, який видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України.

Відповідно до абз.1 п.11.5.ст 11 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку.

Положеннями абз. 4 та 7 п. 11.5. ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість " законодавець надав платнику податку можливість виконати свій обов'язок по сплаті податку на додану вартість та погасити податковий вексель - шляхом заліку сум бюджетного відшкодування. Зокрема, якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

За приписами абз. 5 п.19 "Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 01.10.1997 року, платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити податковий вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або заліку суми бюджетного відшкодування, підтвердженого органом державної податкової служби, згідно з поданою ним письмовою заявою.

У разі відсутності дій платника податку щодо перерахування коштів до бюджету на погашення податкових векселів або неподання заяви про залік суми бюджетного відшкодування, відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" та "Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 року №1104, банк -аваліст зобов'язаний оплатити податковий вексель, оскільки аваль-це вексельне поручительство, за яким комерційний банк бере на себе відповідальність за оплату податкового векселя перед векселедержателем.

Як було встановлено під час розгляду справи, у серпні 2006 року ПФ "Кібела" при імпорті товарів на митну територію України надано органам митного контролю податкові векселі у кількості 105 штук на загальну суму 1 616 824,38 грн.

Положення п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлюють окремий порядок погашення податкових векселів в залежності від дати видачі податкового векселя і від наявності підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування.

За приписами названої норми законодавства, якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, у якому відбулася його поставка органу митного контролю, платник податку не включає суму зобов'язань по векселю до складу податкових зобов'язань та погашає вексель шляхом перерахування коштів до бюджету. При цьому платник податку має право на включення перерахованої суми зобов'язань по векселю до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому відбулася така сплата; якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

Колегією суддів встановлено, що по всім 105 спірним податковим векселям строк сплати наступає до закінчення терміну подачі податкової декларації.

Відтак, ПФ «Кібела» не мала включати суму зобов'язань по податковим векселям до складу податкових зобов'язань податкових декларацій за відповідний податковий період, а за приписами п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», мала сплатити визначену суму по таким векселям до бюджету. При виконанні вказаних умов у ПФ «Кібела» виникало право включити суму по податковим векселям до складу податкового кредиту податкової декларації в тому періоді, в якому були видані такі векселя.

Достроково погасити податкові векселя можливо лише шляхом сплати коштів до бюджету, у разі перерахування їх до настання 30-ти денного терміну з моменту видачі податкових векселів.

Строки подання податкової декларації визначені приписами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що унеможливлює поняття дострокового погашення податкових векселів шляхом заліку сум бюджетного відшкодування.

Проте, незважаючи на сплив терміну сплати податкових зобов'язань по вказаним податковим векселям, відповідачем ПФ "Кібела" не було направлено платіжних документів на сплату сум податку на додану вартість за виданими векселями та не надавалось відповідних письмових заяв, з яких вбачається, що платник податків у якості погашення виданих податкових векселів обрав метод заліку наявної у нього підтвердженого податковим органом суми бюджетного відшкодування.

Слід також зазначити, що обов'язковою умовою використання платником такого способу погашення зобов'язань за векселем, як залік бюджетного відшкодування, є підтвердження податковим органом суми бюджетного відшкодування.

Тому погашенню зобов'язань за податковим векселем за рахунок сум бюджетного відшкодування передує формування платником податкового кредиту та визначення від'ємного значення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню, за правилами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", декларування суми такого бюджетного відшкодування та надання податковим органом висновку про правомірність такого відшкодування.

Лише за таких обставин платник податку, в картці особового рахунку якого обліковується сума бюджетного відшкодування, яка до настання дати, визначеної у полі "Термін платежу за податковим векселем", йому не відшкодована або не включена до висновку на проведення бюджетного відшкодування, в будь-який день до настання терміну платежу за векселем може подати до податкового органу заяву довільної форми про намір зарахувати в рахунок оплати податкового векселя суму бюджетного відшкодування.

Таким чином, для того, щоб спірні векселі були погашені за рахунок бюджетного відшкодування, у строк, протягом якого видавалися спірні податкові векселі, підприємство повинно було мати підтверджену податковим органом в установленому порядку суму бюджетного відшкодування для кожного податкового векселя.

Як вбачається з матеріалів справи, загальна сума спірних податкових векселів (за яким податковий орган визнав неправомірним визначення податкового зобов'язання та подальше формування податкового кредиту) є значно вищою, ніж підтверджена сума відшкодування.

Окрім того, будь-яких доказів відносно того, що на момент поставки цих векселів вказана сума не була використана для погашення інших податкових векселів відповідачами не надано.

Між тим, факт непогашення податкових векселів підтверджується обставинами, встановленими судовим рішенням, що набрало законної сили, та в силу приписів ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає доказуванню при розгляді цієї справи. Так, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2010 року по справі № 2-а-1698/08/2070 було відмовлено у задоволенні позову Приватної фірми "Кібела" про зобов'язання СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові відобразити в картці особового рахунку платника податку на додану вартість приватної фірми "Кібела" погашення податкових зобов'язань за податковими векселями у кількості 1803 на загальну суму 37770787,57 грн., виданих Приватною фірмою "Кібела" при імпорті товарів за період з серпня 2006 року по вересень 2007 року. Означеним судовим рішенням встановлено несплату Приватною фірмою "Кібела" податку на додану вартість в зв'язку з несплатою 1803 податкових векселів, до складу яких входять 49 податкових векселів на загальну суму 1530712,03 грн., що є предметом розгляду у даній справі.

Отже, з урахуванням факту непогашення податкових векселів, вимог діючого законодавства АБ "Факторіал-Банк", яким були авальовані такі податкові векселя, несе відповідальність за своєчасну оплату вищезазначених податкових векселів. Проте, незважаючи на направлення позивачем, як векселедержателем, вимоги до банку про оплату векселів, вони не були погашені.

За приписами Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму ПДВ при імпорті товарів на митну територію України банк-аваліст зобов'язаний оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк, оскільки аваль - це вексельне поручительство, згідно з яким комерційний банк бере на себе відповідальність за оплату податкового векселя перед векселедержателем.

Відповідно Закону України "Про банки і банківську діяльність" філія банку - це відокремлений структурний підрозділ банку, який не має статуту юридичної особи і здійснює свою діяльність від ім'я банку.

Виходячи з вимог чинного законодавства, АБ "Факторіал-Банк", як юридична особа, від ім'я якого діє Харківська філія, якою авальовані вказані податкові векселя, бере на себе відповідальність за оплату вищезазначених податкових векселів.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що в Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України передбачено, що сума, зазначена у непогашеному векселі, розглядається як податкова заборгованість, яка погашається у порядку, передбаченому законодавством для погашення податкового боргу.

В цьому ж Порядку записано, що податкові векселі в обов'язковому порядку підлягають забезпеченню (підтвердженню) комерційними банками шляхом авалю і комерційні банки зобов'язані оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк.

З системного аналізу означених норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що у АБ "Факторіал-Банк" виникла субсидіарна відповідальність за оплату податкових векселів перед векселедержателем (податковим органом).

Так, за приписами ст. 619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, вимоги векселедержателем пред'являлись як до основного боржника (ПФ «Кібела»), так і до особи, у якої виникла субсидіарна відповідальність (АБ "Факторіал-Банк"), між тим жодним з боржників зобов'язання не виконані.

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що обов'язок відповідача, ПФ "Кібела", по оплаті (погашенні) податкових векселів, поставлених ним органу митного контролю не виконаний, а тому існує обов'язок по сплаті таких спірних векселів у Публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк" (правонаступника АБ "Факторіал-Банк"), який підтвердив спірні векселі шляхом авалю, а отже взяв на себе відповідальність за оплату податкових векселів ПФ «Кібела».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції, через порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2012р. по справі № 2а-4062/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк" (ідентифікаційний код 14351016) суму заборгованості за 105 податкових векселів, виданих при імпорті товарів на митну територію України за серпень 2006 року на загальну суму 1 616 824 грн. 38 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст постанови виготовлений 02.10.2012 р.